ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2021Справа № 910/17032/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 4 919,06 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 4 919,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що складено комерційні акти: № 486202/201/551, № 486202/202/552 та № 486202/203/553, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17032/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 11.11.2020 отримана відповідачем 20.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475999971. Позивачем ухвала про відкриття провадження у справі отримана 24.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475999963.
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що позивачем не надано розрахунку вартості вугілля, відвантаженого на адресу останнього, у зв'язку з чим розрахунок вартості нестачі вантажу викликає сумніви щодо його достовірності. Крім того за твердженнями відповідача, позивачем не представлено до позовної заяви належних доказів, які б підтверджували оплату вартості втраченого вантажу, і, як наслідок, не доведено факту завдання збитків.
28.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позов, заперечив. Крім того, позивачем подано клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.02.2018 між позивачем (вантажовідправник, одержувач, платник) та відповідачем (перевізник) укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору, за цим договором перевізник зобов'язався доставити прийнятий до перевезення вантаж у пункт призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник - сплатити за перевезення вантажу та надані послуги, що пов'язані за цим перевезенням.
На виконання договору № 2057 від 19.12.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка", на станцію призначення Асланове Донецької залізниці надійшов вантаж, а саме, руда залізна агломераційна (аглоруда), одержувачем якого є позивач, що підтверджується залізничною накладною № 46784690 від 04.07.2020.
07.07.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці на підставі попутного акту № 11564 від 06.07.2020 проведено перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863 було втрачено, про що складені комерційні акти № 486202/201/551, № 486202/202/552 та № 486202/203/553.
За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправник при відправленні вантажу зазначив у залізничній накладній № 46784690:
- у вагоні № 53425146 загальну масу вантажу 69 000 кг., однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 486202/201/551 від 07.07.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 1 400 кг., а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 140-150 см., маються сліди дозування ковшом, не рівномірне, не розрівняне. Над 6-7 люками праворуч по напрямку поїзду виїмка 50 см * 100 см * 100 см. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій. Вагон у технічному стані справний;
- у вагоні № 53511135 загальну масу вантажу 69 000 кг., однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 486202/202/552 від 07.07.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 3 300 кг., а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження нижче рівня бортів на 140-150 см, маються сліди дозування ковшом, не рівномірне, не розрівняне. По середині вагону над 1-2 та над 7 люками по напрямку поїзду виїмка 80-100 см * 100 см * 100 см. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій. Вагон у технічному стані справний;
- у вагоні № 61077863 загальну масу вантажу 70 000 кг., однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 486202/203/553 від 07.07.2020, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2 000 кг., а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено про навантаження нижче рівня бортів на 140-150 см, маються сліди дозування ковшом, не рівномірне, не розрівняне. Над 2-3 люками праворуч по напрямку поїзду поглиблення 100 см * 100 см * 100 см., зліва у 4 люці нещільне прилягання люка до поперечної балки, щілина 60*2.5 см, закладено деревом. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій. Вагон у технічному стані справний.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту його опротестування сторонами відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" як постачальником та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" як покупцем укладено договір №2057, за змістом якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти руду залізну агломераційну, руду залізну доменну на передбачених цим договором умовах.
На виконання умов вказаного договору, Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" було складено рахунок-фактуру №000000913 від 04.07.2020, з якого вбачається, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" поставляється руда залізна агломераційна, загальною вагою 3623,000 т, на загальну суму 7 016 461,21 грн., в т.ч. і у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863 за залізничною накладною № 46784690.
За висновками суду, рахунок, який складений постачальником - Приватним акціонерним товариством "Суха Балка", є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №4500044119 від 03.08.2020 на суму 7 016 461,21 грн., що підтверджує здійснення позивачем оплати рахунку-фактури №000000913 від 04.07.2020.
Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем було повністю оплачено товар за рахунком-фактурою №000000913 від 04.07.2020 до договору №2057 від 19.12.2019, в тому числі і руду залізну агломераційну, яка перевозилась згідно залізничної накладної № 46784690 у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п."г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
З урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем була руда залізна агломераційна у вологому стані, норма природних втрат застосовується у розмірі 2% від маси вантажу.
За розрахунком позивача, який перевірено судом та з яким суд погоджується, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863 з урахуванням норми природної втрати, становить 4 919,06 грн.
Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника становить 4 919,06 грн.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Частиною 1 ст. 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 4 919,06 грн. та наявності причинного зв'язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах № 53425146, № 53511135, № 61077863, сталась не з вини відповідача (відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).
Отже, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні підлягають задоволенню в повному обсязі, на суму 4 919,06 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.
Крім того у позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 625,69 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, який укладений з Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткову угоду №4 від 03.12.2018, додаткову угоду №26 від 09.12.2019, додаткову угоду №207 від 20.10.2020, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв'язку із розглядом справи, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.10.2020 на суму 1 625,69 грн.
За умовами договору від 30.03.2018 №845 позивач, як клієнт, доручив, а адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.п.1.1, 1.2).
За змістом п. 5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв'язку із розглядом справи, наведений детальний опис послуг адвоката Краснопьорової О.С., яка є учасником Адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", та їх вартість. Ці послуги складаються з надання усної консультації клієнту, збору доказів, складання та подання позовної заяви на загальну суму 1 625,69 грн., яка включає в себе гонорар за складність справи у розмірі 1% від ціни позову.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.10.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту витрати на правову допомогу за даним позовом складають 1 625,69 грн.
Таким чином, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в межах даної справи на суму 1 625,69 грн.
Крім того суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Із врахуванням викладеного вище, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 625,69 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4 919,06 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) вартість недостачі вантажу в розмірі 4 919 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 69 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 19.04.2021
Суддя С. В. Стасюк