Справа № 474/219/21
Провадження № 1-кс/474/110/21
про відвід слідчого судді
16.04.21 року смт. Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржниці ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо не внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
встановив:
15.04.2021р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо не внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 15.04.2021р. слідчим суддею визначено суддю ОСОБА_4
15.04.2021р. слідчий суддя ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 та ч. 1 ст. 80 КПК України заявив самовідвід.
15.04.2021р. автоматизованим розподілом справи головуючим суддею по розгляду заяви про відвід визначено суддю ОСОБА_1 (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021р. за підписом ОСОБА_5 ).
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила наявність конфлікту зі суддею ОСОБА_4 та просила задовольнити заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_4 .
Слідчий суддя ОСОБА_4 , скаржниця ОСОБА_3 та начальник слідчого відділу Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітан поліції ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями № 474/219/21/1281/21 від 16.04.2021р. та телефонограмою № 292 від 15.04.2021р., про причини неявки не повідомили.
Водночас слідчий суддя ОСОБА_4 16.04.2021р. звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати заяву про самовідві за його відсутності.
Згідно приписів ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 81 КПК України визначено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
З аналізу ст. 81 КПК України вбачається, що остання не містить норми, яка б унеможливлювала розгляд заяви про відвід чи самовідвід судді у зв'язку з нез'явленням в судове засідання судді, якому заявлено відвід, заявника чи інших учасників кримінального провадження.
В свою чергу, слід зазначити, що ст. 81 КПК України також не визначено, часові межі розгляду заяв про відвід, однак ст.ст. 7 та 28 КПК України закріплено одну із загальних засад кримінального провадження, якій повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження.
Так, зокрема, згідно ч.ч. 1-3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
При цьому, ч. 5 ст. 28 КПК України визначено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Таким чином, законодавець чітко визначає обов'язок суду розглянути поставлене на його вирішення питання в розумні строки з урахуванням обсягу та специфіки процесуальної дії, поведінки учасників кримінального провадження та з дотриманням прав обвинуваченого на судовий розгляд в найкоротший строк обвинувачення щодо нього.
З огляду на вищевикладене, враховуючи що всі учасники судового розгляду завчасно належним чином повідомленні про час, дату і місце судового розгляду, вважаю, що не з'явлення вищезазначених учасників судового розгляду не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід слідчого судді ОСОБА_4 .
Оцінивши обставини покладенні в основу заявленого самовідводу, заслухав доводи ОСОБА_3 , дослідив докази наявні в матеріалах справи, вважаю встановленим таке.
15.04.2021р. слідчий суддя ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 та ч. 1 ст. 80 КПК України заявив самовідвід, з огляду на наявність обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при вирішенні справи, оскільки:
- ОСОБА_3 під час слухань, за її участі, цивільних та кримінальних справ Врадіївським районним судом, у складі головуючого судді ОСОБА_4 , штучно створила конфлікту ситуацію, та є учасником штучно створеної конфліктної ситуації ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки:
- ОСОБА_3 у цивільній справі № 474/475/18 заявила відвід головуючому судді ОСОБА_4 , посилаючись на наявність обставин з яких на її думку суддя має бути відведений від участі у даній справі, а саме:
1) наявність у діях головуючого судді корупційної складової, оскільки: він не спростував та не надав належної відповіді на звинувачення щодо зайняття ним підприємницькою діяльністю, викладені у статті написаній ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , яка була розміщена на інтернет ресурсі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, та зроблений на підставі цієї статті відповідачем ОСОБА_3 , як керівником осередку “Журналісти проти корупції”, висновку, що голова Врадіївського районного суду бере на себе відповідальність у створенні нового законодавства про самоврядування, бо при прийняття рішення у справі № 474/177/16-ц встановлено новий регламент районної ради щодо прийняття рішення комісіями ради які стали правомірними при голосуванні половини депутатської комісії, та прийняття ним рішення по копії документу;
2) в ухвалі про відвід судді по справі № 474/1024/14ц стороною якої був ОСОБА_7 суддя ОСОБА_4 погодився з тим, що впливає на інших працівників суду при прийнятті ними судових рішень та в ухвалі про відвід у справі №4 74/1233/14ц, у якій знову ж стороною був ОСОБА_7 , погодився з твердженням заявника про те, що він є учасником Миколаївської мафії і не спростував заяви про це;
3) у судових засіданнях під час слухання справи № 474/990/17 за позовом ОСОБА_3 про захист честі та гідності не заперечував проти звинувачень свідків на стороні позивача - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в якій вони звинувачували суддю ОСОБА_4 у втручанні в роботу інших суддів цього суду, отримання ним подарунку чи неправомірної вигоди, неправомірному використанні нерухомості належній іншій особі, зверхньої поведінки судді при винесенні завідомо неправосудних рішень, незаконному засудженні ОСОБА_9 , та поширювали іншу негативну інформацію, а викликав лише наряд поліції, чим на її, ОСОБА_3 , думку демонструє свою силу та зверхність.
4) про політичну упередженість до неї зі сторони судді, та розцінення її як політичного конкурента;
5) посилалася, що рішення у справі ще не прийнято, а ОСОБА_11 заявляє що вона йому програла 330 тис. грн., що на її думку свідчить про можливу домовленість з судом про задоволення позову, з чим вона ніяк не може погодитися;
- ОСОБА_3 після засідання у цій же справі, заявляла, що розуміє, що заявленням відводу судді, нажила собі в його особі ще одного ворога;
- ці ж обставини, на які посилалася ОСОБА_3 під час заявлення відводу судді у справі № 474/475/18 суд визнав такими, що свідчать про наявність штучно створеного конфлікту ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в зв'язку з чим головуючий суддя ОСОБА_4 заявив самовідвід у справі № 474/475/18 за позовною заявою Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” до ОСОБА_3 , ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної знищенням майбутнього врожаю 2018 року в сумі 323 852,07 грн., який ухвалою суду від 26.12.2018р. було задоволено з метою усунення будь-яких сумнівів в учасників судового розгляду та сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної справи, в тому числі щодо можливого суб'єктивного ставлення до відповідача ОСОБА_3 ;
- суддею ОСОБА_4 також було заявлено заяву про самовідвід у справі № 474/746/19 за скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_13 на постанову про закриття кримінального провадження № 12018150200000208 від 31.05.2019р., яка ухвалою слідчого судді Доманівського районного суду була задоволена;
- ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 17.09.2019р. була задоволена заява про самовідвід судді ОСОБА_4 у справі № 1-кс/474/126/19 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого;
- з огляду на те, що головуючим суддею ОСОБА_4 вже заявлялися заяви про самовідвід у справах в яких стороною була ОСОБА_3 , з наведених підстав, які були задоволені, ці обставини можуть також викликати сумніви у сторонніх спостерігачів, з приводу заявлення самовідводу суддею в одних справах, в яких стороною є ОСОБА_3 , їх задоволення та продовження ним розгляду інших справ за її ж участі;
- у справі за позовом ОСОБА_3 до ПП “Редакція газети “Вісник Врадіївщини”, Врадіївської філії ГО “Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій” про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди (474/990/17), об'єктами критики в якій також виступали заявник ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в якій ОСОБА_3 намагалася спростувати статтю опубліковану щодо неї, свідки на стороні позивача - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , після оголошення головуючим ОСОБА_4 про закінчення їх допиту як свідків, незважаючи на попередження головуючого, у присутності інших учасників процесу та вільних слухачів, а також осіб які переглядали онлайн - трансляцію судового засідання на інтернет-порталі “ютуб” у січні 2018 року, почали на підвищених тонах викрикувати, що суддя ОСОБА_4 неупереджений, має до них неприязні відносини, висували звинувачення у порушенні корупційного законодавства, незаконному використанні службового авто, та посилалися на статтю опубліковану ними щодо судді в “Миколаївській правді”. Після закриття судового засідання разом з позивачем продовжували викрикувати гасла “ганьдьба, корупціонери”. В межах цієї справи мало місце і звернення судді ОСОБА_4 з повідомлення про тиск на суддю до Вищої ради правосуддя, генеральної прокуратури України;
- штучно створений ОСОБА_3 з суддею ОСОБА_4 конфлікт вже викликає сумніви в сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності та неупередженості судді при вирішенні справ, в яких стороною є ОСОБА_3 , та продовжує бути предметом публічного обговорення та статей в ДЗМІ, іншими громадськими осередками, про що свідчить також стаття опублікована філією “Врадіївка” громадської організації “Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій” на шпальтах районної газети “Вісник Врадіївщини” № 3 від 09.01.2019р. “Що ховається за ширмою активізму чи як активісти цькують правоохоронні та судові органи”, в якій останні критикують дії ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та розцінюють їх, як тиск на судові, правоохоронні органи з метою схилити їх до прийняття рішень на свою користь;
- ОСОБА_3 , відповідно до витягу з журналу обліку особистого прийому громадян головою Врадіївського районного суду, під час особистого прийому громадян головою суду ОСОБА_4 , зверталася з питання неправомірної поведінки підприємством “Каро” та його очільником, в т.ч. щодо самозахвату земель, та спонукала суддю на зайняття позиції проти цього підприємства;
- таном на день заявлення заяви про самовідвід, від ОСОБА_3 не надходили повідомлення про відсутність з її сторони конфліктної ситуації щодо судді, у спосіб в який вони були поширені (під час онлайн - трансляції судового засідання).
За таких обставин слідчий суддя ОСОБА_4 вважає, що що публічні образи та поширення недостовірної інформації скаржницею ОСОБА_3 в інтернет ресурсі щодо судді, її посилання у справі № 474/475/18 на зроблені нею висновки, щодо впливу суддею ОСОБА_4 , на інших суддів районного суду, щодо можливих домовлений судді з ПП “ВКП “Каро” по справі, щодо упередженого ставленні судді до неї, та інше, на підставі чого суд прийшов до висновку про штучне створення нею конфліктної ситуації з суддею ОСОБА_4 , що стало підставами для заявлення самовідводу у цивільних справах, та його задоволення ухвалою суду, а також з огляду на публікації зроблені сторонніми спостерігачами (громадськими об'єднаннями) в ДЗМІ, предметом яких виступає штучно створена конфліктна ситуація ОСОБА_3 з суддею ОСОБА_4 , що сторонні спостерігачі розцінюють як вплив на суд, з метою прийняття рішення на користь останньої, є наявними обставинами, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді, як у скаржника так і у стороннього спостерігача, при розгляді та вирішенні кримінального провадження.
На підтвердження обставин викладених у заяві про самовідвід слідчим суддею ОСОБА_4 надано докази, які дослідженні під час судового розгляду заяви про самовідвід, а саме:
- статтю “Влаштував свинство і беззаконня - врадіївські активісти про голову місцевого суду” розміщену на інтернет-сайті “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”;
- DVD-диск з відеозаписом онлайн-трансляції судового засідання на каналі “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” у цивільній справі № 474/990/17 від 25.01.2018р.;
- звернення судді ОСОБА_4 з приводу поведінки свідків сторони позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Вищої ради правосуддя, генерального прокурора України (копія звернення зроблена з сайту ВРП);
- статтю в газеті “Вісник Врадіївщини” № 3 від 09.01.2019р.;
- ухвала судді ОСОБА_4 від 16.12.2018р. про задоволення самовідводу у справі № 474/475/18;
- заяву про самовідвід судді ОСОБА_4 у справі № 474/746/19 та ухвала Доманівського районного суду Миколаївської області від 13.12.2019р. про виправлення описки в ухвалі про задоволення самовідводу;
- заява про самовідвід судді ОСОБА_4 у справі № 474/69/19 та ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.09.2019р. про її задоволення;
- витяг з журналу обліку особистого прийому громадян;
- витяг з інтернет-ресурсу. “СТОПКОРУПЦІЯ”.
З огляду на вищевикладене вважаю за необхідне зазначити таке.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності таких підстав слідчий суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб'єктивний та об'єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.
Так, рішенням у справі “П'єрсак проти Бельгії” (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа “Де Куббер проти Бельгії” (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984р., п. 26).
Аналогічні висновки містяться і в рішенні Вищої ради правосуддя (друга дисциплінарна палата) № 1141/2дп/15-18 від 16.04.2018р., за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді за скаргою, в якій скаржник вважав ухвали про задоволення заяв про самовідвід, незаконними, безпідставними, без обґрунтувань та посилань на докази, чи встановлення інших обставин у судовому засіданні наявністю обставин. В цьому рішенні Вища рада правосуддя встановила, що суддями подано заяви про самовідвід від вирішення справи які ухвалою суду задоволені, та що вказана ухвала про задоволення самовідводу вмотивована наявністю обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді при вирішенні справи, оскільки скаржник у мережі Інтернет розповсюджував щодо головуючого та членів колегії суддів недостовірну та образливу інформацію, зокрема, щодо переслідування суддею “всіх справ позивача”, щодо “втручання у роботу автоматизованої системи документообігу” щодо “готовності прийняття свавільних рішень”, та іншу негативну інформацію, та за результатами розгляду скарги прийшла до висновку, що встановлені під час дослідження обставини не свідчать про порушення правил самовідводу, та з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, відмовила у притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р. за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відповідно рекомендацій у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001р. (далі - Висновок № 1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Так, у п. 12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затверджених ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013р., суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Білуха проти України” (заява № 33949/02) від 09.11.2006р. встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, навівши наступні мотиви (пункти 47-55 рішення).
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі “Фей проти Австрії” (Feyv.Austria) від 24.02.1993р., пп. 27, 28, 30; рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” від 28.10.1998р. (Wettstein v. Switzerland) п. 42).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі “Пуллар проти Сполученого Королівства” (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996р., п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі “Ферантелі та Сантанжело проти Італії” (FerrantelliandSantangelov.Italy), від .07.08.1996р., п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, “правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться” (рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії” (DeCubber v. Belgium), від 26.10.1984р., п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі “Кастілло Альгар проти Іспанії” (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998р., п.45).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Салов проти України” (заява № 65518/01) від 06.09.2005р., надаючи тлумачення поняттю “неупередженість” суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).
З огляду на вищевикладене вважаю, що встановленні підстави для заявлення самовідводу свідчать про наявність об'єктивних обставин, що у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви щодо об'єктивності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 , а відтак заява останнього про самовідвід підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 81 КПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.
Керуючись ст.ст. 26, 28, 75, 80, 81, 369-372 КПК України, -
постановив:
Заяву слідчого судді ОСОБА_4 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо не внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити.
Відвести слідчого суддю ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо не внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано “19” квітня 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1