справа № 761/4632/20
головуючий у суді І інстанції Кошель Б.І.
провадження № 22-ц/824/4490/2021
13 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, Білоцерківської міської ради про виключення житла з числа службового та надання дозволу на приватизацію,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства Оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, Білоцерківської міської ради про виключення житла з числа службового та надання дозволу на приватизацію.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він підполковник, старший офіцер відділу підготовки військ штабу військ протиповітряної оборони Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, звільнений з військової служби наказом від 22 травня 2019 року №183 у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначав, що він станом на 02 липня 2019 року мав вислугу 26 років, 11 місяців і 2 дні, за рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 протоколом №5 від 12 березня 2016 року забезпечений службовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Також зазначав, що з 21 серпня 1996 року перебуває на пільговому квартирному обліку, а з 20 квітня 2017 року на першочерговому квартирному обліку, як учасник бойових дій. Позивач не використовував своє право на приватизацію, а тому звернувся з рапортом до житлової комісії Командування Сухопутних військ ЗСУ від 28 лютого 2019 року про зміну статусу займаної ним квартири «службова» з метою передачі її у комунальну власність територіальної громади м.Біла Церква та подальшої приватизації. Власником вказаної квартири є Міністерство оборони України. 15 серпня 2019 року Київським квартирно-експлуатаційним управління Макарову Д.С. було повернуто квартирну справу без реалізації, з тих мотивів, що спірна квартира має житлову площу 22,3 кв.м., а оскільки в ній зареєстровано троє осіб то при нормі забезпечення від 9,0 до 13,65 кв.м. на одну особу, необхідна житлова площа має бути не менше 27 кв.м. 23 вересня 2019 року позивач звернувся з претензією до Київського квартирно-експлуатаційного управління, яке 03 жовтня 2019 року листом за №517/6339 повідомило про невідповідність розміру житлової площі службової квартири нормам забезпечення на всіх членів сім'ї постійним житлом.
Позивач зазначав, що відповідачами порушується його право на приватизацію житла, шляхом виключення займаної ним квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових, а тому просив суд зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. та жилою площею 22,3 кв.м., в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій; зобов'язати Міністерство оборони України передати у комунальну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. та жилою площею 22,3 кв.м., в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій; зобов'язати Білоцерківську міську раду Київської області надати дозвіл на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. та жилою площею 22,3 кв.м., в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що забезпечення квартирами військовослужбовців покладено на Міністерство оборони України, а КЕЧ ЗСУ, КЕУ ЗСУ, ГоловКЕУ ЗСУ беруть участь у забезпеченні житлом.
Зазначає, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватись Білоцерківською міською радою, а не Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква Збройних Сил України.
Також зазначає, що відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. При цьому, незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:
- однокімнатні квартири;
- квартири (будинки), у яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Вказує, що Законодавством України передбачена можливість отримання позивачем вказаної квартири, жила площа якої, менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у м. Біла Церква з подальшим отриманням грошової компенсації за недостачу загальної площі житла або з подальшим перебуванням на обліку та в списках першочерговиків, які потребують поліпшення житлових умов до отримання позивачем належного йому житла.
Зауважує, що на обліку для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх родин він перебуває один, а не в складі родини, тому в разі смерті позивача, відповідач набуде права зняти позивача з обліку та позбавити родину позивача отримати житлове приміщення за рахунок Міністерства оборони України, що на думку позивача, відповідач намагається зробити не даючи права позивачу на зміну статусу службового житла на постійне з подальшою приватизацією.
24 лютого 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Міського голови Білоцерківської міської ради Київської області - Дикого Г., в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування вказує, що надання Білоцерківською міською радою дозволу на приватизацію квартири можливе лише у разі, коли остання буде передана у власність територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради за наявності відповідного рішення Міністерства оборони України та згоди міської ради, а тому Білоцерківська міська рада не є належним відповідачем у справі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Інші учасники справи (їх представники) у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, були належним чином повідомленні про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із встановлених обставин у цій справі, зокрема, що відповідачі Міністерство оборони України та Білоцерківська міська рада права ОСОБА_1 не порушували, тому підстави для задоволення пред'явлених до них вимог відсутні. Судом також встановлені були порушення прав позивача Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, який був також залучений відповідачем у цій справі, однак жодних вимог до нього позивачем заявлено не було, що позбавило суд можливості вирішити спір стосовно вимог, які не були предметом позову.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , служив у Збройних Силах України з 01 серпня 1992 року, вислуга становить 26 років 11 місяців, 2 дні. Наказом від 22 травня 2019 року №183 позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач ОСОБА_1 з 21 серпня 1996 року перебуває на пільговому квартирному обліку, а з 20 квітня 2017 року на першочерговому квартирному обліку, як учасник бойових дій.
За рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 протоколом №5 від 12 березня 2016 року ОСОБА_1 забезпечений службовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
25 квітня 2016 року ОСОБА_1 . виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради видано ордер на житлове приміщення № НОМЕР_2 з сім'єю з 3 чоловік ( ОСОБА_3 - дружина та ОСОБА_4 - син) на право зайняття житлового приміщення площею 22,16 кв.м., яке складається з 1 кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .
26 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав рапорт (заяву) про забезпечення його житловим приміщення для постійного проживання шляхом виключення службового житлового приміщення, яке він утримує в АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу №06 засідання житлової комісії Командування СВ ЗСУ від 28 лютого 2019 року затвердженого командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі рапорту, ОСОБА_1 погоджено надання житлового приміщення для постійного проживання через виключення з числа службової однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.5 наказу командира Сухопутних військ Збройних Сил України №164 від 29 березня 2019 року підполковнику ОСОБА_1 погоджено надання житлового приміщення для постійного проживання.
Згідно Довідки в/ч НОМЕР_3 від 24 квітня 2019 року заперечення щодо забезпечення підполковника ОСОБА_1 житловим приміщенням для постійного проживання шляхом виключення службового житлового приміщення, яке він утримує за адресою: АДРЕСА_1 , не має.
26 квітня 2019 року за № 517/2920 т.в.о. начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління підполковник А.Саулюс надав до Головного експлуатаційного управління ЗСУ на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ список та облікову справу підполковника ОСОБА_1 , який перебуває на квартирному обліку у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні на поліпшення житлових умов та виявив бажання виключити займане ним житлове приміщення із складу службових житлових приміщень у іншому гарнізоні.
Листом від 15 серпня 2019 року № 517/5397 відповідачем Київським квартирно-експлуатаційним управлінням квартирну справу підполковника ОСОБА_1 щодо зміни статусу «службова» однокімнатної квартири АДРЕСА_2 повернуто без реалізації. Підставою для повернення було зазначено, що згідно із розділом VII діючого наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 №380, зняття статусу «службова» можливо при умові забезпечення усіх членів родини постійним житлом відповідно до норм передбачених діючим законодавством, з подальшим зняттям з квартирного обліку. Норма забезпечення від 9,0 до 13,65 кв.м. на одну особу. При складі сім'ї три особи необхідна житлова площа не менше 27 кв.м. З огляду на вищезазначене Київське квартирно-експлуатаційне управління не має законних підстав для подання квартирної справи на комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України.
Позивач ОСОБА_1 таку відмову відповідача Київського квартирно-експлуатаційного управлінням вважає порушенням його прав, тому звернувся з позовними вимогами до інших осіб: Міністерства оборони України про зобов'язання виключити з числа службового та передати у комунальну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. та жилою площею 22,3 кв.м., в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій та до Білоцерківської міської ради Київської області про надання дозволу на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. та жилою площею 22,3 кв.м.
Переглядаючи справу у апеляційному провадженні колегія апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 12 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено: «Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року, а саме п. 3 встановлено: «Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла».
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:
1. наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного новозбудованого;
2. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного з числа службового;
3. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;
4. надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у п. 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: «Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартиро - експлуатаційного органу».
Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України 31.07.2018 № 380, регламентовано процедуру виключення житла з числа службового (далі Інструкція).
У розділі VII Інструкції визначено порядок надання житлових приміщень для постійного проживання
Відповідно до п.10 розділу VII Інструкції, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач ОСОБА_1 має право на виключення житла, що надане йому в користування з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Однак реалізація цього права має відбуватись у порядку, визначеному пунктами 3-7 сьомого розділу указаної Інструкції.
Відповідно до п.п.2-5 Інструкції, для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до протоколу №06 засідання житлової комісії Командування СВ ЗСУ від 28 лютого 2019 року затвердженого командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі рапорту, ОСОБА_1 погоджено надання житлового приміщення для постійного проживання через виключення з числа службової однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.5 наказу командира Сухопутних військ Збройних Сил України №164 від 29 березня 2019 року підполковнику ОСОБА_1 погоджено надання житлового приміщення для постійного проживання.
Отже, правильно встановлено, що житлова комісія погодила надання ОСОБА_1 житла для постійного проживання, а командир Сухопутних військ Збройних Сил України видав відповідний наказ, як це передбачено п.3 Інструкції.
У п.4 Інструкції передбачено, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району (в даному випадку Київське квартирно-експлуатаційне управління) готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Однак листом від 15 серпня 2019 року № 517/5397 квартирну справу підполковника ОСОБА_1 щодо зміни статусу «службова» однокімнатної квартири АДРЕСА_2 квартирно-експлуатаційним управлінням було направлено назад до житлової комісії без реалізації.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії Київського квартирно-експлуатаційного управління не узгоджуються з приписами п.4 Інструкції, відповідно до якого, у КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та з тим, що Київського квартирно-експлуатаційного управління, не має альтернативного варіанту поведінки, інакше як направити до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини.
Положення затвердженої наказом Міністерства Оборони України 31 липня 2018 №380 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, не наділяють КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, а в даному випадку, Київське квартирно-експлуатаційне управління, правом надавати оцінку документам, що надійшли для передачі на Комісію з контролю ГКЕУ, чи перевіряти їх на відповідність вимогам п.3-7 Інструкції у випадку реалізації військовослужбовцем права на виключення житла з числа службового в порядку передбаченому п.10 Інструкції.
Ураховуючи наведене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що виключно комісія з контролю ГКЕУ правомочна приймати рішення про погодження надання постійного житла чи відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови, що вбачається із п.5 Інструкції.
Тому, надання Київським квартирно-експлуатаційним управлінням оцінки документам, що надійшли для передачі на комісію з контролю ГКЕУ, а саме щодо невідповідності площі спірної квартири розміру середнього забезпечення громадян жилою площею в регіоні та неподання квартирної справи ОСОБА_1 на комісію з контролю ГКЕУ суперечить п.3,4,5 Інструкції.
Однак порушення відповідачем Київським КЕУ прав позивача не можуть бути усунені шляхом зобов'язання інших осіб Міністерства оборони України та Білоцерківської міської ради Київської області вчинити заявлені у позові дії, а саме зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового, передати у комунальну власність квартиру та зобов'язати Білоцерківську міську раду Київської області надати дозвіл на приватизацію квартири.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи та наведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Київське квартирно-експлуатаційне управління в порушення п.3,4,5 Інструкції не передало справу військовослужбовця ОСОБА_1 на розгляд комісії ГКЕУ, тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом покладення на Київське квартирно-експлуатаційне управління обов'язку вчинити відповідні дії. Крім того, саме Київське квартирно-експлуатаційне управління уповноважено звертатись з клопотанням про виключення квартир ОСОБА_1 з числа службових, що передбачено п.10 Інструкції.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №636/1480/19 (провадження № 61-2609св20), у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження №61-19985св19) та у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19 (провадження № 61-2620св20).
Саме такі вимоги були предметом позову у справах, на які посилається позивач у позові та доводах апеляційної скарги.
Врахувавши, що відповідачі Міністерство оборони України та Білоцерківська міська рада права ОСОБА_1 не порушували, а останній як позивач, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд, відповідні позовні вимоги до належного відповідача не заявив, суд першої інстанції із яким погоджується апеляційний суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому апеляційним судом враховано, що позивачеві судом першої інстанції відповідні права щодо заявлення вимог до належного відповідача було роз'яснено.
Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони України відповідно до рішення Рахункової палати України від 12 червня 2018 року №14-1 не забезпечило ефективного використання коштів державного бюджету, виділених на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки бездіяльність Міністерства оборони України та Білоцерківської міської ради Київської області не були підставою позовних вимог у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба