,
Справа № 264/688/21
3/264/585/2021
16.04.2021 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Кузнецов Дмитро Володимирович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КпАП України,
09 лютого 2021 року до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №107541 від 31 січня 2021 року ОСОБА_1 31 січня 2021 року о 20 годині 10 хвилині в м.Маріуполь по вулиці Каштановій, буд.80 керував транспортним засобом ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та від проходження огляду через газоаналізатор Драгер на місці зупинки відмовився в установленому законом порядку в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину не визнав, заперечуючи факт керування автомобілем та здійснення будь-якого руху на ньому. Пояснив, що не є суб'єктом адміністративного правопорушення та відмовився від проходження медичного огляду та тестування через газоаналізатор Драгер, оскільки не знаходився за кермом автомобіля та не їздив на ньому. Транспортний засіб був вимкнений та не здійснював рух, оскільки був технічно несправний, а матеріали справи не містять доказів його причетності до керування.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю внаслідок відсутності події правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п.2.5 ПДД України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння особи, яка керує транспортним засобом, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
З аналізу наведених норм слідує, що для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт управління нею транспортним засобом, а вже потім наявність у неї ознак сп'яніння, як підстави для вимоги про проходження огляду, перебування її у такому стані або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Донецькій області наданий рапорт поліцейським взводу №2 РПС ПОП «Івано-Франківськ» в Івано-Франківській області від 31.01.2021 року, згідно з якими останній був учасником зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 . Даний водій був з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Після чого була викликана патрульна поліція.
Також представлені письмові пояснення двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та в їх присутності водій на вимогу працівника поліції відмовився від проходження медичного огляду.
Вказані свідки повинні були підтвердити, перш за все, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 і сам не заперечував, наполягаючи на відсутності для того підстав.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше, зокрема, допитувати свідків обвинувачення або мати право на те, щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків з її сторони на тих же умовах, що й свідків обвинувачення. В цьому зв'язку ЄСПЛ у справі «Матицина проти Росії» (Скарга № 58428/10) нагадав, що важливим елементом справедливого кримінального процесу є конфронтація (очна ставка) обвинуваченого і свідка «в присутності судді, який буде виносити рішення по справі», для того щоб суддя заслухав свідка безпосередньо, поспостерігав за його поведінкою і сформував думку щодо його надійності. (Див. «PK проти Фінляндії» (рішення) (PK v. Finland (dec.)), № 37442/97, 9 липня 2002 роки; див. також, mutatis mutandis (з відповідними змінами), «Мілан проти Італії» (рішення) (Milan v. Italy (dec.)), № 32219/02, 4 грудня 2003 року; рішення у справі «Піткянен проти Фінляндії» (Pitkanen v. Finland), № 30508/96, п.п. 62-65 9 березня 2004 року; див. також рішення у справі «Пічугін проти Росії» (Pichugin v. Russia), № 38623/03, п. 199, 23 жовтня 2012 року; і, mutatis mutandis (з відповідними змінами), постанову по справі «Валерій Лопата проти Росії» (Valeriy Lopata v. Russia), № 19936/04, п. 128, 30 жовтня 2012 року).
У справі №6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» (Заява №6293/04) зазначається, що національні суди мають право брати до уваги показання свідків при виконанні таких вимог: 1) вжиття максимальних заходів для забезпечення явки свідків до суду; 2) підтвердження показань свідків іншими доказами; 3) відсутність свідка через поважну причину.
У справі, що розглядається, покази свідків підтверджують лише факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. При цьому жодних показів щодо причетності ОСОБА_1 до керування транспортного засобу не надано.
Так само, з відеофіксації, долученої до протоколу про адміністративне правопорушення, взагалі не вбачається будь-якого руху транспортного засобу ЗАЗ-110308, державний номерний знак НОМЕР_1 , з доказами факту керування ОСОБА_1 даним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Натомість на наданій суду відеофіксації видно, що у присутності поліцейських та свідків на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі та продуття газоаналізатору Драгер ОСОБА_1 відмовився, зауваживши про те, що транспортним засобом він не керував, а автомобіль перебував в технічно несправному стані.
Таким чином, суд виходить з того, що будь-які очевидці, котрі могли б підтвердити факт управління ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні. Надані стороною обвинувачення матеріали також не містять даних, зокрема відеодоказів, що беззаперечно спростовували б твердження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, покази поліцейського, що відображені в рапорті, з огляду на його зацікавленість у вирішенні справи, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не надані такі докази і в ході судового розгляду, що виключає подію і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України через відсутність в його діях складу і події даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події правопорушення.
Керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити внаслідок відсутності події адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя.
Суддя: Д. В. Кузнецов