Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/4274/2021
м. Київ Справа № 753/3308/17
15 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування грошової суми за управління спільним майном, яке перебуває у частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення в жиле приміщення, стягнення безпідставно збереженого майна, виселення з жилого приміщення без надання іншого житла,-
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування грошової суми за управління спільним майном, яке перебуває у частковій власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з відповідачем є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 . Між сторонами письмового договору про спільне утримання вказаного нерухомого майна не укладалось. З 2005 року по 2008 рік позивач ОСОБА_2 сам сплачував всі необхідні платежі по утриманню квартири, включаючи і витрати по відновленню квартири у зв'язку з неодноразовим її затопленням сусідами, що мешкають поверхом вище. Однак з 2008 року стан здоров'я позивача ОСОБА_2 погіршився. Через брак коштів він звернувся до відповідача про надання грошових коштів на сплату житлово-комунальних коштів за частку останнього. Однак відповіді не було.
18.08.2016 року представник позивача звернувся до ОСОБА_4 з листом про обговорення і укладення спільного договору по утриманню спірної квартири. Однак відповіді також не надійшло.
Посидаючись на наведене, просив суд стягнути з ОСОБА_4 11 557 грн. 42 коп. витрат за утримання квартири, які сплачувались виключно ОСОБА_2 за період з вересня 2013 року по червень 2016 року, 24 775 грн. 15 коп. витрати на оздоблювальні матеріали для проведення ремонту, 38 768 грн. витрати на роботу по відновленню житла внаслідок неодноразового залиття квартири, а всього 75 100 грн. 57 коп.
ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення в жиле приміщення, стягнення безпідставно збереженого майна, виселення з жилого приміщення без надання іншого житла, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 36 000 грн. грошових коштів незаконно збережених за рахунок іншої особи; стягнути з ОСОБА_3 36 000 грн. грошових коштів незаконно збережених за рахунок іншої особи; виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання їй іншого жилого приміщення.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частках по 1/2 квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 отримавши ключі від квартири у 2004 році вселився в неї, змінив замок на вхідних дверях квартири, унеможлививши таким чином доступ до неї. Будь-які спроби потрапити до квартири були марними, оскільки ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 вчиняли сварки або взагалі не відчиняли двері. При цьому, ОСОБА_3 самоправно, без згоди іншого власника квартири, зайняла жилі приміщення у квартирі. В подальшому, у 2009 році ОСОБА_3 була прописана у квартирі, згоди на що, позивач за зустрічним позовом не надавав. Оскільки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпідставно користуючись частиною квартири, яка припадає на частку в праві власності позивача за зустрічним позовом, вважає, що з них підлягають стягненню кошти, що збережені без достатніх підстав за рахунок користування частиною квартири.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34 732,26 грн. в рахунок стягнення грошової суми за утримання спільного майна, яке перебуває у частковій власності, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 840,80 грн. судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення в жиле приміщення, стягнення безпідставно збереженого майна, виселення з житлового приміщення без надання іншого житла, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк М.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року в частині задоволених вимог за первісним позовом та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції послався на ту обставину, що позивач за первісним позовом, за період з вересня 2013 року по червень 2016 року оплатив 5 921,36 грн. за надані житлово-комунальні послуги. Однак, суд не звернув увагу на те, що згідно квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги, останні сплачені ОСОБА_3 , яка позовних вимог не заявляла. Крім того, ОСОБА_3 не може вважатись особою, яка з моменту вселення у квартиру набула права користування нею, оскільки її вселення відбулося без дозволу співвласника квартири ОСОБА_1 .
Також вказував на те, що суд безпідставно стягнув на користь позивача за первісним позовом кошти, витрачені ним на придбання будівельних матеріалів, не врахувавши, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем були здійснені такі витрати на збереження та утримання квартири надано не було.
Судом не було враховано, що згідно з рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 травня 2008 року на користь ОСОБА_2 було стягнуто з ТОВ «Україна житло сервіс» 3 952 грн. матеріальної шкоди за пошкодження квартири залиттям. Від проведення ремонтних робіт, запропонованих вказаним товариством за його рахунок, позивач та ОСОБА_3 відмовилися самостійно, без погодження з ОСОБА_1 . Наявні в матеріалах справи документи на підтвердження проведення ремонтних робіт, не свідчать про те, що такі роботи були необхідними для утримання та збереження житла, а спрямовані на підвищення комфорту проживання осіб, які в ній мешкають, порушуючи право володіння та користування квартирою відповідача за первісним позовом, та на проведення яких останнім не отримано було згоди.
Вказував на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову. Так, суд не звернув увагу на ту обставину, що під час вселення у квартиру ОСОБА_5 було порушено порядок її вселення, оскільки він як власник 1/2 частини не надавав згоди на її вселення, також не надавав згоди і на її реєстрацію у квартирі. Судом не враховано, що відповідачами за зустрічним позовом чиняться перешкоди у праві користування квартирою, зокрема, шляхом зміни замків у вхідних дверях.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
15 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про затвердження мирової угоди, яка укладена між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на наступних умовах:
1. Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 , зобов'язується добровільно сплатити на користь позивача за первісним позовом, ОСОБА_2 , визнану ним суму компенсації витрат, понесених на утримання, управління та збереження спільної квартири АДРЕСА_1 (надалі - спільна квартира) в розмірі 1(одна) грн. 00 коп.
2. Сума коштів, встановлена п. 1 цієї Мирової угоди, підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 одночасно з виконанням відповідачами за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов'язань за п. 4 цієї Мирової угоди.
3. Від позовних вимог в іншій частині ОСОБА_2 відмовляється.
4. Відповідачі за зустрічним позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно зобов'язуються добровільно сплатити на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , визнану ними суму відшкодування безпідставно збережених коштів за рахунок ОСОБА_1 внаслідок користування ними належною останньому 1/2 часткою спільної квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1 (одна) грн.. 00 коп.
5. Від позовних вимог в іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовляється.
6. Понесені кожною із сторін судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла і не підлягають відшкодуванню іншою стороною.
7. При укладенні цієї Мирової угоди сторони врахували, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
8. При укладенні цієї Мирової угоди сторони однаково розуміють її значення, умови та правові наслідки, а також підтверджують дійсність намірів щодо її укладення, а також те, що вона не має характеру фіктивного чи удаваного правочину, мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
9. Сторони ознайомлені з наслідками затвердження цієї Мирової угоди апеляційним судом, визнання нечинним судового рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриття провадження у справі, зміст ст.ст. 207, 208, 373 Цивільного процесуального кодексу України сторонам відомий.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав клопотання про затвердження мирової угоди та просив його задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про затвердження мирової угоди підлягає задоовленню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 7 статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частин 1, 2 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За правилами статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та закриває провадження у справі.
Колегія суддів, дослідивши умови мирової угоди, вважає, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, стосується прав та обов'язків сторін, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Сторонам роз'яснені наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, які їм зрозумілі.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що мирову угоду, укладену між сторонами, слід затвердити, рішення суду першої інстанції визнати нечинним та закрити провадження у даній справі.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 207, 268, 373, 374 ЦПК України, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди- задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену між позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 , відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 на наступних умовах:
1. Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 , зобов'язується добровільно сплатити на користь позивача за первісним позовом, ОСОБА_2 , визнану ним суму компенсації витрат, понесених на утримання, управління та збереження спільної квартири АДРЕСА_1 (надалі - спільна квартира) в розмірі 1(одна) грн. 00 коп.
2. Сума коштів, встановлена п. 1 цієї Мирової угоди, підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 одночасно з виконанням відповідачами за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов'язань за п. 4 цієї Мирової угоди.
3. Від позовних вимог в іншій частині ОСОБА_2 відмовляється.
4. Відповідачі за зустрічним позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно зобов'язуються добровільно сплатити на користь позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , визнану ними суму відшкодування безпідставно збережених коштів за рахунок ОСОБА_1 внаслідок користування ними належною останньому 1/2 часткою спільної квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1 (одна) грн.. 00 коп.
5. Від позовних вимог в іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовляється.
6. Понесені кожною із сторін судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла і не підлягають відшкодуванню іншою стороною.
7. При укладенні цієї Мирової угоди сторони врахували, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
8. При укладенні цієї Мирової угоди сторони однаково розуміють її значення, умови та правові наслідки, а також підтверджують дійсність намірів щодо її укладення, а також те, що вона не має характеру фіктивного чи удаваного правочину, мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
9. Сторони ознайомлені з наслідками затвердження цієї Мирової угоди апеляційним судом, визнання нечинним судового рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриття провадження у справі, зміст ст.ст. 207, 208, 373 Цивільного процесуального кодексу України сторонам відомий.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування грошової суми за управління спільним майном, яке перебуває у частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення в жиле приміщення, стягнення безпідставно збереженого майна, виселення з жилого приміщення без надання іншого житла - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 16 квітня 2021 року.
Головуючий: Судді: