Ухвала
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/15105/19
провадження № 61-11124сво20
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Висоцької В. С.
суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал - 3», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛІБ-ПРОМ», про визнання недійсними несправедливих пунктів договору та стягнення пені, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2020 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал - 3»,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛІБ-ПРОМ»,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал - 3» (далі - ОК ЖБК «Набережний квартал - 3»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛІБ-ПРОМ» (далі - ТОВ «ХЛІБ-ПРОМ»)
з позовом, у якому просила визнати недійсними пункт 6.3. договору
№ 6/42 про сплату пайових внесків в ЖБК «Набережний квартал-3»
від 28 вересня 2016 року (далі - договір №6/42 від 28 вересня 2016 року) укладений між нею та ЖБК «Набережний квартал-3»; стягнути з ЖБК «Набережний квартал-3» на її користь пеню у розмірі 2 525 722,16 грн за порушення строків введення об'єкту в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ЖБК «Набережний квартал-3» на її користь пеню за порушення підпункту 4.2.2. договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року про сплату пайових внесків у розмірі 5 765 191,43 грн; стягнути з ЖБК «Набережний квартал-3» на її користь витрати на правничу допомогу розмірі 15 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору №6/42
від 28 вересня 2016 року, укладеного між нею та ОК ЖБК «Набережний квартал - 3», вона сплатила пайовий внесок у розмірі 529 501,50 грн, а ОК ЖБК «Набережний квартал - 3» зобов'язувався побудувати та здати в експлуатацію будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передати у власність позивача не пізніше 15 календарних днів з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оформлення всіх необхідних документів за актом приймання-передачі об'єкт нерухомості (квартиру площею 50,67 кв. м) та всі необхідні документи.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 6/42 від 28 вересня 2016 року, не забезпечив здачу вчасно об'єкту будівництва в експлуатацію у строки передбачені договором, чим порушив підпункти 4.2.1, 4.2.6 договору, тривалий час не інформував її про введення об'єкту будівництва в експлуатацію, чим порушив підпункт 4.2.3.
Позивач указувала, що за порушення терміну введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 , відповідач має сплатити пеню за 159 днів затримки введення об'єкту в експлуатацію в сумі 2 525 722,16 грн, за несвоєчасність повідомлення про введення об'єкту в експлуатацію пеню в розмірі 5 765 191,43 грн.
Крім того, оскільки пункт 6.3. договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року суперечить частині п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України такий пункт договору підлягає визнанню недійсним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого
2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги щодо визнання недійсним пунктів 6.3 договору №6/42 не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів», а стягнення пені з відповідача не доведено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі поданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені, оскільки сплачені останнім кошти за своєю правовою природою є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов'язків, передбачених статутом, а не платою за отримані послуги чи товар, а тому норми Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 627 ЦК України, якими позивач обґрунтовував позов, не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами.
Апеляційний суд також вказав, що отримання позивачем квартири не є наслідком укладення чи виконання та сплати ним на виконання укладеного з ним як зі споживачем договору про реалізацію йому продукції (товарів, робіт, послуг), а є наслідком відносин його асоційованого членства в кооперативі. Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 466/7136/15-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, у липні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Суди зробили неправильний висновок про те, що цей закон
не поширюється на спірні правовідносини, який суперечить правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 361/5893/16-ц. Зазначає, що пункт 6.3 договору № 6/42
від 28 вересня 2016 року порівняно з пунктом 6.2 є несправедливим, оскільки суперечить принципам розумності та добросовісності,
як наслідок створює суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків.
Крім того, висновки судів щодо обов'язку саме позивача,
а не відповідача з'ясувати інформацію про введення об'єкта будівництва
в експлуатацію, є необґрунтовані, оскільки обов'язок повідомити позивача про готовність до експлуатації передбачена підпунктом 4.2.2 договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 2015 року між ТОВ «ХЛІБ-ПРОМ» та ЖБК «Набережний квартал-3» укладено договір забудови земельної ділянки №05/11, предметом якого є діяльність зі створення об'єкту будівництва
за рахунок фінансування членів ЖБК «Набережний квартал-3» з метою отримання у власність об'єкту будівництва членами кооперативу
та товариства у тих обсягах квадратних метрів, що визначені у даному договорі.
Будівництво об'єкту в цілому має бути завершено у четвертому кварталі
2016 року (пункт 5.3).
Договір про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал-3»
№ 6/42 від 28 вересня 2016 року укладений між ЖБК «Набережний квартал-3» та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1.1 цього договору, ЖБК зобов'язувався організувати будівництво об'єкта «реконструкція незавершеного будівництва офісних приміщень під багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника.
За умовами пункту 1.2 договору цей договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування вступного та цільового внеску на рахунок ЖБК даний договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття учасника
до асоційованих членів ЖБК.
У додатку № 1 до договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року визначено, що учасник сплачує пайовий внесок на розрахунковий рахунок ЖБК
не пізніше 07 жовтня 2016 у сумі 529 501,50 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року
за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. За порушення термінів сплати пайових внесків, встановлених додатком №1 до цього договору, учасник сплачує пеню
в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.2).
Згідно з пунктом 6.3 цього договору, у випадку порушення ЖБК терміну здачі об'єкта будівництва в експлуатацію визначеного пункту 4.2.1. договору на понад один календарний місяць ЖБК сплачує учаснику штраф в розмірі 500 грн за кожен повний календарний місяць прострочення.
Позивачем на виконання умов договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року ЖБК сплачено 529 501,50 грн, в тому числі вступний внесок (3%) в розмірі 15 885,04 грн, цільовий внесок (2%) в розмірі 10 590,03 грн та пай в розмірі 503 026,43 грн, що підтверджується квитанцією № 1821/з
від 06 жовтня 2016 року.
17 квітня 2019 року позивач звернулася до відповідача із листом про надання інформації, що стосується питань будівництва об'єкта нерухомості.
19 квітня 2019 року відповідачем надіслано повідомлення, в якому зазначено, що після задачі в експлуатацію об'єкта будівництва «реконструкція незавершеного будівництва офісних приміщень
під багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 09 червня 2017 року, № РВ 143171602925, проведено технічну інвентаризацію кв. НОМЕР_1 , що знаходиться в цьому об'єкті. За результатами технічної інвентаризації визначено фактичну площу квартири НОМЕР_1 таким чином: загальна площа 52,8 кв. м, житлова - 20,2 кв. м, квартира складається із 1 кімнати розташовується
на 1 поверсі житлового будинку АДРЕСА_2 .
У зв'язку із збільшенням площі квартири на 2,13 кв. м, просили сплатити на розрахунковий рахунок ЖБК пайовий внесок в розмірі 22 258,50 грн протягом 15 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.
02 травня 2019 року позивачем сплачено суму 22 258,50 грн.
07 травня 2019 року між ЖБК «Набережний квартал» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об'єкта нерухомості, а отже термін
15 календарних днів, що передбачений пунктом 4.2.2 договору № 6/42 від 28 вересня 2016 року виконаний та дотриманий відповідачем.
Разом із підписанням акту приймання-передачі об'єкта нерухомості
ОСОБА_1 отримала необхідні документи для державної реєстрації право власності на об'єкт нерухомості - довідку асоційованого члена та про повну оплату пайового внеску № 6/42, витяг з наказу № 20/06
від 20 червня 2017 року «Про затвердження списку асоційованих членів ЖБК «Набережний квартал», завірену копію наказу № 208
про присвоєння поштової адреси від 12 травня 2016 року, завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
про реєстрацію іншого речового права, індексний № 43324415
від 04 вересня 2015 року, завірену копію декларації про готовність
до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності
від 09 червня 2017 року, № РВ 143171602925, завірену копію договору про забудову земельної ділянки № 05/11 від 05 листопада 2015 року.
Відповідно до статуту ЖБК «Набережний квартал-3» кооператив створений для задоволення житлових, економічних та соціальних потреб для членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання
їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку
їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю та є неприбутковою організацією.
Мотиви передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу
у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи
без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай
у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У частині п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Аналіз вказаних норм свідчить, що не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу. Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.
Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зробив висновок,
що спірні правовідносини сторін не є наслідком укладення чи виконання договору про реалізацію споживачу продукції (товарів, робіт, послуг),
а є наслідком відносин його асоційованого членства в кооперативі.
При цьому суд послався на висновок щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 466/7136/15-ц (провадження
№ 61-22020св18), згідно з яким «частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає відповідальність виконавця
у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Таким чином за приписами цього закону статус споживача набуває особа, яка замовляє певний товар, роботу чи послугу у виробника
чи продавця. Підставою для виникнення відносин між споживачем
та продавцем є відповідний договір. Натомість у випадку, якщо певні матеріальні блага особа отримує не у зв'язку із укладеним договором,
а з інших підстав, в тому числі у зв'язку із членством особи
в кооперативі, а оплата, яку ця особа проводить не є платою за товари та послуги, а є паєм (членським внеском такої особи), який сплачується саме у зв'язку із відносинами членства - то така особа не виступає
в якості споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, отримання позивачем квартири не є наслідком укладення чи виконання та сплати ним на виконання укладеного з ним як зі споживачем договору про реалізацію йому продукції (товарів, робіт, послуг), а є наслідком відносин його асоційованого членства
в кооперативі».
Колегія суддів Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що за встановлених обставин суди зробили правильний висновок про неможливість застосування положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, оскільки сплачені ОСОБА_1 кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов'язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар. Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на договори підряду
та договори про надання послуг, і не поширюється на договори про пайову участь між будівельним кооперативом і його членами.
Проте у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року
у справі № 361/5893/16-ц (провадження № 61-30809св18), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зроблений протилежний висновок, та вказано, що «враховуючи те, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартири для особистих потреб за рахунок пайового внеску, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позивач
є споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
У наведеній постанові, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством
не передбачено укладення з кооперативом договору міни паю на квартиру вартість якої оплачена членом/асоційованим членом кооперативу, метою набуття права власності, а тому пункт 6.1.3 договору про пайову участь у кооперативі суперечить положенням частини п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює жорсткі обов'язки споживача щодо укладення договору міни паю, чим порушує права позивача.
Колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного вважала відступити від висновків щодо застосування статті 1, частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 361/5893/16-ц (провадження № 61-30809св18), та вказати, що не є споживачем
в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» особа, яка оплачує пай (член кооперативу, асоційований член кооперативу)
на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу. Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши підстави для передання справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, остання звертає увагу на таке.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об'єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин).
З обставин справи, яка передана розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і в справі, від висновків якої колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду просить відійти, фактичні обставин справи, що формують зміст правовідносин, та предмети спору є різними, а відтак, відмінною є доказова база.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об'єднаної палати, є судом, який не встановлений законом. Інша оцінка фактичних обставин, різне доведення позовних вимог не є підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку відсутністю предмета (об'єкта) для перегляду.
Керуючись статтею 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Справу № 569/15105/19 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал - 3», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ХЛІБ-ПРОМ», про визнання недійсними несправедливих пунктів договору та стягнення пені, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська