15.04.2021 Справа № 756/1914/21
Номер справи 756/1914/21
Номер провадження 2/756/3253/21
12 квітня 2021 року
Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Шролик І.С.
секретар судового засідання - Михнюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
У лютому 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І., звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (надалі - ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай») страхове відшкодування в сумі 25038 грн. пов'язане із заподіяною моральною шкодою у зв'язку зі смертю сина та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 18 жовтня 2019 року о 23.15 год. по вул. Волошина в смт.Кегичівка, Харківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участі забезпеченого транспортного засобу «Subaru forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час ДТП автомобілем керував водій ОСОБА_2 , який виїхав за межі проїжджої частини та допустив наїзд на перешкоду. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих в результаті ДТП травм. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай».
Позивач, як батько загиблого, звертався до ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» із повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, проте страхова компанія не здійснила страхової виплати, у зв'язку з чим просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2021 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
За клопотанням представника позивача - адвоката Стефківського В.І. ухвалою суду від 01 березня 2021 року призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
Відповідно ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 17 березня 2021 року від представника відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» він зазначає про не визнання позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву посилається на положення абз. 2 п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закону). Зазначає, що у зв'язку із тим, що за фактом ДТП ( страхової події) порушене кримінальне провадження, розгляд якої досі триває, страховиком прийнято рішення про припинення страхової виплати до отримання судового рішення по кримінальному провадженню страховиком. Також вважають безпідставними витрати позивача на правову допомогу, оскільки позивача проінформовано про прийняте страховиком рішення.
Від представника позивача на адресу суду 07 квітня 2021 року надійшла відповідь на відзив в якій посилаючись на ту обставину, що обвинувальним актом встановлені обставини скоєної ОСОБА_2 ДТП, що потерпілий ОСОБА_3 , який був пасажиром помер від отриманих тілесних ушкоджень в лікарні. Страховику надано достатньо інформації для прийняття рішення про страхову виплату, а відсутність рішення щодо розгляду кримінальної справи не вплине на обов'язок чи розмір страхової виплати та не залежить від доведеності вини ОСОБА_2 .
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст .6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Сторони та їх представники не скористались правом безпосередньої участі в розгляді справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записаний батьком (а.с.10).
Згідно свідоцтва про смерть, виданого Кегичевським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області 18 жовтня 2019 року помер ОСОБА_3 у віці 19 років (а.с.11).
З довідки № 72 виданою 02.06.2020 року Розсохуватською сільською радою видно, що на день смерті разом із ОСОБА_3 були зареєстровані та постійно проживали батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_4 (а.с.12,13).
Як видно з обвинувального акту складеного 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2 , 1992 року народження у кримінальному провадженні № 12019220000001514 порушеного 19 жовтня 2019 року за фактом ДТП, що сталося 18 жовтня 2019 року о 23.15 год. по вул. Волошина в смт.Кегичівка, Харківської області, за участі транспортного засобу «Subaru forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Ріхаючись на перехрестті вул.. Волошина та пров. Першого травня в смт. Кегичівка, з перевищенням швидкості допустимої в населених пунктах, проявив неуважність, не вибрав безпечну швидкість руху, втратив контроль над керовним автомобілем, виїхав за межі проїжджої частини де допустив наїзд на перешкоду - паркан домоволодіння АДРЕСА_1 . Внаслідок ДТП помер пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно висновку судової-медичної експертизи від 12.12.2019 року причиною його смерті стало отриманні під час ДТП травми несумісні із життям (а.с.8-9).
Згідно полісу № А03703600 цивільно-правовва відповідальність власника транспортного засобу «Subaru forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай», станом на час ДТП 18.10.2019 року - поліс є діючим. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 200000 грн. (а.с.17, 54).
З повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» 04 червня 2020 року (а.с.6,7).
Сторонами визнано, страхове відшкодування не виплачене.
Спір між сторонами виник з приводу не виплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як батькові потерпілого ОСОБА_3 , який помер від ДТП страхового відшкодування в порядку ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За положеннями статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтями 9, 22-31, 35, 36 наведеного Закону визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Положенням п. 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Законом України «Про держаний на 2019 рік» від 23.11.2018р. розмір мінімальної заробітної плати на момент настання ДТП становить 4173,00 грн.
Суд погоджується із розміром компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, як страховика на користь позивача в сумі 25038,00 грн., що становить Ѕ загального розміру компенсації з урахуванням права на отримання 1/2 компенсації моральної шкоди матір'ю потерпілого, виходячи з розрахунку (12х4173/2).
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Заперечуючи проти виплати страхового відшкодування, страховик ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» посилався на положення абз.4 п. 36.2 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Як видно з відповіді ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» за вих.№51-3906 від 07 липня 2020 року страховик на підставі положення п. 36.2 Закону припинив виплату страхового відшкодування до набрання рішення у кримінальній справі законної сили (а.с.55).
Проте, суд не може погодитися із правомірністю прийнятого ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» рішення про необхідність припинення виплати, з огляду на те, що позивачем подано вичерпний та достатній перелік даних необхідних для прийняття обґрунтованого рішення для проведення регламентної виплати ( страхового відшкодування) щодо шкоди завданої смертю.
Зокрема, як видно з поданого представником позивача повідомлення про ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування додано: нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть, копія довідки про причину смерті ОСОБА_3 , нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , оригінал довідки про склад сім'ї загиблого, заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про не отримання відшкодувань, завірені копії паспортів матері та батька загиблого та в заяві виклад обставин ДТП (а.с.6,7).
Відповідно до вимо статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Згідно відомостей ЄДРСР в Кегичівському районному суді Харківської області триває розгляд кримінального провадження № 12019220000001514 у відношенні ОСОБА_2 відомості до ЄРДР якого внесено 19 жовтня 2019 року про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На підставі досліджених судом доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання, що факт настання страхового випадку 18 жовтня 2019 року ніким у справі не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами. Установлено, що потерпілий ОСОБА_3 , який був пасажиром транспортного засобу «Subaru forester», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час ДТП отримав тілесні ушкодження несумісні із життям та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Позивач є батьком, який на правовій підставі звернувся із вимогою до страховика про стягнення страхового відшкодування.
Суд вважає, що сам по собі факт відсутність вироку суду не є підставою для припиненні вирішення питання про виплату страхового відшкодування. Страховик не зазначає, яку саме обставину слід довести судовим рішенням, що має преюдиційне значення, потребує встановленню судовим рішенням для проведення страхової виплати та за яких обставин неможливо її провести на підставі наданих позивачем документів. Отже, суд приходить до переконання, що ці дії страховика свідчать лише про небажання виконувати обов'язку про виплаті страхової виплати, розмір який є сталим та визначений законодавчо та не залежить від доведеності вини особи, яка керувала транспортним засолом.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, в порядку передбаченому положенням ст. 141 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Тому суд вважає неприйнятними посилання представника відповідача про відмову позивачу в стягненні витрат за надання правової допомоги, заперечень щодо співмірності витрат на правову допомогу представником відповідача не наведено.
Судом досліджений договір № 2549 від 27 травня 2020 року про надання правничої (правової) допомоги, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Автопоміч» за умовами якого (п.1.1.) клієнт доручає а адвокатське обєднання бере на себе зобовязння надавати клієнту послуги по стягненню грошової компенсації за шкоду спричинену ДТП, що мала місце 18 жовтня 2019 року. Додатком № 2 до укладеного договору сторони обумовили плату послуг,яка складає 1000 грн. за одну годину роботи. З детального розрахунку робіт (надання послуг) від 27 серпня 2020 року видно, що загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатським об'єднанням становить 4 години, вартість робіт складає 4000 грн. Згідно положення п. 3.2.2. укладеного договору, клієнт має право здійснювати оплату наданих адвокатським об'єднанням послуг лише після одержання грошової компенсації за спричинену шкоду (а.с. 20-24).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 обумовлені договором доведені документально витрати за надання правової допомоги, які має сплатити позивач після отримання страхової виплати.
При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн., виходячи з розрахунку (2270 х 0,4).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4/6 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму страхового відшкодування, пов'язаного із заподіяною моральною шкодою у розмірі 25038 грн. (двадцять п'ять тисяч тридцять вісім гривень) та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі) грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 4/6 А) на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2021 року.
Суддя І.С. Шролик