?
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/69/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглядаючи касаційні скарги Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2020, додаткове рішення цього ж суду від 29.09.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі
за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у розмірі 132 080 грн
за участю представників:
позивача - Кайдан А. О.,
відповідача - Крячко О. В.,
третьої особи - не з'явилися,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (далі - АТ «Укрнафтохімпроект») про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій у розмірі 132 080 грн, посилаючись на невиконання останнім умов договору на розробку проектно-кошторисної документації від 07.09.2018 № 70.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. 07.09.2018 між Департаментом як замовником та АТ «Укрнафтохімпроект» як виконавцем укладено договір № 70, згідно з яким останнє зобов'язалося за замовленням замовника виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Торецьк», зазначені у завданні на проектування (додаток № 2) зі здійсненням комплексної державної експертизи, а замовник зобов'язався прийняти й оплатити їх вартість.
3. Ці роботи повинні відповідати завданню на проектування (додаток №2), вимоги ДБН А.2.2-3:2014 та іншим чинним нормативним документам і законодавчим актам, які регламентують розробку проектної документації (пункт 1.2.). Вартість робіт склала 520 000 грн з ПДВ в сумі 86 666,67 грн (пункт 2.1.). Виконавець починає виконання робіт з моменту укладання договору та передачі замовником вихідних даних (пункт 3.1.). Строк виконання робіт визначено календарним графіком (додаток № 4), що є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2.). Датою завершення робіт виконавцем вважається дата передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації з проведеною виконавцем державною експертизою та актом приймання-передачі (пункт 3.3.). При завершенні робіт виконавець надає замовнику проектно-кошторисну документацію, акт приймання-передачі, що є підставою для проведення розрахунку (оплати) виконаних робіт (пункт 5.1.). Замовник протягом десяти днів після одержання проектно-кошторисної документації та акта приймання-передачі проектно-кошторисної документації зобов'язаний розглянути її та передати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти договору. Якщо протягом десяти днів після одержання проектно-кошторисної документації та акта приймання-передачі проектно-кошторисної документації замовник не передав виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти договору, проектно-кошторисна документація вважається прийнятою замовником без зауважень. У випадку обґрунтованої відмови замовника від приймання робіт складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків виконання. У разі виконання робіт неналежної якості або виявленні недоліків виконаних робіт замовник має право порушувати перед виконавцем питання щодо дострокового розірвання договору. Виконавець надає замовнику готову документацію в чотирьох примірниках на паперових та електронних носіях (пункти 5.2, 5.3, 5.4, 5.6). До обов'язків замовника входить, зокрема: надання виконавцю вихідних даних, необхідної характеристики й іншої інформації щодо об'єкта, визначеного в пункті 1.1. договору, у строк не пізніше десяти днів після підписання договору; своєчасна та в повному обсязі оплата за виконані роботи в залежності від реального фінансування; прийняття робіт згідно з актом виконаних робіт та завдання на проектування (додаток №2) (пункти 6.1.1, 6.1.2., 6.1.3). Замовник має право, зокрема, контролювати термін виконання робіт у строки, встановлені цим договором; повернути акт виконавцю без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (пункт 6.2.). До обов'язків виконавця входить, зокрема: виконання повністю та у встановлені строки всіх проектно-кошторисних робіт, які є предметом цього договору; у разі виявлення замовником недоліків в процесі виконання робіт виконавець усуває їх в короткий термін за власний рахунок; усунення всіх обґрунтованих недоліків в проектно-кошторисній документації за результатами державної експертизи (пункти 6.3.1., 6.3.4., 6.3.5.).
4. Виконавець у порядку, визначеному нормативними документами та договором, веде і передає замовнику після завершення робіт документи про виконання договору (пункт 7.2.). У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (пункт 8.4.). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2018).
5. У додатках до договору сторони погодили договірну ціну, завдання на проектування, зведений кошторис, календарний графік, згідно з яким роботи по першому етапу (збір вихідних даних, обстеження, виконання інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних робіт) виконавець виконує у термін вересень 2018 року - червень 2019 року; роботи по другому етапу (розробка проектної документації) у термін листопад 2018 року - червень 2019 року; роботи по третьому етапу (проходження комплексної експертизи та процедури оцінки впливу на довкілля для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля) у термін листопад 2018 року - червень 2019 року; роботи по четвертому етапу (розробка робочої документації) у термін грудень 2018 року - червень 2019 року.
6. 14.06.2019 на виконання цього договору відповідач надав позивачу технічну документацію для розгляду та погодження по об'єкту «Реконструкція каналізаційних споруд м. Торець», а саме: звіт зі збору вихідних даних, технічний звіт інструментального обстеження; звіт з виконання інженерно-геологічних робіт; звіт з виконання інженерно-геодезичних робіт, а також акт здавання-приймання наданих послуг за вказаним договором на загальну суму 193 744,93 грн з ПДВ.
7. 21.06.2019 ці матеріали повернуті виконавцю на доопрацювання у зв'язку з їх оформленням неналежним чином відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад і зміст проектної документації на будівництво» та інших нормативних документів, які регламентують розробку проектно-кошторисної документації (лист Департамента №05-15/34861/90-19).
8. 10.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 05-15/4306/90-19 про негайне виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Торецьк» відповідно до вихідних даних для проведення проектування згідно з договором, здійснення комплексної державної експертизи та надання її Департаменту у паперовому вигляді у чотирьох примірниках та електронному вигляді в форматі PDF, відповідно до вимог ДБН А.2.2.-3:2014.
9. 12.07.2019 відповідач направив на адресу Департаменту відкориговану технічну документацію.
10. 22.07.2019 ці матеріали повторно повернуті виконавцю на доопрацювання у зв'язку з невідповідністю їх вимогам ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва» та інших нормативних документів, які регламентують розробку проектно-кошторисної документації.
11. 03.09.2019 відповідач у відповідь на претензію щодо порушення умов договору зазначив, що у зв'язку з відсутністю належного узгодження проектних рішень з боку замовника, відсутністю або несвоєчасного надання технічних умов, передбачених пунктом 16 завдання на проектування (додаток № 2 до договору), та вихідних даних, посилання у претензії на порушення умов договору безпідставні.
12. 11.10.2019 відповідач звернувся до Департамента з листом про передачу документації по об'єкту.
13. 18.10.2019 позивач повернув технічну документацію з посиланням на відсутність погодження проектних рішень щодо реконструкції каналізаційних очисних споруд з Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу».
14. Зважаючи на недосягнення сторонами згоди з питання порушення відповідачем умов договору щодо належного виконання своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. 16.09.2020 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, про часткове задоволення позову, зобов'язав АТ «Укрнафтохімпроект» виконати договір на розробку проектно-кошторисної документації від 07.09.2018 № 70, укладений між ним та Департаментом, щодо виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Торецьк», зазначених у завданні на проектування (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору (код за ДК 021-2015 71242000-6 «Підготовка проектів та ескізів, оцінювання витрат»), а також пройти комплексну державну експертизу; в задоволенні іншої частини позову відмовив.
16. Крім того, 29.09.2020 Господарський суд Донецької області ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, про стягнення з Департаменту на користь АТ «Укрнафтохімпроект» 13 921,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
17. Департамент звернувся до суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги в цій частині. Також просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду від 29.09.2020, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, про стягнення з Департаменту на користь АТ «Укрнафтохімпроект» 13 921,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих витрат.
18. Касаційні скарги обґрунтовані положеннями пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Департамент указав на те, що апеляційним господарським судом не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 904/589/19 щодо застосування пункту 2 частини другої статті 231 ГК України.
19. Крім того, у касаційній скарзі міститься посилання на постанову Вищого господарського суду від 27.02.2007 у справі № 45/377, яка не береться до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Укрнафтохімпроект» просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справі № 904/589/19, на яку посилається скаржник у касаційних скаргах, не є подібними зі справою, що розглядається, а крім того, Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій у справі № 904/589/19, направив її на новий розгляд до місцевого господарського суду і ним не зроблено будь-якого висновку із застосування будь-якої норми права. У разі відмови у закритті касаційного провадження, відповідач просить залишити без задоволення касаційні скарги Департаменту, а судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
21. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
22. Як зазначалося вище, Департамент у касаційних скаргах просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій лише у частині відмови у стягненні з відповідача штрафних санкцій та в частині стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу, тому Верховний Суд переглядає оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій лише в цих частинах.
23. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
24. Як зазначалося вище, касаційна скарга обґрунтована положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України і позивач указує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 904/589/19 щодо застосування пункту 2 частини другої статті 231 ГК України.
25. Утім Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
26. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
27. Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
28. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
29. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
30. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
31. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов'язки учасників спору) та об'єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
32. Так, у наведеній скаржником справі № 904/589/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за виконання відповідачем робіт з порушенням строків, та направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому судами установлено, що термін завершення робіт був 30.04.2018, тоді як роботи виконані лише у серпні 2018 року. Умовами договору підряду сторони передбачили відповідальність підрядника у разі прострочення виконання ним підрядних робіт за наявності його вини, а саме пеню за кожний день у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за договором та штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних у строк робіт. Розрахунок розміру пені суд першої інстанції здійснював з урахуванням загальної фактичної вартості капітального ремонту екскаватора ЕКГ-10 госп. № 47 у межах подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), а розрахунок штрафу - у розмірі 15 % від фактичної вартості не виконаних у строк робіт. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив про допущену помилку суду першої інстанції у розрахунку пені, який обмежився обліковою ставкою НБУ, не врахувавши того факту, що позивач просить стягнути пеню за порушення не грошового зобов'язання, а зобов'язання за порушення строків виконання робіт, а тому на такі правовідносини Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не поширюється.
33. Підставою направлення справи № 904/589/19 на новий розгляд до місцевого господарського суду Верховним Судом зазначено те, що при визначенні розміру пені судам слід було з'ясувати кінцеву загальну вартість робіт за договором з урахуванням усіх підписаних актів приймання виконаних робіт. Верховний Суд також критично оцінив розрахунок суми штрафу, здійснений судом апеляційної інстанції. Указав, що суд помилково виходив з того, що вартість невиконаних робіт становить 1 420 711,96 грн, а розмір штрафу слід визначати, виходячи з різниці між вартістю робіт, зазначеною у договорі, та реальною вартістю виконаних у строк робіт. Договором установлено, що штраф вираховується із суми вартості невиконаної у строк роботи. У зв'язку з цим сума штрафу повинна визначатися з урахуванням загального обсягу робіт, які підрядник повинен був виконати за договором, та на підставі наявних у справі актів виконаних робіт. Для цього судам слід було установити: 1) чи увесь обсяг робіт, передбачений договором, виконаний підрядником; 2) які роботи виконані з порушенням установленого строку з вини підрядника; 3) яка вартість невиконаних у строк робіт згідно з актами приймання виконаних робіт. Проте суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі давальницької сировини датовані після настання виконання строку робіт 21.05.2018 та 06.06.2018, лист Приватного підприємства «Альянс-Запчастина» від 19.07.2018 № 71, адресований позивачеві, та додаткову угоду № 1 до договору підряду № 2017/д/ОГЄ/958 від 05.07.2017, укладену між Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЗ-Кривбасс-Сервіс». Ці обставини мають важливе значення з огляду на підстави позову - неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема щодо належного, в повному обсязі та вчасного виконання комплексу робіт, визначених у договорі. Оскільки, ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи щодо додержання сторонами договору підряду своїх зобов'язань за цим договором, наявність/відсутність обставин, які би свідчили про вину відповідача у невиконанні своїх зобов'язань та/або неможливість належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи бездіяльності позивача, та, як наслідок, наявність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення, Верховний Суд указав, що їх висновки по суті спору в частині вимог про стягнення пені та штрафу є передчасними.
34. Отже, наведена позивачем у касаційній скарзі постанова Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 904/589/19 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі, що розглядається, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа № 904/589/19 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
35. Крім того, у справі № 904/589/19 Верховний Суд взагалі не застосовував пункт 2 частини другої статті 231 ГК України, про що наголошує скаржник у касаційній скарзі у справі, що розглядається.
36. Отже, доводи позивача щодо неврахування судом позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 904/589/19, відхиляються Верховним Судом, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 904/589/19.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
37. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
38. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування пункту 2 частини другої статті 231 ГК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки правовідносини у справі № 904/589/19, на яку посилається скаржник, та в цій справі, що переглядається, не є подібними; аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційних скаргах, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Департаменту.
Судові витрати
39. Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадку закриття касаційного провадження сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційними скаргами Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації на постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2020 та додаткове рішення цього ж суду від 29.09.2020 у справі № 905/69/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич