вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.04.2021м. ДніпроСправа № 904/5038/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" м. Дніпро
2. Фізичної особи ОСОБА_1 Чернігівська область, смт. Ріпки
про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 217307грн.75коп., суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 184426грн.28коп., пені в розмірі 302034грн.10коп., суми боргу зі сплати комісії за користування кредитом в розмірі 15396грн.58коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" м. Дніпро та Фізичної особи ОСОБА_1 Чернігівська область, смт. Ріпки з позовом про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 217307грн.75коп., суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 184426грн.28коп., пені в розмірі 302034грн.10коп., суми боргу зі сплати комісії за користування кредитом в розмірі 15396грн.58коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачами зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 направлений запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичних осіб із запитом щодо надання інформації відносно фізичної особи ОСОБА_1 Чернігівська область, смт. Ріпки.
В листі-відповіді Ріпкинської селищної ради без номеру та дати, що надійшов до суду 12.10.2020, повідомлено місце проживання та реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 Чернігівська область, смт. Ріпки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.11.2020.
На електронну адресу суду 11.11.2020 надійшло клопотання відповідача 2 про відкладення судового засідання, призначеного на 11.11.2020, на іншу дату.
Судом встановлено, що подане відповідачем-2 клопотання не підписане електронним цифровим підписом, а отже не належить до офіційного документу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 02.12.2020.
На електронну адресу суду 02.12.2020 надійшла заява відповідача 2 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання відповідач 2 посилається на поганий стан здоров'я та бажання приймати участь у судових засіданнях. Заява відповідача 2 не підписана електронним цифровим підписом.
Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Оскільки надіслана відповідачем 2 електронною поштою заява не містить підпису електронного цифрового підпису, отже не належить до офіційного документу.
У підготовче судове засідання від 02.12.2020 учасники справи явку своїх представників не забезпечили. Відзив від відповідача 1 чи відповідача 2 на адресу суду не надходив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2020 підготовче засідання було відкладене до 18.01.2021.
На електронну адресу суду 18.01.2021 надійшла заява відповідача 2 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання відповідач 2 посилається на поганий стан здоров'я, введення карантину та бажання приймати участь у судових засіданнях. Заява відповідача 2 не підписана електронним цифровим підписом.
Оскільки надіслана відповідачем 2 електронною поштою заява не містить підпису електронного цифрового підпису, отже не належить до офіційного документу.
У підготовче судове засідання від 18.01.2021 учасники справи явку своїх представників не забезпечили. Відзив від відповідача 1 чи відповідача 2 на адресу суду не надходив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 підготовче засідання було відкладене до 10.02.2021.
На електронну адресу суду 10.02.2021 надійшла заява відповідача 2 про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання відповідач 2 посилається на неможливість бути присутньою в судовому засіданні через стан здоров'я та несприятливі погодні умови та бажання приймати участь у судових засіданнях. Заява відповідача 2 не підписана електронним цифровим підписом.
Оскільки надіслана відповідачем 2 електронною поштою заява не містить підпису електронного цифрового підпису, отже не належить до офіційного документу.
У підготовче судове засідання від 10.02.2021 учасники справи явку своїх представників не забезпечили. Відзив від відповідача 1 чи відповідача 2 на адресу суду не надходив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 підготовче засідання відкладене на 16.03.2021.
На електронну адресу суду 16.03.2021 надійшло клопотання фізичної особи ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, призначеного на 16.03.2021, на іншу дату.
Судом встановлено, що подане відповідачем-2 клопотання не підписане електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП). Оскільки надіслане відповідачем-2 електронною поштою клопотання не містить підпису електронного цифрового підпису, отже не належить до офіційного документу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2021.
На електронну адресу суду 07.04.2021 надійшли письмові пояснення фізичної особи ОСОБА_1 . Відповідач-2 заперечує проти позовних вимог, стверджує, що не підписував спірний договір поруки. Також відповідач-2 просить застосувати строк позовної давності.
Крім того, відповідач-2 просить відкласти судове засідання, призначене на 07.04.2021, на іншу дату та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.
Письмові пояснення підписані електронним цифровим підписом представника відповідача-2.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2021 представник відповідача-2 був ознайомлений з матеріалами справи у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Наведене свідчить, що відповідач-2 був обізнаний про розгляд господарським судом справи №904/5038/20. Крім того, як вбачається із заяви відповідача-2, яка надійшла на електронну адресу суду 07.04.2021, відповідач-2 був обізнаний про час та дату судового засідання.
З огляду на те, що представник фізичної особи ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи 25.02.2021, відповідач-2 мав достатньо часу для підготовки та надання до суду відзиву на позовну заяву та інших документів на підтвердження своєї правової позиції.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, призначеного на 07.04.2021, на іншу дату.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив.
Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020, 18.01.2021, 10.02.2021, 18.03.2021 направлені відповідачу-1 у справі в установленому порядку на адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Поштова кореспонденція з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2020, направлена судом на адресу відповідача-1, повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Поштова кореспонденція з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021, 10.02.2021, 18.03.2021, направлена судом на адресу відповідача-1, повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача-1 є: 49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34.
Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, відповідача-1 відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
На день розгляду справи у судовому засіданні 07.04.2020 будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача-1 щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору; умови надання та повернення кредиту; факт надання кредитних коштів; строк користування кредитними коштами та їх розмір; настання строку повернення кредиту чи його частини; наявність часткової чи повної сплати; допущення прострочення повернення кредитних коштів; умови користування кредитом, обставини виконання вказаних умов з боку позичальника; наявність підстав для сплати процентів, пені та комісії за користування кредитом у заявлених позивачем розмірах та сумах; обставини, пов'язані з укладенням договору поруки; наявність підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника, сум заявлених до стягнення позивачем.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Світ Оіл" (далі - клієнт, позичальник) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) підписана заява відкриття рахунку від 14.03.2014 та заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 14.03.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, відбулась зміна найменування відповідача-1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Світ Оіл" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач". При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.
Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р.(із змінами та доповненнями), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" (ідентифікаційний код 39101595) є належним відповідачем.
У заяві зазначено, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua і які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши зазначену заяву, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору банківського обслуговування.
Відповідно до п. 2 редакції Статуту Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", погодженої Національним банком України 06.09.2019, він є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".
На виконання умов договору банківського обслуговування від 14.03.2014 позивач надав відповідачу-1 грошові кошти. Факт використання відповідачем-1 наданих позивачем коштів підтверджується виписками по рахункам відповідача-1 за період з 17.03.2014 по 07.05.2020 (а.с. 57-87).
Позивачем також надана довідка про розміри встановлених кредитних лімітів Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" за період з 17.03.2014 по 18.06.2017.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку - АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За таких обставин у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Між тим, у заявах позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.03.2014 розмір процентної ставки, розмір та база нарахування пені, також розмір комісії за користування кредитом не зазначені.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості з кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання та заборгованості з комісії за користування кредитом, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2014, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, які розміщені на сайті://privatbank.ua.
Матеріали справи не містять доказів, до яких саме Тарифів та Умов приєднався відповідач-1, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк". Підпису відповідача-1 на долученому до позову позивачем витягу немає. Не подано позивачем також і електронних доказів, які б підтверджували приєднання відповідача-1 саме до тієї редакції Умов та правил надання банківських послуг, паперова копія, яких долучена до позову.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".
За таких обставин та без доказів про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, за відсутності у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як укладення позивачем із відповідачем-1 кредитного договору.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.
З урахуванням викладеного відсутні правові підстави стверджувати про узгодження між сторонами строку щодо повернення кредитних коштів. Також сторонами не узгоджені порядок, розмір та строки нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання та заборгованості з комісії за користування кредитом.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" кредитних коштів від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у розмірі 217307грн.75коп., господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" у сумі 217307грн.75коп.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 184426грн.28коп., пені в розмірі 302034грн.10коп., суми боргу зі сплати комісії за користування кредитом в розмірі 15396грн.58коп. задоволенню не підлягають.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 був підписаний договір поруки №POR1415789106353 від 12.11.2014, предметом якого, згідно з п. 1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Світ Оіл" зобов'язань за угодами приєднання: зобов'язань за угодами приєднання до:
розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1) зі сплати:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.1 угоди 1 у розмірі 0% річних;
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.2 угоди 1 у розмірі 36% річних;
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.3 угоди 1 у розмірі 56% річних;
б) комісійної винагороди згідно з пунктом 3.2.1.1.17 угоди 1 в розмірі 3 % від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4 Угоди 1 першого числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 10000грн.
якщо під час виконання угоди 1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 2) зі сплати:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.2 угоди 2 у розмірі 36% річних;
- за період користування кредитом у разі прострочки згідно з пунктом 3.2.2.2 угоди 2 у розмірі 56% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в угоді 2;
в) кредиту в розмірі 10000грн.
Якщо під час виконання угоди 2 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою 2 в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно із цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручитель з умовами угоди 1 та угоди 2 ознайомлений.
За пунктом 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою 1 та угодою 2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 Цивільного кодексу України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 559 Цивільного кодексу України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.
Як вбачається з довідки про розміри встановлених кредитних лімітів №40317KIF6S00C від 22.05.2020, кредитний ліміт встановлювався банком Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" в наступному порядку: 17.03.2014 - 0грн.; 15.11.2014 - 10000грн.; 08.12.2014 - 15000грн.; 06.02.2015 - 25000грн.; 06.03.2015 - 110000грн.; 08.04.2015 - 160000грн.; 13.05.2015 - 200000грн.; 22.10.2015 - 200000грн.; 15.11.2015 - 190000грн.; 17.11.2015 - 200000грн.; 30.01.2016 - 300000грн.; 02.06.2016 - 370000грн.; 12.11.2016 - 270000грн.; 20.12.2016 - 260000грн.; 22.12.2016 - 270000грн.; 27.12.2016 - 280000грн.; 02.03.2017 - 280000грн.; 18.06.2017 - 220000грн.
Докази того, що фізична особа ОСОБА_1 , як поручитель, давала письмову згоду на збільшення кредитного ліміту Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач", а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази повідомлення банком відповідача-2 про такі зміни.
Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов'язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суд вважає про відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителя спірних сум, оскільки порука за договором №POR1415789106353 від 12.11.2014 є припиненою в силу положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3259грн.62коп.
Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" та Фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми боргу зі сплати кредиту в розмірі 217307грн.75коп., суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 184426грн.28коп., пені в розмірі 302034грн.10коп., суми боргу зі сплати комісії за користування кредитом в розмірі 15396грн.58коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроойлпостач" (ідентифікаційний код: 39101595; місцезнаходження: 49055, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму боргу зі сплати кредиту в розмірі 217307грн.75коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3259грн.62коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 07.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 19.04.2021.
Суддя Р.Г. Новікова