03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1970/2021
11 березня 2021 року м. Київ
Справа № 363/1778/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Котлярової І.Ю.,
у справі за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення,
встановив:
У квітні 2019 року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення, вказавши, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ВРКП «Вишгородтепломережа» надає послуги з централізованого опалення споживачам в оселі їх будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в межах балансової належності.
Відповідачі мешкають та є власниками квартири АДРЕСА_2 , користувалися комунальною послугою з централізованого опалення, яку позивач надавав відповідачам по березень 2016 року, саме по цей період виникла заборгованість, яку не сплатили відповідачі. У будинку створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шолуденка 6-В», яке і забезпечує надання послуги з централізованого опалення споживачам будинку.
Між позивачем та відповідачами був укладений договір про надання централізованого опалення від 05.10.2015 року № 850300 та відкрито особовий рахунок на сплату за комунальні послуги. Згідно п. 1 договору позивач зобов'язувався своєчасно надавати відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідачі своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Крім того, про наявність заборгованості та обов'язок її сплатити, відповідачам повідомлялося попередженням, яке було направлено на їх адресу. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 162 ЖК України, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Однак, відповідачі свої обов'язки не виконували та не зважаючи на повідомлення про борг, оплату послуг здійснювали частково, у зв'язку із чим, у них залишилася заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення у сумі 702, 40 грн. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість у загальній сумі 702 грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1921 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» заборгованість за опалення у розмірі 702 грн. 40 коп.
Стягнуто пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Вишгородського РКП «Вишгородтепломережа» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. та судові витрати за проведення експертизи у розмірі 5625 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Стверджує, що усі правочини позивача із нарахування з грудня 2015 року оплати послуг за зміненим тарифом на послуги з централізованого опалення місць загального користування на підставі коригування складової частки тарифу (збільшення для квартири відповідача її розміру з 0,159 до 0,401 Гкал/місяць) є недійсними, оскільки позивач як суб'єкт господарювання не наділений владними повноваженнями встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, що підтверджується листом №48/09 від 09.02.2016, у якому позивач повідомляє про здійснення «перерахунку для всіх квартир міста Вишгород, де є можливість встановлення квартирних лічильників тепла», а також «збільшення плати за МЗК» для таких квартир. Таким чином, своїми діями позивач порушив порядок запровадження нових цін/ тарифів на житлово-комунальні послуги, оскільки такий порядок встановлений Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-ІV, відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, якими не передбачено встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги без затвердження їх органами місцевого самоврядування.
Суд не врахував норми матеріального права, згідно яких встановлення тарифів для кінцевих споживачів на послуги з централізованого опалення МЗК не відноситься до повноважень суб'єктів господарювання. Перерахунок ціни на послуги з централізованого опалення МЗК для всіх будинків м. Вишгород, де є можливість встановити квартирні лічильники тепла, здійснений позивачем у грудні 2015 року, не був поданий в установленому законом порядку на погодження і затвердження органам місцевого самоврядування, як це передбачено нормами статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 1875-ІУ.
Судом залишено без уваги докази відповідача про відсутність з боку позивача попередження і узгодження з відповідачем нового розрахунку витрат на опалення МЗК. Суд не застосував норми матеріального права, які визначають процедуру доведення до споживачів інформації про зміну цін/тарифів (на послуги з централізованого опалення), встановлену пунктами 2,2, 2.3 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін / тарифів, зміну цін / тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 30.07.2012 №390.
Крім того, лист від 16.02.2020 р., підписаний відповідачем, свідчить про незгоду відповідачів з новим розрахунком й після ознайомлення з ним 09.02.2016 р. Підписання звітів про споживання теплової енергії по квартирі за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року вимагалось позивачем від відповідача, оскільки позивач відмовлявся від отримання в інший спосіб (за телефоном) даних показників квартирного лічильника відповідача.
Вказує, що суд першої інстанції оцінив в якості допустимого і належного доказу висновок експерта №14882 від 21.02.2020 року, долучений позивачем до справи. При цьому суд не надав належної уваги тому факту, що даний висновок експерта документально підтверджує заборгованість відповідачів на підставі розрахунку, здійсненого за двосторонніми домовленостями позивача з іншим суб'єктом господарювання (ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг»).
Суд першої інстанції проігнорував також посилання відповідача на чинні будівельні норми й докази про те, що до опалюваної площі МЗК не включаються площі підвалу і горища, вказавши, що ці докази містять лише інформаційний характер: лист розробника проекту будинку відповідачів - ДІПРОМІСТО від 26.11.2019 р. №Д-2576 (додаток №8 до клопотання відповідача від 28.11.2019 року); лист автора Методики №359 - Міністерства розвитку громад та територій України від 26.02.2020р. №7/10.1/3330-20.
Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на норми чинного законодавства щодо вимог нормативного температурно-вологісного режиму у допоміжних приміщеннях, зазначених у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держкомітету України з питань ЖКГ №76 від 17.05.2005, згідно яких температура повітря у підвалі має бути не нижче +5°С, а на горищі - не вище +4°С від температури зовнішнього повітря.
При цьому суд залишає без уваги протилежність тверджень позивача і експерта щодо того, включені чи не включені площі підвалів і технічного поверху до опалюваної площі МЗК 4179,70 кв.м у розрахунку у грудні 2015 року, виконаному проектною організацією ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг».
Також суд залишив без уваги заяву відповідача про визнання доказу позивача недопустимим від 18.12.2019 року та обґрунтував достовірність двох різних копій одного й того ж документа - додатка до листа балансоутримувача будинку відповідача КПЖ і КГ Вишгородської міської ради від 9.11.2015 року №73/ор, що містяться у матеріалах справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в його апеляційній скарзі, є аналогічними доводам ОСОБА_2
17 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.
Заява обґрунтована тим, що на думку позивача заборгованість виникла саме в грудні 2015 року через неналежне виконання відповідачами своїх обов'язків щодо своєчасної сплати грошових коштів за отримані послуги, а тому саме з цього періоду у позивача виникло право на захист свого порушеного права. Позивач дізнався, що його право порушено після першої несплати відповідачами за спожиті послуги з опалення, тобто з грудня 2015 року , відповідно саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності та який закінчився у грудні 2018 року. Подання заяви про видачу судового наказу у березні 2018 року не перериває перебіг позовної давності, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, які викладені у постанові суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.
У відзиві на апеляційну скаргу директор Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Таран О.В., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що обґрунтування апеляційної скарги відповідача про відсутність як у НКРЕКП чи то у позивача повноважень на встановлення тарифів для кінцевих споживачів на послуги з централізованого опалення МЗК є незрозумілими з огляду на те, що таких тарифів не передбачено чинним законодавством України.
Вказує, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 850300 про надання послуг з централізованого опалення від 05.10.2015 року, згідно з п. 1 якого ВРКП «Вишгородтепломережа» зобов'язується своєчасно надавати відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в строк і на умовах, що передбачені договором. Позивач свої обов'язки виконав повністю. Актів-претензій щодо неякісного надання послуг від позивача не надходило. Проте, відповідач свої обов'язки не виконав, оскільки не оплатив спожиті послуги з опалення, в т.ч. МЗК. Стверджує, що судом правомірно застосовано до спірних правовідносин вимоги ст. 525 ЦК України, оскільки відповідач свої зобов'язання відмовився виконувати. Звертає увагу на те, що при підписанні договору між сторонами відповідач повністю погоджувався із підпунктом 13 пункту 17 цього договору. При цьому, про його незаконність вимог не заявляв, а таке твердження з'явилося лише в апеляційній скарзі.
Зазначає, що враховуючи те, що квартира відповідача обладнана засобом обліку, то окрім розрахунків за фактично спожите тепло, відповідач зобов'язаний сплачувати додаткові витрати теплової енергії в будинку, не враховані квартирним лічильником. Розрахунок таких витрат на замовлення самим відповідачем проводила проектна організація ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг», яка у грудні 2015 року на прохання позивача скоригувала такий розрахунок на підставі уточнених даних по будинку, наданих балансоутримувачем будинку. Тому доводи відповідача про те, що суд не надав належної уваги тому факту, що висновок експерта документально підтверджує заборгованість відповідача на підставі розрахунку, здійсненого за двосторонніми домовленостями позивача з іншим суб'єктом господарювання (ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг») спростовується фактичними обставинами справи та не може слугувати для скасування законного рішення суду. При цьому, скориговані розрахунки були узгоджені із відповідачем, про що свідчать особисті його підписи на звітах про споживання теплової енергії за спірний період.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційних скарг та просили задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_4 вважала доводи апеляційних скарг безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачі свої обов'язки по оплаті послуг за опалення не виконували та не зважаючи на повідомлення про борг, оплату послуг здійснювали частково, у зв'язку із чим у них залишилася заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення у сумі 702, 40 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення заборгованості за опалення на суму 702 грн. 40 коп., що виникла за період з грудня 2015 року по березень 2016 року, відповідачі наголошували, що фактично заборгованості не існує, оскільки всупереч умовам договору та погодженому позивачем робочому проекту обладнання вузлу обліку теплової енергії, яким було визначено, що щомісячна кількість необлікованого лічильником тепла становить 0,159 Гкал/міс, позивачем в односторонньому порядку, без офіційного попередження і узгодження з відповідачем встановлено кількість не облікованого лічильником тепла у розмірі 0,401 Гкал/міс, що у 2,8 разів більше, ніж розраховано проектною організацією.
За вказаний період часу з грудня 2015 року по березень 2016 року відповідачами було оплачено вартість послуг з опалення за показниками лічильника та плату на опалення місць загального користування у розмірі, що був визначений проектною організацією - 0,159 Гкал/міс. А сума заборгованості, яку намагається стягнути позивач, - це різниця у вартості необлікованого тепла на опалення МЗК, визначеної позивачем у розмірі 0,401 Гкал/міс, та оплаченої відповідачами - 0,159 Гкал/міс.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги та проведені розрахунки, у тому числі на підтвердження своїх доводів надано висновок експерта, відповідно до якого розмір заборгованості по оплаті послуг з опалення підтверджується документально. З наданої представником позивача до суду технічної документації вбачається, що позивач діяв відповідно до повноважень, покладених на них нормами законодавства, та надав послуги з централізованого опалення, у тому числі в місця загального користування.
Відповідачами не було спростовано жодними доказами доводи представника позивача, пояснення свідків, не надано доказів щодо невідповідності проведеного розрахунку заборгованості вимогам законодавства та технічній документації та те, що позивач діяв не у відповідності до покладених на нього повноважень. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Проте колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, враховуючи наступне.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції належної оцінки запереченням відповідачів не надав, не проаналізував розрахунок заборгованості, порядок її нарахування на відповідність вимогам чинного на той час законодавства, пославшись лише на висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Блажинської Т.О. № 14882 від 21.02.2020 року складений за результатами проведення економічної експертизи, відповідно до якого розмір заборгованості по оплаті послуг з опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 станом на 01.04.2019 року - квартири АДРЕСА_3 в розмірі 702, 40 грн. - підтверджується документально.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 15.03.2018 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 4).
Відповідно до довідки виданої КПЖ і КГ Вишгородської міської ради від 25.06.2014 року № 1025 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані чотири особи: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - донька. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 (а.с. 5).
05 жовтня 2015 року між Теплопостачальною організацією ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 , відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення в межах балансової належності, визначеної органами місцевого самоврядування, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Отже, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ВРКП «Вишгородтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення споживачам в квартирі будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в межах балансової належності.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини виникли у 2015 році, до набуття чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII, «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку та ЖКГ України № 315 від 22.11.2018 року, тому при вирішенні спору керується вимогами законодавства, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції на грудень 2015 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм , стандартів, порядків і правил.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Положеннями статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії ( теплопостачальна організація).
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 було встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів ( норм) споживання на підставі платіжного документа ( розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача).
Як встановлено з матеріалів справи, житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , 01.12.2011 року було обладнано та допущено до експлуатації вузлом обліку теплової енергії та об'єму теплоносія, що підтверджується Актом про допуск вузла обліку теплової енергії та об'єму теплоносія на ДТ до експлуатації.
05 жовтня 2015 року між ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_2 було укладено договір № 850300 про надання послуг з централізованого опалення, згідно п.1. якого ВРКП «Вишгородтепломережа» зобов'язується своєчасно надавати відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуг за встановленими тарифами в строк і на умовах, що передбачені договором.
12 жовтня 2015 року ВРКП «Вишгородтепломережа» були надані технічні умови № 721 на проектування та встановлення вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 , в яких в п.5, зокрема, передбачено, що: проектні рішення на стадії розробки та тип лічильників підлягають обов'язковому погодженню з ВРКП «Вишгородтепломережа».
На виконання зазначених умов робочий проект обладнання вузлу обліку теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 , виконаний ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг», був погоджений ВРКП «Вишгородтепломережа», про що міститься відмітка «Погоджено ВРКП «Вишгородтепломережа» без дати, з підписом.
21 жовтня 2015 року ВРКП «Вишгородтепломережа» було прийнято до експлуатації теплолічильник - комерційний вузол обліку теплової енергії, який був опломбований 2 пломбами: №3751594 та №3751595, що підтверджується Актом прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії від 21.10.2015 року.
В п.7 технічних умов № 721 ВРКП «Вишгородтепломережа» на проектування та встановлення вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 , крім того, зазначено, що в проект має бути включено Гідравлічний розрахунок вузла обліку теплової енергії та розрахунок теплових втрат не облікованих лічильником (місць загального користування).
Згідно пп.13 п.17 договору від 05.10.2015 року № 850300 укладеного між ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_2 передбачено, що за наявності квартирного лічильника, споживач також, окрім розрахунків за фактично спожите тепло, зобов'язаний сплачувати додаткові витрати теплової енергії, не врахованої квартирним лічильником та розраховані проектною організацією.
В робочому проекті обладнання вузлу обліку теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 , виконаному ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг» міститься розрахунок теплових втрат не облікованих місць загального користування та зазначено, що кількість теплової енергії, яка нараховується по квартирі для сплати за опалювальний місяць, складається з показників теплового лічильника, встановленого на вводі системи опалення до квартири, і кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка припадає на дану квартиру, а саме - 0,159 Гкал/міс.
Таким чином, приймаючи 21.10.2015 року на облік комерційний вузол обліку теплової енергії, позивач погодився з розрахунком та кількістю теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, що припадає на квартиру відповідачів , - 0,159 Гкал/міс.
Однак, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, з грудня 2015 року до оплати відповідачам було виставлено вартість теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, що припадає на квартиру відповідачів , - 0,401 Гкал/міс.
Відповідно до висновку експерта № 14882 за результатами проведення економічної експертизи від 21.02.2010 року, проведеної ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за заявою Вишгородського РКП «Вишгородтепломережа» розрахунок оплати місць загального користування по квартирах проводився із використанням формул 2.5 та 2.6 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинку та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду України № 359 від 31.10.2006 року, в яких передбачено включення площ горищ та підвалів. При цьому експертом наведено у висновку, що площа місць загального користування визначена у розмірі 4179,7 кв.м., складається з суми площ під'їздів - 1730,1 кв.м., підвалів - 1321,7 кв.м. та технічного поверху 1128 кв.м. ( а.с. 169, зворот, 170, т. 1).
Разом з тим, покладаючи в основу рішення зазначений висновок експерта про наявність наявності заборгованості відповідачів щодо оплати частки вартості опалення місць загального користування в будинку, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що розрахунки наявності заборгованості були виконані експертом на підставі тих вихідних даних, які були надані позивачем.
Як вбачається з пояснень відповідачів, вони не заперечували, що така сума не була ними сплачена, а заперечували проти правових підстав для нарахування саме такої суми як частки, що припадає на їх квартиру, для оплати місць загального користування будинку, вказуючи, що в робочому проекті на теплолічнильник кількість теплової енергії спожитої на опалення МЗК, що припадає на квартиру відповідачів, визначена проектною організацією в розмірі 0,159 Гкал/міс, і вартість зазначеної теплової енергії ними сплачена. Проте при новому розрахунку плати за МЗК в обсязі витрат 0,401 Гкал/міс, позивач протиправно включив до розрахунку площу горища та підвалу.
У відповіді на відзив представник позивача підтвердив, що сума боргу, яка заявлена до стягнення з відповідача у розмірі 702 грн. 40 коп., є різницею суми нарахувань позивача згідно наданих звітів про споживання теплової енергії з урахуванням частки МЗК у розмірі 0,401 Гкал/місяць та нарахувань, розрахованих з урахуванням частки МЗК у розмірі 0,159 Гкал/місяць за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно.
При цьому представник позивача стверджував, що до площі місць загального користування 4179 кв.м., про яку було повідомлено проектну організацію, не було включено площу горища і підвалу ( а.с. 79, т.1).
За таких обставин предметом доказування у даній справі є не доведення факту несплати позивачами саме суми в розмірі 702 грн. 40 коп. за період з грудня 2015 року по березень 2016 року, а правові підстави для нарахування іншої кількості теплової енергії спожитої на опалення МЗК, що припадає на квартиру відповідачів ( 0,401 Гкал/міс), ніж тієї, що була затверджена робочим проектом та прийнята до розрахунку позивачем при прийнятті на облік теплолічильника (0,159 Гкал/міс), оскільки саме вартість різниці між зазначеними показниками теплової енергії і становить суму у розмірі 702 грн. 40 коп.
Як вбачається із робочого проекту обладнання вузла обліку теплової енергії у житловому приміщенні АДРЕСА_2 , при здійсненні розрахунку виконавець ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг» керувався «Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 , а також Рекомендаціями щодо застосування Методики, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22.02.2008 року. У вказаному розрахунку були використані наступні вихідні дані, зокрема:
- загальна опалювальна площа всіх житлових приміщень будівлі - 13 084,8 кв.м.
- загальна опалювальна площа МЗК ( місць загального користування) - 1805,1 кв.м.,
- загальна опалювальна площа житлового приміщення - 92,3 кв.м.,
- розрахункова температура внутрішнього повітря у місцях загального користування - 16°С.
Зазначений робочий проект був погоджений ВРКП Вишгородтепломережа», про що свідчить відповідний запис позивача, штамп та підпис посадової особи ( а.с. 48, т. 1).
Разом з тим, як вбачається з розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачу житлового приміщення АДРЕСА_2 , що був проведений на замовлення позивача Вишгородського РКП «Вишгородтепломережа» проектною організацією ТОВ «Ел енд Джи Мітерінг» у листопаді-грудні 2015 року, загальна опалювальна площа місць загального користування у вказаному багатоквартирному будинку, що прийнята до розрахунку, становить 4179 кв.м. ( а.с. 89, т. 1), загальна опалювальна площа всіх житлових приміщень будівлі - 11 287 кв.м.
Згідно з відповіддю ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг» від 20.08.2019 року на звернення позивача, застосування площі місць загального користування в розмірі 4179 кв.м. було здійснено згідно наданих вихідних даних від ВРКП «Вишгородтепломережа».
Нормативна питома витрата тепла на опалення місць загального користування в розмірі 0,082 Гкал/рік/ м.кв. була визначена розрахунковим способом, оскільки будинок по АДРЕСА_1 не відноситься до типового проекту будівництва і до нього не можна застосовувати табличні значення.
Необхідність коригування розрахунків з'являється при зміні методик нарахування за спожите тепло за обігрів МЗК та/або зміні будь-якого параметра, що входить до розрахункових формул. ( а.с. 115, т. 1)
Згідно з інформацією, наданою КП Житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, будинок АДРЕСА_4 має опалювальну площу приміщень - 11 287 кв.м., загальну площу будинку - 15 466 кв.м. ( а.с. 119, т. 1); площу під'їздів - 1730,1 кв.м., площу підвалів - 1321,7 кв.м., площа техповерху - 1128 кв.м. ( а.с. 159, т. 1).
З викладеного вбачається, що для розрахунку кількості спожитої теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачу житлового приміщення АДРЕСА_2 , тобто відповідачам, було прийнято площу МЗК - 4179 кв.м., яка складається з площ під'їздів, підвалу та технічного поверху ( 1730 + 1321 + 1128 кв.м. = 4179 кв.м.). Зазначене також підтверджується вищевказаним висновком експерта.
Як вбачається з відповіді ОСББ «Шолуденка 6В» на звернення відповідача, у підвальному приміщенні будинку трубопроводи системи опалення, які там проходять, вкриті теплоізоляційним матеріалом та відсутні будь-які опалювальні прилади ( радіатори, панелі, конвектори). У всіх під'їздах будинку трубопроводи системи опалення, які проходять у закритих шахтах сходових кліток, вкриті теплоізоляційним матеріалом; на 2-10 поверхах сходових кліток відсутні опалювальні прилади.
На технічному поверсі ( горищі) будинку відсутні трубопроводи системи опалення будинку, також відсутні опалювальні прилади ( радіатори, панелі, конвектори)( а.с. 194, т. 1).
Відповідно до п. 1.2 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, зазначеною Методикою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.
Відповідно до розділу 2 вказаної Методики, якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, витрати теплової енергії на опалення визначаються за показами цього приладу.
Якщо такий прилад відсутній, то визначення кількості теплової енергії на опалення місць загального користування проводиться на підставі різних вихідних даних ( в залежності від їх наявності та обладнання будинку приладами обліку теплової енергії) за наведеними у цьому розділі формулами, яких є 6.
Зокрема, за формулою 2.1 проводиться розрахунок, у разі, якщо існує загальнобудинковий прилад комерційного обліку теплової енергії на опалення, системи опалення всіх житлових квартир, нежитлових приміщень та приміщень МЗК підключені паралельно одна до одної, мають теплоносій з однаковими параметрами і облаштовані приладами виміру витрати теплоносія на опалення, то кількість теплової енергії на опалення МЗК визначають як частку теплової енергії від загальної витрати на опалення будинку пропорційно до показів приладів виміру витрати теплоносія в МЗК.
За формулою 2.2 проводиться розрахунок, якщо системою будинкового обліку не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплоти, кількість теплової енергії на опалення МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньо будинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.
Відповідно до п. 2.1 4 Методики, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в п. 2.1. Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою 2.3, яка передбачає наявність таких вихідних даних : кількість теплової енергії на опалення окремого приміщення МЗК; утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі.
За формулою 2.4 проводиться розрахунок за наявності проектних даних щодо теплової потужності опалення кожного МЗК.
За формулою 2.5 проводиться розрахунок у разі відсутності проектних даних для будинків масових типових серій та виконується за усередненим питомим теплоспоживанням на 1 кв.м. кожного типу приміщень МЗК.
Для розрахунку за формулою 2.5 Методикою передбачено необхідність таких вихідних даних: питома величина тепло споживання на опалення за рік на 1 кв.м. кожного типу приміщень МЗК; сумарна площа кожного типу приміщень МЗК.
Питомі витрати теплової енергії на опалення МЗК за місяць визначаються за формулою 2.6, яка передбачає наявність наступних вихідних даних: нормативна питома витрата теплової енергії на опалення приміщення на рік; розрахункова температура внутрішнього приміщення; середня нормативна температура зовнішнього повітря; середня фактична температура зовнішнього повітря за розрахунковий місяць; кількість діб опалювального періоду; кількість діб в розрахунковому місяці.
Таким чином, твердження експерта у висновку про те, що формули 2.5 та 2.6 Методики передбачають включення площі горищ і підвалів до місць загального користування, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки безпосередньо зазначені формули 2.5, 2.6 Методики, за якими було проведено розрахунок плати за опалення місць загального користування для оплати відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не передбачають включення до площі місць загального користування площі горищ та підвалів, а сама Методика не містить визначення терміну «місця загального користування».
Відповідно до п.1.5 Методики, наявні у ній терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про житлово-комунальні послуги» ( 1875-15), «Про теплопостачання» ( 2633-15), постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», ДБН В.2.2 - 15 - 2005 «Житлові будинки. Основні положення».
Відповідно до Правил № 630, вони містять визначення термінів:
- опалювана площа ( об'єм) будинку - це загальна площа приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа ( об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт;
- опалювана площа (об'єм) квартири - загальна площа ( об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Закони України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання» (редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначення терміну «місця загального користування» в багатоквартирному будинку - не містили.
У пункті 5.23 розділу «Опалення, вентиляція, кондиціонування» ДБН В.2.2 - 15 - 2005 «Житлові будинки. Основні положення» наведені розрахункові температури повітря в приміщеннях загального користування : вестибюль, загальний коридор, сходова клітка - 16°C ; приміщення чергового персоналу (консьєржа/консьєржки) 18 °C; незадимлювана сходова клітка типу Н1 14°C ; машинне приміщення ліфтів 5°C ; сміттєзбірна кімната 5 °C; гараж-стоянка 5°C ; електрощитова 5°C.
В п.5.25 цього розділу також наведено перелік загальних приміщень будинку, а саме: при застосуванні квартирних теплогенераторів повинні забезпечуватися температури вище 0° C в загальних приміщеннях будинку (вестибюлях, холах, коридорах, сходових клітках), а також у загальних і технічних приміщеннях із прокладеним у них водопроводом, у тому числі протипожежним.
У додатку «В» ДБН В.2.2 - 15 - 2005 «Житлові будинки. Основні положення» зазначено, що площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху. Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.
Разом з тим, вищевказана Методика містить перелік приміщень, які відносяться до місць загального користування. Як вбачається з Таблиці 1 - додатку до «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», в якій відображені «Загальнорічні та питомі витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках масових серій будівництва», для розрахунку приймаються наступні види місць загального користування у багатоквартирному житловому будинку: сходова клітка, ліфтовий хол, сміттєзбиральна камера, службові приміщення на 1-му поверсі, загальний коридор, вбудоване приміщення консьєржа.
Крім того, згідно з додатком Н (3) ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель», в опалювану площу будинку не включаються площі теплих горищ і підвалів, неопалюваних технічних поверхів, підвалу (підпілля), холодних неопалюваних веранд, сходових клітин, а також холодного горища або його частини, зайнятої під мансарду.
Таким чином, з викладених нормативних актів вбачається, що площа горищ та підвалів не враховувалась у вказаній Методиці для розрахунку за опалення місць загального користування за формулами 2.5 та 2.6 Методики.
Лише у разі наявності вихідних даних щодо втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, що розраховується зі БНіП 2.04.05-91 «Опаленння, Вентиляція, кондиціонування» , застосовується для розрахунку формула 2.3.
Зазначене також підтверджується змістом Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22.02.2008 року, та наведених у них прикладів розрахунків кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування.
Однак з матеріалів справи встановлено, що для розрахунку кількості теплоти, спожитої за опалення місць загального користування, для оплати відповідачами , позивачем було надано для розрахунку до проектної організації ТОВ «Ели енд Джи Мітерінг» площу місць загального користування будинку, яка включила площу горища та підвалу, про що безпосередньо зазначив експерт у висновку № 14882 за результатами проведення економічної експертизи від 21.02.2020 року.
Відповідно до наданого розрахунку, проектною організацією застосовано для загальної площі місць загального користування ( 4179 кв.м.) температуру внутрішнього повітря 16°C, тоді як з матеріалів справи встановлено, що ні горище, ні підвал у будинку відповідачів не опалюється.
Згідно з вищевказаним пунктом 5.23 ДБН В.2.2 - 15 - 2005 «Житлові будинки. Основні положення» температура 16°C відповідає розрахунковій температурі вестибюлів, загальних коридорів, сходових кліток. Разом з тим, пункт 5.23 не містить розрахункових температур підвалу та горища, оскільки згідно з чинними будівельними нормами України площа горищ, технічних поверхів та підвалів до опалюваної площі будинку не включається.
Згідно з п. 3.2.2 Правил утримання жилих будинків, затверджених наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, у холодних горищах температурно-вологісний режим передбачає температуру не вище +4°C від температури зовнішнього повітря. Згідно з п.4.1.3 Правил, температура повітря у підвальних приміщеннях повинна бути не нижче +5°C.
Доводи представника позивача про те, що площа горища та підвалу була включена до площі місць загального користування, вартість опалення яких підлягає оплаті відповідачами, з тих підстав, що з 01.07.2015 року набув чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яким підвали та горища були віднесені до допоміжних приміщень будинку, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом регулювання Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є зовсім інші правовідносини - відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Разом з тим, станом на час затвердження вищевказаної Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, були чинними ДБН В.2.2 - 15 - 2005 «Житлові будинки. Основні положення», якими горища та підвали були віднесені до підсобних приміщень багатоквартирного житлового будинку, однак ні у Методиці, ні в Рекомендаціях щодо застосування Методики, у яких наводиться перелік місць загального користування, ні площа горищ, ні площа підвалів для розрахунку кількості теплоти на опалення місць загального користування - не враховуються.
Станом на час затвердження вказаної Методики наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 також був чинним Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», який у редакції, що існувала станом на час затвердження Методики, містив визначення поняття «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку» - це приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Однак до п.1.5 Методики, в якому зазначено перелік законів та нормативних актів, наведені у яких терміни застосовуються у даній Методиці, Закон України «Про об'єднання багатоквартирного будинку» - не включений.
Таким чином, предмети регулювання вищевказаної Методики, на підставі якої проводився розрахунок кількості спожитої теплоенергії, та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», на який посилається представник позивача, - є різними.
У п. 1.5 Методики наведено виключний перелік законів та інших нормативних актів, положення яких необхідно враховувати при її застосуванні.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано було покладено в основу рішення вищевказаний висновок експерта, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства з вищевикладених підстав.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги положення вищевказаних нормативних актів та визнано обґрунтованим нарахування позивачу плати за опалення місць загального користування будинку , виходячи із прийнятої до розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування, площі горища та підвалу будинку, оскільки надані позивачем для відповідного розрахунку у листопаді - грудні 2015 року ТОВ «Ел Енд Джи Мітерінг» вихідні дані щодо загальної опалювальної площі МЗК (місць загального користування) було надано з порушенням вищевказаних вимог законодавства.
Крім того, як вбачається з листа КП Житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради від 23.03.2016 року на адресу позивача, для виконання нарахувань мешканцям житлових будинків застосовується методика розрахунку кількості тепла, що іде на обігрів місць загального користування. Розрахунок ведеться за формулою (2.4) Методики, для обрахунку за якою площа місць загального користування не потрібна. В паспортах житлового будинку АДРЕСА_4 міститься відповідна інформація щодо теплотехнічної частини житлового будинку ( а.с. 86-87, т. 1).
Доводи представника позивача про те, що скоригований розрахунок МЗК із зазначенням розміру втрат 0,401 Гкал/місяць був погоджений відповідачем, про що свідчать його підписи на звітах про споживання теплової енергії за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року, на думку колегії суддів , не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки фактично зазначених показників відповідачі не визнали, здійснюючи оплату за надані їм послуги з опалення, виходячи із показників теплової енергії за квартирним лічильником та кількості не облікованого квартирним лічильником тепла, що припадає на опалення місць загального користування, розраховану у робочому проекті обсягом 0,159 Гкал/місяць.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, оскільки матеріалами справи доведено, що сума боргу, яка заявлена до стягнення з відповідачів у розмірі 702 грн. 40 коп., є різницею суми нарахувань, виконаних позивачем, з урахуванням частки МЗК, що припадає на квартиру відповідачів, у розмірі 0,401 Гкал/місяць, та нарахувань, розрахованих на підставі робочого проекту на встановлення тепло лічильника, відповідно до якого частка МЗК становить 0,159 Гкал/місяць, за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно.
Враховуючи, що розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка виставляється до сплати споживачу житлового приміщення АДРЕСА_2 було виконано проектною організацією на підставі наданих позивачем вихідних даних, згідно з якими, всупереч вимогам чинного законодавства, до загальної опалювальної площі місць загального користування позивачем включено площу горища та підвалу, то нарахована середня кількість теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, що нараховується по квартирі, у розмірі 0,401 Гкал/місяць - є необґрунтованою і такою, що суперечить вищевказаним нормам законодавства.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права, та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Вишгородського РКП «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення на суму 702 грн. 40 коп. колегія суддів вважає помилковими, доводи апеляційної скарги відповідача - обґрунтованими з вищевикладених підстав, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року - скасувати та прийняти постанову:
Позов Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.