Справа № 947/10127/21
Провадження № 1-кп/947/676/21
15.04.2021 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162480000417 від 14.03.2021 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Севастянівка, Христинівського району, Черкаської області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 289 КК України,
Так, 14.03.2021, приблизно о 04 годині 00 хвилин, більш точний час в встановити не надалось можливим, обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , сів до транспортного засобу марки «Renault» модель «Megane» дн НОМЕР_1 сірого кольору, який був під керуванням потерпілого ОСОБА_6 , який він викликав через мобільний додаток «838». Під час поїздки в ході особистої розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 трапилась словесна перепалка в ході якої останній, під'їхавши до АЗС «SOCAR», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд.94, зупинив автомобіль та вийшов на вулицю з метою скасування замовлення на перевезення, в цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення майна належного ОСОБА_6 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, спрямований на відкрите викрадення майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні транспортного засобу марки «Renault» модель «Megane» дн НОМЕР_1 , вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_6 та застосував силу, шляхом нанесення декількох ударів кулаком по обличчю спричинив ОСОБА_6 , тілесні ушкодження у вигляді синця повіки лівого ока, садно спинки носа, садно лівої виличної області та лівої щічної області, синець п'ятого пальця лівої кісті. В подальшому ОСОБА_7 відкрито викрав мобільний телефон марки "Samsung" моделі А-50, в чохлі синього кольору, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 із SIM картками мобільного оператора «ВФ Україна» із абонентським номером НОМЕР_4 та «лайфселл» із абонентським номером НОМЕР_5 , який лежав на асфальтованому покритті поруч з потерпілим ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 3400,00 гривень.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Крім того, 14.03.2021, приблизно о 04 годині 00 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, перебуваючи біля будинку №90-А на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, ОСОБА_7 сів до транспортного засобу марки «Renault» модель «Megane» дн НОМЕР_1 сірого кольору, який був під керуванням потерпілого ОСОБА_6 , який він викликав через мобільний додаток «838». Під час поїздки в ході особистої розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 трапилась словесна перепалка в ході якої останній, під'їхавши до АЗС «SOCAR», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд.94, зупинив автомобіль та вийшов на вулицю з метою скасувати замовлення на перевезення, в цей час у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел та корисливий мотив, з метою відкритого заволодіння транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, спрямованого на заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 , вийшов з автомобіля, підійшов впритул до ОСОБА_6 та одразу завдав декілька ударів кулаком по обличчю водію від чого останній втратив рівновагу та впав на асфальтоване покриття, отримавши тілесні ушкодження у вигляді синця повіки лівого ока, садно спинки носа, садно лівої виличної області та лівої щічної області, синець п'ятого пальця лівої кісті. В подальшому скориставшись безпорадним станом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заволодівши ключем запалювання від автомобіля, сів на водійське сидіння, за кермо. Знаходячись за кермом, ОСОБА_7 запустив двигун, привів у дію коробку передач та почав рухатися, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом марки «Renault» модель «Megane» дн НОМЕР_1 сірого кольору, спричинивши ОСОБА_6 , матеріальний збиток на загальну суму 210 000 гривень.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, спричинення потерпілому значної матеріальної шкоди, вчинено повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 289 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, а саме: 14.03.2021 року він разом зі своїм родичем вживав алкогольні напої. Потім знаходячись в таксі та перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння між ним та водієм таксі виникла суперечка, в ході якої він вдарив водія та забрав у нього мобільний телефон, який потім викинув. Після чого, він сів за кермо автомобіля та проїхав декілька метрів, зупинився ключи поклав на торпеду автомобіля. У скоєному щиро кається, просив суворо його не карати, вибачився перед потерпілим.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 289 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_7 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії наступним чином.
- ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
- ч.2 ст. 289 КК України за кваліфікуючими ознаками -незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, спричинення потерпілому значної матеріальної шкоди, вчинено повторно.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченогоОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольному сп'янінні.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, та враховуючи обставини які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, наявність обставини яка обтяжує покарання, відсутність у потерпілого вимог матеріального характеру до обвинуваченого, у зв'язку з відшкодуванням в повному обсязі збитків, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений публично вибачився перед потерпілим за скоєне, позитивні характеристики обвинуваченого за місцем мешкання та роботи, має на утриманні вагітну цивільну дружину та керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Крім того, призначення покарання ОСОБА_7 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Крім того, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст.. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст.. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_6 не заявлявся.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо вирішення долі речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч.2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації особистого майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації особистого майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обов'язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний відносно ОСОБА_7 скасувати, звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з під варти в залі суду.
В строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_7 під вартою з 14.03.2021 року по 15.04.2021р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст. 72 КК України).
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 16.03.2021 року на мобільний телефон "Xiaomi Redmi 5".
Речові докази:мобільний телефон "Xiaomi Redmi 5"повернути обвинуваченому ОСОБА_7 за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1