Справа № 359/5760/18
Провадження № 1-кп/359/67/2021
09 квітня 2021 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,
встановив:
1. Прокурор ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . Клопотання обґрунтовано тим, що закінчується строку тримання під вартою, визначений згідно попередньої ухвали суду,а також, що відсутні підстави для зміни чи скасування раніше обраного запобіжного заходу.
Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні рядку тяжких та особливо тяжких злочинів: в участі у злочинній організації створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у вчиненні злочинів злочинної організації, в організації викрадення людини, вчиненому щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації вчинення катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі - отримати від них відомості та визнання, здійсненого за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням, в організації умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті іншій людині, вчиненого щодо викраденої людини, за попередньою змовою групою осіб, а саме у керуванні підготовкою вказаного злочину та його вчиненням.
Прокурор наполягає, що, незважаючи на стадію судових дебатів, наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду, а тому просить суд продовжити тримання під вартою на строк 60 днів. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання ОСОБА_12 процесуальних обов'язків обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотання підтримала, звертає увагу, що ризик переховування обвинуваченого від суду є очевидним, зважаючи на наявні у ОСОБА_13 можливості і зв'язки, неодноразове перетинання державного кордону України, зокрема, виїзди до Росії, де переховуються інші фігуранти даного злочину. Вважає, що саме позиція сторони захисту призвела до затягування розгляду справи, а тому тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою не може бути підставою для зміни йому раніше обраного запобіжного заходу. На її переконання, в разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому та внаслідок його вірогідного в такому випадку ухилення від суду, потерпілі будуть позбавлені права на отримання доступу до правосуддя, завершити розгляд справи буде неможливим.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив задовольнити.
2. Представник потерпілого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_7 підтримали позицію прокурора.
3. Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 заперечували проти задоволення клопотання, вважають, що жодних переконливих доказів існування будь-яких ризиків, в тому числі переховування їх підзахисного від суду, прокурором не наведено. Зауважили, що ОСОБА_13 ніколи не переховувався від слідства та суду і на момент його затримання знаходився за місцем свого постійного проживання, а поведінка інших підозрюваних жодним чином не має впливати на рішення суду щодо встановлення ризику переховування по відношенню до ОСОБА_13 . Оцінити наявність такого ризику суд може з урахуванням досліджених в ході судового розгляду доказів, які спростовують твердження прокурорів щодо обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_13 обвинувачення у вчиненні особливо тяжких і тяжких злочинів.
На переконання захисту поведінка ОСОБА_8 як до арешту, так і в ході досудового слідства та судового розгляду свідчить, що саме він зацікавлений у встановленні об'єктивної істини у справі та доведенні своєї непричетності до інкримінованих йому злочинів. Просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
4. Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників та вважає, що суд має усі можливості та підстави врахувати доводи сторони захисту та звільнити його з-під варти.
ІІ. Положення процесуального закону, якими керується суд при розгляді клопотання.
5. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
6. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
7. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
8. Згідно з п.2, п.4 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
9. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ІІІ. Мотиви, якими керується суд при розгляді клопотання.
10. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12.02.2021 продовжено строк тримання ОСОБА_8 під вартою до 12.04.2021 включно. У кримінальному провадженні триває стадія - судові дебати, а саме: після закінчення промов учасники справи виявили бажання обмінятися репліками. Наступною стадією є останнє слово обвинуваченого та негайне видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Ця обставина свідчить про необхідність невідкладного розгляду питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
11. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, а також особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Неодноразовість перетину Державного кордону України на виїзд та в'їзд ОСОБА_8 , їх кількість та системність, з великою ймовірністю вказує на можливість обвинуваченого залишити територію України. Ці обставини не виключають ризику, що під впливом тяжкості покарання обвинувачений може переховуватися від суду та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.
Наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків не є беззаперечними обставинами, що унеможливлюють незаконне перетинання ОСОБА_8 державного кордону України поза пунктами пропуску.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються превентивно, з метою запобігання можливих негативних наслідків та як гарантія настання правосуддя в майбутньому.
12. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви № 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria).
13. Згідно рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 в справі № 1-28/2017, акцентовано увагу на тому, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
14. Конституційний Суд України в своєму рішенні №4р/2019 від 13.06.2019, у справі №3-208/2018(2402/18) зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19.10.2009 №26-рп/2009).
15. Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011).
16. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів проти учасників акцій протесту «Євромайдану», а також в співучасті у вчиненні вбивства одного з них. У зв'язку з тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження викликає суспільний резонанс на території України, він постійно висвітлюється як засобами масової інформації різними телеканалами, так і шляхом його онлайн транслювання.
17. Суд дійшов переконання, що ступінь раніше встановленого ризику не зменшилася, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об'єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.
18. Продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства, зокрема його завершальної стадії - проголошення вироку. Досягнення такої мети становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.
18. З огляду на це суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою на 60 днів.
ІV. Недопустимість визначення розміру застави.
19. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
20. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинили загибель людини. З цих підстав суд вважає недопустимим визначення застави обвинуваченому.
Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, задовольнити.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 07 червня 2021 включно.
ОСОБА_8 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.
Повний текст буде виготовлено протягом п'яти днів.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_15 -
ОСОБА_16