вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.04.2021м. ДніпроСправа № 904/1897/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ", м. Дніпро
про стягнення основного боргу у розмірі 545 945,43грн, пені у розмірі 29 927,90грн, 36 % річних у розмірі 51 391,09грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Заворотинська А.С представник на підставі ордеру, адвокат.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості у розмір 627 264,42 грн, з яких: основний борг у розмірі 545 945,43грн, пеня у розмірі 29 927,90грн, 36 % річних у розмірі 51 391,09 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2020 призначено підготовче судове засідання по справі на 18.05.2020.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2020 призначено підготовче судове засідання на 23.09.2020.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 відкладено підготовче судове засідання на 13.10.2020.
13.10.2020 представник відповідача подав відзив на позов.
13.10.2020 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмір 625 885,46 грн, з яких: основний борг у розмірі 449 425,50 грн, пеня у розмірі 48 032,13 грн, 36 % річних у розмірі 128 427,83 грн.
Суд прийняв заяву позивача до розгляду.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2020.
27.10.2020 представник позивача подав відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 14.12.2020.
14.12.2020 представник позивача подав клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 11.01.2021.
11.01.2021 представник позивача подав клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2021 призначено судове засідання на 28.01.2021.
02.02.2020 представник позивача подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що відповідачем після закриття підготовчого провадження у справі було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 33 761,67 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду № 163 від 08.02.2021 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 справу № 940/1897/20 передано судді Золотарьовій Я.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 прийнято справу № 904/1897/20 до свого провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2021 призначено судове засідання на 17.03.2021.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 відкладено судове засідання на 07.04.2021.
У судове засідання 07.04.2021 представник відповідача не з'явився.
У судовому засіданні 07.04.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступ позивача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні 07.04.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові, з урахуванням зменшення позовних вимог
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №220317.3 від 22.03.2017. Так, відповідач лише частково оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість становить 449 425,50 грн.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору поставки нараховано пеню у розмірі 48 032,13 грн, 36% річних у розмірі 128 427,83 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 11, 525-526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач вказує, що згідно умов договору сторонами не визначено конкретного строку оплати за поставлений товар. Так, у пункті 1.4 договору лише передбачено, що покупець здійснює 100% попередньої оплати вартості партії.
Відповідач зазначає, що направив на адресу позивача повідомлення про те, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних захворювань", Постанови Кабінету Міністрів №211 від 11.03.2020 та №215 від 16.03.2020 з метою запобігання поширення хвороби COVID-19, визнаний короновірусом SARS-CoV-2 Кабінет Міністрів постановив, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України ввести карантин, внаслідок чого, ці події вважаються форс-мажором. Тому, відповідачем було прийнято рішення призупинити діяльність. Введення карантину істотно вплинуло на фінансовий стан підприємства, що призвело до несвоєчасної оплати. Після закінчення особливого положення сплата платежів відновиться.
Тому, відповідач вважає, що відсутні підставі для притягнення його до відповідальності у зв'язку із запровадженням карантину з відповідними заборонюючими та обмежувальними карантинами заходами.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач вказує, що зазначені відповідачем карантині заходи були запровадженні пізніше ніж узгодженні сторонами строки виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару та жодним чином не стосувалися обмеження господарської діяльності відповідача та можливості сплатити позивачу вартість поставленого товару.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
22.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СОЗИДАТЕЛЬ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ" (покупець) було укладено договір постачання №220317.3 (арк.с.7).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передати покупцю металопродукцію окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які визначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладного.
Згідно пункту 1.2 договору, загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданим відповідно до умов цього договору окремим партіям товару.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що ціни на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін та/або специфікації в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки покупцю.
Сторонами були підписані специфікації до договору (арк.с.10-18), в яких сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості, вартості та умов оплати товару, що поставляється.
Розділом "Умови оплати" № 00000000157 від 11.12.2019, № 00000000159 від 19.12.2019 передбачено: 100% оплата до 03.01.2020.
Розділом "Умови оплати" специфікацій № 00000000161 від 09.01.2020, № 00000000163 від 14.01.2020 передбачено: 100% оплата до 03.02.2020.
Розділом "Умови оплати" специфікації № 00000000164 від 04.02.2020 передбачено: 100% оплата до 20.02.2020.
Розділом "Умови оплати" специфікацій № 00000000165 від 14.02.2020, № 00000000166 від 14.02.2020 передбачено: 100% оплата до 03.03.2020.
На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 629,982,36 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (арк.с.19-27).
Відповідно до пункту 1.4 договору, якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного договору. При цьому вартість партії товару, за яку покупцем здійснено передоплату в повному обсязі, зміні не підлягає.
Згідно пункту 3.3 договору, покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії відповідно до п. 1.4. цього договору (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі).
Відповідачем частково було оплачено поставлений товар на суму 180 556,86 грн.
Відтак, несплачена відповідачем сума становить 449 425,50 грн.
Також, в ході судового розгляду відповідачем було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 33 761,67 грн, що підтверджується банківською випискою (т.1 арк.с.210).
На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати заборгованості. Відповідно до пункту 1.4 договору та специфікацій, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 33 761,67 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 33 761,67 грн слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на час розгляду справи доказів оплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 415 663,83 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 5.2 договору, при оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника виплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості.
Відтак, сторони у пункті 5.2 договору дійшли згоди, що нарахування пені не припиняється через шість місяців.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 48 032,13 грн за період з 04.01.2020 по 12.10.2020.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 48 032,13 грн підлягає задоволенню.
Щодо суми 36% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5.2. договору, при оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника виплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; 36 відсотків річних від суми простроченого платежу.
Відтак, сторони у договорі передбачили інший розмір процентів, зокрема 36% річних.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 128 427,83 грн за період з 04.01.2020 по 12.10.2020.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 128 427,83 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача
Суд не приймає доводи відповідача про звільнення його від відповідальності внаслідок дії карантину, з огляду на таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов'язань.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання для нього форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України) та не надано жодних підтверджень того, що введення та дія карантину унеможливила оплати ним поставленого товару у строк, передбачений договором.
Щодо суми витрат на правничу допомогу
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
10.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Юстіум" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 10/03-1 (арк.с.172).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов'язки щодо надання правової допомоги в господарському суді Дніпропетровської області по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ" заборгованості та штрафних санкцій за договором постачання № 220317.3 від 22.03.2017 в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 4.1 договору, вартість послуг, що надаються виконавцем на момент підписання цього договору визначається в розмірі 5 000,00 грн без ПДВ - суд першої інстанції.
Виконавцем був виставлений замовнику рахунок-фактура № 11-12/20 від 11.12.2020 на суму 5 000,00 грн (арк.с.175).
Замовником було оплачено вищезазначений рахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1244 від 11.12.2020 на суму 5 000,00 (арк.с.173).
На підставі договору, між сторонами було укладено акт приймання виконаних робіт від 22.12.2020 (арк.с.190), в якому зазначено, що виконавцем були виконані, а замовником прийняті такі послуги:
- первинний аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи;
- підготовка, оформлення та направлення вимоги;
- проведення розрахунку основного боргу та штрафних санкцій;
- підготовка та подання позову до господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1897/20;
- участь у судових засіданнях;
- підготовка та подання клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.
З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн слід покласти на відповідача.
Щодо суми судового збору
Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тому судовий збір у розмірі 9 388,28 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ" основного боргу у розмірі 33 761,67 грн.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАРІ ІНВЕСТ" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 164-А; ідентифікаційний код 41076610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 21-Д; ідентифікаційний код 39906996) основний борг у розмірі 415 663,83 грн, пеня у розмірі 48 032,13 грн, 36 % річних у розмірі 128 427,83 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 9 388,28 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 19.04.2021
Суддя Я.С. Золотарьова