3 березня 2021 року
м. Київ
справа № 337/3823/17
провадження № 61-1244св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану адвокатом Савчаком Ярославом Олеговичем, на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року, ухвалене у складі судді Нещеретної Л. М., та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивувало тим, що 8 серпня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство (далі - АТ) «УкрСиббанк», уклав із ОСОБА_1 кредитний договір № 1195438000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою 12,80 % річних за користування кредитом на строк до 7 серпня 2014 року.
У подальшому право вимоги за вказаним договором набуло ПАТ «Дельта Банк», уклавши з АТ «УкрСиббанк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року.
Відповідач систематично порушував зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого на 22 вересня 2017 року має заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими з 1 грудня 2015 року до
22 вересня 2017 року.
Уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідача заборгованість за процентами, нарахованими за вказаний період, у розмірі 907 513,65 грн та відшкодувати судові витрати у розмірі 13 612,72 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі спливу позовної давності, оскільки строк кредитного договору закінчився 7 серпня
2014 року, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим договором 3 жовтня 2017 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з відсутності у кредитора права нараховувати проценти за кредитним договором за період з 1 грудня 2015 року до 22 вересня 2017 року, оскільки строк кредитування закінчився 7 серпня 2014 року.
Дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих після спливу визначеного договором строку кредитування, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, зазначивши про відповідність таких висновків місцевого суду обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Савчак Я. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована ненаданням судами попередніх інстанції належної оцінки пункту 7.7 кредитного договору, за умовами якого строк його дії встановлюється з дати укладення договору до повного повернення банку всієї суми кредиту, повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій обставин щодо переривання позовної давності, а саме визнання відповідачем боргу, про що він зазначив у листі банку.
На думку заявника, суди не врахували висновки про застосування
частини першої статті 264 ЦК України, викладені Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 та Верховним Судом у постанові від 5 березня 2018 року у справі № 752/10258/13-ц
(провадження № 61-9258св18).
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», в якому зазначив, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленні із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права. Зазначив про безпідставність доводів банку про переривання позовної давності.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 8 cерпня 2007 року
АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11195438000, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою
12,80% річних за користування кредитом на строк до 7 серпня 2014 року.
8 грудня 2011 року АТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором № 11195438000 від 8 серпня 2007 року.
Зі змісту пункту 1.2.2 кредитного договору суди встановили, що ОСОБА_1 зобов'язався повернути банку кредитні кошти разом із нарахованими процентами згідно графіку погашення у будь-якому випадку не пізніше 7 серпня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Пунктом 1.2.2 кредитного договору визначено, що кредит надається строком
до 7 серпня 2014 року.
У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня
2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, які були нараховані банком після закінчення строку кредитування, слід відмовити за їх необґрунтованістю, оскільки таке право кредитодавця припинилося після закінчення строку дії договору (7 серпня 2014 року).
Банком не заявлено вимоги про стягнення сум, передбачених частиною другою
статті 625 ЦК України.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги є безпідставними.
У постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення процентів, нарахованих банком поза межами строку кредитування, проте помилково погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Апеляційний суд помилково зазначив про правильність висновку суду першої інстанції про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом з 1 грудня 2015 року до 22 вересня 2017 року, оскільки рішення суду першої інстанції таких висновків не містить.
Неправильне застосування норм матеріального права надає суду касаційної інстанції повноваження не обмежуватися доводами та вимогами касаційної скарги як визначено частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Відповідно до статті 412 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказали неналежні мотиви та підстави для такої відмови, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні у їх мотивувальних частинах.
Разом з тим, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що кредитний договір відповідно до пункту 7.7 діє до повного виконання його умов сторонами, оскільки вказана умова договору не вливає на право банку нараховувати проценти за користування кредитом. В свою чергу, пунктом 1.2.2 кредитного договору та графіком погашення кредиту встановлено право банку нараховувати проценти виключно до 7 серпня 2014 року. Кредитний договір не містить положень щодо обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом після 7 серпня 2014 року, розміру таких процентів та порядку їх нарахування.
Враховуючи висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, доводи касаційної скарги про переривання позовної давності і посилання на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року
у справі № 3-269гс16 та Верховним Судом у постанові від 5 березня 2018 року у справі № 752/10258/13-ц (провадження № 61-9258св18) не мають правового значення.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про зміну судових рішень у їх
мотивувальних частинах, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги,статтями 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану адвокатом Савчаком Ярославом Олеговичем, задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук