Справа №371/853/20. Провадження №11-кп/824/1977/2021. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2
Іменем України
13 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника іншої особи, директора РЛП "Трахтемирів" ОСОБА_6 , на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_7
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_6 ,
Цією ухвалою місцевого суду, постановленою у кримінальному провадженні №12019110220000411 від 26.12.2019 року щодо обвинуваченого:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який народився в сел. Нетеребка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, -
задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2019 року за №12019110220000411, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом
першої інстанції обставини
Ухвала мотивована тим, що дії, інкриміновані обвинуваченому датовано 24 червня 1999 року, обвинувальний акт затверджено прокурором 4 вересня 2020 року, подано до суду 8 вересня 2020 року, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності подано до суду 10 лютого 2021 року, з дня вчинення дій, інкримінованих обвинуваченому до часу розгляду кримінального провадження минуло більш ніж 20 років. Зазначено, що положення ст. 12, ст. 49 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України в первинній редакції 2001 року поширюються на обвинуваченого, оскільки вони поліпшують його становище. Обвинувачений сам звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності та наполягає на його задоволенні.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 в редакції КК України 1960 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням на час розгляду кримінального провадження строків давності.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник іншої особи, директор РЛП "Трахтемирів" ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить: скасувати ухвалу судді Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 по справі з єдиним унікальним № 371/853/20 (провадження 1-кп/371/25/21), якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року на підставі ст. 49 КК України; кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_6 вказує, що оригінали усіх п'ятнадцяти документів на створення РЛП "Трахтемирів" по Київській області, у тому числі, рішення Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області № 20-05-XXXІІІ "Про надання погодження на створення регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" зберігаються у Державному архіві Київської області на 127 аркушах в одному примірнику.
Вказує, що заступнику прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_9 та слідчому Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 була відома ця інформація.
Звертає увагу на те, що були скасовані правовстановлюючі документи на 14 земельних ділянок приватної форми власності та повернуто, станом на 20.01.2020 р., до державної форми власності 5 ділянок; за позовами РЛП "Трахтемирів" "Про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, наказу про затвердження документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність" було скасовано 20 правовстановлюючих документів на земельні ділянки приватної форми власності на території РЛП "Трахтемирів" та повернуто 10 до державної форми власності.
Зазначає, що місцевий суд не дотримався вимог закону та не перевірив належним чином, чи має діяння, вчинене ОСОБА_8 склад злочину та безпідставно закрив стосовно останнього кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України за нереабілітуючою обставиною, оскільки у суду були підстави для закриття провадження з реабілітуючих підстав.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі; вислухавши доводи прокурора ОСОБА_7 , який не підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; представника іншої особи, директора РЛП "Трахтемирів" ОСОБА_6 який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити; провівши судові дебати, вивчивши та перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, за яким ОСОБА_8 висунуто обвинувачення відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Згідно вимог, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З огляду на наведені вимоги закону, суд першої інстанції, своєю ухвалою від 10 лютого 2021 року, обґрунтовано закрив кримінальне провадження та звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, з підстав передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки наявність такої підстави була встановлена під час судового розгляду.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року.
Санкція ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років або штраф від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.
КК України в редакції 1960 року, на час розгляду справи втратив чинність, а отже застосовується санкція норми, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України в первинній редакції 2001 року, яка визначала покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином. При цьому з матеріалів справи вбачається, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше ніж 20 років.
Тобто, строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України в первинній редакції 2001 року, встановлений статтею 49 КК України, закінчився.
Всупереч доводам апелянта, судом першої інстанції при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, були дотримані вимоги, як матеріального, так і процесуального права.
Доводи апелянта про те, що місцевий суд не дотримався вимог закону та не перевірив належним чином, чи має діяння, вчинене ОСОБА_8 склад злочину та безпідставно закрив стосовно останнього кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України за нереабілітуючою обставиною, оскільки у суду були підстави для закриття провадження з реабілітуючих підстав є необґрунтованими, оскільки прийняти рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави, так з матеріалів справи вбачається, що обвинуваченим до суду подано клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, яке останній підтримав у судовому засіданні. Також, судом були зазначені підстави закриття кримінального провадження, з чим і погоджується апеляційний суд.
З огляду на вказане, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухваливши рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, дотримався вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі представника іншої особи, директора РЛП "Трахтемирів" ОСОБА_6 , апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404 ч. 2, 405, 407, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року, якою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, у зв'язку із закінченням строків давності; закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2019 року за №12019110220000411, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в редакції 1960 року, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника іншої особи, директора РЛП "Трахтемирів" ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_11 з ю б і н ОСОБА_12 Ш р о л ь