Справа № 760/4136/20
Провадження № 2/760/543/21
02 квітня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кушнір С.І.,
за участю секретаря - Федоренко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 13.02.2020 звернулася до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 , в якому просила виділити їй автомобіль Nissan, Qashqas+2, НОМЕР_1 , № кузова VIN НОМЕР_2 , вартістю 240 000 грн., в порядку поділу майна погдружжя.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 11 квітня 2009 року між нею і відповідачем ОСОБА_2 - був укладений шлюб, зареєстрований у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 561 від 11.04.2009.
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У грудні 2014 року відповідач припинив шлюбні відносини і ведення спільного господарства.
Під час шлюбу було придбано майно, що належить їм на праві спільної
сумісної власності: Автомобіль Nissan, QASHQAI+2, BT2036АХ, № кузова VIN НОМЕР_2 , білого кольору, вартістю 280 000 (двісті вісімдесят тисяч гривень) грн.
Позивач вказує, що відповідач забрав без її згоди їх автомобіль і місце знаходження автомобіля невідоме.
Згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто.
Позивач вказує, що автомобіль Nissan, QASHQAI+2, НОМЕР_1 , був придбаний 16 травня 2012 року за договором № CHpA-0002\137 від 16.05.2012 на частину її власних грошей, отриманих з продажу, придбаного нею до шлюбу автомобіля Mitsubishi colt AA1735ЕВ, 14.04.2007. Власний автомобіль продала 18. 05. 2012 за 60 057,60 грн, що складало на той період часу приблизно 9 000 доларів США.
При цьому, автомобіль був придбаний для неї у зв'язку з народженням дітей для комфортнішого пересування, та необхідністю завозити дітей до школи, садочків.
Крім того, позивач пояснює, що технічне обслуговування спірного автомобіля здійснювалось нею, зокрема, в травні 2016 року здійснила ремонт транспортного засобу через його несправність, а саме, відсутність компресії в циліндрі, за власні кошти. Вартість ремонту склала 59 580 грн, що підтверджується актом виконаних робіт.
Також, автомобіль, який знаходиться в спільній сумістній власності, був переданий відповідачем без її згоди і відома третім особам.
03.02.2020 на автомобіль Nissan, QASHQAI+2, НОМЕР_1 , № кузова
VIN НОМЕР_2 був накладений арешт Солом'янським районним судом
міста Києва, номер справи 760/32930/19.
Беручи до уваги, що позивач витратила більше коштів на придбання автомобіля та технічне обслуговування автомобіля, відповідно до вимог ст. 71 СК України вважає можливим відступити від принципу рівності часток майна подружжя та виділити її більшу частину із спільного майна, а саме, автомобіль Nissan, QASHQAI+2, НОМЕР_1 , № кузова VIN НОМЕР_2 , білого кольору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 14.02.2020. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 21.04.2020, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.
Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 11 квітня 2009 р. зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (актовий запис №561), що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 11 квітня 2009 р. Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (актовий запис №561), - розірвано.
Від шлюбу мають двох дітей: дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з договору купівлі-продажу № CHpA-0002\137 від 16.05.2012, ОСОБА_2 придбав транспортний засіб Nissan Qashqai+2, 2012 року випуску. Вартість автомобіля 263658 грн.
20 листопада 2019 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 розпоряджатися (в тому числі продати) належним власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 - НОМЕР_6 , 2012 року випуску, марки «Nissan», моделі «Qashqai+2», що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І. А. та зареєстрованою в реєстрі за № 9720.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року накладено арешт на автомобіль Nissan, Qashqas+2, НОМЕР_1 , № кузова VIN НОМЕР_2 , білого кольору.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).
Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов'язків подружжя, визначаються нормами СК України.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Разом з тим, судом встановлено, що автомобіль, марки «Nissan», моделі «Qashqai+2», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності 30.11.2019 за гр. ОСОБА_9 та змінено реєстраційний номер на НОМЕР_7 , 05.02.2020 вказаний автомобіль зареєстровано на праві власності за ОСОБА_10 та змінено реєстраційний номер на НОМЕР_8 , що підтверджується витягом з бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданим Головним сервісним центром МВС 01.03.2021 року на запит суду про історію реєстрації автомобіля Nissan Qashqai+2, кузов № НОМЕР_2 .
У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.
Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Таким чином, розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім'я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
Не дивлячись на те, що спірний транспортний засіб було відчужено відповідачем, він входить до складу майна, що підлягає поділу, оскільки до загального майна подружжя включається наявне у нього на час розгляду справи майно, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Поряд із цим, згідно з вище переліченими нормами матеріального права, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частку вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
Вказане узгоджується із роз'ясненнями, викладеними в пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.
При цьому, у випадку, якщо відповідач відчужив зазначений автомобіль без відома та згоди позивача, витратив кошти не в інтересах сім'ї, позивач, зокрема, має право звернутися з позовом про стягнення на її користь 1/2 частки його ринкової вартості автомобіля на момент продажу.
Така позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №554/8023/15-ц від 03.07.2019 року.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Встановлено, що позивач не надала свою згоду у зв'язку з чим не вчинила необхідні дії щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації для застосування положень ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України.
Таким чином, незгода позивача на отримання грошової компенсації за відчужений автомобіль виключає можливість застосування судом ст. 71 СК України.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки спірний автомобіль відчужено відповідачем до подачі позову до суду, крім того позивач заперечувала проти стягнення з відповідача грошової компенсації частки вартості майна.
Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 364, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кушнір С.І.