Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/5797/2021
м. Київ Справа № 754/15511/15-ц
01 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Рубан С.М.
- Заришняк Г.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Таран Н.Г., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору №DN81AR0027004 від 18.06.2007 року в сумі 480 153,07 грн.
Свої вимоги мотивувало тим, що 18.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № DN81AR0027004, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 67 446,80 грн. на термін до 17.06.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється наступним чином: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також з інших витрат згідно умов кредитного договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у встановлений строк кредит не повернув і станом на 16.10.2015 року має заборгованість у розмірі 480 153,07 грн., яка складається з наступного: 58 157,60 грн. - заборгованість за кредитом; 97 213,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 16 151,61 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 308 630,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR00270004 від 18.06.2007 року в розмірі 343 045,50 грн. та судовий збір в сумі 5 145,68 грн. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2020 року скасоване заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.03.2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором 22 089,20 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 565,78 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів в сумі 29 534,27 грн., та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначало, що судом не вірно визначено суму боргу за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року, оскільки за вказаний період заборгованість по тілу кредиту становить 21 463,51 грн., , а за процентами - 30 159,96 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що саме на позивача покладається обов'язок доказування обґрунтованості розрахунку сум, але всупереч нормами ЦПК України, останнім не було долучено до матеріалів справи жодного належного доказу , проігноровано право бути присутнім у судовому засіданні для надання обґрунтованих пояснень щодо сум, які заявлені до стягнення, тому підстав для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів не має.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лінніченко Д.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Представник позивача АТ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справу юридична особа повідомлена шляхом направлення судової повістки-виклику на електронні адреси АТ КБ «ПриватБанк», про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.06.2007 року між ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DN81АR00270004.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору за користування кредитом у період списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.7.1 даного договору.
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, кошти, отримані від позичальника, для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п.2.2.9, 2.3.8. цього договору, далі пені згідно розділу 5 цього договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п.6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі-кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеного в п.7.1 Договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди, комісії (у випадку її щомісячної сплати згідно п.7.1. даного договору), відсотків, і/або частини Кредиту до останнього дня Періоду сплати, вони вважаються простроченими.
Пунктом 3.4. кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків, здійснюється в останню дату їх сплати, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного Періоду сплати включно. Дата погашення Кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту.
Відповідно до п. 3.5 кредитного договору, для погашення заборгованості за даним Договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування Кредитом, Позичальник надає Банку кошти на Рахунки для зарахування коштів.
Позичальник сплачує Банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п. 7.1 даного Договору. Якщо згідно п. 7.1 даного договору передбачена щомісячна сплата винагороди, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п. 7.1 ) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення Кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього Періоду сплати до дня остаточного погашення Кредиту, винагорода сплачується у вищевказаному розмірі. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість по Кредитному договору не проводиться (п. 3.7 кредитного договору).
Пунктом 3.8 кредитного договору передбачено, що при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п. п. 2.3.3, 7.1 цього Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченої сумі Кредиту нараховується пеня відповідно до п.3.2 цих Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати «позичальникові» кредитні кошти на строк з 18.06.2007 року по 17.06.2014 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії (далі - «Кредит») у розмірі 67 446,80 грн., на наступні цілі: 46 300,00 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34,0 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №DN81АR00270004 від 18.06.2007 року, договором особистого страхування №DN81LK00270004 від 18.06.2007 року на строк до 17.06.2008 року у сумі 2176,10 грн., а також за надання фінансового інструменту у розмірі 3704,00 грн., та у розмірі 15232,70 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «18» по «22» число кожного місяця. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1104,46 грн., для погашення заборгованості кредитом, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №DN81AR0027004 від 18.06.2007 року, станом на 16.10.2015 року вбаачється, що відповідач має заборгованість у розмірі 480 153,07 грн., яка складається з наступного:
-58 157,60 грн. - заборгованість за кредитом;
-97 213,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-16 151,61 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 308 630,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Задовольняючи позов частково, та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту та відсотками за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року в розмірі 22 089,20 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Умовами укладеного договору між позивачем та відповідачем, зокрема п. 7.1 Договору визначено, що позичальник повертає банку кошти рівними частинами у сумі 1104,46 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та винагородою.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року №6-116цс13,та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.
Як вбачається із матеріалів справи, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором закінчився 17.06.2014 року, а з цим позовом банк звернувся до суду в жовтні 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що останній платіж відповідачем був здійснений у жовтні 2008 року, отже до платежів, які мали бути внесені позичальником до 20.10.2012 року - суд обгрунтовано застосував строк позовної давності та в цій частині відмовив в задоволення позовних вимог.
Встановивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд першої інстанції вірно встановив період за який підлягає стягненню заборгованость за тілом кредиту та відсотками з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року, однак помилково стягнув суму заборгованості у розмірі 22 089, 20 грн.
Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до правил статті 78 ЦПК України про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.
За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Так, з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що станом на 17.06.2014 року залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту складає 58 157,60 грн., а станом на 20.10.2012 року залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту складає 36 694,09 грн.
Таким чином, за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року заборгованість по тілу кредиту становила 21 463,51 грн. (58 157,60 грн. - 36 694,09 грн. = 21 463,51 грн.).
Заборгованість по відсоткам станом на 17.06.2014 року становила 97 213,54 грн., а станом на 20.10.2012 року - 67 053,58 грн.
Тому, за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року заборгованість по відсоткам становить 30 159,96 грн.
Суд першої інстанції, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту та відсотками з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року у розмірі 22 089, 20 грн.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту та відсотками з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року у розмірі 30 159,96 грн. (21 463,51 грн. + 30 159,96 грн. - 22 089,20 грн.)
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам підлягає скасуванню, та ухваленню нового судового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року у розмірі 30159,96 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору за подання позову слід змінити, зменшивши суму судових витрат, що підлягає стягненню до 446,54 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скрги у розмірі 664,52 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та відсоткам скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту та відсотками за період з 20.10.2012 року по 17.06.2014 року в розмірі 30 159,96 грн.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1565,78 грн. змінити, зменшивши суму судових витрат, що підлягає стягненню до 446,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 664,52 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року.
Головуючий: Судді: