06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа №922/2056/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
представників учасників справи:
позивача - Горошко Т.М.,
відповідача - Селіванова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (головуючий суддя - Пелипенко Н. М., судді Барбашова С. В., Істоміна О. А.) та рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 (суддя Присяжнюк О. О.)
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (головуючий суддя - Пелипенко Н. М., судді Барбашова С. В., Істоміна О. А.)
у справі №922/2056/20
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування"
про стягнення 3540648,66 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2020 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (далі - ТОВ "ХЕЗ ПТМ"), в якій просило стягнути з відповідача 2444593,78 грн пені та 1096054,88 грн штрафу.
1.2. Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 624, 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 216, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 27.11.2018 №УБГ904/015-18 (далі також - договір поставки) щодо строків поставки товару, а саме - кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 в кількості 8 штук на загальну суму 15657926,40 грн.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 27.11.2018 між АТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "ХЕЗ ПТМ" (постачальник) укладений договір поставки №УБГ904/015-18 (далі - договір поставки).
2.2. Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити покупцеві кран привишковий (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
2.3. Пунктом 1.2 договору поставки передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
2.4. Відповідно до пункту 5.1 договору поставки строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації та графіку поставки до цього договору.
2.5. Відповідно до пункту 6.3.1 договору поставки постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
2.6. Специфікацією №1 від 27.11.2018 до договору поставки передбачено поставку кранів консольно-поворотних стаціонарних КПС 5-10 (аналог привишкового крана типу КПБ-5) ТУ У 29.2-32868567-005:2006 УКТ ЗЕД 8426, у кількості 8 шт. на загальну суму 15657926,40 грн, в т.ч. ПДВ. Строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.
2.7. У графіку поставки товару від 27.11.2018 до договору (додаток №3 до договору) сторони визначили строки поставки кранів у загальній кількості 8 шт., а саме: 2 шт. - протягом 120 календарних днів; 3 шт. - протягом 180 календарних днів; 3 шт. - протягом 210 календарних днів (т.1 а.с.52).
2.8. Пунктом 5.2 договору поставки передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів), або видаткової накладної.
2.9. Згідно з абзацом другим пункту 5.3.1 договору поставки за вимогою покупця, постачальник зобов'язаний забезпечити вільний доступ представникам покупця до виробничих потужностей, на яких відбувається процес виготовлення товару, що є предметом даного договору, для інспекції якості товару, що виробляється, на всіх етапах його виробництва.
2.10. Пунктом 6.2.2 договору поставки сторони передбачили право покупця контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором. За умовами пункту 6.2.5 цього договору покупець має право відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікації.
2.11. Відповідно до пункту 7.9 договору поставки у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
2.12. В пункті 7.11 договору поставки сторони передбачили, що до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VII "Відповідальність сторін" зазначеного договору, покупець має право притримати оплату за товар на суму таких штрафних санкцій.
2.13. Під час виготовлення кранів постачальником - ТОВ "ХЕЗ ПТМ", між ним та покупцем відбувалось листування щодо строків виготовлення кранів з урахуванням фактичних обставин, що склались під час виконання умов договору поставки.
2.14. Так, ТОВ "ХЕЗ ПТМ" листом від 19.03.2019 за вих. №2042/03/19 (т.1 а.с.226) повідомило АТ "Укргазвидобування" про виникнення неочікуваних складнощів із постачанням комплектуючих частин від зарубіжних постачальників, що спричинило вимушену затримку з виготовленням та поставкою першої партії кранів по договору поставки.
2.15. Листом від 03.06.2019 №129/06/19 ТОВ "ХЕЗ ПТМ" звернулося до АТ "Укргазвидобування" щодо погодження конкретних строків поставки двох кранів (першої партії) у термін: до 11.06.2019 - кран №1; до 18.06.2019 - кран №2 (т.1 а.с.73).
2.16. Листом від 03.06.2019 №015-015-6097-1 покупець погодив поставку першої партії кранів (т.1 а.с.74).
2.17. За видатковим накладним від 10.06.2019 №18 та від 12.06.2019 №19 постачальник здійснив поставку крану №1 та крану №2. Покупець прийняв першу партію товару без будь-яких претензій та зауважень, про що склав акти вхідного контролю №715 та №726 (т.1 а.с.75, 76).
2.18. Листом від 04.12.2019 №2288/12/19 ТОВ "ХЕЗ ПТМ" звернулося до АТ "Укргазвидобування" щодо погодження конкретних строків поставки трьох кранів (другої партії) у термін: до 17.12.2019 - кран №1; до 20.12.2019 - кран №2; до 24.12.2019 - кран №3 (т.1 а.с.77).
2.19. Листом від 05.12.2019 №015-015-13769-1 покупець погодив поставку двох партії кранів (т.1 а.с.78).
2.20. За видатковим накладним від 16.12.2019 №39, від 17.12.2019 №40, від 19.12.2019 №42 постачальник здійснив поставку другої партії кранів. Покупець прийняв другу партію товару без будь-яких претензій та/або зауважень, про що склав акти вхідного контролю №1123, №1126 та №1129 (т.1 а.с.79, 80, 81).
2.21. Листом від 27.01.2020 №2305/01/20 ТОВ "ХЕЗ ПТМ" звернулося до АТ "Укргазвидобування" щодо погодження конкретних строків поставки трьох кранів (третьої партії) у термін з 30.01.2020 по 07.02.2020 (т.1 а.с.82).
2.22. Листом від 27.01.2020 №015-015-743-1 покупець погодив поставку третьої партії кранів (т.1 а.с.83).
2.23. За видатковим накладним №16 від 30.01.2020, від 03.02.2020 №17, від 05.02.2020 №18 постачальник здійснив поставку третьої партії. Покупець прийняв третю партію товарів без претензій або зауважень, про що склав акти вхідного контролю №25, №34 та №38 (т.1 а.с.84-92).
2.24. Позивач здійснив оплату товару, поставленого відповідачем в повному обсязі, за платіжними дорученнями від 14.08.2019 №187458, від 20.08.2019 №188978, від 22.01.2020 №251153, від 22.01.2020 №251152, від 24.01.2020 №252819, від 27.02.2020 №264246, від 05.03.2020 №265482, від 05.03.2020 №265481 (т.1 а.с.93-96 з обох сторін аркушів), без притримання оплати товару на суму штрафних санкцій згідно з пунктом 7.11 договору поставки.
2.25. Позивач при зверненні до суду з позовом вказував, що постачальник прострочив виконання зобов'язання за договором поставки в частині поставки товару, чим порушив пункти 5.1 та 6.3.1 цього договору.
2.26. АТ "Укргазвидобування" посилалось на те, що:
- відповідно до видаткової накладної від 10.06.2019 №18 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 73 дні;
- відповідно до видаткової накладної від 12.06.2019 №19 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 75 днів;
- відповідно до видаткової накладної від 16.12.2019 №39 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 203 дні;
- відповідно до видаткової накладної від 17.12.2019 №40 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 204 дні;
- відповідно до видаткової накладної від 19.12.2019 №42 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 206 днів;
- відповідно до видаткової накладної від 30.01.2020 №16 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 218 днів;
- відповідно до видаткової накладної від 03.02.2020 №17 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 222 дні;
- відповідно до видаткової накладної від 05.01.2020 №18 постачальник поставив частину товару в кількості 1 штука на суму 1957240,80 грн, прострочивши поставку на 224 дні.
2.27 В порядку досудового врегулювання господарських спорів, позивач 19.02.2020 направив до відповідача претензію від 13.02.2020 №032-03-Т з вимогою щодо погашення штрафних санкцій в сумі 3540648,66 грн (пеня в сумі 2444593,78 грн та штраф в сумі 1096054,88 грн), яку відповідач залишив без задоволення.
2.28. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки зумовило звернення позивача до Господарського суду Харківської області з цим позовом.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.10.2020 у справі №922/2056/20 у задоволенні позовних вимог відмовив.
3.2. Додатковим рішенням від 03.10.2020 Господарський суд Харківської області у справі №922/2056/20 за клопотанням ТОВ "ХЕЗ ПТМ" стягнув з АТ "Укргазвидобування" на користь відповідача 84042,24 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 25.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 у справі №922/2056/20 залишив без змін; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2020 скасував; в задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 84042,24 грн відмовив; у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 48000,00 грн відмовив.
3.4. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові мотивоване тим, що в договорі поставки та в графіку поставки товару до зазначеного договору не встановлено строку виконання відповідачем зобов'язань по договору щодо поставки товару.
3.5. Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність однозначного розуміння строків поставки в умовах договору поставки, специфікації та графіку поставки товару до нього, та здійснення сторонами конклюдентних дій, які полягали у узгодженні ними строків поставки товару шляхом листування (листи відповідача від 03.06.2019 №129/06/19, від 04.12.2019 №2288/12/19, від 27.01.2020 №2305/01/20, та листи позивача від 03.06.2019 №015-015-6097-1, від 05.12.2019 №015-015-13769-1, від 27.01.2020 №015-015-743-1), в межах яких відповідач здійснив поставку товару, дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на порушення відповідачем строків поставки товару по договору поставки.
3.6. Щодо задоволення клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи; заявлена до стягнення сума витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірною складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенню справи для сторони.
3.7. При цьому судом першої інстанції враховано, що позивач в порядку, визначеному частиною п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не звертався з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
3.8. Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем понесення цих витрат документально не підтверджено.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. 25.02.2021 АТ "Укргазвидобування" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. У якості підстави касаційного оскарження АТ "Укргазвидобування" зазначило пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, пославшись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.04.2018 у справі №904/11317/16, від 17.04.2018 у справі №916/1626/16 щодо застосування статті 627 ЦК України, статей 180, 265, 267 ГК України; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 251 - 253 ЦК України у подібних правовідносинах; необґрунтоване відхилення судами клопотання позивача про дослідження та огляд доказів, а також встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.
4.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо зміни строків поставки товару за договором шляхом листування.
4.4. Скаржник вказує на те, що таке листування сторін не могло змінювати зобов'язання сторін за договором в частині строків поставки товару, зважаючи на визначений договором поставки порядок внесення до нього відповідних змін.
4.5. 17.02.2021 ТОВ "ХЕЗ ПТМ" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в цій справі, в якій просить: скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020; залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції від 03.11.2020; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 48000,00 грн; стягнути з позивача на користь відповідача 48000,00 грн витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
4.6. У якості підстави касаційного оскарження ТОВ "ХЕЗ ПТМ" зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, пославшись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 11.09.2020 у справі №922/3724/19, від 22.03.2018 у справі №910/9111/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18 щодо застосування статті 126 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
4.7. Скаржник звертає увагу не те, що суд не наділений повноваженнями, а відповідно - не в праві, з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Обов'язок доведення несвпівмірності витрат покладається саме на сторону, яка має заявити про це відповідне клопотання.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
Щодо касаційної скарги АТ "Укргазвидобування"
6.2. Відповідно до частин першої та третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
6.3. Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
6.4. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
6.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом (частини перша, п'ята статті 265 ГК України).
6.6. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (частини друга, четверта статті 267 ГК України).
6.7. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).
6.8. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
6.9. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
6.10. Наведені норми закону дають підстави для висновку, що у господарських правовідносинах поставка товару здійснюється на підставі договору, у якому сторони встановлюють таку істотну для цього виду договорів умову як строк поставки, який може ними погоджуватись у формі графіку, у якому строк може визначатись днями, а перебіг строку починається з наступного дня після, зокрема, відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.
6.11. Судами встановлено обставини, відповідно до яких строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору поставки та є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. договору поставки).
6.12. Суди не застосували до спірних правовідносин сторін вищенаведені норми матеріального права, у зв'язку з чим не дослідили цього графіку та не дали йому оцінки; не зважили на те, що сторони домовились як про істотну умову договору про строк поставки відповідно до вищенаведеного законодавчого регулювання, зазначили у графіку поставку у календарних днях, а для цілей визначення з якого моменту вираховується строк поставки в календарних днях навели формулу "ТО - календарні дні", зі зноскою, що позначка "ТО" це є дата підписання договору.
6.13. Також суди не дослідили поданої позивачем документації допорогової закупівлі №УГБ 18(Т)-187, щодо умов закупівлі (з урахуванням зазначеного у цій документації графіку поставки, який співпадає з графіком поставки до договору, та з урахуванням зазначення граничного терміну постачання: протягом 210 календарних днів з дати укладання договору), в якій (закупівлі) відповідач прийняв участь, надав: (1) цінову пропозицію, в якій зазначено, що він вивчив документацію допорогової закупівлі та технічні вимоги до предмету закупівлі, та згоден виконати вимоги замовника та договору про закупівлю на умовах строку поставки товару згідно графіку поставки (пункт 11); (2) декларацію про прийняття умов проведення процедур закупівель (т.1 а.с.108-117).
6.14. Не дослідивши поданих позивачем доказів суди дійшли до передчасного висновку про те, що сторони не встановили у договорі строку поставки та щодо того, що сторони встановили строк поставки шляхом листування, з чого помилково виходив суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
6.15. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина перша статті 188 ГК України).
6.16. Приписами статей 629 та 654 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а його зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
6.17. Частиною першою статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
6.18. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина третя статті 639 ЦК України).
6.19. Наведені норми встановлюють, що сторони, які уклали договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами, можуть вносити до нього зміни тільки у цій формі, у даному випадку у формі єдиного документа, підписаного уповноваженими представниками сторін.
6.20. Отже відповідно до вищенаведеного законодавчого регулювання, яке також не застосовано судами до спірних правовідносин, сторони домовились, що всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (пункт 1.8. договору), проте ця умова договору залишилась без оцінки суду апеляційної інстанції, який у зв'язку із цим дійшов до помилкового висновку про досягнення сторонами договору поставки домовленості про строки поставки шляхом листування.
6.21. Також судом не встановлено особу, яка підписувала листи, в яких за висновком суду апеляційної інстанції виражена воля АТ "Укргазвидобування" на укладення договору, яким погоджено строки виконання договору поставки, наявності у неї відповідних повноважень, як і не встановлено обставин скріплення печаткою підпису цієї особи.
6.22. Судом не дано оцінки і тому, що зазначена у листах позивача від 03.06.2019 №015-015-6097-1, від 05.12.2019 №015-015-13769-1, від 27.01.2020 №015-015-743-1 особа, лише давала дозвіл на поставку у дати, які просив погодити позивач, що: по-перше, відповідає умові договору про право позивача відмовитись від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікації (пункт 6.2.5. договору поставки), яка не досліджена судами; по-друге, мало б бути оцінене судом у сукупності з умовами договору поставки, викладеними у розділі V "Поставка товару", зокрема стосовно погодження сторонами того, що відвантаження товару здійснюється після отримання постачальником погодження покупця (пункт 5.3. договору поставки).
6.23. При цьому висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач (покупець) був обізнаний про виникнення затримки при виготовленні та поставці спірних кранів в межах договору поставки, що за висновком цього суду стало підставою для узгодження конкретних строків поставки, лише підтверджує правову позицію позивача стосовно того, що поставка товару на виконання цього договору відбувалась з порушенням взятих на себе відповідачем зобов'язань. Крім того така обізнаність позивача (покупця) про виникнення ускладнень у відповідача (продавця) жодним чином не впливає на зобов'язання останнього поставити товар у строк, визначений графіком поставки, та не звільняє його від відповідальності за порушення графіку поставки товару.
6.24. Посилання судів на обставини прийняття позивачем товару та складання за наслідком цієї події актів вхідного контролю, з подальшою оплатою товару без притримання оплати за товар (пункт 7.11. договору поставки), також не може свідчити про погодження позивача на зміну сторонами договору строків поставки товару, визначеного графіком поставки товару, адже обрання варіанта правової поведінки покупця є виключно правом останнього, так як умовами договору на нього не покладено обов'язку не приймати товар або висувати постачальнику певні претензії одночасно із прийняттям товару, що поставляється невчасно.
6.25. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
6.26. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.27. Підсумовуючи, Суд констатує, що (1) суди не дослідили всі зібрані у справі докази, на підставі яких суд повинен був встановити обставини наявності/відсутності у відповідача обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення строку поставки товару; (2) порушили правила статті 86 щодо оцінки доказів; встановили обставини того, що строк поставки товару за договором поставки, укладеним сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами, встановлений договором, укладеним шляхом листування сторін, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 180, 265, 267 ГК України та статті 627 ЦК України, викладених у постановах від 12.04.2018 у справі №904/11317/16, від 17.04.2018 у справі №916/1626/16, у зв'язку з чим прийняті у цій справі судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими у розумінні статті 236 ГПК України, а відтак підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.28. Оскільки наведені скаржником доводи у якості підстав для касаційного оскарження знайшли своє підтвердження, подане відповідачем клопотання про закриття касаційного не підлягає задоволенню.
Щодо касаційної скарги ТОВ "ХЕЗ ПТМ"
6.29. Враховуючи те, що рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 у цій справі та прийнята за наслідком його перегляду постанова Східного апеляційного господарський суд постановою від 25.01.2021, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2020 у справі №922/2056/20 також підлягає скасуванню.
6.30. Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про непідтвердження відповідачем витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, помилково не врахував такого.
6.31. Відповідно до статті 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
6.32. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
6.33. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного ГПК України ).
6.34. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
6.35. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
6.36. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.37. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
6.38. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
6.39. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
6.40. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
6.41. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
6.42. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
6.43. При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПУ України).
6.44. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
6.45. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.46. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
6.47. Урозумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
6.48. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
6.49. Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.50. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
6.51. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
6.52. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.
6.53. Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
6.54. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
6.55. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
6.56. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
6.57. Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2020 представник відповідача звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про стягнення з позивача 84042,24 грн судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі статей 126, 129, 244 ГПК України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав копії наступних документів: договір про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 №1/1/4; акт виконаних робіт від 22.10.2020 №1/000065/4 до договору від 16.07.2020 №1/1/4; платіжне доручення від 17.07.2020 №411 про сплату за юридичні послуги на суму 28000,00 грн; поштові фіскальні чеки від 21.07.2020 та від 10.08.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1976 від 24.02.2016 адвоката Селіванова М.В.
6.58. Також, під час апеляційного перегляду справи представник відповідача просив стягнути з позивача 48000,00 грн витрат з надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, подавши відповідну заяву. До вказаної заяви надав копію акта виконаних робіт від 12.01.2021 №1/000134/4 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2020 №1/1/4.
6.59. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на надання правової допомоги в суді першої інстанції, а також відмовляючи відповідачу у заяві про стягнення відповідних витрат в суді апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що у наданих відповідачем актах виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги сторонами не було узгоджено розмір погодинної оплати (за кожну годину наданої правової допомоги).
6.60. Проте, судом апеляційної інстанції помилково не враховано обставини погодження сторонами в договорі про надання правничої (правової) допомоги оплати гонорару адвоката у фіксованому розмірі з визначенням відповідних строків сплати цієї винагороди, що відповідає положенням статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
6.61. Натомість, відмовляючи у стягненні судових витрат на правничу допомогу, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції залишив без належної уваги докази щодо їх часткової сплати відповідачем та докази, відповідно до яких у відповідача виник обов'язок сплатити судові витрати в загальному розмірі вартості фактично наданих та переданих по акту робіт з надання правничої допомоги, в якому міститься перелік виконаних робіт, що виключає право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат в повному обсязі.
6.62. При цьому будь-яких висновків щодо відповідності заявлених відповідачем до стягнення витрат на надання правової допомоги критеріям, визначеним частини п'ятої статті 129 ГПК України, постанова також не містить, і судом взагалі не дано аналізу описам виконаних адвокатом відповідача робіт.
6.63. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
6.64. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
6.65 Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
6.66. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
6.67. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
6.68. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник (позивач) у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.3. З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає, що прийняті місцевим та апеляційним судами рішення по суті спору слід скасувати та направити справу №922/2056/20 на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення процесуальних порушень щодо повноти встановлення фактичних обставин справи та виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
8.2. Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" задовольнити частково.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2020 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2056/20 скасувати.
4. Справу №922/2056/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. В. Бакуліна
Судді Н. М. Губенко
О. А. Кролевець