Справа № 461/574/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/2144/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:76
09 квітня 2021 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого -судді Бойко С.М., суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємтсва «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним пункт 2 наказу державного підприємства (далі - ДП) «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» від 18 жовтня 2019 року №189-к «Про догану ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » в частині оголошення догани провідному майстрові сцени ОСОБА_8 та стягнути понесені нею судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона працює на посаді артиста - провідного майстра сценивідповідно до укладеного між нею та ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» контракту від 14 грудня 2016 року і сумлінно виконує свої трудові обов'язки, однак, оспорюваним наказом до неї незаконно застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки вчинені нею дії не містять ознак дисциплінарного проступку.
Зазначає, що підставою для оголошення догани в наказі вказано те, що вона 29 вересня 2019 року під час вистави «Сільва» ОСОБА_9 , за відкритої куліси під час поклону звернулася зі сцени у театральному костюмі та гримі до глядачів з особистими вимогами соціального характеру, вийшовши за межі дорученої їй ролі у виставі, однак, позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона сумлінно виконала доручену їй роль у виставі, за рамки якої не виходила, і лише після завершення вистави дозволила собі публічно висловити свою незгоду із діяльністю керівництва театру, а тому такі дії не можна оцінювати як невиконання посадових обов'язків та/або порушення трудової дисципліни.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» від 18 жовтня 2019 року №189-к «Про догану ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » в частині оголошення дисциплінарного стягнення - догани провідному майстру сцени ОСОБА_1 .
Стягнуто з ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7087 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., а всього - 7928 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької», просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, провести перерозподіл судових витрат.
Апелянт не погоджується з висновками суду про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку і звертає увагу, що в обов'язки працівника театру, серед іншого, входить обов'язок сумлінно виконувати трудову функцію, визначену посадовою інструкцією, дотримуватися трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку, однак, позивач після показу 29 вересня 2019 року репертуарної вистави «Сільва» ОСОБА_9 , у якій ОСОБА_1 виконала роль ОСОБА_10 , за відкритої куліси під час поклону, будучи в театральному костюмі та гримі, звернулася зі сцени до глядачів, вийшовши за межі дорученої їй ролі.
Апелянт вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на сцені, в той час, коли глядачі знаходилися у театральному залі на підставі придбаних квитків, продовжувала виконувати свої трудові обов'язки у специфічній функції актора.
На переконання апелянта, в наказі ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» від 18 жовтня 2019 року №189-к наведено склад дисциплінарного проступку і такий наказ прийнято за наявності визначених законом підстав для застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення - догани.
Звертає увагу, що в подальшому, згідно з пунктом 2 наказу №1 від 02 січня 2020 року оголошену позивачу догану було достроково знято, а тому суд повинен був закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, однак, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Крім того, апелянт наголошує, що в позовній заяві позивач зазначала лише про відшкодування понесених нею витрат по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. і не подавала попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу, а тому у суду не було визначених процесуальним законом підстав задовольняти таку вимогу позивача, до того ж, відповідач був позбавлений можливості подати обґрунтовані заперечення проти поданого, в подальшому, позивачем розрахунку таких витрат.
Згідно з первинним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного суду від 03.08.2020 року, для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Струс Л.Б., суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.
Ухвалою судді-доповідача Струс Л.Б. від 04 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження в даній справі і вирішено розглядати апеляційну скаргу ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» без повідомлення учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в загальному порядку не надходило.
15 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
Позивач наголошує, що оскаржуване рішення суду обґрунтоване, власне, відсутністю законних підстав для застосування до неї дисциплінарного стягнення, оскільки в її діях не було складу дисциплінарного проступку, а не порушенням відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення.
Вважає, що суд дав належну правову оцінку всім доказам у справі і правильно встановив фактичні обставини справи.
Звертає увагу, що дострокове зняття відповідачем оголошеної догани не свідчить про відсутність предмету спору.
Зазначає, що 08.04.2020 року їхньою стороною подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та надано на підтвердження факту понесення таких витрат усі необхідні докази, а тому суд правомірно і обґрунтовано задовольнив клопотання.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу даної справи між суддями Львівського апеляційного суду від 30.03.2021 року, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Бойко С.М., суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30.03.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 09.04.2021 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Статтею 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Вимога закону про необхідність отримання роботодавцем пояснень працівника до моменту застосування дисциплінарного стягнення є важливою гарантією захисту прав працівника, оскільки надає останньому можливість довести роботодавцю правомірність своїх дій, а роботодавцю розглянути пояснення працівника, врахувати їх під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення й відмовитися від такого, у разі якщо пояснення будуть обґрунтованими.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року (Справа №6-2801цс15), невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» на посаді артиста - провідного майстра сценина умовах контракту від 14 грудня 2016 року, строк дії якого закінчується 29 грудня 2022 року (а.с.15-21).
Предметом оспорювання в даній справі є пункт 2 наказу генерального директора - художнього керівника ДП «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» №189-к від 18 жовтня 2019 року про оголошення позивачу догани у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, а саме, за те, що 29 вересня 2019 року під час вистави «Сільва» ОСОБА_9 , за відкритої куліси під час поклону, провідний майстер сцени ОСОБА_3 звернулася зі сцени у театральному костюмі та гримі до глядачів із вимогами соціального характеру, вийшовши за межі дорученої їй ролі у виставі.
Підставою для винесення наказу зазначено: відеозаписи у відкритому доступі в мережі Інтернет; письмове розпорядження від 08.10.2019 року; акт про відмову у наданні письмових пояснень від 15.10.2019 року.
Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, відповідач виходив із того, що позивачем порушено умови контракту, посадові обов'язки та трудову дисципліну.
Так, зокрема, в наказі відповідач посилається на порушення позивачем абзаців 2, 5, 6 пункту 1 розділу ІІІ укладеного з нею контракту, відповідно до яких, в обов'язки працівника входить сумлінно виконувати свою трудову функцію, що визначена посадовою інструкцією, та деталізована Правилами внутрішнього розпорядку праці у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької, затвердженими 07.09.2004 pоку, дотримуватися трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку закладу культури, дотримуватися вимог з охорони праці та забезпечення безпеки праці.
Встановлено, що трудові обов'язки позивача закріплені посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та положеннями укладеного з нею 14.12.2016 року контракту.
Так, зокрема, у розділі ІІ посадової інструкції провідного майстра сцени, затвердженої 09.04.2013 року (а.с.12-14), з якою позивача ознайомлено під розписку 05.04.2013 року, визначено, що провідний майстер сцени готує під керівництвом режисера і виконує у виставах, концертах та інших заходах театру доручені йому ролі як на стаціонарі, так і на гастролях і виїздах; не має права відмовлятись від доручених йому акторських робіт; зобов'язаний: з'являтись на репетиції творчо підготовленим, постійно вдосконалювати свою майстерність, самостійно займатись тренажем; зберігати і підтримувати зовнішню форму, що відповідає характеру виконуваних ролей; у разі виробничої потреби готувати роль у порядку термінового вводу; виконувати інші завдання та обов'язки в межах своєї компетенції за окремими наказами та розпорядженнями.
Вказані вище обов'язки провідного майстра сцени містяться й у пункті 7 під назвою: «робота (трудова функція)», розділу І контракту, укладеного з позивачем (а.с.15-21).
У розділі І контракту також передбачено, що під час виконання своїх трудових обов'язків працівник підпорядковується безпосередньо режисеру-постановщику постанови (вистави, концерту тощо), в якій бере участь, а також виконує вказівки завідувача трупи. Належне виконання працівником своїх обов'язків за цим контрактом контролюється безпосереднім керівником та роботодавцем.
Положеннями абзаців 2, 5, 6 пункту 1 розділу III контракту, на які посилається відповідач в оспорюваному наказі, передбачено обов'язок працівника: сумлінно виконувати свою трудову функцію, що визначена посадовою інструкцією; дотримуватися трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку закладу культури; дотримуватись вимог з охорони праці та забезпечення безпеки праці.
Правилами внутрішнього розпорядку праці у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької, затвердженими 07.09.2004 pоку, на які також посилається відповідач в оспорюваному наказі, передбачено, що: не допускаються зміни та додатки від себе до затвердженого тексту ролі, зміни затвердженого рисунку ролі (мізансцени, ритм, грим, костюм та інше), самовільна заміна себе іншими виконавцями (в оркестрі, в масових сценах) (абз.2 п.27); під час вистави чи репетиції за кулісами можуть бути присутніми лише артисти, зайняті у цій дії; вхід за куліси без спеціального дозволу дирекції іншим працівникам театру, а також стороннім особам категорично заборонено (п.32); артисти, зайняті в даній виставі чи генеральній репетиції, не мають право з'являтися у приміщеннях, де знаходиться публіка (п.34).
Із дослідженого у судовому засіданні судом першої інстанції відеозапису, на який відповідач посилається як на підставу для прийняття оспорюваного наказу, встановлено, що звернення позивача ОСОБА_1 відбулося після закінчення вистави, за відкритої куліси під час поклону, відтак, підстав для висновку про те, що позивач внесла зміни чи додатки від себе у виконувану нею роль у виставі немає.
Наведене підтверджується й тим, що не було жодних зауважень до виконання позивачем дорученої їй ролі у виставі від режисера-постановщика вистави та/або завідувача трупи якому, згідно контракту, безпосередньо підпорядковується позивач.
З урахуванням наведених вище положень КЗпП України та локальних нормативних актів, яких позивач не порушувала, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а тому до неї безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани оспорюваним пунктом наказу, який суд правильно скасував, як незаконний.
Отже, висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, які судом встановлені на підставі належно оцінених доказів, на які сторони посилались на підтвердження своїх вимог та заперечень, із застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Безпідставною є й вимога апелянта про закриття провадження у справі, оскільки відповідач скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 151 КЗпП України, на дострокове зняття застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, однак, це не вказує на відсутність предмета спору у даній справі, яким є оскарження позивачем, власне, застосування до неї дисциплінарного стягнення, наслідком якого, у випадку задоволення позову, є відсутність дисциплінарного стягнення, а не його зняття у встановленому статтею 151 КЗпП України порядку.
Безпідставними є доводи апелянта і в частині вирішення судом питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Статтею 137 ЦПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 20 вересня 2018 року (справа №751/3840/15-ц), склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надала суду: договір про надання правової допомоги від 04.11.2019 року, укладений з адвокатом Лепех М.М. (а.с.41), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.42), акт виконаних робіт від 08.04.2020 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.79-80), а також належним чином оформлений документ про оплату наданих адвокатом послуг (а.с.81).
Підстав для висновку про неспівмірність розміру витрат із наданими адвокатом правничими послугами, в колегії суддів немає.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених процесуальним законом підстав для відшкодування за рахунок відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Що ж стосується положення частини другої статті 134 ЦПК України про наслідки неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору, то згідно цієї норми, в такому випадку суд може, але не зобов'язаний, відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин і фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, не допустив порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 09 квітня 2021 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Шеремета Н.О.
Цяцяк Р.П.