ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа № 910/19376/20
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСПЕЦТРАНС"
про стягнення 371400,00 грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСПЕЦТРАНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ"
про визнання частини пункту договору недійсним
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Дейнека В.М.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Оприсняк Б.Р.
У судовому засіданні 08.04.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" про стягнення 371400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 29/18 ОВ від 29.01.2018.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
11.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем завищено вартість вагону, яку він просить стягнути, крім того, позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем через протиправні дії відповідача та не доведено причинно-наслідковий зв'язок між збитками та поведінкою відповідача. Також не доведено здійснення перевезень вагоном на непідконтрольній території, оскільки, сам факт перебування вагона на непідконтрольній території не підтверджує його використання, а вагон з дати його передачі не використовувався і перебуває на станції Дар'ївка.
11.01.2021 через канцелярію суду від ТОВ "Трейдспецтранс" надійшла заява про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".
11.01.2021 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДСПЕЦТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" про визнання частини пункту 5.5 договору № 29/18ОВ від 29.01.2018 недійсним (здана до пересилання 05.01.2021).
16.01.2021 через канцелярію суду від позивача за надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає, що договором передбачено заявлено у рамках даної справи міру відповідальності, вартість вагона визначена у висновку експерта, як і передбачено договором
Ухвалою суду від 18.01.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
22.01.2021 через канцелярію суду від АТ "Українська залізниця" надійшли заперечення проти залучення їх у якості третьої особи, оскільки, всі накази були прийняті ними на підставі чинного законодавства, в тому числі Указів Президента України.
29.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про відсутність складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків, вказано про технічно несправний стан вагона та неможливість його використання та не підтвердженням розміру шкоди.
29.01.2021 через канцелярію суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об'єднано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" про визнання частини пункту 5.5 договору № 29/18ОВ від 29.01.2018 недійсним в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/19376/20.
Ухвалою суду від 08.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.03.2021 та відмовлено у задоволенні клопотання про залучення у справі третіх осіб.
10.02.2021 від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення з додатками.
22.02.2021 від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.
25.02.2021 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов з додатками, в якому він проти позову заперечує, оскільки, не зазначено, яким саме нормам законодавства не відповідає спірний пункт договору, крім того, відповідач наголошує на відсутності порушеного права позивача.
В підготовчому засіданні представник позивача за зустрічним позовом повідомив, що не бажає подавати відповідь на відзив за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 08.04.2021.
02.04.2021 через канцелярію суду від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник позивача за зустрічним позовом підтримав свої позовні вимоги з підстав викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача за первісним позовом просив первісний позов задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом просив у первісному позові відмовити.
Представник позивача за зустрічним позовом просив зустрічний позов задовольнити.
Представник відповідача за зустрічним позовом просив у зустрічному позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (орендодавець) укладено договір № 29/18ОВ оренди залізничного рухомого складу.
Орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі - РС), технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік побудови і вид РС зазначаються в актах прийому-передачі вагонів в оренду, що є його невід'ємною частиною. Орендодавець гарантує, що РС передається в оренду відповідно до цього договору, не знаходиться під заставою, арештом, податковою заставою, іншим забороною відчуження, не переданий в оренду, позику або управління третім особам, а також не існує жодних обмежень для передачі РС в оренду. Орендодавець передає орендарю РС, який має право виходити на колії загального користування та курсування по залізницях країн СНД і Балтії, крім РФ. При цьому орендарю забороняється використовувати РС на тимчасово не підконтрольній території України (зона АТО, АР Крим) (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1, 2.3 договору передача рухомого складу в оренду проводиться в залізничних станціях, вказаних орендарем, з оформленням акту прийому-передачі за датою календарного штемпеля в перевізних документах, яка підтверджує прибуття вагонів на станцію вказану орендарем, якщо інше не погоджено сторонами у додаткових угодах. Після закінчення терміну оренди, у випадках дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення складу за ініціативою однієї із сторін, орендар зобов'язаний повернути РС орендодавцю за актом прийому-передачі, протягом 30 календарних днів з дати отримання листа орендодавця з вимогою про повернення рухомого складу та зазначенням залізничної станції України, на яку має бути повернутий РС. Закінченням терміну оренди вважається дата прибуття технічно справного, очищеного від залишків вантажу РС на станцію передачі з оренди на території України, що підтверджується штемпелем станції призначення на залізничній накладній, а також підписаним сторонами актом прийому-передачі РС. У разі прибуття на станцію повернення технічно несправного або неочищеного РС, закінченням терміну оренди вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі РС після проведення поточного ремонту та очищення РС. Витрати по поверненню РС несе: орендар - до раніше погодженої орендодавцем станції передачі вагонів на території України.
Орендар: бере рухомий склад орендодавця для перевезень за маршрутами, погодженими з орендодавцем; здійснює платежі орендодавцю в сумах і в строки, визначені цим договором; за свій рахунок забезпечує схоронність рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, а також підтримку його у справному стані, забезпечує заходи протипожежної безпеки та безпеки перевезення; надає орендодавцю оперативну інформацію про щодобову дислокацію орендованого РС ( п. 3.2.1-3.2.3, 3.2.9 договору).
Відповідно до п. 4.2, 4.5 договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1 цього договору та складається із сум виставлених рахунків. Орендна плата розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагона протягом звітного періоду за вирахуванням часу прямування вагона в плановий ремонт та з ремонту, а також час очкування планового ремонту і в ремонті.
Згідно п. 5.5. договору у разі пошкодження РС до ступеня вилучення з інвентарного парку або у випадках, коли РС заблокований і не може в подальшому використовуватись для перевезень, орендар на вибір орендодавця, виплачує орендодавцеві ринкову вартість вибулої одиниці РС визначеною незалежною експертною організацією протягом узгодженого сторонами строку на підставі документів, підтверджуючих непридатність РС до подальшої експлуатації або надає орендодавцеві за актом приймання-передачі рівнозначний вагон замість вибулої одиниці.
Відповідно до п. 7.1-7.3 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили: стихійні лиха, війни та військові дії, страйки, масові безлади і хвилювання, аварії і катастрофи, а також акти органів державної влади та/або управління, які роблять неможливим виконання договору. При цьому термін виконання зобов'язань за цим договором продовжується пропорційно часу протягом якого діяли форс-мажорні обставини. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 днів з моменту настання вказаних подій. Довідки ТПП України, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини. Якщо дія зазначених обставин триває більше 2 місяців, кожна із сторін договору має право відмовитись від виконання своїх обов'язків за договором з обов'язковим повідомленням про це іншої сторони в письмовій формі, не пізніше, ніж за 10 днів до моменту такої відмови.
Згідно акту прийому-передачі вагонів в оренду від 01.02.2018 орендар передав, а орендодавець прийняв вагон № 56692411, модель 12-753, рік побудови - 21.09.1985. технічно справний на станції приймання-передачі вагонів в оренду - Дар'ївка, дата початку оренди - 01.02.2018.
Додатком № 17 від 19.12.2019 до договору оренди залізничного рухомого складу № 29/18ОВ від 29.01.2018 сторони погодили встановити орендну плату з 01.01.2020 за 1 одиницю РС на добу у розмірі 650,00 грн.
Також додатком № 17 сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.
До матеріалів справи долучено лист від 12.02.2020 № 03/1302 ТОВ "Трейдспецтранс" до ТОВ "Вагонтрансінвест", в якому повідомляв про неможливість використання вагону №56692411 в зв'язку з дією конвенційних заборон, що зумовлює звільнення його від сплати орендної плати. Орендар повідомляв, що з 01.02.2020 припиняє оплату орендних платежів за орендований вагон № 56692411 (докази направлення в матеріалах справи).
20.02.2020 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з листом № 02/2002, в якому просив зменшити розмір орендної плати до 300,00 грн за один вагон на добу або надати інструкції з виведення вагонів з оренди.
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з листом № 20/02-2020-ВТІ від 20.02.2020, в якому повідомив про не надання згоди на зниження орендної ставки до 300,00 грн за 1 вагон за добу, а тому запропонувало повернути рухомий склад, а саме вагон № 56692411 на територію підконтрольну владі України на станцію призначення: Знам'янка Одеської залізниці (докази направлення в матеріалах справи) Лист отримано 03.03.2020.
Листом від 02.04.2020 № 01/0204 відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини та неможливість повернути орендований вагон згідно умов договору, з огляду на обставини непереборної сили: тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади (докази направлення в матеріалах справи).
22.04.2020 ТОВ "Вагонтрансінвест" звернувся до ТОВ "Трейдспецтранс" з претензією № 22/04-2020/1-ВТІ, в якій вказав про не надання довідки ТПП України щодо форс-мажорних обставин, що нівелює право орендаря посилатись на вказані обставини та просив: протягом 30 днів з дати отримання даної претензії вирішити питання щодо напіввагона № 56692411. А саме: продовжувати нарахування орендної ставки, або повернути РС за реквізитами, що зазначені в листі, або надати рівнозначний РС із аналогічними технічними характеристиками. Претензія була отримання 24.04.2020.
У відповідь на претензію орендар надав лист№ 01/0106 від 01.06.2020, в яких посилається на ведення Конвенційних заборон з 16.03.2017, що унеможливило виведення рухомого складу з Донецької та Луганської областей. Крім того, Конвенційні заборони унеможливлюють використання РС, що на думку орендаря надає йому право на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України не сплачувати орендну плату. ТОВ "Трейдспецтранс" не вбачало підстав для задоволення вимог ТОВ "Вагонтрансінвест" (докази направлення в матеріалах справи).
Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку майна від 20.07.2020 відповідно до якого ринкова вартість напіввагона модель 12-753, № 56692411 становить 371400,00 грн з ПДВ.
До матеріалів справи долучено технічний паспорт вагона № 56692411, в якому зазначено його характеристики, проведенні модернізації. Позивачем за первісним позовом з посиланням на Положення про продовження строку служби вантажних вагонів зазначено про технічну можливість продовження строку служби вагона до 2029 року. Балансова вартість вагона визначена у розмірі 37500,00 грн.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759, 760 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Згідно ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно п. 5.5. договору у разі пошкодження РС до ступеня вилучення з інвентарного парку або у випадках, коли РС заблокований і не може в подальшому використовуватись для перевезень, орендар на вибір орендодавця, виплачує орендодавцеві ринкову вартість вибулої одиниці РС визначеною незалежною експертною організацією протягом узгодженого сторонами строку на підставі документів, підтверджуючих непридатність РС до подальшої експлуатації або надає орендодавцеві за актом приймання-передачі рівнозначний вагон замість вибулої одиниці.
Отже, сторонами було обумовлено в договорі право орендодавця вимагати від орендаря відшкодування йому ринкової вартості вагону, який є заблокований. Вартість має бути визначена незалежною експертною організацією.
Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 20.07.2020 відповідно до якого ринкова вартість напіввагона модель 12-753, № 56692411 становить 371400,00 грн з ПДВ. Звіт був складений Приватним підприємством "ТВІ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 149/20 від 02.03.2020).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження включено селище міського типу Новодар'ївка, в якому знаходиться станція Дар'ївка.
Обставини щодо не можливості повернення орендарем на визначену орендодавцем станцію повернення орендованого вагону № 56692411 підтверджується сторонами у їх заявах по суті спору та листуванні, долученому до матеріалів справи. Крім того, сторонами визнається, що вагон № 56692411 перебуває на станції Дар'ївка Луганської Залізниці.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, сторонами не заперечуються обставини, що спірний вагон є заблокованим, як то передбачено п. 5.5 договору, а тому у орендодавця виникло право на отримання відшкодування ринкової вартості вагону № 56692411.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищезазначене, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом ринкової вартості вагону у розмірі 371400,00 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача за первісним позов про завищення вартості вагона, оскільки, його балансова вартість становить 37500,00 грн, суд зазначає, що договором обумовлено відшкодування орендарем саме ринкової вартості, а не балансової вартості вагона. Орендодавець надав суду звіт про оцінку вартості майна, який зроблений сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, натомість орендар не надав суду доказів, зокрема іншого звіту суб'єкта оціночної діяльності щодо ринкової вартості вагону № 56692411. У суду відсутні підстави сумніватись у достовірності наданого позивачем за первісним позовом доказу в обгурнтування розміру ринкової вартості вагону, в зв'язку з чим, заперечення відповідача є необгрунтованими.
Щодо заперечень про не використання вагону на не підконтрольній території та не доведеності позивачем за первісним позовом обставин щодо здійснення орендарем перевезень, то вказані заперечення не впливають на його обов'язок повернути вагону після припинення оренди або відшкодувати його вартість, як то передбачено договором.
Щодо заперечень про неможливість стягнення з орендаря збитків у вигляді ринкової вартості вагона, суд відзначає, що позивачем за первісним позовом не заявлялась вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків, в зв'язку з чим не підлягають доведенню обґрунтованість їх стягнення. Орендар заявив до стягнення плату, яка передбачена п. 5.5 договору та яка не позиціонується як збитки.
Відповідно до ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, сторони можуть визначати в договорі умови, в тому числі щодо відповідальності сторін, які не передбачені законодавством, але не суперечать йому.
Суд не вбачає, що умова про стягнення з орендаря ринкової вартості вагона, який фактично заблокований, не може бути використаний і повернутий орендодавцю і за який орендар відмовляється сплачувати орендну плату в зв'язку з неможливістю його використання, якщо відповідне право обумовлено сторонами в договорі не суперечить чинному законодавству.
Щодо передачі вагона на станції Дар'ївка, що знаходиться на непідконтрольній Україні території, то суд наголошує, що згідно умов договору станцію передачі вагону в оренду визначає саме орендар. Отже, вагон був переданий на станції Дар'ївка саме за ініціативою орендаря, а не орендодавця (доказів зворотного суду не надано).
Відповідно до рішення Ради Національної безпеки та оборони від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Отже, обмеження щодо перетину лінії розмежування та здійсненні перевезень через лінію розмежування були введені ще у 2017 році, тобто відповідач за первісним позовом мав усвідомлювати ризики, пов'язані з використанням вагонів на лінії розмежування при здійсненні своєї господарської діяльності.
Відповідач за первісним позовом не спростував його обов'язку виконати п. 5.5 договору та сплатити ринкову вартість вагону.
Щодо зустрічного позову про визнання в частині п. 5.5 договору недійсним, зокрема "або у випадках, коли РС заблокований і не може в подальшому використовуватись для перевезень".
Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 3 ст. 509, 627 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд не вбачає, що частина п. 5.5 договору є несправедливою, недобросовісною чи порушує права позивача за зустрічним позовом.
Вказаний пункт договору не суперечить переліченим позивачем за зустрічним позовом нормам Цивільного Кодексу України не є дискримінаційним, а виключно стосується обмежень, в тому числі обумовлених п. 1.3 договору щодо заборони орендарю здійснювати перевезення на непідконтрольній України території.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оскільки, позивач за зустрічним позовом ініціював приймання вагона на лінії розмежування, він мав усвідомлювати можливість настання для нього наслідків, передбачених п. 5.5 договору.
Суд не вбачає, що спірний пункт договору порушує права позивача за зустрічним позовом чи будь-яким чином дискримінує його, у разі належного виконання орендарем умов договору оренди.
Суд не вбачає, що позивачем за зустрічним позовом обгрунтовано та доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору чи його частини.
Суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом у задоволенні його вимог.
Крім того, протягом 2018-2019 років орендар не зазначав про неможливість використання вагону чи про наявність форс-мажорних обставин. Проте ініціював зниження розміру орендної плати. Суд не вбачає підстав для зняття з орендаря відповідальності за неможливість отримати власником майна свого вагону з оренди та відмовою сплачувати орендні платежі з посиланням на обставини, які існували частково до укладення договору оренди і весь період перебування вагону в оренді.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.
Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом та залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Стосовно покладення витрат позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "Вагонтрансінвест") на правову допомогу в розмірі 13500,00 грн. (за первісним позовом) та 5000,00 грн (за зустрічним позовом) на ТОВ "Трейдспецтранс" суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
21.07.2020 між Адвокатським бюро "Олени Сторожук" («адвокатське бюро») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" («клієнт») було укладено договір № 21/02 про надання правової допомоги згідно якого бюро здійснює представництво та захист інтересів клієнта з приводу надання будь-яких консультацій, подання та підготовки будь-яких заяв, запитів, клопотань, претензій, пояснень, листів, скарг, позовів, відзивів, відповідей на відзив, письмових пояснень, заперечень, апеляційних та касаційних скарг та інших документів, а також на особисте представництво клієнта перед будь-якими підприємствами, установами та організаціями, а також державними, правоохоронними та судовими органами, в тому числі Господарському суді міста Києва, а також апеляційній та касаційній інстанціях, стосовно досудового врегулювання та судового спору між клієнтом та ТОВ "Трейдспецтранс" з приводу виконання сторонами договору № 29/18 ОВ оренди залізничного рухомого складу від 29.01.2018. Вартість послуг по наданню правової допомоги щодо аналізу документів, наданих клієнтом, іншою стороною у справі, визначення тактики та стратегії захисту, підготовка і подача позовної заяви, консультування клієнта складає грошову суму в розмірі 12000,00 грн. Вартість послуг при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні - 1500,00 грн за 1 судове засідання. (п. 1.2, 4.1.1, 4.1.2 договору).
До матеріалів справи додано платіжне доручення № 1 від 01.12.2020 в підтвердження оплати ТОВ "Вагонтрансінвест" адвокатському бюро гонорару за договором у розмірі 12000,00 грн. Також до матеріалів справи додано акт № 3 наданих послуг від 04.03.2021 на суму 1500,00 грн, який підтверджує надання правової допомоги, зокрема участь адвоката в судовому засіданні 04.03.2021 у справі № 910/19376/20 (вказана обставина також підтверджується протоколом судового засідання). Вартість зазначеної послуги була оплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 09.03.2020 на суму 1500,00 грн. Вказані витрати були понесені ТОВ "Вагонтрансінвест" як позивачем за первісним позовом.
Крім того, ТОВ "Вагонтрансінвест" понесло витрати на правову допомогу, як відповідач за зсутрічним позовом у сумі 5000,00 грн, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 12.02.2021 до договору № 21/02 та платіжним дорученням № 3607 від 22.02.2021 на суму 5000,00 грн. Оскільки судом було відмовлено у зустрічному позові, то витрати відповідача за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
На підтвердження повноважень адвоката Дейнеко Вікторії Михайлівни до матеріалів справи додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4147 від 20.09.2010 та ордер серії КВ № 481855 від 02.12.2020.
За переконанням Суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений ТОВ "Вагонтрансінвест", є співмірним зі складністю справи та обсягом послуг наданих адвокатом
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, зважаючи на подані ТОВ "Вагонтрансінвест" докази в підтвердження витрат на правову допомогу, Суд вбачає достатні підстави для покладення на ТОВ "Трейдспецтранс" витрати на правову допомогу у розмірі 13500,00 грн за правову допомогу за первісним позовом та 5000,00 грн за правову допомогу за зустрічним позвом.
Також на ТОВ "Трейдспецтранс" покладаються витрати за проведення оцінки ринкової вартості вагону у розмірі 4500,00 грн, які підтверджені договором № 02/07 про проведення оцінки майна від 14.07.2020, рахунком № 03/07 від 15.07.2020 на суму 18000,00 грн та платіжними дорученнями № 3356 від 16.07.2020 на суму 9000,00 грн, № 1091 від 06.08.2020 на суму 9000,00 грн. Розмір витрат розрахований в пропорції за оцінку вартості одного вагону.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, будинок 17, поверх 3, ідентифікаційний код 41721941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 12, квартира 122, ідентифікаційний код 39211377) грошові кошти за договором № 29/18 ОВ оренди залізничного рухомого складу від 29.01.2018 у розмірі 371400 (триста сімдесят одну тисячу чотириста) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 5571 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн 00 коп, витрати на оплату послуг оцінювача у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, будинок 17, поверх 3, ідентифікаційний код 41721941) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 12, квартира 122, ідентифікаційний код 39211377) про визнання недійсним частини пункту 5.5 договору оренди залізничного рухомого складу від 29.01.2018 № 29/18 ОВ, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс", а саме пункту 5.5 в частині "або у випадку, коли РС заблокований і не може в подальшому використовуватись для перевезень" - відмовити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдспецтранс" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, будинок 17, поверх 3, ідентифікаційний код 41721941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 12, квартира 122, ідентифікаційний код 39211377) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 19.04.2021
Суддя І.В.Усатенко