Справа № 496/73/21
Провадження №1-в/496/29/21
14 квітня 2021 р. м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна,
Адвокат ОСОБА_3 , звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 , з заявою, в якій просить суд зняти арешт з майна ОСОБА_5 , накладеного постановою слідчого №б/н від 25.01.2008 року, Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Свою заяву мотивує тим, що постановою слідчого №б/н від 25.01.2008 року Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було накладено арешт на майно ОСОБА_5
25.12.2009 року Біляївським районним судом Одеської області ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, 19.02.2013 року звільнився умовно-достроково.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинка з надвірними спорудами площею 170 кв.м., площею 4,5 кв.м., гараж площею 5,45 кв.м., огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем цієї спадщини є його син ОСОБА_4 . Для оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_4 звернувся до Біляївської районної державної нотаріальної контори, але йому в усній формі було повідомлено, що існує арешт накладений постановою слідчого №б/н від 25.01.2008 року Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у зв'язку з чим ОСОБА_4 змушений звернутися до суду про скасування арешту.
Представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що заяву підтримує та просить задовольнити.
Прокурор, який був повідомлений про місце та час судового засідання належним чином до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не надав.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 зареєстрованого виконавчим комітетом Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 06.02.2020 року, актовий запис №08.
Як вбачається з копії листа державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 від 10.08.2020 року ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину.
Згідно з п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тому заява про скасування арешту з майна підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності цим КПК, тобто в порядку КПК України 1960 року.
Як вбачається зі змісту вироку Біляївського районного суду Одеської області від 25.12.2009 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 307 КК України, останнього було засудженого до 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належало ОСОБА_5 . Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2010 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 25.12.2009 року залишено без змін.
Згідно ст. 409 КПК України (в редакції 1960 року), питання про будь який сумніви та протиріччя, які виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який ухвалив вирок.
У відповідності до ч.2 ст. 125 КПК України (у редакції 1960 року) у справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Відповідно до ч.6 ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року) накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29.02.2012 року позов ОСОБА_7 , в інтересах малолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, третя особа: служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про виключення майна з опису та звільнення з під арешту було задоволено повністю. Рішення набрало законної сили.
Таким чином, дослідженими доказами судом встановлено, що майно, яке належало ОСОБА_5 , не було конфісковано за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 25.12.2009 року.
Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 4 Постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року № 6, заяви боржників на правильність арешту майна, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Такого ж висновку дійшов Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 1 Постанови від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та Верховний суд України у своїй Постанові від 15.05.2013 року за № 6-26цс13, яка прийнята з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, а тому висновки викладені в ній є обов'язковими для всіх судів України.
Відповідно до ч.8 ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), що діяв на момент винесення вироку відносно ОСОБА_5 , накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли у застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Відповідно до ст. 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є, зокрема, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
У відповідності до ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Аналогічні строки давності виконання покарання за вироком суду передбачені ст. 49 КК України 1960 року.
Таким чином, на даний час закінчився строк давності виконання вироку Біляївського районного суду Одеської області від 25.12.2009 року відносно ОСОБА_5 .
Згідно ч.1 ст. 409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Відповідно до ст. 26 Указу Президії Верховної ради УРСР «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених», який діяв на час виконання вказаного вироку суду, після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку про конфіскацію майна повертається суду, який постановив вирок.
Відповідно до ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється територіальним органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
КВК України не містить спеціальної норми, яка регламентувала б питання відносно майна засудженого, яке виявлено після виконання вироку в частині конфіскації майна та закінчення строків давності виконання вироку суду.
Однак, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» суд може вирішувати питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
Зважаючи на те, що строк виконання даного вироку закінчився та накладений арешт порушує право ОСОБА_4 на прийняття спадщини, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для зняття арешту з майна, що належало ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись п.9 розділу ХІ Перехідних положень КПК України,ч.6 ст. 126, ст. 234 КПК України 1960 року, суд -
Заяву адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з майна ОСОБА_5 , накладеного постановою слідчого №б/н від 25.01.2008 року, Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1