справа №759/8145/16-ц головуючий у І інстанції: П'ятничук І.В.
провадження 22-ц/824/5635/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
13 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддівСушко Л.П., Сержанюк А.С.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання договору кредиту недійсним.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальність Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (надалі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося із заявою у якій просило замінити сторону стягувача - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на його правонаступника.
Заяву обґрунтована тим, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 21 листопада 2016 року стягненоз ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2011 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва скасовано в частині стягнення процентів та пені.
06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги.
Відповідно до умов договору ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» відступив права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 12 липня 2011 року.
За таких обставин новим кредитором у зобов'язанні є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», у зв'язку з чим виникла необхідність у заміні сторони стягувача.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що станом на момент укладення договору відступлення права вимоги рішення суду про стягнення заборгованості не набрало законної сили, а тому вважає, що договір є нікчемним.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» погоджується з висновком місцевого суду, підстав для відмови в задоволенні не вбачає, оскільки договір відступлення прав вимоги є чинним, заміна стягувача поза межами виконавчого провадження передбачена чинним законодавством.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою позицію, інші належним чином повідомлені учасник справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи об'єктивно вбачається перехід заявнику права вимоги до боржника за відповідним правочином.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Так як згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 15 Закону "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор ( правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України у справі №6-122цс13.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, правомірно керувався наявністю чинного договору відступлення прав вимоги від 06лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», дійсність якого на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження не скасована.
Оскільки заміна стягувача правонаступником прямо передбачена положеннями ст. 442 ЦПК України, а відступлення права вимоги, у тому числі шляхом укладення договору факторингу, є різновидом правонаступництва. Так як тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбутися, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу, дарування, факторингу.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадження, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь - якій стадії процесу.
Посилання ОСОБА_1 на те, що в ухвалі невірно зазначено в мотивувальній частині номер та дату укладення кредитного договору за яким було відступлено право вимоги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначена описка не спростовує правильних висновків суду.
Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності договору відступлення прав вимоги від 06 лютого 2018 року з огляду на те, що рішення суду, щодо стягненні із нього заборгованості набрало законної сили після його укладення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» після укладення договору про відступлення прав вимоги участі у судовому процесі не приймало, в судові засідання представників не направляло та документів не надавало.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «13» квітня 2020 року.
Головуючий
Судді: