,
Справа № 264/2095/21
3/264/1153/2021
16.04.2021 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Мирошниченко Юрій Михайлович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданим Володарським РВ ГУМВС 06.07.2011 року, який не працює, мешкає в АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України,
ОСОБА_1 31.03.2021 року о 23 годині 17 хвилин керував транспортним засобом ММВЗ Минск 125 державний номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вул. Центральної та вул. Куйбишева в с. Старий Крим Кальміуського району м. Маріуполя в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди правопорушника, проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, за допомогою технічного засобу «Drager Alkotest» ARHF-0321 тест № 80 результат позитивний - 2.45 %о.. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України.
Велика Палата Верховного Суду у п. 42 своєї постанови від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19 зазначила, що у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).
Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У даній справі ОСОБА_1 власноруч проставив свій підпис у протоколі про адміністративне правопорушення щодо його повідомлення про розгляд адміністративної справи в Іллічівському районному судді м. Маріуполя Донецької області о 10 год. 00 хв. 16 квітня 2021 року, однак цього дня до суду він не з'явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направив, тому суд проводить її розгляд за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до загальних положень ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 2.9а ПДР України передбачено заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується доданими матеріалами до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 030064 від 01.04.2021 року, в саме результатами тесту «Drager Alkotest 7510» № ARMF-0321 тест № 80 від 01.04.2021 року результат позитивний - 2.45 %о, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних засобів, згідно яких проба на стан сп'яніння позитивна 2.45%о, з результатами тесту ОСОБА_1 погодився, про що в акті мається його підпис, декларацією про відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, свідоцтвом про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, рапортом поліцейського взводу №1 РПСПОП «Івано-Франківськ» в Івано-Франківській області Калинчук Р.Р., рапортом поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП ДПП Сперелуп О. від 01.04.2021 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДОП18 №783056 від 01.04.2021 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП до штрафу у розмірі 3400 грн., письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою засобу «Драгер», а також доданими до матеріалів справи відеозаписами на яких зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, згода останнього на проведення поліцейським його огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, застосування до ОСОБА_4 газоаналізатора в присутності двох свідків, проведеного відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. №1452/735, факт особистого підтвердження ОСОБА_4 вживання алкоголю, а також того, що стан та поведінка ОСОБА_4 засвідчують наявність у інспектора поліції підстав для вимоги щодо проходження у відповідності зі встановленим порядком огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, суд вважає, що провина порушника доведена у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи ОСОБА_1 стягнення, суд враховує наступне.
Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення, однак суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або в загалі його не мала.
Як вбачається з матеріалів справи водійське посвідчення у ОСОБА_1 відсутнє.
За положеннями п. 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, ОСОБА_4 в розумінні наведеної норми ПДР України та ч. 1 ст. 130 КУпАП не є водієм та відноситься до інших осіб, для яких не передбачений такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, вважаю необхідним піддати ОСОБА_4 адміністративному стягненню у виді штрафу.
Оскільки судом ухвалене рішення про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника також підлягає стягненню судовий збір відповідно до ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 40-1, 283 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн. судового збору.
На постанову протягом 10 днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.
Суддя: Ю. М. Мирошниченко