ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/18810/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6)
до Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2)
про стягнення грошових коштів,
за зустрічним позовом Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6)
про визнання недійсним договору разом з його дублікатами
Представники сторін:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Гордієнко Н.П. - адвокат;
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Мазепа Д.М. - адвокат
30 листопада 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13.11.2020 року до Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 138 600, 00 грн. за договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідачем було здійснено відключення обладнання без згоди позивача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18810/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29 грудня 2020 року через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року разом з його "дублікатами".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір було підписано Пальшиним Ю.І., який є власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ", а отже був укладений виключно на свою користь.
30 грудня 2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; об'єднано зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" про визнання недійсним договору разом з його "дублікатами" в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" до Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" про стягнення грошових коштів; ухвалено розгляд справи №910/18810/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі на 10.02.2021 року.
10 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення експертизи.
03 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
10 березня 2021 року на електронну пошту суду від позивача за первісним позовом надійшли заперечення проти призначення експертизи.
10.03.2021 року судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2021 року.
У судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" просив задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" (виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (Договір), в порядку та на умовах якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
За умовами пункту 1.2 цього Договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі. Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання.
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1.6., 2.1.7 Договору покладено на відповідача зобов'язання забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення.
Згідно з пунктом 3.1 укладеного договору за надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1 320 грн. (в т.ч. ПДВ 220 грн.).
Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у Договорі № 22/08/2018-1), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п. 3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору визначено, що винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках.
У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі, що вираховується за наведеною у цьому договорі формулою.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно (пункт 6.1 означеного правочину).
З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2019 року між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Столичний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А;
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Стличнийт", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А;
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DC): "Ринок Стличнийт", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом зазначив про порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором, на підтвердження чого надав акт обстеження від 29.08.2020 року, відповідно до якого встановлено факт неможливості використання у зв'язку з відключенням обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А, тому Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на підставі п. 5.4 договору нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 138 600, 00 грн. штрафу за кожен день, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання, всього за період з 29.08.2020 по 13.11.2020 включно.
Враховуючи викладене вище, суд зауважує наступне.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача за первісним позовом, Приватне підприємство "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" посилалося на непідписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року, у зв'язку з чим у вказаній справі ним було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020 року разом з його дублікатами.
З матеріалів справи вбачається, що Договір від 16.12.2019 та акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені відповідача підписані його представником - Пальшиним Юрієм Ігоровичем, який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019 року.
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії довіреності відповідача від 05.07.2019, виданої на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича , останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для цього Пальшину Юрію Ігоровичу надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року.
Надана суду ТОВ "ІОНІТІ" копія довіреності відповідача за первісним позовом від 05.07.2019 року на уповноваження Пальшина Юрія Ігоровича діяти від імені та в інтересах Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа. Вірність копії з оригіналу документа засвідчена 26.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2432.
Водночас за змістом наданої ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" копії цієї ж довіреності від 05.07.2019 року, виданої на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича, останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником Приватного підприємства "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах відповідача, додаткових угод та додатків до таких договорів від імені та в інтересах відповідача, виключно за умови погодження таких договорів із директором відповідача у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту.
Для цього Пальшину Юрію Ігоровичу надано право від імені ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені відповідача в таких договорах (угодах, контрактах), а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року.
Вказана копія довіреності від 05.07.2019 року, що була надана відповідачем, окрім підпису директора відповідача і печатки Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ", не містить інших доказів автентичності тексту довіреності на дату її видання.
Приватне підприємство "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" також вказує, що довіреність видана Пальшину Юрію Ігоровичу була відкликана.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Викладене вище свідчить, що на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи викладене вище, а також встановлені судом під час розгляду даної справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" доказами підтверджується наявність у Пальшина Юрія Ігоровича повноважень на укладення від імені Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року та акту приймання-передачі (на час підписання означених документів) на підставі виданої відповідачем довіреності від 05.07.2019 року. Відтак, суд, з урахуванням положень, зокрема, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, вважає доведеною обставину укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року та акту приймання-передачі та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
Приватним підприємством "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" не доведено та не надано суду належних доказів для визнання Договору недійсним.
Щодо вимоги ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" про недійсність дублікату Договору як такого що не відповідає вимогам до оформлення дублікатів документів, то суд зазначає, що договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними.
Дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц).
Доводи ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" про відкликання 27.03.2020 року довіреності від 05.07.2019 року та наявності в діях працівників позивача складу кримінального правопорушення, судом до уваги не приймаються, з огляду на відсутність вироку суду в кримінальному провадженні та враховуючи, що відкликання довіреності не свідчить про підписання правочину не уповноваженою особою (на час вчинення такої дії) та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін.
Таким чином, ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" уповноваживши Пальшина Юрія Ігоровича на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов'язання, встановлені вищенаведеним Договором.
Суд враховує, що відповідачем факт наявності між сторонами договірних відносин не заперечується, в той же час і не доводиться жодними доказами наявність договірних відносин на підставі іншого за змістом Договору.
Таким чином вимоги ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року разом з його дублікатами задоволенню не підлягають.
Укладений між сторонами Договір від 16.12.2019 року за своєю правовою природою є договором є договором про надання послуг.
Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 5.4 Договору від 16.12.2019 року, у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (в тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за встановленою вказаним пунктом Договору формулою.
Стверджуючи про відключення зарядного пристрою за місцем розміщення належного йому обладнання у період з 29.08.2020 року по 13.11.2020 року включно, позивач посилався на наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення договірних зобов'язань та стягнення з останнього 138 600, 00 грн. штрафу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В якості доказу порушення ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" умов Договору про надання послуг від 16.12.2019 року та відключення зарядного пристрою, ТОВ "ІОНІТІ" надав суду акт обстеження від 29.08.2020 року, а також заяви свідків, що містять посилання на обставини складення цього акту та аналогічні відомості до тих, які містить сам акт обстеження.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наведений акт не є належним доказом обставин, на які посилався позивач, оскільки означений документ підписаний уповноваженими особами позивача в односторонньому порядку. Водночас докази виклику представників відповідача для проведення обстеження та встановлення факту роботи/відключення зарядного пристрою відповідно до умов Договору, докази повідомлення відповідача про вчинення таких дій, чи докази залучення до проведення вищенаведеного обстеження інших незаінтересованих осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, у матеріалах справи відсутні й докази направлення вказаного акту на адресу відповідача після його оформлення, що дало б можливість останньому надати свої заперечення/пояснення на викладені в акті обставини, або усунути відповідні недоліки у разі їх дійсного підтвердження.
Згідно пункту 5.6 Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року всі розбіжності з приводу виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів.
Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ "ІОНІТІ" до ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" з претензією про порушення роботи зарядних пристроїв для електромобілів. Матеріали справи також не містять і належних доказів, що можуть підтвердити факт відключення цих пристроїв саме відповідачем чи іншими особами на його замовлення.
Крім того ТОВ "ІОНІТІ" не надано доказів та належним чином не доведено, що відключення зарядного пристрою за місцем його розміщення сталося з вини чи за наслідком дій відповідача, та відповідно наявна протиправна поведінка останнього.
Крім того, з наданого ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" висновку комп'ютерно-технічної експертизи № 576/10/2020 від 19.10.2020 вбачається, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі "Facebook" (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 06.05.2020 року розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі "Autoenterprise", що свідчить про обізнаність позивача із вказаними обставинами до складання відповідного акта та підтверджує суперечливість доводів останнього про відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем.
Також суд зауважує, що надана ТОВ "ІОНІТІ" копія акту обстеження обладнання від 29.08.2020 року також не може вважатися належним доказом невиконання ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" взятих на себе за Договором обов'язків з аналогічних підстав. Крім того, наведений акт містить відомості про факти, які не входять у спірний період невиконання відповідачем зобов'язань за Договором від 16.12.2019 року.
Інші доводи ТОВ "ІОНІТІ" в обґрунтування пред'явлених вимог також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів .
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" та зустрічного позову Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 16.04.2021 року.
Суддя М.В. Данилова