36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.04.2021 Справа № 917/163/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.
При секретарі судового засідання Дерій Ю.В.,
розглянувши матеріали за позовною заявою Фізичної особи підприємця Радіонова Тараса Володимировича, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер», вул. Кагамлика, 37, м. Полтава, 36000
про стягнення 76284,88 грн.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 76284,88 грн боргу за договором № 050719-1 на транспортно-експедиційні послуги від 05.07.2019, з яких: 51268,00 грн - основний борг, 3325,32 грн - пеня, 19951,34 грн - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 1740,22 грн - інфляційні витрати.
Ухвалою від 15.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ч. 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» є: вул. Кагамлика, 37, м. Полтава, 36000.
Ухвала суду від 15.02.2021 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 30), однак була повернута органом зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 32-36). 01.04.2021 зазначена ухвала була повторно направлена відповідачу, проте повернута органом зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 37-41).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер» (замовник, відповідач) та Фізичною особою підприємцем Радіоновим Тарасом Володимировичем (експедитор, позивач) був укладений договір № 050719-1 на транспортно-експедиційні послуги від 05.07.2019 (далі - Договір, а.с. 6-11), на умовах якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги по плануванню та організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.
За змістом п. 1.2. Договору експедитор надає послуги з організації перевезень по території України; надає послуги з організації міжнародних перевезень, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту розвантаження в Україні; від пункту завантаження України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України.
Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з експедитором (п. 1.3. Договору).
Вартість послуг узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання (п. 3.1. Договору).
Загальна сума Договору складається з сум згідно рахунків, заявок за період дії цього Договору. У випадку необхідності сторони підписують акт звірки (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 4.1.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються замовником у безготівковій формі протягом 5-ти календарних днів з моменту вивантаження (отримання вантажу вантажоодержувачем). Підставою для здійснення платежу є рахунок Експедитора, направлений на електронну адресу замовника.
Доказом надання послуг з організації перевезення є оригінал товарно-транспортної накладної (CMR/TTN) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (п. 4.1.2. Договору).
Протягом 10-ти календарних днів з моменту вивантаження, експедитор направляє на адресу замовника два примірника акту наданих послуг (виконання робіт), оригінал товарно-транспортної накладної (CMR/TTN). В акті зазначається сума фактично отриманої експедитором винагороди на дату складання акта (передплати) у разі такого отримання, та сума, яка належить до сплати (п. 4.1.3. Договору).
Між сторонами Договору були погоджені наступні Договори-Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг: № 320-004074 від 08.07.2020 (а.с. 12); №320-004447 від 22.07.2020 (а.с. 16), якими обумовлено найменування Вантажовідправника, Перевізника, маршрут, найменування та вагу вантажу, марку та номер автомобіля, дату, пункт завантаження та розвантаження вантажу, вартість перевезення.
Заявки були погоджені та скріплені печатками Замовника - ТОВ «СПГ-Партнер» та Експедитора (перевізника) - ФОП Радіонова Тараса Володимировича.
За умовами Договору, підтвердженням факту надання послуги з організації перевезення являється оригінал товарно-транспортної накладної (CMR/TTN) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (п. 4.1.2 Договору).
На виконання вищезазначених Договорів-Заявок, позивачем було здійснено міжнародні перевезення вантажу відповідача з місць завантаження на території Польщі - до м. Бровари (Україна), а також з території Угорщини - до м. Полтава (Україна).
Даний факт підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, а саме: - № 14072020001 від 14.07.2020 (а.с. 14), №14072020002 від 14.07.2020 (а.с. 15), дата вивантаження 20.07.2020 (до Договору-Заявки № 320-004074 від 08.07.2020);
- № 404903 від 28.07.2020 (а.с. 18), дата вивантаження 30.07.2020 (до Договору-Заявки №320-004447 від 22.07.2020).
П.4.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язується в порядку й на умовах, встановлених даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені витрати Експедитора, пов'язані з організацією виконання перевезення за заявками згідно даного Договору.
Підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг Замовником за змістом п. 4.1.1. Договору є вивантаження (отримання вантажу вантажоодержувачем).
Як встановлено судом, Договори-Заявки відповідача, на які посилається позивач в позовній заяві, не містять в собі посилання на необхідність складання будь-яких інших документів в підтвердження факту надання послуги.
Згідно з п.2 Договорів-Заявок, оплата по заявці здійснюється протягом 15 календарних днів після вивантаження. Документи, які Експедитор надсилає на адресу Замовника після закінчення перевезення: ТТН (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірники акту виконаних робіт, рахунок.
Факт надання відповідачу послуг за Договором підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг № 320-004074 від 20.07.2020 на суму 19200,00 грн (а.с. 13), № 320-004447 від 30.07.2020 на суму 42510,00 грн (а.с. 17), в яких зазначено маршрут перевезення та держ.номер автомобіля, яким було здійснене перевезення, який співпадає з держ.номерами транспортних засобів, зазначеними у відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).
Вказані акти підписані обома сторонами в особі керівників, скріплені печатками підприємств без жодних зауважень, в них зазначено про отримання замовником усіх оригіналів документів згідно Договору, тому вони свідчать про надання позивачем та прийняття відповідачем транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів на загальну суму 61710 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за отримані транспортно-експедиційних послуги по Договору-Заявці №320-004074 від 08.07.2020 у строк до 04.08.2020 включно (дата вивантаження товару за накладними №14072020001, 14072020002 - 20.07.2020), по Договору-Заявці № 320-004447 у строк до 14.08.2020 включно (дата вивантаження товару за накладною №404903 - 30.07.2020).
Однак, як зазначає позивач, відповідач вчасно та в повному обсязі не здійснив розрахунок за надані транспортно-експедиційні послуги, чим порушив умови укладеного Договору. Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с. 19) відповідач частково оплатив послуги згідно з Договором-Заявкою №320-004074 від 08.07.2020 на загальну суму 10442,00 грн, залишок боргу по якому складає 8758,00 грн, Договір-Заявка №320-004447 від 22.07.2020 на суму 42510,00 грн є неоплаченим повністю.
Таким чином, станом на момент подання позову розмір основної заборгованості по Договору відповідача складає 51268,00 грн.
При розгляді спору по суті господарським судом приймається до уваги наступне.
Згідно з положеннями ст. 909 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст. 307 Господарського кодексу (далі - ГК) України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
В той же час, згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів.
Відповідно до статті 932 ЦК експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у такому разі експедитор може виступати у відносинах із залученою особою від свого імені чи від імені клієнта.
За змістом статей 9 та 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний сплатити експедитору належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування; при цьому доказом надання експедитором послуги з перевезення є єдиний транспортний документ або комплект документів, які відображають шлях прямування вантажу, а підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного обслуговування.
Враховуючи викладене, а також зміст Договорів-Заявок, укладених сторонами по справі, спірні правовідносини між сторонами по справі є такими, що виникли не з договору перевезення, а з договору про надання послуг з транспортного експедирування.
За умовами Договору позивач (Експедитор) взяв на себе зобов'язання послуги по плануванню та організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язався в порядку й на умовах, встановлених даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені витрати Експедитора, пов'язані з організацією виконання перевезення за заявками згідно даного Договору.
З аналізу встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами по справі склалися правовідносини з надання послуг з транспортного експедирування у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, оскільки всі перевезення, щодо оплати вартості яких подано позов, були здійснені з території Угорщини та Польщі в пункти призначення України.
Як було встановлено судом, всі міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, мають відмітки митних органів України, Польщі і Угорщини, а також підпис вантажоотримувача, засвідчений відбитком печатки, що свідчить про отримання вантажу та належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором щодо його доставки.
Як свідчать акти наданих послуг, замовник отримав всі оригінали документів згідно Договору, як це передбачено умовами Договору (п. 4.1.1. Договору) та Договорами-Заявками (п. 2) під час підписання актів надання послуг. Вказані обставини також підтверджуються і тим, що акти надання послуг були підписані відповідачем без зауважень, жодних претензій сторони одна до одної не мають.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих транспортно-експедиційних послуг є таким, що настав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 51268,00 грн задовольняються судом повністю.
Щодо нарахованих позивачем пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат суд враховує таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
З огляду на те, що відповідач не сплатив всю суму за надані послуги в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
У відповідності до п. 9 Договорів-Заявок за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день затримки оплати.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 3 325,32 грн. пені за загальний період з 16.08.2020 по 03.02.2020 (детальний розрахунок з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати основного боргу в матеріалах справи, а.с. 20).
Враховуючи умови Договорів-Заявок, відповідач мав оплатити отримані послуги у строк до 04.08.2020 включно (по Договору-Заявці №320-004074 від 08.07.2020, дата вивантаження товару за накладними №14072020001, 14072020002 - 20.07.2020), та у строк до 14.08.2020 включно (по Договору-Заявці № 320-004447, дата вивантаження товару за накладною №404903 - 30.07.2020). Позивач починає нараховувати пеню з 16.08.2020 по обох Договорах-Заявках.
Судом було здійснено перевірку розрахунку пені, з урахування умов Договорів-Заявок та норм чинного законодавства та встановлено, що за період з 30.12.2020 по 03.02.2021 на заборгованість у розмірі 51 268, 00 грн пеня має складати 605,73 грн, а не 606,79 грн, як зазначено у розрахунку позивача.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3325,32 грн. пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3324,26 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити, зокрема, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Судом враховується, що інфляційні витрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.
При перевірці розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат судом не було виявлено їх завищення з боку позивача, а навпаки, фактично позивач вимагає стягнення інфляційних втрат в меншому розмірі, ніж міг би заявити (за розрахунком суду на суму заборгованості 61710,00 грн інфляція за період з вересня по листопад 2020 складає 1743,04 грн).
Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних витрат на суму 1740,22 грн суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.
Перевірка правильності розрахунку пені та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».
Позивач також заявив до стягнення 0,2% процентів за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 19951,34 грн (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 21) з посиланням на п. 9 Договорів-Заявок№320-004074 від 08.07.2020, №320-004447 від 22.07.2020.
Відповідно до п. 9 Договорів-Заявок, замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами суд звертає увагу, що ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зазначена норма визначає можливість передбачити в договорі інший розмір саме річних (в процентах від простроченої суми) які підлягають сплаті боржником.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, передбачене ст.ст. 536, 625, 627 ЦК України право сторін визначати в договорі розмір процентів за користування грошовими коштами обмежується положенням ч.2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-якій інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
В п. 9. Договорів-Заявок сторонами не визначено, що обов'язком боржника є сплата саме річних в певному розмірі (0,2%) від простроченої суми. Таким чином, сторони не визначили в належний спосіб розмір процентів за користування грошовими коштами, в зв'язку з чим вимоги про стягнення 19951,34 грн саме як процентів за користування грошовими коштами є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманих транспортно-експедиційних послуг.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51268,00 грн основного боргу, 3324,26 грн пені, 1740,22 грн інфляційних витрат за неналежне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПГ-Партнер», вул. Кагамлика, 37, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38019458) на користь Фізичної особи підприємця Радіонова Тараса Володимировича, АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 51268,00 грн основного боргу; 3324,26 грн пені; 1740,22 грн інфляційних витрат; 1676,28 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.04.2021.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко