16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 181/1017/19
провадження № 61-5357ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Межівської селищної ради (об'єднаної територіальної громади) Межівського району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та прийняття спадщини в порядку спадкування за законом,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 6,200 га, кадастровий номер: 1222686600:01:001:0185, яка розташована на території Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.
Додатковим рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2019 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (ОТГ) Межівського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Межівської селищної ради (ОТГ) Межівського району Дніпропетровської області задоволено
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року та додаткове рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2019 року скасовано та постановлено нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Межівської селищної ради (ОТГ) Межівського району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та прийняття спадщини в порядку спадкування за законом відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Дана касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення в порушення вимог частини третьої статті 394 ЦПК України.
У клопотанні, яке подано разом з касаційною скаргою, ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення з посиланням на те, що він не був присутнім у судовому засіданні 17 березня 2020 року, про оскаржувану постанову апеляційного суду йому не було відомо до 01 березня 2021 року, коли позивач її отримав. На підтвердження вказаних обставин до касаційної скарги долучено копію заяви про видачу судових рішень з відміткою суду першої інстанції від 01 березня 2021 року.
Проте, у поданому клопотанні про поновлення строку заявником не зазначено чи він був повідомлений про судове засідання, яке було призначено на 17 березня 2020 року згідно з вимогами пункту першого частини третьої статті 394 ЦПК України
Також, зазначене клопотання не містить посилань на пропуск строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили відповідно до вимог пункту другого частини третьої статті 394 ЦПК України
Таким чином, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення незалежно від того, чи є вони поважними, не можуть бути підставами для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки не свідчать про існування виняткових обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Виходячи з викладеного, заявнику необхідно навести причини пропуску строку на касаційне оскарження, виключно передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, а саме щодо повідомлення про розгляд справи і обставин непереборної сили та надати відповідні докази.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з посиланням на висновки Верховного Суду, Верховного Суду України, Конституційного Суду України без точного зазначення на невідповідність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції цим висновкам та не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції у серпні 2019 року з позовною вимогою немайнового характеру (встановлення факту проживання однією сім'єю) та позовною вимогою майнового характеру (визнання спадщини в порядку спадкування за законом), то заявник за подання касаційної скарги в частині немайнової вимоги має сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн ((1 921,00 грн х 0,4) х 200 %).
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині майнової вимоги, оскільки неможливо встановити вартість земельної ділянки площею 6,200 га, кадастровий номер: 1222686600:01:001:0185, яка розташована на території Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області,про визнання в порядку спадкування за законом, якої просить позивач у позові.
Як наслідок, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині позовних вимог майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день їх подання, експертний висновок) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості земельної ділянки.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду з 01 січня 2021 року має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 17 травня
2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська