Справа №766/3333/21
Пров. №3/766/4652/21
14.04.2021 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код не встановлений, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
В протоколі серії ВАБ № 584790 від 24.02.2021 р. вказано, що ОСОБА_1 11.02.2021 р. о 22-45 годині, знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насилля по відношенню своєї матері ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що зі своєю матер'ю ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У них іноді виникають конфлікти через житлові та господарські питання. Нецензурною лайкою він на адресу матері не висловлювався, а лише висловлював невдоволення її поведінкою, оскільки вона першою почала чіплятись до нього та робити йому безпідставні зауваження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення окрім вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_2 обґрунтована наступним дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- рапортом інспектора поліції Шейко О.С. від 12.02.2021 р.;
-протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.02.2021 року, в якому ОСОБА_2 пояснила що її син ОСОБА_1 вчинив відносно неї психологічне насилля.
Інших доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі - Закон), відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, які мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Оцінюючи ж показання, як ОСОБА_1 , так і письмові пояснення ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що між ними існують конфліктні відносини, пов'язані з господарськими проблемами. Хоча ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , є членами однієї сім'ї (син та мати) та проживають в одній квартирі, проте передчасним є твердження, що правовідносини між ними підпадають під дію Закону, оскільки викликані не фактом протиправного впливу одного на іншого, а зумовлені конфліктом, спровокованим господарськими проблемами.
Крім того, виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання чи ймовірна можливість завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії.
Таким чином, законодавцем встановлено, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП наступає за психологічне насильство, яке могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що не кожне психологічне насильство може завдати або завдає шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Обов'язок довести, що вчинене психологічне насильство могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосував психологічне насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Протокол про адміністративне правопорушення, хоча і є самостійним видом доказу, проте обставини викладені в ньому повинні бути перевірені та обґрунтовані за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення протиправних дій суду надано не було.
Суд також враховує, що як у своїх письмових поясненнях так і в протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.02.2021 року ОСОБА_2 не вказала в чому саме полягає психологічне насилля, яке вчинив відносно неї ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Постанова набрала законної сили_______2021 року.
СуддяН. В. Корольчук