Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2171/21
Провадження № 3-зв/711/3/21
15.04.2021 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., при секретарі Осадчій А.Ю.
за участю:
прокурора - Криворучка Р.О.,
особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Юлії Володимирівни про самовідвід, подану у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, матеріали якої складені відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -
Суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В. подано заяву про самовідвід у зв'язку із неможливістю брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, матеріали якої складені відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв'язку з тим, що у неї на розгляді знаходиться кримінальне провадження № 12019251010001221 від 09.03.2019 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 294 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 345 КК України.
Крім того, зазначає, що оскільки протокол відносно ОСОБА_1 стосується порушення, допущеного слідчим під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і результат розгляду адміністративного протоколу буде використаний стороною захисту, як підстава визнання доказів недопустимими, тому вважає за необхідне заявити самовідвід.
Вказана заява про самовідвід судді прийнята та призначена до судового розгляду.
У судове засідання представник Національного агентства з питань запобігання корупції не з'явився, хоча про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.
У судовому засіданні прокурор Криворучко Р.О. просив задовольнити заяву про самовідвід та відвести суддю Михальченко Ю.В. від розгляду даної справи, оскільки під її головуванням розглядається кримінальне провадження № 12019251010001221 від 09.03.2019, а тому наявні об'єктивні обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи прокурора.
У судове засідання суддя Михальченко Ю.В. не з'явилася. Про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Заслухавши думку учасників справи, вивчивши заяву судді Михальченко Ю.В. про самовідвід, подану у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, матеріали якої складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, суддя приходить до висновку, що дана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
встановлено, що у провадженні судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В. перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Як вбачається з доданих до заяви про самовідвід матеріалів, до Придніпровського районного суду м. Черкаси із прокуратури Черкаської області у порядку п. 14 ч. 2 ст. 36, ст. ст. 290-291, 293 КПК України надійшов обвинувальний акт з додатками за звинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Юлія Володимирівна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/6765/19.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2019 (головуючий суддя - Михальченко Ю.В.) дану справу призначено до розгляду.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, встановлено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Разом з тим, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв'язку з чим суд застосовує аналогію процесуального права, яке регулює найбільш приближену галузь із використанням норм кримінального процесу.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-76 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
При цьому, заява про самовідвід повинна бути вмотивованою, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Конституцією України передбачено закріплення однієї з найважливіших гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи - це право на судовий захист.
До того ж, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є правовою основою функціонування та діяльності міжнародного судового органу - Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Україною Конвенцію ратифіковано 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції».
Зі змісту ст. 1 Конвенції вбачається, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, ч.1 ст.6 Конвенції, закріплено такі елементи права на судовий захист як: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.
Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.
Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Крім того, відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Європейський суд з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначив, що наявність безсторонності має визначатися відповідно до п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто виявляв він упередженість або безсторонність у справі; за об'єктивним визначається, крім інших аспектів, чи забезпечували суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24.02.1993 року та «Ветштайн проти Швейцарії»).
Отже, виходячи із загальних засад здійснення судочинства в Україні, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», із положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя вважає за необхідне задовольнити заяву судді Михальченко Ю.В. про самовідвід, з метою уникнення виникнення сумніву у її об'єктивності та неупередженості під час розгляду справ, враховуючи, що в її провадженні знаходиться кримінальне провадження, досудове розслідування якого здійснювалося, зокрема і слідчим Жила О.М.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 245, 276, 279, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 75, 80 Кримінального процесуального кодексу України, суддя, -
Заяву судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Юлії Володимирівни про самовідвід, подану у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, матеріали якої складені відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, - задовольнити.
Відвести суддю Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Юлію Володимирівну від розгляду справи про адміністративне правопорушення №711/2171/21 (номер провадження 3/711/877/21) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Передати справу № 711/2171/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП до канцелярії Придніпровського районного суду м. Черкаси для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: С. М. Позарецька