16.04.21
22-ц/812/724/21
Справа №488/2924/20
Провадження № 22-ц/812/724/21
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
13 квітня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі представника боржника - Могильди Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів
апеляційну скаргу
представника боржника ОСОБА_1 -
адвоката Могильди Юлії Володимирівни
на ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 09 березня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Селіщевою Л.І, дата складання повного тексту не зазначена, за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення,-
У вересні 2020 року міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі- МКП «Миколаївводоканал») звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення.
Судовим наказом від 14 вересня 2020 року, виданим Корабельним районним судом м. Миколаєва стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 14 437 грн. 22 коп. та 210 грн. 20 коп. судового збору.
Не погодившись з таким судовим наказом ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Могильду Ю.В., звернувся до суду із заявою про скасування такого, в якій, крім скасування судового наказу, просив вирішити питання про стягнення судових витрат у сумі 3396 грн.50 коп., з яких: 3283 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 113 грн.50 коп. судового збору.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу.Судовий наказ № 488/2924/20, провадження № 2-н/488/474/20 від 14 вересня 2020 року, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва, за заявою МКП „Миколаївводоканал” до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу судового наказу - скасовано.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Мотивуючи відмову у задоволенні заяви в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що заявником не надано доказу, який би свідчив про отримання гонорару у заявленому розмірі, а саме: квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку.
Щодо стягнення судового збору місцевим судом було зроблено висновок, що ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судового збору між учасниками наказного провадження.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у розподілі судових витрат ОСОБА_1 через свого представника адвоката Могильду Ю.В. подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що оскаржувана ухвала постановлена за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просив суд під час її перегляду в апеляційному порядку задовольнити його вимоги та стягнути з МКП «Миколаївводоконал» судові витрати понесенні ним за подання заяви про скасування судового наказу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідно до приписів частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
При розгляді даної справи, суд цих положень закону не застосував, а саме правила розподілу судових витрат, встановлені частиною 2 статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що у випадку відмови в задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3395 грн. 50 коп., суду надавався детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги.
На підтвердження детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги надавались відповідні письмові докази.
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 813/481/18)
Через необхідність оскаржувати в апеляційній інстанції ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року в частині стягнення з МКП «Миколаївводоканал» судових витрат, він поніс також витрати на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 1 094 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, стягувач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Могильда Ю.В. апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.
Представник МКП «Миколаївводоканал» у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В силу ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Могильду Ю.В., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).
Оскільки ухвала суду оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, колегія суддів переглядає ухвалу суду лише в цій частині.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Могильда Ю.В., яка діє на підставі договору №2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року, звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу, в якій також просила під час розгляду його заяви вирішити питання понесених боржником судових витрат у сумі 3396 грн.50 коп., з яких: 3283 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 113 грн.50 коп. судового збору.
Згідно додаткової угоди № 5/21 до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року та акту № 5/21 від 03 березня 2021 року прийому - передачі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні правової допомоги відповідно до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року, виконавець надав правову допомогу клієнту щодо скасування судового наказу у справі № 488/2924/20, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 14 вересня 2020 року про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання на загальну суму 3283 грн, а саме: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (0,5 годин) - 547 грн; збір доказів та складання заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу (2година) - 2188 грн; подання заяви про скасування судового наказу через «Електронний суд» (0,5 годин) - 547 грн.
Крім того, відповідно частини 2 зазначеного акту, клієнт зобов'язується сплатити гонорар виконавцю у розмірі 3238 грн. через 60 днів після набрання законної сили рішенням суду про скасування судового наказу у даній справі.
До того ж в якості додатка до апеляційної скарги скаржником надано додаткову угоду №8/21 від 15 березня 2021 року та акт № 8/21 від 15 березня 2021 року прийому-передачі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні правової допомоги відповідно до договору № 2/21-6 про надання правової допомоги від 20 лютого 2021 року, з якого вбачається, що виконавець надав правову допомогу клієнту щодо апеляційного оскарження ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року у розмірі 1094 грн., які клієнт зобов'язується сплатити через 60 днів після набрання законної сили рішенням про скасування ухвали.
За приписами пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження. Тобто спрощене судове провадження при розгляді певних категорій справ, за результатом якого видається судовий наказ.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частини третя статті 19 ЦПК України).
Особливістю наказного провадження є те, що суддя у встановленому законом випадку, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику заявника та боржника, на основі поданої заяви, приймає судове рішення у вигляді судового наказу.
Згідно з частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 ЦПК України).
Стаття 161 ЦПК України містить вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини 1 статті 161 цього Кодексу ( частина 1 статті 170 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви.
Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Згідно з статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх віднесені витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів,витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Указаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», яка розкриває поняття судового збору, судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.
У справі наказного провадження, що розглядається, суд першої інстанції скасував судовий наказ, що свідчить про те, що боржник - особа, з якої кредитор просить вчинити стягнення, не згоден з заявленими вимогами матеріально заінтересованою особою кредитором (стягувачем) - особою, яка звернулася до суду. Отже, спір між стягувачем та кредитором суд першої інстанції не вирішував, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. З огляду на приписи частини 2 статті 164 ЦПК України можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини 2 статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Більш того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження стягувач по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву боржникова, дійшов висновку про відмову в її задоволені в частині вирішення вимог щодо стягнення судових витрат.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в цій частині, проте не погоджується з мотивами, які слугували підставами для такої відмови.
Оскільки суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, неправильно мотивував підстави відмови, бо застосовуючи норми процесуального права припустився помилки у їх застосуванні, і таке призвело до помилкового обґрунтування правових підстав для відмови в задоволенні вимог боржника про стягнення на його користь судових витрат.
Між тим, помилковість в обґрунтуванні мотивів відмови не призвела до неправильного вирішення справи по суті, що відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України свідчить про необхідність зміни мотивувальної частини оскарженої ухвали в частині, що оскаржується.
Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції в обґрунтування мотивів відмови в задоволенні вимог боржника ОСОБА_1 про стягнення з МКП «Миколаївводоканал» витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови.
З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат і тому безумовно підлягають стягненню із стягувача за аналогією закону, а саме за приписами ч.2 ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає юридично неспроможними.
Тому апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Могильди Ю.В. слід задовольнити частково, змінивши ухвалу суду від 09 березня 2021 року в частині мотивів відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Могильди Юлії Володимирівни задовольнити частково.
Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 09 березня 2021 року,
змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали про відмову у стягненні судових витрат у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді: Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року.