Справа № 324/491/20
Провадження № 2/324/60/2021
19 березня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Пологівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що відповідно до Договору купівлі-продажу №4055 від 16 вересня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули по 1/2 частині кожен у приватну спільну часткову власність нерухоме майно, а саме: автогараж літ. «Ч1» (з приміщеннями № 11, 12, 13, 14), автогараж літ «Ч2» (з приміщеннями № 6, 7, 8, 9) за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Договору купівлі-продажу №2572 від 29 грудня 2005 року відповідачі також набули по ? частині кожен у приватну спільну часткову власність приміщення №5 з автогаража літ. «Ч2» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 85,6 кв.м. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 3000 кв.м. Рішенням Пологівської міської ради від 30 липня 2013 року №10 відповідачам за їх особистим зверненням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3га. Окрім того, дане рішення містить посилання на рішення Пологівської міської ради від 15 серпня 2006 року №56 «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_4 , ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_6 про затвердження розподілу території по АДРЕСА_1 », яким розподілено прилеглу територію за згодою між власниками нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1 . Проте, відповідачі ухиляються від оформленням прав на земельну ділянку, на якій розташоване їхнє нерухоме майно, а саме: автогараж літ. «Ч1» (з приміщеннями № 11, 12, 13, 14), автогараж літ «Ч2» (з приміщеннями № 5, 6, 7, 8, 9) по АДРЕСА_1 . Право оренди станом на час подання до суду позовної заяви оформлене не було, плату за користування такою ділянкою у встановленому порядку відповідачі не вносили, хоча працівники Пологівської міської ради неодноразово звертались до них з цього питання.
Рішенням Виконавчого комітету Пологівської міської ради від 15 серпня 2019 року №9 затверджено персональний склад комісії для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Пологівської міської ради. Зазначеною комісією 18 листопада 2019 року складено Акт №7 про визначення збитків Пологівській міській раді, в якому визначено суму неодержаного доходу Пологівської міської ради, а саме: розмір збитків за час фактичного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів станом на 01 листопада 2019 року за період 1095 днів, що становить 96368,40 грн. Даний Акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Пологівської міської ради від 21 листопада 2019 року №115, відповідно до якого відповідачам надано тридцятиденний строк для відшкодування збитків в добровільному порядку. Проте, відповідачами збитки не відшкодовано, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Пологівської міської ради збитки у розмірі 96368,40 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
29 травня 2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву на якому є відмітки, що з ним ознайомлений ОСОБА_2 та що його отримав позивач, в якому, зокрема, він зазначив, що позов не визнає та просить суд відмовити повністю в його задоволенні, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 зазначив, що він разом із ОСОБА_2 є власниками (по 1/2 частині кожен) автогаража літ. «Ч1» з приміщеннями № 11 , 12 , 13 , 14 , загальною площею 241,8 кв.м, автогаража літ «Ч2» з приміщеннями № 6, 7, 8, 9, загальною площею 152,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які було придбано на підставі Договору купівлі-продажу 16 вересня 2005 року, а також приміщення №5 з автогаража літ. «Ч2», площею 85,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбано на підставі Договору купівлі-продажу 29 грудня 2005 року. При цьому, у зазначених договорах купівлі-продажу кадастровий номер та площа земельної ділянки, на якій розташовані придбані відповідачами об'єкти нерухомою майна, не зазначені. Будь-яких угод щодо переходу до відповідачів права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані відповідачами об'єкти нерухомості, не укладалось. При цьому, площа зазначеної земельної ділянки, є значно меншою ніж 0,3 га, про які йдеться у позовній заяві, і фактично складає 1923 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на вищезазначені житлові будівлі станом на 07 квітня 2020 року, складеним ТОВ «КП Імпульс». Будь-яких перешкод у використанні земельної ділянки площею 0,3 га, про яку йдеться у позові, з моменту придбання у власність об'єктів нерухомості, відповідачі не вчиняли, а відповідно ніяких збитків позивачеві заподіяти не могли. Жодних доказів того, що вказана у позові земельна ділянка площею 0,3 га відповідачами фактично використовується, додані до позову документи не містять. Крім того, у Акті про визначення збитків Пологівській міській раді від 18 листопада 2019 року №7, на який посилається позивач (пункт 3), при визначенні площі земельної ділянки, яка нібито використовується відповідачами, міститься посилання на рішення Пологівської міської ради від 30 липня 2013 року №10. Дійсно, вказаним рішенням відповідачам надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га для обслуговування автогаражів з приміщеннями, яку вони лише планували почати використовувати для надання транспортних послуг, після розробки відповідної землевпорядної документації та укладення договору оренди землі щодо неї. Однак, у зв'язку з економічною кризою плани відповідачів змінилися, вказана земельна ділянка ними фактично не займалася, іншим чином не використовувалася. Крім того, цей дозвіл стосувався земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як належні відповідачам об'єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як зазначено у технічному паспорті). Отже, з матеріалів, доданих до позовної заяви, не зрозуміло, чи стосується зазначений Акт земельної ділянки, на якій розташоване майно відповідачів.
Також 05 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, на яких є відмітка, що з ними ознайомлений ОСОБА_2 та що їх отримав позивач, де, зокрема, зазначено, що на підтвердження розміру нібито заподіяних збитків позивач посилається на Акт про визначення збитків Пологівській міській раді від 18 листопада 2019 року №7, який містить розрахунок збитків за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2324210100:08:053:0007 площею 3000 кв.м (0,3 га). При цьому, на підтвердження своїх прав на земельну ділянку, щодо якої заявлена вимога про стягнення збитків, позивачем до позовної заяви додано Інформацію №205946288 від 02 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Однак, зазначена інформація стосується іншої земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0001, площею 0,0859 га, право власності на яку було зареєстровано 26 листопада 2015 року. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 2324210100:08:053:0001, площею 0,0859 га перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Пологи в особі Пологівської міської ради (дата реєстрації права - 26 листопада 2015 року) та надана в оренду громадянину ОСОБА_7 . Тобто, наданий позивачем доказ жодного відношення до предмету спору у цій справі не має. Стосовно ж земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007, щодо якої здійснено розрахунок у Акті про визначення збитків, згідно з відомостями з Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?сс=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=каdаstr&bl=оrthо10k_аll) відомості про земельну ділянку з таким кадастровим номером не знайдено (скріншот додається). При цьому, будь-які докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007 площею 3000 кв.м (0,3 га) існувала як об'єкт цивільних прав у період, щодо якого позивачем заявлено позовні вимоги, а також, що ця земельна ділянка фактично використовувалася відповідачами у цей період, позивачем не надані і у матеріалах справи відсутні. Фактично, вперше формування як об'єкту цивільних прав земельної ділянки, на якій розташоване належне відповідачам нерухоме майно, відбулося 19 січня 2021 року, коли в державному реєстрі прав було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2324210100:08:053:0016, площею 0,1834 га за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, яку було передано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у оренду на підставі Договору оренди землі від 23 грудня 2020 року. Таким чином, за час, що передував моменту формування як об'єкту цивільних прав земельної ділянки, яка використовується відповідачами для обслуговування належного їм нерухомого майна, тобто до 19 січня 2021 року, підстави для стягнення з відповідачів коштів відповідно до ст.1212 ЦК України відсутні.
Окрім того, позивач, визначаючи розмір заподіяних йому збитків, посилається на витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки від 23.08.2019 року № 2653/200-19, складений відділом у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, згідно якого нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки складає 356,92 грн. Цю суму і було використано позивачем при розрахунку збитків. Однак, під час укладення між Пологівською міською радою та відповідачами Договору оренди землі від 23 грудня 2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0016, на якій фактично розташовані належні відповідачам об'єкти нерухомості, було використано відомості щодо нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, які містяться у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 грудня 2020 року №2576/200-20, складеному відділом у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Згідно з цим витягом нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1834 кв.м складає 545490,54 грн., тобто 297,43 грн. за 1 кв.м, що є значно меншим за розмір нормативної грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки, наданої позивачем, при тому, що, за твердженням позивача, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за останні три роки не змінювався. Таким чином, розрахунок збитків, на який посилається позивач, фактично зроблений щодо земельної ділянки з невизначеним правовим статусом, невизначеної площі, нормативна грошова оцінка якої належним чином не підтверджена, що унеможливлює використання цього розрахунку при вирішенні спору. Отже, за твердженням ОСОБА_1 , заявлена позивачем вимога є юридично необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим він просив відмовити повністю у задоволенні позову.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, але звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника Пологівської міської ради за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Крім того, у судовому засіданні 04 лютого 2021 року він також підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити, а також надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чмут С.В. також у дане судове засідання не з'явився, але звернувся до суду із заявою, у якій просив судове засідання провести за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника, у задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях ОСОБА_1 . Крім того, у судовому засіданні 04 лютого 2021 року він також заперечував проти заявлених позовних вимог і просив відмовити у їх задоволенні, а також надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та письмових поясненнях.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався. У той же час, у матеріалах справи міститься його заява від 02 вересня 2020 року, в якій, зокрема, зазначено, що проти позову він заперечує.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, заперечення проти позову з боку відповідача ОСОБА_1 та його представника, а також заперечення проти позову відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено з Інформаційної довідки №205946288 від 02 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що об'єкт нерухомого майна, а саме: автогараж літ. «Ч1» з приміщеннями № 11, 12, 13, 14, автогараж літ «Ч2» з приміщеннями № 6, 7, 8, 9 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу №4055 від 16 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Черкун В.І., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині кожному. Також згідно Договору купівлі-продажу №2572 від 29 грудня 2005 року, посвідченого Пологівською державною нотаріальною конторою, Удовіченко В.І. та ОСОБА_2 набули у приватну спільну часткову власність по 1/2 частині кожен нерухоме майно, а саме: приміщення №5 з автогаража літ. «Ч2», площею 85,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії Розпорядження міського голови Пологівської міської ради від 19 лютого 2016 року №31 вулицю Крилова було перейменовано на вулицю І.Крилова.
Згідно копії рішення Пологівської міської ради від 15 серпня 2006 року №56 «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_4 , ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_6 про затвердження розподілу території по АДРЕСА_1 »,зокрема, затверджено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за згодою між власниками майна, розташованого на земельній ділянці; присвоєно земельній ділянці для обслуговування будівлі гаражу адресу АДРЕСА_1 ; надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 приватним підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,3304га на термін 10 років для обслуговування будівлі гаражу, а також зобов'язано їх надати проект відведення земельної ділянки в термін до 01 січня 2007 року до міської ради для затвердження та оформлення права оренди.
Згідно копії рішення Пологівської міської ради Запорізької області від 30 липня 2013 року №10 відповідачам за їх заявами, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,3га на термін 50 років для обслуговування автогаражів з приміщеннями.
Згідно копії листа Пологівської міської ради Запорізької області від 12 листопада 2019 року №3289/02.1-20 «Про оформлення права оренди на землю» відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено, що оскільки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , право оренди не оформлено, тому Пологівська міська рада несе збитки у виді неодержаної орендної плати за землю у розмірі 96368,4 грн., для розгляду питання відшкодування збитків відповідачів запрошено на засідання Комісії.
Згідно копії Акту №7 про визначення збитків Пологівській міській раді від 18 листопада 2019 року, який затверджений рішенням виконавчого комітету Пологівської міської ради Запорізької області від 21 листопада 2019 року №115, та розрахунку збитків до нього вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належать нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 3000 кв.м з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007 використовується ними без правовстановлюючих документів, нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки складає 356,92 грн., цільове використання земельної ділянки за даними Публічної кадастрової карти - дані відсутні, сума збитків визначена у розмірі 96368,40 грн.
Позивачем було направлено претензію від 10 березня 2020 року відповідачам про сплату збитків на суму 96368,4 грн., яку ОСОБА_1 отримав 17 березня 2020 року, а ОСОБА_2 - 23 березня 2020 року.
Також позивачем в якості доказів було долучено до матеріалів справи копії рішень Пологівської міської ради Запорізької області від 20 січня 2017 року №4 та від 11 липня 2017 року №250 «Про встановлення плати за землю на території Пологівської міської ради»; Витяги від 07 квітня 2020 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:___, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2017 рік та 2018 рік; схему розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , план земельної ділянки без зазначення його кадастрового номеру, копію рішення Пологівської міської ради від 22 червня 2018 року №204 «Про встановлення ставок орендної плати на 2019 рік на території Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області» та Витяг від 23 серпня 2019 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2019 рік.
Судом враховано, що відповідно до ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частин 1 ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому, згідно з п.«д» ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом указаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Частина 1 ст.1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
У той же час, відповідно до ч.1 і ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 ст.93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
У даному випадку, як було зазначено вище, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна: автогаража літ. «Ч1» з приміщеннями № 11, 12, 13, 14, автогаража літ «Ч2» з приміщеннями № 6, 7, 8, 9 та приміщення №5 з автогаража літ. «Ч2» за адресою: АДРЕСА_1 .
Для обслуговування зазначеного нерухомого майна рішенням 34-ї сесії Пологівької міської ради від 30 липня 2013 року № 10 відповідачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,3 га за вказаною вище адресою.
Судом безспірно встановлено і це не заперечується сторонами, що відповідачі, будучи власниками нерухомого майна - автогаражів із відповідними приміщеннями, використовували земельну ділянку за зазначеною адресою без укладення договору оренди (права користування), не сплачуючи власнику землі жодних сум.
Отже, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
Тому у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
А тому суд приходить до висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст.1212 ЦК України.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).
При цьому, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов'язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини (як у даній справі позивач), самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 686/12328/18 (провадження № 61-13769 св 20).
Тому суд приходить до висновку про те, що у даному випадку до спірних правовідносин мають застосовуватися саме положення ст.1212 ЦК України.
У той же час, для правильного вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та чи обґрунтованими є порядок та підстави здійснення нарахування орендної плати за користування нею.
Судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч.1 ст.96 ЗК України).
У силу приписів ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Частиною 1 ст.79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Проте, Пологівською міською радою не надано до суду доказів існування станом на станом на 01 листопада 2016 року (дата початку 3-річного строку, за який позивач здійснив розрахунок суми, що підлягає стягненню з відповідачів у даній справі), земельної ділянки площею 3000 кв.м з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007 (саме цей номер вказано у долученому до матеріалів справи Розрахунку збитків за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2324210100:08:053:0007, без правовстановлюючих документів, а також у Витязі від 23 серпня 2019 року №2653/200-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2019 рік), за адресою: АДРЕСА_1 (саме ця адреса присвоєна земельній ділянці для обслуговування будівлі гаража Рішенням Пологівської міської ради від 15 серпня 2006 року №56), як об'єкта цивільних прав у розумінні ст.79-1 ЗК України.
Зазначена обставина виключає можливість вірно розрахувати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 3000 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , як об'єкт цивільних прав у встановленому законом порядку зареєстрована не була і кадастровий номер їй не був присвоєний, доказів її існування до суду надано не було, а відповідачі заперечують факт користування ними земельною ділянкою саме площею 3000 кв.м.
Судом також встановлено, що Пологівською міською радою було прийнято рішення від 04 грудня 2020 року №40 «Про передачу в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 », яким було затверджено розроблений ТОВ «Берег-2012» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1834 кв.м (0,1834 га) (землі житлової та громадської забудови (03.10)), кадастровий номер 2324210100:08:053:0016, в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вказану земельну ділянку передано їм в оренду на 5 років з дати укладення договору та встановлено розмір річної орендної плати відповідно до ставок орендної плати за землю, затверджених відповідним рішенням Пологівської міської ради.
На підставі вказаного рішення від 04 грудня 2020 року №40 між Пологівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (орендарі) 30 грудня 2020 року було укладено договір оренди землі, згідно якого орендарі прийняли у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2324210100:08:053:0016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1834 кв.м (0,1834 га) (землі житлової та громадської забудови (03.10)). Зазначене також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №241608396 від 25 січня 2021 року.
Згідно копії Витягу від 17 грудня 2020 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2324210100:08:053:0016, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1834 кв.м, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2020 рік становить 545490,54 грн.
Також судом із Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року встановлено, що проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 2324210100:08:053:0016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулося 19 січня 2021 року за Пологівською міською територіальною громадою в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області.
Таким чином, реальну можливість передати зазначену земельну ділянку в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» Пологівська міська рада отримала тільки з 19 січня 2021 року, оскільки саме з цього часу земельна ділянка стала об'єктом цивільних прав і до цього часу не була визначена нормативна грошова оцінка саме вказаної земельної ділянки, та, як наслідок, не міг бути правильно розрахований розмір орендної плати.
Беручи до уваги встановлені обставини щодо відсутності у період з 01 листопада 2016 року до 01 листопада 2019 року, за який позивачем розраховано суму неотриманої орендної плати, будь-яких доказів виділення земельної ділянки площею 3000 кв.м з кадастровим номером 2324210100:08:053:0007 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто доказів формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, а також відсутність належних та допустимих доказів проведення нормативної грошової оцінки саме спірної земельної ділянки, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 922/955/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 922/3560/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 922/96/19, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268 ч.6, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Пологівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 25 березня 2021 року.
Суддя: Каретник Ю. М.