03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 752/444/20 Головуючий у 1 інстанції - Хоменко В.С.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1922/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є.
15 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Мараєвої Н.Є.
Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М.
Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СК «ЮНІВЕС»
про відшкодування шкоди
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, та стягнути з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, пропорційно до задоволених вимог, посилаючись на незаконність даного судового рішення, зокрема, на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що 09 лютого 2017 року на перехресті вулиць Незалежної України - Добролюбова у м. Запоріжжі відбулась ДТП за участю належного їй автомобіля Тойота Венза д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Нісан Кашкай д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2017 року ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні даної ДТП (а.с. 7).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АК 4670134 (а.с. 9).
13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату суми страхового відшкодування (а.с. 8).
10 липня 2017 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 679,21 грн. (а.с. 11).
Не погоджуючись з розміром відшкодування, позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2019 року стягнуто зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 39 390,79 грн., пеню за несвоєчасне сплачене страхове відшкодування у сумі 3 792,10 грн., втрати від інфляції - 1 308,79 грн., 3% річних за прострочення страхового відшкодування - 446,79 грн., а також судові витрати у розмірі 10 681,00 грн., які складаються з судового збору - 640,00 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. та витрат за проведення судової експертизи 2 041,00 грн. (а. с. 10-20).
Вказані суми були перераховані позивачу 13 листопада 2019 року (а. с. 22).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що у даній ситуації відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, обов'язок якого виник на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2019 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні або іншій особі визначену у договорі грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За правилами ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Пунктом 35.2. зазначеної статті передбачено, що до заяви додаються: документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.
Відповідно до вимог п. 36.2 Закону страховик протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 п. 36.2 ст. 36 Закону страховик не пізніше 90 днів з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування, у випадку прийнятого позитивного рішення, повинен сплатити таке відшкодування.
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що страхова компанія сплачує потерпілій особі суму страхового відшкодування заподіяної шкоди у разі належного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» 10 липня 2017 року виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 28 679, 21 грн.
Однак, в подальшому між сторонами виник спір стосовно розміру страхового відшкодування.
Після вирішення Ленінським районним судом м. Запоріжжя зазначеного вище спору про розмір страхового відшкодування, позивач набув право на страхове відшкодування у розмірі, який зазначено у рішенні суду.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що право на отримання суми у розмірі 39 390,79 грн. виникло у позивача лише на підставі відповідного рішення суду, а не з часу первісного звернення до страхової компанії з приводу виплати страхової суми за обставин зазначених вище.
Беручи до уваги викладене вище, доводи позивача про те, що право на отримання спірної суми страхового відшкодування у нього виникло з 28.11.2017 року суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Виходячи зі змісту ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що саме на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2019 року визначена сума страхового відшкодування та стягнуто з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 39 390,79 грн.
Отже, враховуючи зазначене, необхідність виплати страхового відшкодування у розмірі 39 390,79 грн. встановлено зазначеним рішенням суду, яке виконано відповідачем.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що у даній ситуації відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, обов'язок якого виник на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2019 року.
Отже, доводи позивача про те, що відповідач з 28 листопада 2017 року прострочив виплату страхового відшкодування у розмірі 39 390,79 грн., а тому боржник, який прострочив виконання зобов'язання, має сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: