Справа № 755/15939/19
Провадження № 2/755/207/21
"16" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, -
Позивач, ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2019, індексний номер 47459756, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК»; скасувати запис про право власності № 32097959 від 18.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, винесений на підставі рішення державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2019, індексний номер 47459756.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.07.2008 р. між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено іпотечний договір № 02-038/422, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1363, згідно якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний договір іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 05-038/413 від 14.07.2008 р. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналась, що право власності на вказану квартиру було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки (запис про право власності № 32097959 від 18.06.2019 р., внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2019 р. за індексним номером 47459756) державним реєстратором ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. Позивач вважає незаконним факт набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне майно, що є єдиним житлом позивача та її дочки ОСОБА_2 - інваліда І групи з дитинства. Вважає, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки відбулась незаконно, з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, порушенням вимог ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», оскільки їй не вручалася письмова вимога про усунення порушень основного зобов'язання, із нею не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак вона не надавала згоду на відчуження спірної квартири, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», АТ «Укрсоцбанк» не підтверджено факту наявності заборгованості та її розміру за основним зобов'язанням, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки. Вважає, що наявність в Державному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року задоволена заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, заборони АТ «Укрсоцбанк» здійснювати дії щодо примусового входження до квартири та заборони здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі, за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки. За клопотання сторони позивача витребувано від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем-1, АТ «Укрсоцбанк» було отримано 25.11.2019 р., а третьою особою Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією - 22.11.2019 р.
Відповідач-2, державний реєстратор ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В., копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримала, а конверт зі вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «не розшукано». Представник позивача копію ухвали суду про відкриття провадження отримав 25.11.2019 р.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, а також заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
06 грудня 2019 року від Департаменту з питань реєстрації надійшли належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи.
17 січня 2020 року та 25 травня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення по справі, у яких на задоволенні позову наполягає.
Ухвалою суду від 30 липня 2020 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, залучено правонаступника відповідача - АТ «Альфа-Банк».
Копію вказаної ухвали суду правонаступником відповідача-1 АТ «Альфа-Банк» та представником позивача - Вовченко К.С. було отримано 31.08.2020 р., кожним окремо, а третьою особою Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією - 07.09.2020 р. Відповідач-2, державний реєстратор ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_4 , копію вказаної ухвали суду не отримала, а конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «не працює».
Відповідачі не скористалися правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем інших додаткових пояснень до суду подано не було, від третьої особи письмові пояснення не надійшли.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що 03 грудня 2019 року внесено запис № 10681120104002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи 00039019. При цьому, правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.
Як убачається з матеріалів справи, 14 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 05-038/413, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 255 000,00 грн доларів США, за сплатою 14,00 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених в Додатку № 2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по Кредиту до 14 липня 2023 року, на умовах визначених цим Договором (т. 1 а.с. 192-200).
З метою забезпечення належного виконання вимог зазначеного Договору кредиту № 05-038/413 від 14 липня 2008 року цього ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 02-038/422, посвідчений Ханіною А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1363, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору від 08 лютого 2008 року, посвідченого Копптєловою О.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 524, що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2680984 та зареєстрованим відповідно до реєстраційного напису на право встановлювальному документі, вчиненого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 22 лютого 2008 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 497-193 за реєстровим № 45067 (т. 1 а.с.25-27, 108-112).
Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Ханіною А.В., 14 липня 2008 року за реєстровим № 1364 у зв'язку з посвідченням Іпотечного договору накладено заборону відчуження на вказану в договорі квартиру до припинення або розірвання цього Договору іпотеки.
У відповідності до п. 4.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду, або п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або 4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а бо 4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 зареєстровані за адресою проживання у квартирі АДРЕСА_3 відповідно з 27.07.2018 р та 11.03.2019р.
Оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом І групи з дитинства та недієздатною особою, то над нею встановлено опіку та призначено ОСОБА_1 її опікуном (т. 1 а.с. 51-52, 53, 54-55, 56-57).
01 лютого 2018 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55697489 з примусового виконання виконавчого листа № 753/11973/15, виданого 02.08.2017 р. Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по процентам в сумі 15 271,12 доларів США та по пені в сумі 794 479,09 грн. Згідно заяви стягувача заборгованість складає: заборгованість по процентам в сумі 15 271,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.01.2018 р. еквівалентно 440 798,17 грн та по пені в сумі 794 479,09 грн, разом 1 235 277,26 грн (т. 1 а.с. 36-37).
В межах виконавчого провадження № 55697489 02 лютого 2018 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця 1 358 804,98 грн (т. 1 а.с. 38-39).
За матеріалами копії реєстраційної справи № 1857044380000, сформованої Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), убачається, що 18 червня 2019 року АТ «Укрсоцбанк», в особі представника Численко Д.С., звернулося до державного реєстратора Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 175-212).
21 червня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ, за результатами розгляду вказаної заяви та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, винесено рішення провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартира, що розташований АДРЕСА_2 , за суб'єктом: АТ «Укрсоцбанк», податковий номер 00039019. Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 183243180 від 02.10.2019 р. державним реєстратором Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ, 18.06.2019 р. 16:46:43 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності номер запису про право власності: 32097959 на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1857044380000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: Іпотечний договір № 02-038/422, серія та номер: 1363, виданий 14.07.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Ханіною А.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47459756 від 21.06.2019 р. 17:02:31, Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ (т. 1 а.с. 28-30).
Згідно повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 04.03.2019 р., АТ «Укрсоцбанк» вимагає від ОСОБА_1 усунути порушення за Кредитним договором № 05-038/413 від 14.07.2008 та у тридцяти денний строк здійснити погашення кредитної заборгованості у загальній сумі 613 390,39 дол. США, що відповідно курсу НБУ станом на 25.02.2018 р. складає 16 572 159,54 грн. У разі невиконання вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 291-292).
Відповідно до відповіді Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.10.2019 р. № 103/9367/9/3 на звернення АО «Касьяненко і партнери» інформація щодо укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого відбувся перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , де зареєстровано місце проживання недієздатної ОСОБА_2 , до органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не надходила. Відповідний дозвіл не надавався (т. 1 а.с. 140).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
На час укладення сторонами Іпотечного договору № 02-038/422 від 14.07.2008 р. чинною була редакція Закону України «Про іпотеку» від 12.05.2006 р.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частин 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Судом встановлено, що умовами Іпотечного договору №02-038/422 від 14.07.2008 р. передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3. визначено, що передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань здійснюється в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Отже, Іпотечний договір №02-038/422 від 14.07.2008 р. містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.
Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Згідно п. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов'язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак за матеріалами реєстраційної справи суд не вбачає документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотеко держателя про усунення порушень, як і відсутній відповідний звіт про оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
В силу положень ст.ст. 379, 405 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу України недієздатна дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 як член сім'ї власника житла має сервітутне право користування спірним нерухомим майном.
За вимог ст. 55 Цивільного кодексу України завданням опіки та піклування над повнолітніми особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, є забезпечення їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів.
Відповідно до п. 4.7 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці па соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.1999, опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових.
Такими угодами є договори, що вимагають нотаріального засвідчення та спеціальної реєстрації, про відмову від майнових прав, які належать підопічному, поділ майна, поділ, обмін та продаж житлової площі, а також видача письмових зобов'язань тощо.
Органи опіки та піклування уповноважені на здійснення контролю за діяльністю опікунів та піклувальників, спрямованого на здійснення перевірки відповідності діяльності опікунів і піклувальників національному законодавству та переконання відсутності ризиків для їх підопічних.
Згідно з п. 4.14 Правил контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки та піклування із залученням громадськості шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням).
У відповідності до п. 1.7 вказаних Правил Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка, охороняють та зберігають житло і майно підопічних.
Водночас у матеріалах відповідної реєстраційної справи будь-які дозволи органу опіки та піклування щодо реалізації предмета іпотеки, де зареєстровано місце проживання недієздатної особи, відсутні.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав: є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.
При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 183246625 від 02.10.2019 р. убачається, що 02.02.2018 р на нерухоме майно було накладено арешт, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про обтяження № 24659615 від 02.02.2018 р. та на момент прийняття рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.06.2019 р. № 47459756 на нерухоме майно були зареєстровані інші обтяження щодо відчуження нерухомого майна - а саме були наявні арешти на нерухомому майні - запис про обтяження № 555312 від 06.05.2014 р., запис про обтяження № 31846284 від 04.06.2019 р. (т. 1 а.с. 31-35).
Вказане свідчить про порушення державним реєстратором вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Водночас, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року, в редакції, що діяла на час реєстрації за банком права власності на квартиру (далі - Закон № 1304-VII), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (п.1 Закону).
Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч.1 ст. 263 Цивільного кодексу України).
Вказаний Закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.
Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 86,60 кв.м, виступає як забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_1 за споживчим кредитом, наданим їй АТ «Укрсоцбанк» в іноземній валюті. Докази щодо наявності у позивача іншого житла, окрім вказаної квартири, яка використовується нею як постійне місце проживання, у матеріалах справи відсутні. Позивач та її недієздатна донька мають зареєстроване місце проживання у вказаній квартирі. Майно, що є предметом іпотеки, вибуло з власності іпотекодавця без її згоди, як власника. Площа квартири не перевищує 140 кв.м.
Отже, на спірну квартиру, яка не перевищує 140 кв.м, використовується як місце постійного проживання позивачем і її недієздатною донькою, опікуном якої є позивач, та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв'язку із дією Закону № 1304-VII.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) та в постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 661/5615/18 (провадження № 61-16864св19).
За наслідками прийнятих державним реєстратором рішень про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом № 1304-VII.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону № 1304-VII.
Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справах № 127/16726/17-ц (провадження № 61-39438св18) та № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18).
Таким чином, на час дії Закону № 1304-VII не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.
З урахуванням наведеного, рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк», було прийняте державним реєстратором всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.
Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить про те, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 906/516/19 та від 20 серпня 2020 року в справі №916/2464/19.
Таким чином, розглядаючи дану справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд доходить висновку, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивача є: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнати за позивачем право власності на квартиру.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту про скасування запису про право власності є неефективним та таким, що на час ухвалення рішення суду не передбачений законом в чинній редакції.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, оскільки судом встановлено наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47459756 від 21.06.2019 17:02:31, Мосійчук Оксана Василівна, Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ; Форма власності: приватна; Розмір частки: 1; Власники: Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019, підстава виникнення права власності: Іпотечний договір № 02-038/422, серія та номер: 1363, виданий 14.07.2008, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна А.В.; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 185704438000; номер запису про право власності: 32097959 від 18.06.2019 16:46:43 із визнанням права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем.
За нормою ч. 7 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 263 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019, вул. Ковпака, буд. 29, м. Київ, 03150), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код в ЄДРПОУ: 23494714, вулиця Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150), Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни (код ЄДРПОУ 00699773, вул. Серпова, буд. 3, м. Київ, 03115), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (бульвар Праці, буд. 1/1, м. Київ, 02094), про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності - задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47459756 від 21.06.2019 17:02:31, Мосійчук Оксана Василівна, Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ; Форма власності: приватна; Розмір частки: 1; Власники: Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019; підстава виникнення права власності: Іпотечний договір № 02-038/422, серія та номер: 1363, виданий 14.07.2008, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ханіна А.В.; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 185704438000; номер запису про право власності: 32097959 від 18.06.2019 16:46:43.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_4 , набуту на підставі договору купівлі-продажу від 08 лютого 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р., зареєстрованого в реєстрі за №524.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: