про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство
"14" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/81/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до боржника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
про відкриття провадження у справі про банкрутство
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від заявника - Юзвенко В.Г., адвокат, предст. за дов. від 22.12.2020 №14-343 (в режимі ВКЗ);
від боржника - Ландовська М.М., адвокат, предст. з дов. від 04.02.2021 № 007Др-72-0221;
Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як ініціюючий кредитор, звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз”, посилаючись на наявність визначених ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства підстав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 справу розподілено судді Ушак І.Г.
Ухвалою суду від 15.02.2021 №907/81/21 задоволено заяву судді Ушак І.Г. про самовідвід від розгляду цієї справи.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 5.02.2021 № 02-02/6/21 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за наслідками якого справу розподілено судді Андрейчуку Л.В.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 № 907/81/21 заяву Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 09.03.2021 р. на 10:00 год.
До заяви про відкриття провадження у справі ініціюючим кредитором долучено заяву арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича (свідоцтво № 362 від 27.02.2013) про його згоду на участь у справі про банкрутство в порядку частини третьої статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
На адресу Господарського суду Закарпатської області (вх. 01.03.2021) від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 25.02.2021.
Також, на електрону адресу суду 09.03.2021 від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, який відповідав вимогам ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства, відтак, прийнятий судом до розгляду. Боржник вважає, що підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутні, оскільки відсутні грошові зобов'язання перед НАК «Нафтогаз України», строк виконання яких настав; АТ «Закарпатгаз» є платоспроможним. Наголосив, що існує наявний спір про право та платоспроможність товариства.
Призначене 09.03.2021, а згодом на 31.03.1021, підготовче засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні та тимчасовою втратою працездатності головуючим суддею. відповідно.
В подальшому, на електронну адресу суду надійшли пояснення АТ «НАК «Нафтогаз Україна», подані з метою спростування заперечень боржника, викладених у відзиві. Вважає, що до матеріалів справи долучено достатньо доказів на підтвердження наявності боргу АТ «ОГС «Закарпатгаз», безспірність якого не обов'язково слід ототожнювати з судовим рішенням.
В свою чергу, боржник подав свої заперечення на пояснення. На підтвердження того, що поняття «спір про право» і «безспірність вимог» є різними, зазначає про висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 905/2030/19, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20, та на висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14-ц та від 02.07.2019 року по справі №916/3006/17, на які посилається сам Заявник
У судовому засіданні 14.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали заяви та долучені матеріали. заслухавши присутніх в судовому засіданні представників кредитора та боржника, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Частинами першою, другою ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Згідно з приписами ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 48 постанови від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).
Поняття «спір про право» і «безспірність вимог» є різними, про що свідчать висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 905/2030/19, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 910/1174/20).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20).
З огляду на викладене, суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» задоволено повністю, стягнуто з товариства 292 789 407,14 грн, в т.ч.: основний борг - 195 761 999,53 грн, 3 % річних - 10 829 443,83 грн, інфляційні втрати - 47 392 929,44 грн та пеня - 38 805 034,34 грн, та у відшкодування судового збору - суму 616 700,00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року у задоволенні апеляційної скарги АТ «Закарпатгаз» відмовлено, рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 року залишено без змін.
У зв'язку із набранням рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 законної сили, останнє підлягало негайному виконанню відповідно до ст. 378 ГПК України, з огляду на що, Господарським судом Закарпатської області від 30.12.2020 року видано наказ по справі № 907/62/18, яким присуджено:
«Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (88000, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 292789407,14 грн. (двісті дев'яносто два мільйони сімсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сім грн. 14 коп.), в т.ч.: основний борг - 195761999,53 грн., 3 % річних - 10829443,83 грн., інфляційні втрати - 47392929,44 грн. та пеня - 38805034,34 грн., та у відшкодування судового збору - суму 616700,00 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.)»
Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.02.2021 року у справі № 907/62/18, касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 907/62/18 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 по справі № 907/62/18 зазначив, що: «Зважаючи на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції поновив провадження у справі та відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без урахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах та без урахування наслідків рішення у адміністративній справі № 640/10858/19, яке може вплинути на розмір задоволених вимог позивача, ухвалену у справі постанову не можна визнати законною та обґрунтованою» . Вказане доводить наявність спору право, а також те, що сума вимог Заявника є спірною.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ГПК України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Відповідно до ч.2 ст.317 ГПК України, з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Господарський суд Закарпатської області на підставі дослідження зібраних доказів у справі зазначає, що на сьогоднішній день відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили у справі №907/62/18 про стягнення з АТ «Закарпатгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» заборгованості. Справа №907/62/18 знаходиться на новому розгляді в Західному апеляційному господарському суді, результат вирішення якої може вплинути на заявлені вимоги кредитора. Вищезазначене, свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
За таких обставин, грошові вимоги кредитора носять спірний характер, оскільки відносно них відсутнє судове рішення і вони не визнаються та заперечуються боржником.
Згідно ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі господарський суд постановляє ухвалу, зокрема про відмову у відкритті провадження у справі.
Варто зауважити, що частина шоста статті 39 КУзПБ, згідно з якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, жодним чином не визначає підставою для такої відмови факт існування рішення, яке набрало законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результат вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі є підставою для повернення суми сплаченого судового збору за клопотанням сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду.
З огляду на викладене та імперативні приписи статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернення судового збору, здійснюється після звернення до суду особи, яка його сплатила, з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. 2, 35-36, 39, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у відкритті провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз».
Копію ухвали направити заявнику, боржнику, арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Ковалевича, буд. 3, офіс. 1), приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішку О.О. (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, корп. 1, оф. 2), державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2021.
Суддя Л.В. Андрейчук