13.04.2021 Справа № 920/880/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А. розглянувши матеріали справи № 920/880/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720),
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Тепловодпостач” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, ідентифікаційний код 31589837)
про стягнення 667592,42 грн.,
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Поліщук В.О.;
відповідача (в режимі відеоконференції): Суткевич О.О.
До господарського суду надійшла позовна заява № 14/4-1160 від 31.07.2019 АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до товариства з обмеженою відповідальністю “Тепловодопостач”, де позивач просить суд стягнути з відповідача на сою користь 2010770,16 грн. заборгованості за постачання природного газу відповідно до договору № 5145/1617-ТЕ-29 від 30.09.2016, укладеного між сторонами, з яких: 1293942,72 грн. основний борг, 294008,88 грн. пеня, 96453,00 грн. 3 % річних, 326365,56 грн. інфляційні втрати, а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 30161,55 грн.
Ухвалою від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/880/19 та призначено підготовче засідання на 08.10.2019.
Ухвалою суду від 22.10.2019 підготовче засідання відкладено на 19.11.2019.
21.10.2019 до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 16.10.2019 (вх. № 3262к від 21.10.2019), у зв'язку з наявністю в господарському суді міста Києва спору між ТОВ “Тепловодпостач” та АТ “НАК “Нафтогаз України” про перерахунок вартості природного газу, до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/13848/19.
Ухвалою суду від 19.11.2019 зупинено провадження у справі № 920/880/19 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/13848/19.
Ухвалою суду від 05.02.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.02.2021.
02.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 667592,45 грн., у тому числі: пеня в сумі 189027,62 грн., 3% річних у сумі 123969,33 грн., інфляційні втрати в сумі 354595,50 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 01.04.2021.
Ухвалою суду від 01.04.2021 відкладено розгляд справи по суті на 13.04.2021.
09.04.2021 представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
Відповідно до укладеного між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (відповідач - споживач) договору постачання природного газу № 5145/1617-ТЕ-29 від 30.09.2016, постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а останній оплатити його на передбачених договором умовах.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору у редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 - квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 13869112,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно здійснював оплату спожитого природного газу, у зв'язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 8.2 договору, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.1 договору постачання природного газу оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19і Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19! Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як
погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Судом встановлено, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. договору.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 3 % річних в загальній сумі 123969 грн. 33 коп. за жовтень 2016 року - квітень 2017 року, виходячи з суми заборгованості помісячно, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат та інфляційні втрати за період з 01.04.2017 по 29.02.2020 в сумі 354595,50 грн.
Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх правомірність та стягнення з відповідача на користь позивача 354595,50 грн. інфляційних втрат та 123969,33 грн. трьох відсотків річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору, замінено в п. 8.2 договору слова « 21% річних» на « 16,4% річних». Додаткова угода діє з 01.04.2017.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
У пункті 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
У п. 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 189027,62 грн., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат. Позивачем не нараховувалась пеня на вартість природного газу оплаченого відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні 2016 року - квітні 2017 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 123969,33 грн., пені в сумі 189027,62 грн., інфляційних втрат в сумі 354595,50 грн.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені, а також 3% річних та інфляційних втрат враховуючи те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням ТОВ «Тепловодпостач» умов договору. Крім того, відповідач є підприємством, єдиним видом діяльності якого є надання комунальних послуг з теплопостачання та постачання гарячої води споживачам, більшість з яких становить населення м. Конотоп. Як зазначає відповідач, внаслідок несвоєчасної оплати послуг з боку споживачів, ТОВ «Тепловодпостач» зазнає суттєвих збитків та саме ці обставини унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Стосовно зменшення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У даному випадку суд враховує, що існуючий за договором борг відповідач тривалий час не сплачував, чим останній порушив права та інтереси позивача. Доказів вжиття відповідачем відповідних заходів з цього приводу матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять і доказів фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за договором.
Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, зокрема, приймаючи до уваги несвоєчасно сплачену вартість за договором поставленого газу в загальному розмірі 13869112,16 грн., що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, а тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 10013,89 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Тепловодпостач” (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, ідентифікаційний код 31589837) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 189027 грн. 62 коп. (сто вісімдесят дев'ять тисяч двадцять сім гривень 62 копійки) пені, 123969 грн. 33 коп. (сто двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 33 копійки) 3 % річних, 354595 грн. 50 коп. (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 50 копійок) інфляційних втрат, 10013 грн. 89 коп. (десять тисяч тринадцять гривень 89 копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.04.2021.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко