1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 07 квітня 2021 року, з використанням відеоконферецзв'язку за допомогою програми «EasyCon», апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власниці майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року,
за участі: прокурора представника власниці майна власниці майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 , який тимчасово вилучений 11 грудня 2020 року у ході проведення огляду на паркувальному майданчику центру розвитку «Анаель» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 31.
Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах власниці майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати арешт вищевказаного автомобіля.
Автор апеляційної скарги вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, зазначає, що слідчим не доведено відповідність згаданого транспортного засобу критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, вважає, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого з порушенням територіальної підсудності, зважаючи на те, що орган досудового розслідування знаходиться у Шевченківському районі міста Києва.
Також представник зауважує, що транспортний засіб незаконно вилучено у його власниці, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 надала згоду на огляд в її присутності, але через стан здоров'я не змогла бути присутньою до кінця проведення слідчої дії. У свою чергу слідчий, виходячи за межі наданого йому доручення в порядку ст. 40 КПК України, в якому зазначено проведення огляду місця виявлення транспортного засобу та вилучення останнього шляхом поміщення на охоронюваний майданчик, незаконно перемістив згаданий транспортний засіб, не враховуючи при цьому те, що автомобіль і так знаходився на огородженому майданчику з цілодобовою охороною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власниці майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 16 листопада 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62020000000000934 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 10 листопада 2020 року ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління стратегічних розслідувань у Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, під час спілкування з директором ТОВ «Октамед Запоріжжя» ОСОБА_9 вимагав від останнього неправомірну вигоду в згаданого товариства та вирішення проблемних питань пов'язаних з такою діяльністю з боку працівників правоохоронних органів. У подальшому, ОСОБА_10 07 грудня 2020 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи на згаданій вище посаді, отримав неправомірну вигоду в розмірі 15000 гривень у автомобілі марки Mitsubishi Outlander за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 51 від ОСОБА_9 , однак після їх отримання ОСОБА_8 на автомобілі Mitsubishi Outlander зник з місця події.
08 грудня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
11 грудня 2020 року проведено огляд зазначено автомобіля, який на підставі права власності належить ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено ряд майна. Крім того, вилучено сам автомобіль марки Mitsubishi Outlander.
13 грудня 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме: вищевказаний автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді названого районного суду від 15 грудня 2020 року клопотання прокурора задоволено.
Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.
Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62020000000000934 про накладення арешту на майно, а саме, автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 та тимчасово вилучений 11 грудня 2020 року у ході проведення огляду на паркувальному майданчику центру розвитку «Анаель» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 31, слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора, дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки воно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві від 12 грудня 2020 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме, автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 та тимчасово вилучений 11 грудня 2020 року у ході проведення огляду на паркувальному майданчику центру розвитку «Анаель» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 31, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги представника. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації органів досудового розслідування Державного бюро розслідувань є місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 28, відповідно місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходяться органи досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідувань, є Печерський районний суд міста Києва, у зв'язку з чим доводи представника про те, що клопотання про арешт майна подано з порушенням правил підсудності, є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власниці майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 , який тимчасово вилучений 11 грудня 2020 року у ході проведення огляду на паркувальному майданчику центру розвитку «Анаель» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 31, залишити без змін, а апеляційнускаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власниці майна ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/55280/20-к Справа №11-сс/824/1970/2021 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1