16 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8060/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до відповідачів: 1) Юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс» (Jupiter Service LLC), 2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 3) Приватного акціонерного товариства «Київ - Одяг» про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора,
24.03.2021 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, повний текст якої підписаний 05.03.2021.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) вона подається з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звідси скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, та який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.
Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він установлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати суду докази такого направлення.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, ставки судового збору за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Зі змісту поданої Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" позовної заяви вбачається, що ним заявлялися чотири позовні вимоги немайнового характеру про визнання протиправними та скасування чотирьох рішень державного реєстратора.
Виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даної касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 15 368 грн (1 921 грн x 4 немайнові вимоги) x 200%. Утім скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, доказів сплати судового збору не надав.
З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 15 368 грн, перерахувати його за такими реквізитами: УК у Печерському р-ні/Печерський р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207, та надати належні докази сплати судового збору суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без руху до 14.05.2021.
2. Встановити Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов