31 березня 2021 року
справа №369/9444/19
провадження № 22-ц/824/1799/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Заришняк Г.М.
при секретарі: Маштаковій Т.Ф.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2020 року, ухваленого під головуванням судді Дубас Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 09.04.2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВМW 118D», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та малолітньої особи - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 керував велосипедом та здійснив наїзд на транспортний засіб. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «ВМW 118D» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. Враховуючи наведене просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 25 132, 10 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 2 200,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн та судовий збір у сумі 768,40 грн.
В листопаді 2019 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ,звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 30000,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що її малолітній син ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди від удару автомобіля травмувався та отримав надзвичайно сильний стрес.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення суду постановлено із неповним з'ясуванням обставин справи. Вважає висновок суду щодо визнання ОСОБА_6 неналежним позивачем помилковим, оскільки позивачем надано до суду оригінал довіреності, відповідно до якої ОСОБА_4 , як власник транспортного засобу, уповноважує ОСОБА_1 бути її представником в усіх державних та недержавних установах, та відповідно до якої останньому надано право, зокрема, одержувати належні їй кошти за угодами про відшкодування заподіяної шкоди. Дана довіреність на отримання відшкодування не є тотожним поняттю представника за довіреністю.
Зазначає, що МТСБУ не має підстав для проведення виплати, а відшкодування шкоди має відбуватись за рахунок відповідача на підставі ст. 1178 ЦК України. Вважає, що поданий звіт №1402 є належним та допустимим доказом на підтвердження завдання матеріальної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, оскільки транспортний засіб, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_1 не належить. Крім того, доказів на підтвердження того, що пошкодження автомобіля заподіяні внаслідок зіткнення з ОСОБА_3 , який їхав на дитячому велосипеді не надано. Також зазначає, що ОСОБА_1 умисно уникнув оформлення ДТП та встановлення нанесених пошкоджень транспортному засобу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовів суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем. А також із того, що позивачем належними доказами не підтверджено заподіяння матеріальної шкоди транспортному засобу легковому автомобілю BMW 118D, д.н.з. НОМЕР_2 , належному ОСОБА_4 , та фізичних травмувань малолітньому ОСОБА_3 . Вирішуючи даний спір суд першої інстанції також посилався на те, що відшкодування шкоди має здійснювати МТСБУ.
Однак повністю погодитись із таким висновком суду не можна.
Судом встановлено, що 09 квітня 2019 року о 15 годині 00 хвилин в житловій зоні житлового будинку АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВМW 118D, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та дитячого велосипеда, яким управляв малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Легковий автомобіль BMW 118D, д.н.з НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4 .
Страхування цивільно-правової відповідальності власника колісного транспортного засобу «ВМW 118D», д.н.з. НОМЕР_1 на час вказаної ДТП не здійснено.
Про вказану дорожньо-транспортну пригоду за участі транспортного засобу легкового автомобіля BMW 118D, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідний орган Національної поліції України не повідомив.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки власником автомобіля, за участі якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, є ОСОБА_4 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності ОСОБА_4 від 29 жовтня 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, р.н. 3066 ОСОБА_7 , за якою вона уповноважила ОСОБА_1 бути її представником перед фізичними та юридичними особами в усіх державних та недержавних установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в тому числі страхових компаніях, органах МВС України, Національної поліції України, в органах Міністерства юстиції України, з питання отримання страхового та будь-якого іншого відшкодування в результаті дорожньо-транспортної пригоди на належний їй транспортний засіб марки ВМW, модель 118D, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Для чого надала йому право: представляти її в органах МВС України, страхових компаніях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з одержуванням відшкодування шкоди у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом під час користування автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, одержувати належні їй кошти за угодами про відшкодування заподіяної шкоди (в тому числі від страхових компаній страхові відшкодування) грошові суми у розмірах згідно з калькуляціями, актами, експертними висновками тощо, для виконання наданих повноважень, подавати необхідні довідки та і документи, в тому числі: заяви з правом підпису, отримувати необхідні довідки, витяги, свідоцтва та документи, розписуватися за мене, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.
Предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що довіреністю передбачено можливість представництва ОСОБА_1 з питань пов'язаних з відшкодуванням шкоди та отриманням коштів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відтак ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.
Інший висновок суду є помилковим.
Щодо посилання на те, що відшкодування заподіяної шкоди повинно здійснюватись МТСБУ, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 41 вищевказаного Закону передбачено регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ та зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Положеннями ч.1 п. 1 1.5. визначено, що наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу;
Частиною 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено тип коригуючого коефіцієнту залежно від типу транспортного засобу.
Серед вказаного переліку коригуючого коефіцієнту тип транспортного засобу як «велосипед» відсутній, а тому відповідно до вимог вказаного Закону МТСБУ не має підстав для проведення регламентної виплати.
Відтак, відшкодування шкоди здійснюється на підставі ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами ст. 1178 ЦК України визначено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав до суду звіт ПП ОСОБА_8 № 1402 від 23 квітня 2019 року про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «BMW 118D», д.н.з. НОМЕР_1 за яким вартість збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля «BMW 118D» внаслідок пошкодження при ДТП, складає 25 132,10 грн.
Однак, в даному звіті не визначено внаслідок якої конкретно ДТП заподіяні механічні пошкодження автомобіля (не зазначено дату, час і місце) та відсутнє посилання на підставі яких доказів встановлений сам факт ДТП.
Крім того, встановлено, що відповідач не звертався до органів Національної поліції України для оформлення факту дорожньо-транспортної пригоди, що позбавляє можливості встановити винну особу в здійсненні даної пригоди.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння ОСОБА_3 матеріальної шкоди в заявленому в позові розмірі та доказів вини ОСОБА_3 в заподіяній шкоді, а тому первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , вимоги щодо стягнення судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК задоволенню не підлягають.
При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви дорожньо-транспортна пригода відбулась за участі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та велосипеда під керуванням малолітнього ОСОБА_3 .
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_9 надано довідку від 10.04.2019 р., видану ОСОБА_3 , відповідно до якої останньому було надано медичну допомогу у травматологічному пункті «Охматдит» та встановлено діагноз: струс головного мозку, забій гематоми гомілок, забій лівої п'яти. Також надано консультативний висновок лікаря.
Однак, оформлення факту дорожньо-транспортної пригоди відповідно до вимог законодавства здійснено не було, що позбавляє можливості встановити осіб в здійсненні даної пригоди.
Крім того, в поданих ОСОБА_9 доказах не встановлено, що відповідні травми нанесені малолітньому ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 09.04.2019 за участю транспортного засобу «ВМW 118D», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене в задоволенні зустрічних позовних вимог також слід відмовити.
Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2020 року скасувати.
Постановити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді