16 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/781/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Могил С.К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 у справі
за позовом Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області
до: 1. Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області,
2. Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М."
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області,
про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язати передати земельну ділянку,-
10.03.2021 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся через Східний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 у справі № 917/781/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 26.03.2021 вказану касаційну скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
В касаційній скарзі прокурором зазначено, що судові рішення "підлягають касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження у повному обсязі зібраних у справі доказів, що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, з системного аналізу змісту п. 4 ч. 2 ст. 287 та ч. 3 ст. 310 ГПК України слідує, що якщо судові рішення, зазначені у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України, оскаржується з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 310 цього Кодексу, обов'язковим є обгрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, про що прямо зазначено в п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, на яку посилається прокурор, вибірково цитуючи її зміст.
Крім того Суд зауважує, що посилання скаржника на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт статті є підставою для скасування судового рішення, за вказаної вище умови, і не є підставою касаційного оскарження, передбаченою ч. 2 ст. ст. 287 ГПК України, зазначення якої є обов'язковим для відкриття касаційного провадження з перегляду оскаржуваних рішень.
Отже посилання скаржника на порушення норм процесуального права щодо не дослідження у повному обсязі зібраних у справі доказів, що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, без обгрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не можна вважати таким, що відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Також касаційна скарга прокурора подана без дотримання вимог п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України, оскільки до неї не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.
Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), Першому заступнику керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області відмовлено в позові про визнання недійсним розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області; визнання недійсним договору оренди землі; зобов'язання Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М." передати земельну Гоголівській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі просить скасувати повністю судові рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд. Отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги щодо трьох немайнових вимог є 12 612 грн (2 102 грн *3)*200%.
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 12 612 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Враховуючи викладене касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 12 612 грн.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2020 у справі № 917/781/20 залишити без руху.
2. Надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.