06 квітня 2021 року Справа № 160/2507/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіал Торг» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
19.02.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіал Торг» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:
- № UА100070/2020/000303/2 від 16.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00546,
- № UА100070/2020/000308/2 від 18.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/000552,
- № UА100070/2020/000312/2 від 20.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00557,
- № UА100070/2020/000321/2 від 25.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00568,
- № UА100070/2020/000322/2 від 26.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00569.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що оспорюваними рішеннями Київської митниці Держмитслужби скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Крім цього, позивачем в обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржуване рішення не містить інформації, які саме документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару, не наведено митницею у оспорюваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням поданих документів є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
30.03.2021 року представником відповідача було надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Відповідачем зазначено, що з наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені складові митної вартості передбачені ч. 10 ст. 58 МК України, у наданих інвойсах не зазначено, які складові включені до ціни товару. Таким чином за результатами контролю митної вартості, відповідно до частини 2 статті 54 МК України встановлено розбіжності та недостовірність даних щодо складових митної вартості, зокрема таких як транспортування, витрати на навантаження, вивантаження та страхування. Таким чином, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.
01.04.2021 від представника позивача засобами електронного зв'язку до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з викладеними запереченнями проти доводів відповідача.
Представник відповідача в судове не з'явився, є належним чином повідомлений, причини такої неявки суду не відомі.
Згідно частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі вищевикладеного суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
20 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІАЛ ТОРГ» та іноземною компанією НUALI ELECTRICAL APPLIANCE MANUFACTURING CO., LTD, CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт № 2007/20.
Відповідно до змісту Контракту № 2007/20 встановлено:
- п. 1 - Продавець продає, а Покупець купує товари відповідно до інвойсу, який є невід'ємною частиною даного Контракту.
- п. 2 - Ціни Контракту встановлюються в доларах США. Покупець купує продукцію у кількості та за ціною, вказаною в інвойсі. Ціна Контракту визначається загальною вартістю товару відповідно до інвойсів, і це є невід'ємною частиною цього Контракту.
- п. 3 - Умови поставки і вантажовідправник обговорюється додатково у товаросупровідних документах, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Поставка товару здійснюється по залізниці або автомобільним транспортом. Товар супроводжується наступними документами: комерційним інвойсом, автотранспортною накладною, залізничною накладною та іншими документами за запитом Покупця.
- п. 5 - Оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку Покупця з відстрочкою платежу 90 днів з дати поставки. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД.
16.11.2020 року для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом № 2007/20 від 20.07.2020 року, позивачем до Київської митниці Державної митної служби України була подана електронна митна декларація № UA100070/2020/435530. Вищевказані товари надійшли на адресу Позивача, на умовах поставки CPT UA Київ, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), на загальну суму 31737,36 USD (доларів США). Позивачем разом з митною декларацією від 16.11.2020 року № UA100070/2020/435530 було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме: пакувальний лист (Packinglist) 6125143-2020 від 22.09.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) 6125143-2020 від 22.09.2020 року, коносамент (Billoflading), WMS20091956 від 22.09.2020 року, автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 13692 від 15.11.2020 року, декларація про походження товару (Declarationoforigin) 6125143-2020 від 22.09.2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО-2573 від 16.11.2020 року, комерційна пропозиція від 22.09.2020 року, висновок за результатами експертизи 45255-10 від 16.11.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2007/20 від 20.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 1 від 11.09.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 09.10.2020 року.
Крім того Позивачем було надано декларацію митної вартості № 3346 від 16.11.2020 року, про що зазначено у графі № 7 митною декларацією від 16.11.2020 року № UA100070/2020/435530.
Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу документи, передбачені статтею 53 МК України.
Розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації від 16.11.2020 року № UA100070/2020/435530 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення №1, в якому, посилаючись на положення до ч. 5 ст. 54 МК України запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом, б) якщо здійснено страхування - страхові документи, 1) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, 8) транспортні (перевізні) документи, 9) виписку з бухгалтерської документації, 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 11) за власним бажанням надати інші документи.
Позивач у своєму листі на адресу Відповідача від 16.11.2020 року зазначив, що він не має можливості надати додаткові документи у 10 денний строк.
Так, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Відповідачем було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00546.
Відповідач повідомив про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причин: «ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості було винесене рішення про визначення митної вартості товару від 16.11.2020 року № UA100070/2020/000303/2».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100070/2020/000303/2 від 16.11.2020 року Відповідачем зазначено наступне: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до місця призначення, 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару, 3) висновок Дніпропетровської ТПП від 16.11.2020 року № ГО-2573 не може бути підставою для підтвердження митної вартості: митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України.
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованою відповідачем зазначеної у оспорюваному рішенні від 16.11.2020 року склала 207301,20 грн.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст.307 цього Кодексу.
Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг за № UA100070/2020/435565 від 16.11.2020 року під гарантійні зобов'язання.
18.11.2020 року для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом № 2007/20 від 20.07.2020 року, а саме: товар за номерами 1-32 за кодами: 842420000, 391720000, 8424908000, 8460390000, 84659500, 84672111000, 8467219900, 8467223000, 8467229000, 8467295300, 8467295900, 8467297000, 8467298500, 4016930000, 7318149900, 7320208100, 7326909800, 8413810000, 8421220000, 8467990000, 8481309100, 8482101000, 8483109500, 8483402900, 8483502000 , 84839890000,8503009900,8504318000, 8516900000, 8528590000, 8336508000, 8445200000: ручний інструмент з вмонтованим електричним двигуном та запчастини до нього, (країна виробництва CN), за загальною вартістю 36176,65 доларів СІІІА, Позивачем до Київської митниці Державної митної служби України (надалі - Відповідач) була подана електронна митна декларація № UA100070/2020/435731.
Вищевказані товари надійшли на адресу Позивача, на умовах поставки СРТ UA Київ, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка).
Позивачем разом з митною декларацією від 18.11.2020 року № UA100070/2020/435731 було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме: пакувальний лист (Packinglist) 6125144-2020 від 07.10.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) 6125144-2020 від 07.10.2020 року, коносамент (Billoflading), WMS20095265 від 07.10.2020 року, автотранспортна накладна, (Roadconsignmentnote) 2245 від 16.11.2020 року, декларація про походження товару (Declarationoforigin) 6125144-2020 від 07.10.2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО-2585 від 17.11.2020 року, комерційна пропозиція від 07.10.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2007/20 від 20.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 1 від 11.09.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 09.10.2020 року.
Крім того Позивачем було надано декларацію митної вартості № 3362 від 18.11.2020 року, про що зазначено у графі № 7 митною декларацією від 18.11.2020 року № UA100070/2020/435731.
Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу документи, передбачені статтею 53 МК України.
Розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації від 18.11.2020 № UA100070/2020/435731 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення №1, в якому, посилаючись на положення до ч. 5 ст. 54 МК України запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, 4) каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом, б) якщо здійснено страхування - страхові документи, 7) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, 8) транспортні (перевізні) документи, 9) виписку з бухгалтерської документації, 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 11) за власним бажанням надати інші документи.
Позивач у своєму листі на адресу Відповідача від 18.11.2020 року зазначив, що він не має можливості надати додаткові документи у 10 денний строк.
Так, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Відповідачем було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00552.
Відповідач повідомив про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причин: «ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості було винесене рішення про визначення митної вартості товару від 18.11.2020 № UА100070/2020/000308/2».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100070/2020/000308/2 від 18.11.2020 року Відповідачем зазначено наступне: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до місця призначення, 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару. 3) висновок Дніпропетровської ТПП від 18.11.2020 року № ГО-2582 не може бути підставою для підтвердження митної вартості: митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої відповідачем зазначеної у рішенні від 18.11.2020 року склала 228825,27 гри.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст.307 цього Кодексу.
Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг за № UA100070/2020/435783 від 18.11.2020 року під гарантійні зобов'язання.
20.11.2020 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом № 2007/20 від 20.07.2020 року, позивачем до Київської митниці Державної митної служби України була подана електронна митна декларація № UA100070/2020/435922.
Товари надійшли на адресу Позивача, на умовах поставки СРТ UA Київ, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), на загальну суму 30661,50 USD (доларів СІІІА).
Позивачем разом з митною декларацією від 20.11.2020 року № UA100070/2020/435922 було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме: пакувальний лист (Packinglist) 6125145-2020 від 15.10.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) 6125145-2020 від 15.10.2020 року, коносамент (Billoflading), WMS20095536 від 15.10.2020 року, автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 13770 від 18.11.2020 року, декларація про походження товару (Declarationoforigin) 6125145-2020 від 15.10.2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Г'О-2605 від 20.11.2020 року, комерційна пропозиція від 15.10.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2007/20 від 20.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 1 від 11.09.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 09.10.2020 року.
Крім того Позивачем було надано декларацію митної вартості № 3375 від 20.11.2020, про що зазначено у графі № 7 митною декларацією від 20.11.2020 року № UA100070/2020/435922.
Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним уст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МК України, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації № UA100070/2020/435922 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення №1, в якому, посилаючись на положення до ч. 5 ст. 54 МК України запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом, 6) якщо здійснено страхування - страхові документи, 7) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, 8) транспортні (перевізні) документи, 9) за власним бажанням надати інші документи.
Позивач у своєму листі на адресу Відповідача від 20.11.2020 року зазначив, що він не має можливості надати додаткові документи у 10 денний строк.
Так, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Відповідачем було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00557.
Відповідач повідомив про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причин: «ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості було винесене рішення про визначення митної вартості товару від 20.11.2020 року № UA100070/2020/000312/2».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100070/2020/000312/2 від 20.11.2020 року Відповідачем зазначено наступне:
«Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до місця призначення, не деталізовано чи включено у вартість товару витрати транспортування товарів у країні Покупця до м. Київ згідно умов поставки Інкотермс СРТ Київ, 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, 3) висновок Дніпропетровської ТПП від 16.11.2020 року № ГО-2572 не може бути підставою для підтвердження митної вартості.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України.
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованою Відповідачем зазначеної у рішенні віл 20.11.2020 року склала 99171,54 гри.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 307 цього Кодексу.
Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг за № UA100070/2020/435992 від 20.11.2020 року під гарантійні зобов'язання.
25.11.2020 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом № 2007/20 від 20.07.2020 року, Позивачем до Київської митниці Державної митної служби України була подана електронна митна декларація № UA100070/2020/436387.
Товари надійшли на адресу Позивача, на умовах поставки СРТ UA Київ, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), на загальну суму 34203,72 USD (доларів США).
Позивачем разом з митною декларацією від 25.11.2020 року було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме: пакувальний лист (Packinglist) 6125151-2020 від 07.10.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) 6125151-2020 від 07.10.2020 року, коносамент (Billoflading), WMS20096277 від 07.10.2020 року, автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 13839 від 23.11.2020 року, декларація про походження товару (Declarationoforigin) 6125151 -2020 від 07.10.2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО-2642 від 25.11.2020 року, комерційна пропозиція від 07.10.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2007/20 від 20.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 1 від 11.09.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 09.10.2020 року.
Крім того Позивачем було надано декларацію митної вартості № 3403 від 25.11.2020, про що зазначено у графі № 7 митною декларацією від 25.11.2020 року № UA100070/2020/436387.
Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п. 1 ч. І ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МК України, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації від 25.11.2020 року № UA100070/2020/436387 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення №1, в якому, посилаючись на положення до ч. 5 ст. 54 МК України запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом, 6) якщо здійснено страхування - страхові документи, 7) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, 8) транспортні (перевізні) документи, 9) виписку з бухгалтерської документації, 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 11) за власним бажанням надати інші документи.
Позивач у своєму листі на адресу Відповідача від 25.11.2020 року зазначив, що він не має можливості надати додаткові документи у 10 денний строк.
Так, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Відповідачем було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00568.
Відповідач повідомив про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причин: «ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості було винесене рішення про визначення митної вартості товару № UA100070/2020/000321/2».
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100070/2020/000321/2 від 25.11.2020 року Відповідачем зазначено наступне:
«Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до міст призначення. не деталізовано чи включено у вартість товару витрати транспортування товарів у країні Покупця до м. Київ згідно умов поставки Інкотермс СРТ Київ, 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, 3) висновок Дніпропетровської ТПП від 25.11.2020 року № ГО-2642 не може бути підставою для підтвердження митної вартості.
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої Відповідачем зазначеної у рішенні від 25.11.2020 року склала 245786,79 грн.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст.307 цього Кодексу.
Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг від 26.11.2020 року під гарантійні зобов'язання.
26 листопада 2020 року для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом № 2007/20 від 20.07.2020 року, а саме: ручний інструмент з вмонтованим електричним двигуном та запчастини до нього, за загальною вартістю 39682,44 доларів США.
Позивачем до Київської митниці Державної митної служби України була подана електронна митна декларація № UА100070/2020/436485.
Вищевказані товари надійшли на адресу Позивача, на умовах поставки CPT UA Київ, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка).
Позивачем разом з митною декларацією від 26.11.2020 року № UA100070/2020/436485 було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме: пакувальний лист (Packinglist) 6125152-2020 від 09.10.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) 6125152-2020 від 09.10.2020 року, коносамент (Billoflading), NUWODE20010052 від 09.10.2020 року, автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 13678 від 24.1 1.2020 року, декларація про походження товару (Declarationoforigin) 6125152-2020 від 09.10.2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ГО-2656 від 26.11.2020 року, комерційна пропозиція від 09.10.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2007/20 від 20.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 1 від 11.09.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 09.10.2020 року.
Крім того Позивачем було надано декларацію митної вартості № 3410 від 26.11.2020, про що зазначено у графі № 7 митною декларацією від 26.11.2020 року № UA100070/2020/436485.
Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним уст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МК України, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Розглянувши подані брокером документи для підтвердження заявленої у декларації від 26.11.2020 року № UA100070/2020/436485 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення №1, в якому, посилаючись на положення до ч. 5 ст. 54 МК України запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів, 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом, 6) якщо здійснено страхування - страхові документи, 7) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, 8) транспортні (перевізні) документи, 9) виписку з бухгалтерської документації, 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 11) за власним бажанням надати інші документи.
Позивач у своєму листі на адресу Відповідача від 26.11.2020 року зазначив, що він не має можливості надати додаткові документи у 10 денний строк.
Так, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Відповідачем було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00569.
Відповідач повідомив про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причин: «ст. 54 Митного кодексу України. Митним органом винесено рішення про коригування заявленої митної вартості було винесене рішення про визначення митної вартості товару від 26.11.2020року № UA100070/2020/000322/2».
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 року Відповідачем зазначено наступне: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до місця призначення, не деталізовано чи включено у вартість товару витрати транспортування товарів у країні Покупця до м. Київ згідно умов поставки Інкотермс СРТ Київ, 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозиції для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, 3) висновок Дніпропетровської ТПП від 26.11.2020 року № ГО-2656 не може бути підставою для підтвердження митної вартості.
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої Відповідачем зазначеної у рішенні від 23.11.2020 року № UA100070/2020/000315/2 склала 281288,96 грн.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст.307 цього Кодексу.
Позивач скористався наданим правом і товар був випущений у вільний обіг за № UA100070/2020/436512 від 26.11.2020 року під гарантійні зобов'язання.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів Позивачем надано Відповідачу необхідний пакет документів, по кожній з поставок, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, Позивач вважає прийняті оспорюванні рішення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та такими, що не відповідають засадам митного законодавства.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49,50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу(частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч. 3ст. 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6ст. 57 Митного кодексу України).
Частиною 1ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в усталеній правовій позиції, сформованій за наслідками касаційного розгляду цілого ряду справ та висловленій в Постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та багатьох інших справах.
З переліку витребуваних Відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак Відповідач спотворює інформацію щодо отримання Позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить ми гне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
У постановах від 31.03.2015 року у справі 21-127а 15 та від 02.06.2015 року (у справі 21- 498а 15 Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Витребовування митним органом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості без наявних на то підстав, не можна вважати належними діями митного органу щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів
З цього приводу слід зазначити, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВИ] (Beyelerv. Italy[GC']), заяваN 33202/96, п. 120, ECIIR 2000-1, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildizv. Turkey[GC]), заява N 48939/99, n. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови" (Megadat.comS.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), заява N10373/05, n. 51, від 15 вересня 2009року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), заява N 55555/08, n. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthersv. Romania), заява N 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), n. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), n. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.77 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між: митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.
Надані документи, передбачені Митним кодексом України, є достатні для підтвердження заявленої митної вартості, тому наявність сумнівів у Відповідача щодо належного документального підтвердження складових митної вартості є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням товару суд зазначає таке.
Висновок Відповідача у рішеннях про те, що «не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів на названого місця призначення» суперечить самим принципам Incoterms-2010, які чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов'язані з цим ризики, та визначають, зокрема - хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами; обов'язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів; місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.
Отже, роль ІНКОТЕРМС у ціноутворенні полягає саме в тому, що ця система встановлює варіанти розподілу фінансових обов'язків продавця та покупця щодо покриття різних видів витрат на постачання товарів, а відтак формує різні види міжнародних цін, які називають інвойсними (англ. Invoice- накладна, фактура). Інвойсні ціни вказують в рахунках-фактурах.
Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, чітко визначають відповідні обов'язки сторін та зменшують ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс містить міжнародні терміни, які згруповані в чотири категорії за принципом послідовного збільшення обов'язків продавця від мінімального до максимального обсягу і відповідного збільшення його витрат на переміщення товару, що враховується в контракт ціни товару. І що менший обсяг витрат бере на себе продавець, то менш структурно повною вважається ціна, та навпаки.
Згідно з Інкотермс -2010 за умовами поставки СРТ (Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення) означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.
Таким чином, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. А покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати.
З урахуванням вищевказаного, укладаючи даний зовнішньоекономічний Контракт, Сторони погодили всі його істотні умови, до складу яких належить в тому числі і ціна товару, придбаваємого за умовами поставки СРТ, відповідно до яких у фактурну вартість товару вже включені виграти, що впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення). Саме тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Разом з тим, виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, по застосованим сторонами умовам поставки продавець не вимагав у Покупця обов'язку відшкодування транспортних витрат тощо. Отже, відсутність такої вимоги також свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару. Отже, додаткові витрати на транспортування товару позивач не поніс. Крім того, декларантом подано разом з кожною із ЕМД (електронних митних декларацій) і відповідні Декларації митної вартості (скорочено - ДМВ), (номер кожної наведено у гр.7 відповідної ЕМД).
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості(ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012р. за №984/21296, у гр. 20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України - тільки якщо ці витрати (транспортування) відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ). Відповідно до даних гр. 20 кожної з поданих Декларацій митної вартості (скорочено - ДМВ) до МД «витрати на транспортування до місця доставки по товару №№...» дорівнюють 0,00 грн. Отже, відсутність даних у гр.20 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником саме у ціні товару.
Щодо достовірності, беззаперечності, достатності та обов'язковості для застосування висновків Дніпропетровської ТПП України про якісні та вартісні характеристики товарів, суд зазначає.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме Торгово-Промислові Палати (далі по тексту (скорочено) - ТПП) мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Слід зазначити, що діюча на території України редакція МК України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.
Відповідно до норм ст.19 основного Закону України, яким є Конституція України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з викладеним, наявні висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати Україні є достовірними, беззаперечними та достатніми доказами того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених Сторонами зовнішньоекономічного Контракту у відповідних інвойсах.
Щодо інформації, яка міститься в комерційних пропозиціях.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказує на те, що «Подані комерційні пропозиції продавця являють собою копії інвойсів та не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваного товару незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару. Натомість чинним законодавством не встановлено будь-яких обов'язкових вимог щодо форми та змісту комерційної пропозиції, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.
Необхідно також зважити на положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької - діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції.
Щодо достовірності, беззаперечності, достатності та обов'язковості для застосування висновків Дніпропетровської ТПП України про якісні та вартісні характеристики товарів.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме Торгово-Промислові Палати (далі по тексту (скорочено) - ТПП) мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Слід відмітити, що діюча на території України редакція МК України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.
У зв'язку з викладеним, наявні висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати Україні є достовірними, беззаперечними та достатніми доказами того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених Сторонами зовнішньоекономічного Контракту у відповідних інвойсах.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод тощо». І в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити обґрунтування щодо зроблених них коригувань з використанням другорядних методів (ціни ідентичних або подібних товарів). Ні обґрунтування неодмінно повинні містити не лише загальні найменування товарів, а й відомості про обсяги товарів, умови поставки, комерційні умови. Причому, в разі застосування резервного методу - також обґрунтування про неможливість застосування попередніх другорядних методів та докладну інформацію з джерелами, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим методом.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а.
Більше того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/25605/15, адміністративне провадження №К/9901/13155/18 (ЄДРСРУ № 77473423)).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Однак, спірні рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних доказів доведення відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах, а також про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, Митниця прийняла спірні рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Аналогічна позиція висловлена 23 жовтня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справ №816/921/17 (адміністративне провадження № К/9901/709/18 (ЄДРСРУ № 77361202), справа № 820/1761/17 (адміністративне провадження № К/9901 /3094/17 (ЄДРСРУ №77361257) та справа №815/137/17 (адміністративне провадження № К/9901/2327/17 (ЄДРСРУ № 77361266).
Як вбачається з рішень, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, з викладеного вбачається, що Верховний Суд вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. При цьому, варто врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до приписів п.2 та п.4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України винесені Відповідачем письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мали б, але не містять, зокрема:
- наявну у Відповідача інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої Позивачем (декларантом); обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої Відповідачем;
- фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом; не зазначив про те. які саме обставини повинні підтвердити документи, які він запропонував Позивачу надати додатково: не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подав Позивач для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Слід прийняти до уваги, що відсутність витребуваних Відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення Позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
А наявність однієї лише вказівки Відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення, заявлена митна вартість не може бути визнана, та не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Положеннями ст.ст.179,189,190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, оскільки Дніпровської митниці Держмитслужби надано невірну оцінку відомостям про митну вартість товарів, пред'явлених для митного оформлення, яка об'єктивно не мала призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 15935,62 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 15935,62 грн. підлягає стягненню з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіал Торг» (49000, м. Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, б. 156-а, корпус А-4, прим. 28, код ЄДРПОУ: 43609987) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б. 8-А, код ЄДРПОУ: 43337359) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:
- № UА100070/2020/000303/2 від 16.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00546,
- № UА100070/2020/000308/2 від 18.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/000552,
- № UА100070/2020/000312/2 від 20.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00557,
- № UА100070/2020/000321/2 від 25.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00568,
- № UА100070/2020/000322/2 від 26.11.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА100070/2020/00569.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіал Торг» (49000, м. Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, б. 156-а, корпус А-4, прим. 28, код ЄДРПОУ: 43609987) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б. 8-А, код ЄДРПОУ: 43337359) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 15935,62 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко