ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа № 910/19738/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Транспорт»
про стягнення 225 984,00 грн
представники сторін: не з'явились
У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Транспорт» (далі - ТОВ «Фрам Транспорт», відповідач) про стягнення 225 984,00 грн.
В обґрунтування поданого ним позову позивач послався на порушення відповідачем строку поставки товару, обумовленого договором поставки № Л/НХ-20127/НЮ від 16.03.2020, укладеного сторонами.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 225 984,00 грн, передбачений п. 7.2 договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/19738/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.02.2021 до суду надійшла подана відповідачем заява з запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти правомірності стягнення штрафу. Відповідач вказав, що невиконання зобов'язання та неналежне його виконання не тотожні поняття, що мають різні правові наслідки. Так, на переконання відповідача, відповідальність за невиконання зобов'язань за договором (зокрема, непоставку товару) передбачена п. 7.1 договору, а п. 7.2 договору, на який посилається позивач, передбачена відповідальність за неналежне виконання таких зобов'язань (поставку з порушенням строку). З огляду на те, що поставка товару в межах укладеного сторонами договору не відбулась, відповідач вважав неправомірним застосування положень п. 7.2 договору до спірних правовідносин. Крім того, відповідач вказав, що з доданих до позову заявок на поставку товару № НХ Льв-1/3235 та № НХ Льв-1/4081 неможливо встановити факт їх направлення на адресу відповідача, отримання цих заявок відповідачем, порушення умов п. 5.2. договору та, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій, відповідно до п. 7.2. договору. Враховуючи викладене, відповідач вважав позов необґрунтованим та безпідставним і просив суд у його задоволенні відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 судове засідання для розгляду справи № 910/19738/20 призначено на 04.03.2021.
01.03.2021 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без руху, обґрунтовану тим, що в порушення приписів п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, надаючи суду копії скріншотів, позивач не зазначив у позовній заяві про наявність у нього або іншої особи оригіналів електронних доказів, а саме копії скріншотів направлення заявок № НХ Льв-1/3235 від 09.06.2020 та № НХ Льв-1/4081 від 08.07.2020 з електронної адреси позивача.
04.03.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про відхилення клопотання відповідача про залишення позову без руху та перерву в судовому засіданні до 18.03.2021.
16.03.2021 до суду надійшли подані відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про витребування електронних доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача оригінали електронних доказів, а саме електронних листів від 09.06.2020 та 08.07.2020 з додатками, що були направлені з електронної пошти позивач на електронну пошту відповідача.
18.03.2021 суд, розглянувши подані відповідачем клопотання, оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування електронних доказів та задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 викликано АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», як позивача, ТОВ «Фрам Транспорт», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 08.04.2021.
06.04.2021 та 07.04.2021 до суду надійшли подані позивачем та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовані введенням суворих карантинних заходів з переведенням роботи міського громадського транспорту в режим спеціальних перевезень з метою убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусної хвороби COVID-19.
08.04.2021 представники сторін у судове засідання не звились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, розглянувши подані сторонами клопотання про відкладення розгляду справи, відмовив у їх задоволенні з огляду на те, що під час дії карантину сторони не позбавлені передбаченого ст. 197 ГПК України права та можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon, і таке право було неодноразово роз'яснено сторонам в ухвалах суду.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, зважаючи на стислий строк розгляду та вирішення спору в порядку спрощеного провадження, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 08.04.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
16.03.2020 між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» (покупець за договором) та ТОВ «Фрам Транспорт» (постачальник за договором) був укладений договір поставки № Л/НХ-20127/НЮ(далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
У п. 1.2 договору сторони погодили найменування (номенклатура, асортимент) товару: запасні частини до електровозів ВЛ код ДК 021:2015 - 34630000-2 (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху). Код УКТЗЕД: 8483.
Згідно з п. 1.3 договору сторони дійшли згоди, що кількість товару становить 108 комплектів (визначається в специфікації № 1 (додаток № 1).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що сума цього договору на момент його підписання становить 1 140 480,00 грн, у тому числі, ПДВ 20% 190 080,00 грн.
За умовами п. 5.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової рознарядки/заявки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання продукції, але не пізніше 31.12.2020 року. Зі сторони покупця рознарядку/заявку підписують з урахуванням вимог статуту, щонайменше двоє таких уповноважених осіб: директор виконавчий (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії «Львівська залізниця», перший заступник директора виконавчого (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії «Львівська залізниця»; заступник директора виконавчого (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії «Львівська залізниця»; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії «Львівська залізниця».
Згідно з п. 5.3 договору відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (info@framtransport.com).
У п. 5.4 договору сторони погодили місце поставки товару: (НХ) Служба організації та проведення закупівель - код філії 937, 79025, м. Львів, вул. Широка, 2.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 5.5 договору).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і дії до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що сторони спору погодили специфікацію № 1, що є додатком № 1 до укладеного ними договору, згідно з якою відповідач зобов'язувався здійснити поставку товару (вкладиш (вкладиш моторновісьового підшипника) у кількості 108 комплектів загальною вартістю 1 140 480,00 грн.
Крім того, позивачем були складені дві заявки на поставку товару:
- № НХ Льв-1/3235 від 09.06.2020 на поставку 50 комплектів;
- № НХ Льв-1/4081 від 08.07.2020 на поставку 58 комплектів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що вищевказані заявки на поставку товару № НХ Льв-1/3235 від 09.06.2020 та № НХ Льв-1/4081 від 08.07.2020 були направлені ним на електронну пошту відповідача, як це обумовлено п. 5.3 укладеного сторонами договору. Проте, відповідач, у порушення умов такого договору, зобов'язання з поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 7.2 договору.
У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог, вказав, що:
- оскільки поставка товару в межах укладеного сторонами договору не відбулась, то застосування положень п. 7.2 договору до спірних правовідносин є неправомірним, адже вказаний пункт договору передбачає відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, а не за його невиконання в цілому;
- з доданих до позову заявок на поставку товару № НХ Льв-1/3235 та № НХ Льв-1/4081 неможливо встановити факт їх направлення на адресу відповідача, отримання цих заявок відповідачем, порушення умов п. 5.2. договору та, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій, відповідно до п. 7.2. договору.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.
У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
На підтвердження направлення на обумовлену договором електронну пошту відповідача заявок на поставку товару № НХ Льв-1/3235 від 09.06.2020 та № НХ Льв-1/4081 від 08.07.2020 позивач долучив до матеріалів справи фотокопії (скриншот) сторінки власної електронної поштової скриньки, з якої, згідно з його твердженнями, здійснював направлення вказаних заявок на поставку товарів, які суд оцінює критично.
Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем електронних листів з заявками на поставку товару № НХ Льв-1/3235 від 09.06.2020 та № НХ Льв-1/4081 від 08.07.2020.
Водночас, судом встановлено, що умовами укладеного сторонами договору визначений загальний строк виконання зобов'язання з поставки товару.
Так, за умовами п. 5.2 договору поставка товару повинна була бути виконана відповідачем протягом не більше 15 днів на підставі письмової рознарядки/заявки, але у будь-якому разі не пізніше 31.12.2020.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач, попри свою обізнаність з умовами укладеного ним договору та кінцевою датою строку поставки товару (31.12.2020), вчиняв активні дії, спрямовані на виконання свого обов'язку з поставки товару, які могли полягати, зокрема, у зверненні до позивача з листами з проханням повідомити про готовність до приймання продукції тощо.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними твердження позивача про те, що відповідачем було допущене порушення виконання його зобов'язань за договором в частині строку виконання поставки товару.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили виконання поставки товару у будь-якому разі не пізніше 31.12.2020, проте відповідачем поставка виконана не була.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого в строк товару.
Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір становить 228 096,00 грн (1 140 480,00 грн * 20%), тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача штрафу заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 225 984,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Транспорт» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, офіс 4, ідентифікаційний код 41069886) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код ВП 40081195) штраф у розмірі 225 984,00 грн (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 389,76 грн (три тисячі триста вісімдесят дев'ять грн 76 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 19.04.2021.
Суддя О.Г. Удалова