14.04.2021 Справа № 756/16381/16-ц
Унікальний №756/16381/16-ц
Провадження №2/756/218/21
14 квітня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Луценко О.М.,
за участі секретаря Галелюк Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна та застосувати наслідки недійсності правочинів до договору купівлі- продажу квартири та відновити становище, яке існувало до порушення права власності, шляхом скасування реєстраційних дій,-
У грудні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позов обгрунтований тими обставинами, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим №11660, придбав у ОСОБА_5 квартиру за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Як виявилося в квартирі були зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 , які в квартирі не проживали і не проживають, їхнє місце проживання позивачу не відоме, однак перебування відповідачів на реєстраційному обліку в квартирі створює позивачу перешкоди в реалізації свого права власності на квартиру, а тому позивач просить визнати їх такими, що втратили право користування житлом.
Від адвоката Забари Ю.С., який діє як представник ОСОБА_2 та як законний представник, батько ОСОБА_4 , надійшли заперечення на позов, згідно з якими адвокат Забара Ю.С. заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що 05.12.2016 р. йому стало відомо про продаж спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки квартира була передана ОСОБА_2 в іпотеку ПАТ «Ерде Банк» в забезпечення повернення кредиту, наданого ОСОБА_3 для її придбання, кредит повернений не був, а права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки були відступлені на користь ПАТ «Аксіома Банк», від якого відступлені ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», від якого відступлені ОСОБА_5 , а тому на думку адвоката Забари Ю.С. виселення наймача та членів його сім'ї з квартири може бути здійснено тільки за умови надання їм іншого житлового приміщення.
Адвокатом Забарою Ю.С. в інтересах ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., треті особи: ОСОБА_3 , неповнолітній ОСОБА_4 , про скасування реєстраційної дії. Зустрічний позов неодноразово змінювався, в останній редакції адвокат Забара Ю.С. просив: визнати недійсним Звіт про незалежну оцінку майна від 01.12.2016 р. (квартири АДРЕСА_2 ), зроблений ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» (код ЄДРПОУ 37772109); застосувати наслідки (нікчемності) недійсності правочинів до Договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2016 р. та відновити становище, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування: реєстраційних дій «Реєстрація права власності», що була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32682199 від 02.12.2016 р. А також відповідно скасувати (видалити запис) про новий Розділ №1103294090000 та неправомірно зареєстроване право власності (номер запису про право власності 17772135), про реєстрацію права власності за громадянином ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Поновити запис про право власності на вказане майно за ОСОБА_2 . В обгрунтування зустрічних позовних вимоги адвокат Забара Ю.С. зазначив, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру 29.03.2012 р. на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2011 р., вважає, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2016 року здійснено протиправно, оскільки ним не було перевірено, що ОСОБА_5 направила вимогу про порушення зобов'язання не особисто, а через приватного нотаріуса КМНО Гембарську С.І., дата отримання вимоги ОСОБА_2 зазначена 30.08.2016 р., в той час як звіт про оцінку складений 01.12.2016 р., а тому вимога не є пропозицією про продаж, яка повинна містити вартість оцінки, яка проведена значно пізніше від вимоги, звіт про оцінку не відображає реальну ціну спірної квартири, вартість якої занижена, а договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки в квартирі був зареєстрований його малолітній син ОСОБА_4 , а правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування.
У відзиві на зустрічний позов представник ОСОБА_1 проти задоволення зустрічного позову заперечив на підставі того, зокрема, що договір купівлі-продажу від 02.12.2016 р. недійсним судом не визнавався, а тому є правомірним, висновок органу опіки та піклування для продажу квартири не був необхідний, оскільки малолітній ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі після укладення договору іпотеки від 21.03.2012 р. без отримання згоди іпотекодержателя, оцінка проведена належним чином, відтак доводи зустрічного позову не підлягають прийняттю до уваги.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт»,- адвокат Бураков І.О.,- який підтримав первісний позов, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Адвокат Забара Ю.С. в судовому засіданні проти первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав в редакції від 16.10.2020 р. Від адвоката Забари Ю.С. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Дослідивши наявні у справі дані та докази, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Так, 30 вересня 2011 року між ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ПАТ «Закритий недиверсіфікований венчурний інвестиційний фонд «Перший інвестиційно-будівельний», від імені якого діяло ТОВ «КУА «Київ Капітал», був укладений договір купівлі-продажу квартири (з відкладувальною умовою), згідно з яким ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 . Ціна продажу квартири визначена в сумі 793800 грн. Розрахунки за квартиру повинні були здійснюватися з відстроченням платежу.
Згідно з відкладальною умовою, визначеною в п.15 договору купівлі-продажу квартири право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору за умови передачі (сплати) продавцю грошових коштів за квартиру, що відчужується, в повному обсязі.
21 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_3 був укладений Договір про іпотечний кредит №К-28/12 відповідно до умов якого ПАТ «ЕРДЕ БАНК» надав позичальнику кредит в сумі 900 000,00 грн. зі сплатою 15 % річних та з кінцевою датою повернення не пізніше 18 березня 2022 року для придбання квартири АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 березня 2012 року між банком та Забарою Ю.С. укладений договір поруки.
29.03.2012 р. за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на спірну квартиру після повної оплати ОСОБА_3 ціни квартири. Таким чином, спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів ПАТ «Ерде Банк».
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17 серпня 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
На підставі договорів поступки права вимоги за кредитним та договорів відступлення права вимоги за іпотечним договорами права вимоги за Договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, а також права вимоги за договором іпотеки від 17 серпня 2012 року перейшли від ПАТ «ЕРДЕ БАНК» до ПАТ «КБ «АКСІОМА», а в наступному від ПАТ «КБ «АКСІОМА» до ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», а в наступному від ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» перейшли до ОСОБА_5 , що не заперечується сторонами.
Згідно з укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_5 договором від 26.08.2016 р. №26/08/16 про відступлення права вимоги (із змінами і доповненнями) до ОСОБА_5 перейшло право вимоги суми сформованої заборгованості за Договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, строк платежу якої настав, згідно заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2016 року по справі №756/85/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Аксіома» до ОСОБА_3 , Забари Ю.С. про стягнення боргу. Загальна сума права вимоги складає заборгованість в сумі 1 090 832, 20 грн., з яких: - заборгованість за кредитом у розмірі 832 091,86 грн.;- заборгованість за процентами у розмірі 205 042, 80 грн., - пеня по кредиту у розмірі 25 793, 17 грн., - пеня по процентам - у розмірі 27 904, 37 грн. Ціна поступки складає 1 090 832, 20 грн., плата за придбання прав договором не передбачена, а відносини сторін регулюються ст. 512 ЦК України.
ОСОБА_3 не заперечується наявність у неї на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2016 р. заборгованості у визначеному вище розмірі.
На підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.08.2016 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_5 , до останньої перешли права іпотекодержателя квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з вимогою про порушення зобов'язання від 29.08.2016 р., що була передана через приватного нотаріуса КМНО Гембарську С.І., ОСОБА_5 вимагала від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виконання грошового зобов'язання, у випадку невиконання якого заявлялося, зокрема, про продаж предмета іпотеки згідно з ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Вимога була отримана ОСОБА_3 30.08.2016 р. та ОСОБА_2 30.08.2016 р., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні накладними ТОВ «Нова пошта» №59000201548799 та № НОМЕР_1 відповідно. У наданих до суду накладних наявні підписи про отримання відправлення, дані і адреси сторін відповідають адресам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначеним у кредитному договорі та договорі іпотеки. Доказів повідомлення кредитора про зміну адреси до суду надано не було.
Адвокат Забара Ю.С. в судовому засіданні заперечував отримання ОСОБА_2 вимоги, однак не надав суду належних і допустимих доказів своїм доводам.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 06.11.2014 р.) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження
про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з ст. 84 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на момент вимоги) нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Таким чином, закон дозволяє передачу вимоги через нотаріуса, а тому суд не вбачає порушень прав ОСОБА_2 під час надсилання йому вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Крім цього, неналежне повідомлення іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов'язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19).
02.12.2016 р. ОСОБА_5 , в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки, продала ОСОБА_1 спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу. Вартість квартири визначена в розмірі 300 000 грн. на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 01.12.2016 р. (квартири АДРЕСА_2 ), що зроблений ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки».
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів невідповідності спірного звіту дійсній на момент продажу вартості спірного майна, а наявні обставини справи не містять передбачених законом підстав для визнання звіту про оцінку майна недійсним. Наданий позивачем до суду звіт про оцінку від 06.03.2017 р. не є ретроспективним і не визначає вартість майна на дату укладення спірного договору купівлі-продажу, а тому не може слугувати доказом заниження вартості майна у оспорюваному звіті про оцінку від 01.12.2016 р. Інших доказів суду надано не було.
Крім цього, доводи зустрічного позову, що неякісний звіт про оцінку майна, вартість майна в якому занижена, є підставою для нікчемності правочину, не заслуговують на увагу, оскільки невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не є підставою недійсності правочину, бо за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна від 01.12.2016 р. (квартири АДРЕСА_2 ), що зроблений ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» не підлягає задоволенню.
Суд не погоджується з доводами зустрічного позову про нікчемність (недійсність) спірного правочину, а саме про порушення, допущені при укладенні договору, які полягають в укладенні цього правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування, зважаючи на факт реєстрації в житловому будинку малолітньої дитини.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Таким чином, іпотекодавець ОСОБА_2 , укладаючи договір іпотеки, зобов'язувався не реєструвати у вказаному житлі, що є предметом іпотеки, будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя.
Попередній дозвіл органу опіки та піклування стосовно продажу нерухомого майно, право користування яким має малолітня дитина, не отримувався.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування не дає підстав для висновку про порушення прав малолітньої дитини, адже укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження її права, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітня дитина не проживала та не була зареєстрована в квартирі. Банк як іпотекодержатель діяв добросовісно та пересвідчився, що в іпотечній квартирі не проживають неповнолітні діти, проте усупереч умовам договору іпотеки боржником вчинені дії стосовно її реєстрації разом з матір'ю з метою перешкоджання іпотекодержателю здійснювати дії стосовно реалізації такого майна.
При укладенні договору іпотеки права малолітньої дитини порушені не були, вона не була власником та не користувалися нерухомим майном, яке передавалося в іпотеку, не була зареєстрована на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки і, отже, отримання дозволу на здійснення правочину не є імперативним, так само, як і отримання дозволу на реалізацію предмета іпотеки, оскільки вказане не призвело до зменшення чи обмеження існуючого права дитини.
Таким чином, укладений договір купівлі-продажу квартири від 02.12.2016 р. не зачіпає інтересів малолітнього ОСОБА_4 , а отримання дозволу органу опіки та піклування для продажу квартири не було обов'язковим.
За загальним правилом, визначеним ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ОСОБА_2 та його представником, адвокатом Забарою Ю.С., не ставилося питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2016 р., а також не було наведено доказів його недійсності, відтак вищевказаний правочин є правомірним, а тому позовні вимоги про застосування наслідків (нікчемності) недійсності правочину та відновлення становище, яке існувало до порушення його права власності задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:
договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;
договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 придбала спірну квартиру на користь ОСОБА_2 та оплатила її за рахунок кредитних коштів ПАТ «Ерде Банк», що спростовує набуття ОСОБА_2 прав на це житлове приміщення.
Разом з тим, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживали, а реєстрацію проживання в квартирі здійснили після укладання договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя для перешкоджання іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з первісним позовом не ставиться питання про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вони в квартирі не проживають.
Таким чином, суд погоджується з доводами первісного позову, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають визнанню такими, що втратили право на житло.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 280-281 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна та застосувати наслідки недійсності правочинів до договору купівлі- продажу квартири та відновити становище, яке існувало до порушення права власності, шляхом скасування реєстраційних дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко