Справа № 755/14500/20
Провадження № 2/755/206/21
"16" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.09.2010 р. він є власником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідачка, яка не є членом його сім'ї, зареєстрована у квартирі за адресою проживання, однак вже більше 5 років у ній не проживає, особистих речей та меблів у квартирі не має, витрати по утриманню квартири не несе. Відповідачка не заперечує щодо зняття з реєстрації у квартирі, однак самостійно цього не вчинила, посилаючись на життєві обставини, у зв'язку з чим просила вирішити це питання з її адвокатом. Наразі вона проживає в іншому місті, має малолітніх дітей та не має можливості прибути до Києва для зняття з реєстрації. Позивач є пенсіонером та оплата комунальних послуг, у тому числі за осіб, які зареєстровані у квартирі, однак не проживають у ній, складає значну частину його бюджету, що зумовлює для нього додаткові витрати. При цьому позивач не чинив відповідачці перешкод у користуванні квартирою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримала 08.11.2020 р. та 11.11.2020 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 11.11.2020 р.
18.11.2020 р. від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені у позові факти та обставини, а також їх правову оцінку, визнає такими, що відповідають дійсності.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.03.2010 р. ОСОБА_4 , державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 31.03.2010 р., на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Факт реєстрації місця проживання відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у належній позивачу на праві приватної власності квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується витягом № 12523842 від 17.06.2020 р. з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні та відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА».
Відповідно до протоколу опитування адвокатом особи, ОСОБА_5 , за її згодою, що проведене адвокатом Трепетьон В.В. в інтересах клієнта ОСОБА_2 , ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 . Десять років тому вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак у квартирі не проживає більше п'яти років, оскільки проживала у квартирі свого чоловіка.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.
За ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд доходить висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: