номер провадження справи 35/25/21
19.04.2021 Справа № 908/405/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного підприємства «АСФ Мебель» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, б. 163, приміщ. 66, ідентифікаційний код юридичної особи 43274954)
до відповідача Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2» Запорізької обласної ради (69071, м. Запоріжжя, вул. І. Сікорського, б. 267, ідентифікаційний код юридичної особи 20508858)
про стягнення коштів
17.02.2021 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне підприємство «АСФ Мебель» з позовом до відповідача Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2» Запорізької обласної ради, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 95 360,00 грн, 3% річних у розмірі 376,21 грн, інфляційні втрати у сумі 1 239,68 грн.
17.02.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/405/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/405/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2210/9 від 27.08.2020 щодо своєчасної оплати меблів на суму 95 360,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем також нараховано 3% річних у сумі 376,21 грн та 1 239,68 грн інфляційних втрат.
05.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 95 360,00 грн задовольнити, а в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних відмовити виходячи з наступного.
КЗ «ЗСЗШ-І № 2» є бюджетною установою, яка створена Запорізькою обласною радою відповідно до законодавства України та фінансується за кошти обласного бюджету. Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України.
Як вбачається із копій документів, доданих до відзиву, комунальним закладом було виконано всі законодавчо визначені умови для здійснення платежів. Зокрема, на першій сторінці Договору № 2210/9 є штамп Управління Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Запоріжжя, який свідчить про реєстрацію комунальним закладом даного Договору в органі Казначейства 04.09.2020. Видаткову накладну № РН-0000016, яка є підставою для здійснення платежів, зареєстровано 21.09.2020. В Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №74, зареєстрованому в органі Казначейства 21.09.2020, міститься інформація про фінансове зобов'язання на суму 95 360,00 грн. по КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали та інвентар». У звіті про надходження та використання коштів загального фонду за 2020 рік затверджена кошторисом сума на КЕКВ 2210 складає 1 048 549,00 (тобто відповідач діяв у межах бюджетних асигнувань), але фактично надійшло тільки 242 164,83. Частина цих коштів витрачена на фінансові зобов'язання, зареєстровані до підписання Договору № 2210/9.
При складанні бюджетної звітності відповідно до Порядку № 44 на 01 січня 2021 року за формою № 7м (звіт про заборгованість за бюджетними коштами) загальна сума Договору 95 360,00 грн міститься у колонці №10 Звіту як прострочена кредиторська заборгованість.
19.01.2021 в органі Казначейства були перереєстровані бюджетні та фінансові зобов'язання у сумі 95 360,00 грн. на бюджетні асигнування 2021 року, затверджені кошторисом (реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 16.01.2021 № 3; реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 18.01.2021 № 3).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
На думку відповідача, ним виконано всі залежні від нього заходи відповідно до законодавства України для належного виконання своїх зобов'язань за договором №2210/9.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.03.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.04.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
27.08.2020 між Комунальним закладом «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2» Запорізької обласної ради - замовник та ПП «АСФ Мебель» - постачальник укладено договір №2210/9, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надати замовнику товар - комплект шкільних меблів для початкових класів НУШ згідно з кодом ДК021:2015:39160000-1 Шкільні меблі (комплект шкільних меблів для початкових класів НУШ) відповідно до специфікації 9додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна ціна цього договору становить 95 360,00 грн без ПДВ.
Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (п. 4.1. договору).
Пунктом 4.2. договору обумовлено, що оплата, передбачена п. 3.1. цього договору, сплачується замовником відповідно до ст.. 23 ст. 48 Бюджетного кодексу України за наявності бюджетного фінансування, але не пізніше 31.12.2020, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після поставки товару та виконання в повному обсязі послуги (доставка, занос товару, збірка та установка) замовнику протягом 30 банківських днів згідно наданої постачальником видаткової накладної.
На підставі видаткової накладної №РН-0000016 від 18.09.2020 позивачем поставлено відповідачеві обумовлений договором товар на суму 95 360,00 грн. про отримання товару відповідачем свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладній та печатка закладу.
В порушення зобов'язань по договору щодо оплати поставлений товар відповідачем не оплачений.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару на суму 95 360,00 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Отримання товару, як і невиконання зобов'язання щодо його оплати відповідачем не заперечено.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 376,21 грн за період з 01.01.2021 по 17.02.2021, а такод інфляційні втрати за період січень 2021 року у розмірі 1 239,68 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимоги в цій частині задовольняються в поновному обсязі.
При цьому, заперечення відповідача проти стягнення інфляційних втрат та процентів річних з посиланням на приписи ст. 614 Цивільного кодексу України судом не приймаються виходячи с наступного.
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано докази належного виконання зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару. Натомість, відповідачем доказів повної та своєчасної оплати отриманого товару не надано.
За викладених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2» Запорізької обласної ради (69071, м. Запоріжжя, вул. І. Сікорського, б. 267, ідентифікаційний код юридичної особи 20508858) на користь Приватного підприємства «АСФ Мебель» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, б. 163, приміщ. 66, ідентифікаційний код юридичної особи 43274954) суму боргу у розмірі 95 360,00 грн (дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 376,21 грн (триста сімдесят шість гривень 21 коп.), інфляційні втрати у сумі 1 239,68 грн (одна тисяча двісті тридцять дев'ять гривень 68 коп.), судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій