Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
12 квітня 2021 р. Справа №200/2783/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт, -
16 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , в якій позивач просить зобов'язати відповідача знести самочинно збудований об'єкт.
Ухвалою від 22 березня 2021 року позовна заява була залишена без руху, позивачу надано строк протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом надання:
1) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;
2) позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України позивача, місця проживання чи перебування, поштового індексу відповідача;
3) доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Вищевказана ухвала отримана позивачем 30 березня 2021 року, про що свідчить інформація на сайті УКРПОШТА (https://track.ukrposhta.ua/tracking).
07 квітня 2021 року на виконання вказаної ухвали позивачем подано: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, виправлену позовну заяву із зазначенням коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України позивача, місця проживання чи перебування, поштового індексу відповідача та докази надіслання позову з додатками відповідачу.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що зазначаючи про припис про усунення попущень будівельних норм, який складено 18.10.19 відносно ОСОБА_2 та зобов'язано останнього усунути порушення в термін до 18.11.19, звертає увагу суду, що порушення містобудівельних норм відповідачем здійснювалося систематично. Таким чином, у даному адміністративному позові позивач має мету зазначити, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, який було складено 21.01.21 відносно ОСОБА_1 не був першим, а має систематичний характер. Позивач вважає, що тримісячний строк на звернення до суду із даним позовом обчислюється саме з 21.01.21 та відповідно до ст. 122 КАС України строк звернення позивачем не порушено.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, просить зобов'язати останнього знести самочинно збудований об'єкт.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюється Законом України «Про регулюванні містобудівної діяльності».
У відповідності до приписів частини 1 статті 38 вказаного Закону у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Абзац 2 вказаної статті визначає, що у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже, аналізуючи положення наведеної вище норм Закону, підставою, що дає суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкту є невиконання вимог припису у встановлені строки.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що припис про усунення порушень будівельних норм складено 18.10.2019 року та зобов'язано відповідача усунути виявлені порушення в термін до 18.11.2019 року.
Отже, підстави, що дали позивачу право на звернення із даним позовом до суду виникли 19.11.2019 року, а саме з дати спливу встановленого строку для добровільного виконання вимог припису.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже чинним процесуальним законодавством обмежено право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду певним строком, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
З даним позовом позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 10.03.2021 року (майже через 16 місяців після виникнення підстав), про що свідчить поштовий штамп на конверті. Тобто, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що позивачем не надано ані обґрунтованих пояснень, ані доказів щодо наявності обставин, які б свідчили про відсутність у нього об'єктивної можливості звернутися до суду з даним позовом на протязі 16 місяців.
Доводи позивача щодо обчислення строку з 21.01.21, з дати складання останнього припису є необґрунтованими, оскільки вказаний припис складений у зав'язку із порушенням відповідачем пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме недопущення посадових осіб управління на об'єкт будівництва для проведення перевірки, а відтак такий припис не є підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта в силу приписів статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
У відповідності до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, позивач не усунув недоліки позовної заяви в частини надання доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Наданий позивачем фіскальний чек свідчить про надіслання позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом без повідомлення про вручення, оскільки у чеку відсутня відповідна позначка, а також сума за відправлення складає 35,00 грн., що у відповідності із розрахунком на сайті УКРПОШТА (https://calc.ukrposhta.ua/domestic-calculator?_ga=2.134371121.1 НОМЕР_1 ) дорівнює вартості відправлення саме без повідомлення про вручення.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, а відтак позовна заява підлягає поверненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт - повернути.
Ухвала постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Лазарєв