"15" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/4/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Петровій О.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Гречуха М.А. (довіреність №03/01-18 від 14.01.2021р.); Черевко Н.Б. (довіреність №03/01-435 від 27.05.2020р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/4/21
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" (65490, Одеська область, м. Теплодар (пн), код ЄДРПОУ 05519847)
про стягнення 1 037 843,96 грн.
04.01.2021р. акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2", в якій просить суд стягнути з відповідача 1 037 843,96 грн. заборгованості, у тому числі: 784 933,90 грн. - основної заборгованості, 160 959,14 грн. - пені, 42 290,76 грн. - 3% річних, 49 027,12 грн. - інфляційних витрат та 633,04 грн. - збитків, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №7009/18-КП-23 від 09.10.2018р., з урахуванням додаткових угод до договору, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий газ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4/21 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на "04" лютого 2021 р.
25.01.2021р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2102/21), відповідно до якого останній визнає позовні вимоги в частині суми основної заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, проте просить суд зменшити заявлені позивачем до стягнення суму пені до 1 грн. та 3% річних до 7 899,91 грн., а також залишити без задоволення заявлену до стягнення суму збитків.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що основною діяльністю відповідача є виробництво, постачання та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів, в тому числі і бюджетним установам, всі кошти, що надходили від даних груп споживачів зараховувались виключно на рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті на виконання положень ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та, згідно, зазначеної норми кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, перераховувались банками згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу , затвердженим постановою КМУ від 18.06.2014 року № 217, яким встановлено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальника теплової енергії.
При цьому, відповідач вказує, що визначення державою спеціального режиму проведення взаєморозрахунків. який полягає в автоматичному перерахуванні з рахунків зі спеціальним режимом використання грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами з одного боку, та встановлення заборони проводити розрахунки за спожиту теплову енергію через рахунки, які не мають статусу «зі спеціальним режимом використання», з іншого боку, фактично усунули відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів та виключили можливість розпоряджатися ними на власний розсуд, що в свою чергу, позбавило відповідача можливості впливати на порядок розрахунків та дотримуватися строків розрахунків з АТ «НАК «Нафтогаз України», що і стало причиною утворення заборгованості, а тому, на думку відповідача, немає підстав стверджувати, що проведення несвоєчасних та неповних розрахунків сталося з вини КП «Одеська ТЕЦ-2». Крім цього, відповідач посилається на правовий висновок викладений постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 914/1029/19 про вплив Порядку № 217 на порядок та строки розрахунків за договором постачання природного газу.
При цьому, відповідач зазначає, що розмір збитків відповідача на кінець 2017 року складав 3588,1 тис. грн., за 2018 рік - 6908,3 тис. грн., за 2019 рік - 4787,4 тис. грн., за 9 місяців 2020 року - 1285,5 тис. грн., з огляду на що, встановлені нормативи розподілу не лише позбавляють відповідача можливості акумулювати кошти з метою фінансування витрат в міжопалювальний період, але і не дозволяють здійснювати своєчасні та в повному обсязі розрахунки з іншими контрагентами (електроенергія, вугілля, паливно- мастильні матеріали, вода тощо), своєчасно сплачувати податки, виплачувати заробітну плату працівникам. Також, на думку відповідача, одним важливим чинником, який гальмує процес здійснення розрахунків відповідача зі своїми контрагентами, і на який досить складно вплинути в реаліях сьогодення, є дисципліна споживачів щодо оплати отриманої теплової енергії, зокрема, як свідчать дані з інформації про фінансові результати і дебіторську заборгованість підприємства, станом на 01.01.2017р. дебіторська заборгованість споживачів за теплову енергію складала 9294,5 тис. гри., на 01.01.2018 р. - 6466,8 тис. грн., на 01.01.2019 р. - 9473,8 тис. грн., на 01.01.2020р. - 10895,5 тис. грн., на 30.09.2020р. - 7071.0 тис. грн., при цьому, погашення дебіторської заборгованості у споживачів є основним і єдиним джерелом, з якого може сплачуватись заборгованість перед позивачем, так як КП «Одеська ТЕЦ-2» виступає посередником між АТ «НАК «Нафтогаз України» та споживачам, оскільки не споживає природний газ, а використовує його для виробництва теплової енергії, яка постачається останнім.
Так, КП «Одеська ТЕЦ-2», враховуючи правову позицію, викладену у постанові Південно- західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 р. по справі № 916/469/19 та в рішенні Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 року у справі № 916/469/19 просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені до 1 грн., та враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зменшити розмір відсотків річних на 81,32%, оскільки в середньому, саме таким є відсоток коштів від споживачів категорії «Інші споживачі», які перераховуються відповідно до порядку № 217, та якими КП «Одеська ТЕЦ-2» не могло користуватися та розпоряджатися на свій розсуд. Також, оскільки КП «Одеська ТЕЦ-2» є відповідним виробником теплової енергії та споживачем, постачання якому здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, то неправомірно застосовувати до нього положення п.1 Розділу VI «Правил постачання природного газу» щодо стягнення збитків, на які посилається позивач. На думку відповідача, є неправомірним застосуванням аналогічних положень п 3.13, п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018), оскільки вони протирічать нормам законодавства.
25.01.2021р. до Господарського суду Одеської області від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (вх.№2067/21), згідно якої останній просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/4/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено до розгляду на 04.02.2021р. о 14:30 з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", яка була задоволена ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2021р.
04.02.2021р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3143/21), відповідно до якої останній не погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, та зазначає, що п.6.1 та п.6.3 договору №7009/18-КП-23 сторони встановили, що, у разі, якщо на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити дії щодо оплати заборгованості зі свого поточного рахунку. Таким чином, позивач вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про позбавлення можливості розрахуватись за поставлений позивачем природний газ.
Також, позивач вважає, що порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджені Постановою КМУ від 18.06.2014р. № 217 (Порядок), не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них, дана позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду від 16.10.2020р. по справі №903/918/19.
Разом з тим, щодо зменшення розміру пені, позивач вказує, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б підтверджували неспроможність виконати взяті на себе зобов'язання, та зменшення розміру пені до 1 грн., що фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, розцінюється ним, як уникнення такої відповідальності, та призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки, станом на 19.05.2020р. сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ (темокомуненерго: виробники теплової енергії), ТЕЦ (виробники теплової та електричної енергії перед «Нафтогазом» була близько 46,7 млрд грн. та сумарна прострочена заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії складає слизько 38,8 млрд. грн. з них за 2020 р. - 7,9 млрд. грн., отже, на думку позивача, сторони є у рівнозначному становищі.
При цьому, позивач вказує, що розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1 договору, розрахований за період березень 2019р. на підставі п.п.3.13, 5.7 договору та п.1 Розділ VI Правил та складає 633,04 грн., а МКП «Одеська теплоелектроцентраль №2» є юридичною особою та договір від 09.10.2018р. №7009/18-КП-23, укладений відповідно до абз. 4 п. 4 р. I Правил, таким чином, для відповідача реалізація природного газу, як для юридичної особи здійснюється у відповідності до розділу II «Порядку постачання природного газу споживачам, що не є побутовими», яким не встановлюються будь-які винятки для неприбуткових юридичних осіб, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, укладеного з постачальником відповідного договору та дотримання його умов.
Також, відповідно до п. 1 розділу VI постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2496 (в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.20і9 №2081) споживачам, що використовують газ в межах спеціальних обов'язків, нарахування збитків не здійснюється з дня набрання чинності постанови №2081, а саме з 12.10.2019 року.
В судовому засіданні 04.02.2021р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.02.2021р.
15.02.2021р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№4213/21), відповідно до яких останнім зазначено, що основною діяльністю КП «Одеська ТЕЦ-2» є вироблення теплової енергії та надання послуг теплопостачання споживачам м. Теплодар, та всі кошти, які надходять на рахунки КП «Одеська ТЕЦ-2» із спеціальним режимом використання, як плата від споживачів за надані послуги, перераховуються та розподіляються згідно зі ст. 19-1 ЗУ «Про теплопостачання» та Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу - АТ «НАК «Нафтогаз України».
Так, відповідач вказує, що після перерахування коштів з рахунків КП «Одеська ТЕЦ-2» із спеціальним режимом використання на рахунки АТ «НАК «Нафтогаз України», АТ «Одесагаз», АТ «УКРТРАНСГAЗ» із спеціальним режимом використання (81,32% в середньому), обсяг залишкових коштів, що перераховується на рахунок КП «Одеська ТЕЦ-2», які воно може використовувати на власний розсуд, становить в середньому 18,68%, та усі ці залишкові кошти КП «Одеська ТЕЦ-2» звичайно могло б відразу направляти на погашення заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ, однак, в такому випадку КП «Одеська ТЕЦ-2» має залишити своїх працівників без заробітної плати, не закуповувати необхідні ресурси для обслуговування поточної діяльності підприємства (електроенергія, вода, хімікати, сіль, мастила та ін.), не проводити обов'язкових періодичних перевірок та технічного обслуговування обладнання, не платити податки, збори та інші обов'язкові платежі. При цьому, відповідач вказує, що коштів, які залишаються у КП «Одеська ТЕЦ-2», ледве вистачає для того, щоб покрити витрати на заробітну плату працівникам та сплатити податки.
Разом з тим, відповідач зазначає, що у жовтні 2016 року відбулося різке зниження температури повітря, що зумовило необхідність терміново розпочати опалювальний сезон 2016/2017 року. В той час, АТ «НАК «Нафтогаз України», скориставшись даною тяжкою обставиною, висунуло умову, згідно з якою для укладення договорів постачання природного газу на період опалювального сезону 2016/2017 року КП «Одеська ТЕЦ-2» повинно було взяти на себе борги перед АТ «НАК «Нафтогаз України» попереднього надавача послуг теплопостачання м. Теплодар - ТОВ «Теплодаренерго». Таким чином, з самого початку поновлення діяльності КП «Одеська ТЕЦ-2», як теплопостачальника, своїми діями АТ «НАК «Нафтогаз України» поставило його у вкрай невигідне фінансове положення, змусивши комунальне підприємство перевести на себе борги приватної компанії за спожитий газ в розмірі 3 910 615,83 грн., отже, на думку відповідача, КП «Одеська ТЕЦ-2» та АТ «НАК «Нафтогаз України» знаходяться далеко не в рівних умовах, як зазначає позивач, та АТ «НАК «Нафтогаз України» регулярно отримує дотації та компенсації з державного бюджету.
Також, відповідач вказує, що в повній мірі розуміє той факт, що положеннями договору постачання природного газу та діючим законодавством передбачено стягнення пені та 3% річних, однак, лише використовує своє законне право на звернення з клопотанням до суду про зменшення розміру пені та 3% річних не для уникнення відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, а лише для зменшення та відтермінування негативних наслідків, що з великою вірогідністю можуть настати для підприємства у разі збільшення суми боргу перед АТ «НАК «Нафтогаз України», у випадку задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
24.02.2021р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (вх.№5277/21), відповідно до якого останній просив суд постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2021р. строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на "18" березня 2021 р.
Судове засідання, призначене на "18" березня 2021р., не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 09.03.2021р. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2021р., враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, призначено справу №916/4/21 до розгляду по суті на "15" квітня 2021 р.
05.04.2021р. до Господарського суду Одеської області від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (вх.№9176/21), згідно якої останній просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/4/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено до розгляду на 15.04.2021р. о 13:45, з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", яка задоволена ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2021р.
В судовому засіданні 15.04.2021р.:
- представник позивача в судове засідання не з'явився;
- представником відповідача зазначено про часткове погашення суми основної заборгованості в розмірі 64 933,90 грн., на підтвердження чого надано до суду клопотання (вх.№ 10549/21) про долучення до матеріалів справи платіжних доручень: №276 від 15.04.2021р. та № 271 від 14.04.2021р. Разом з тим, представник відповідача визнав решту суми основної заборгованості в розмірі 720 000 грн., та не заперечував проти задоволення вимоги про стягнення інфляційних витрат. При цьому, просив суд зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені до 1 грн. та 3% річних до 7 899,91 грн., а також залишити без задоволення заявлену до стягнення суму збитків.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що позивач повідомлений належним чином, про дату, місце та час судового засідання, шляхом направлення ухвали суду на його електронну адресу, та за його заявою судове засідання призначено до розгляду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними в ній матеріалами
В судовому засіданні від 15.04.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
09.10.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та Міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) було укладено договір №7009/18-КП-23 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) (п.1.4 договору).
Відповідно до п.2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018р. по 17 жовтня 2018р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 1,12 тис.куб.метрів.
Згідно п. 2.4 договору, допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.
Розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ „Одесагаз”, з яким споживач уклав відповідний договір (п.2.6 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі природного газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно п.3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п.3.8 договору, споживач зобов'язується подати не пізніше 22 жовтня 2018р. постачальнику: довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період з 01 жовтня 2018р. по 17 жовтня (включно) з детальною розбивки загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з цим договором); підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу в період з 01 жовтня 2018р. по 17 жовтня 2018р. (включно) згідно з цим договором його фактична ціна та вартість; Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів зазначеними у довідці та акті приймання-передачі природного газу.
Постачальник не пізніше 26 жовтня 2018р. повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.9 Договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До зазначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20%. Усього до сплати разом з податок на додану вартість - 9488,64 грн. (п.5.2 договору).
Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.3 договору, оплата за природний здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання”; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015р. не поширювалась дія статті 191 Закону України „Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Згідно п. 6.5 договору, звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Згідно п. 7.2.6 договору, встановлено обов'язок споживача, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 17 жовтня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До договору постачання природного газу №7009/18-КП-23 від 26.10.2018р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (Постачальник) та міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) було укладено додаткові угоди : №1 від 26.10.2018р., №2 від 29.10.2018р.; №3 від 06.11.2018р., відповідно до яких вносились зміни в договір постачання природного газу, зокрема, в фізико-хімічні показники газу, порядку та умов передачі природнього газу, а також зазначеними додатковими угодами сторони продовжили строк дії договору до 30 листопада 2018р.
28.11.2018р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (Постачальник) та міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) було укладено додаткову угоду №4 відповідно до якої внесено зміни до розділу 1 -12 договору природного газу №7009/18-КП-23 від 09.10.2018р.
Відповідно до 1.2. додаткової угоди №4 від 28.11.2018р. встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Згідно п. 2.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р. , постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ в кількості 386,117 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): листопад 2018р. - 57,907, грудень 2018р- 77,380, січень 2019р. - 68,955, лютий 2019р. - 102,136, березень 2019р. - 77,529, квітень 209р. - 2,21.
Розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ „Одесагаз”, з яким споживач уклав відповідний договір (п.2.6 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.).
За умовами п. 3.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання природного газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови підтвердження споживачу номінації в порядку, передбаченому Кодексом ГТС, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, в редакції, яка діяла станом на 27.07.2018р. (3.2.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.)
Відповідно до п.3.3 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., постачання (підтвердження споживачу номінації відповідно до п.3.2.1 або включення споживача до реєстру споживачів Постачальника відповідно до п.3.2.2) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Приймання - передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.)
Згідно п. 3.8.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору.
Відповідно п. 3.8.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу.
Згідно п. 3.9 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п.3.9.1 додаткової угоди);
- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно: 1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до п. 3.8.1 договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в разрахунковому періоді; 2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до п. 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в разрахунковому періоді (п. 3.9.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.)
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням п. 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3 9.3 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.).
Відповідно до п. 3.11 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. (п.3.13 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р.).
Згідно п. 4.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Відповідно до п. 5.3 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на позивача поширюється вимога підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом; 2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховується як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно, з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.5 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Згідно п.5.7 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання вузлів відповідних періодів приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до підпункту 6 п. 6.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п.2.1 даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 цього договору (п.6.2.8 додаткової угоди).
Згідно п.п. 7.1, 7.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами п. 11.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно п. 11.2 додаткової угоди №1 від 28.11.2018р., пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абз. п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовується сторонами з дня зазначеного в повідомленні Постачальника, але направляється на електронну адресу Споживача, зазначеному в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.
До договору постачання природного газу №7009/18-ТЕ-23 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) були укладені:
- додаткова угода № 5 від 20.03.2019р., відповідно до п. 1 та п. 2 якої сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абз. п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовується сторонами з 01.03.2019р.; пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз 1) під.3.9.2 п.3.9, абз. четвертий підп. 5) п. 6.2 абзац другий підп.2) п.6.4 цього договору з 01.03.2019р. втрачають чинність;
- додаткова угода №6 від 20.03.2019р., відповідно до п.1 якої сторони внесли зміни в п.2.1 договору постачання природного газу, зокрема, в фізико-хімічні показники газу, а саме визначили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ в кількості 203,062 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): листопад 2018р. - 15,985, грудень 2018р- 47,134, січень 2019р. - 72,324, лютий 2019р. - 57,619, березень 2019р. - 10,000;
- додаткова угода № 7 від 26.03.2019р. про перейменування ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальника) на АТ НАК "Нафтогаз України";
- додаткова угода №8 від 15.04.2019р., відповідно до п.3 якої сторони внесли зміни в п.2.1 договору в фізико-хімічні показники газу, а саме визначили, що замовлений споживачем на квітень 2019 обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019р. - 0.
На виконання умов договору, позивач в період з листопада 2018р. по березень 2019р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 498 729,79 грн., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2018р. за листопад 2018р. ( спожитий обсяг газу - 15,985 м3 ) на суму 119 609,56 грн.; від 31.12.2018р. за грудень 2018р. ( спожитий обсяг газу - 47,134 м3 ) на суму 352 685,44 грн.; від 31.01.2019р. за січень 2019р. ( спожитий обсяг газу - 72,324 м3) на суму 541 172,44 грн.; від 28.02.2019р. за лютий 2019р. ( спожитий обсяг газу - 57,619 м3 ) на суму 431 140,62 грн.; від 31.03.2019р. за березень 2019р. ( спожитий обсяг газу - 7,233 м3 ) на суму 54 121,73 грн.
Зазначені акти підписано сторонами та скріплено печатками останніх.
При цьому, відповідач за отриманий протягом листопада 2018р. - березня 2019р. природний газ розрахувався лише частково та з порушенням строків оплати на загальну суму 713 795,89 грн., на підтвердження чого позивачем надано виписку по операціях МКП “Одеська теплоелектроцентраль №2” за загальний період з 01.10.2018р. по 31.10.2020р. Решта суми заборгованості залишилась несплаченою.
17.05.2019р., враховуючи, що відповідачем у березні 2019 було спожито менший обсяг природного газу ніж погоджений, позивачем на адресу відповідача було надіслано акт претензію №26-1401-19 щодо необхідності сплати суми збитків у розмірі 7 453,58 грн, нарахованої на підставі п.п.3.13., 5.7 договору.
23.12.2019р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №26/5-4870-19 про перерахунок згідно акту - претензії №26-1401-19 від 17.05.2019р., в якому повідомлено про необхідність оплати суми збитків у розмірі 633,04 грн., перерахованої на підставі п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30,09.2015 № 2496.
З огляду на зазначене, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 784 933,90 грн. - основної заборгованості, 160 959,14 грн. - пені, 42 290,76 грн. - 3% річних, 49 027,12 грн. - інфляційних витрат та 633,04 грн. - збитків.
При цьому, під час розгляду справи, відповідачем було частково сплачено позивачу суму основної заборгованості в розмірі 64 933,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №271 від 14.04.2021р. в сумі 14 933,90 грн., із призначенням платежу «погашення заборгованості за природний газ зг.дог.№7009/18-КП-23 від 09.10.2018р.» та № 276 від 15.04.2021р. в сумі 50 000 грн., із призначенням платежу «погашення заборгованості за природний газ зг.дог.№7009/18-КП-23 від 09.10.2018р.».
Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідачем часткового погашено суму основної заборгованості за договором постачання природного газу №7009/18-КП-23 від 09.10.2018р., суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 64 933,39 грн. - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на зазначене, суд розглядає позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України про стягнення з МКП "Одеська теплоелектроцентраль №2" 720 000 грн. - основної заборгованості, 160 959,14 грн. - пені, 42 290,76 грн. - 3% річних, 49 027,12 грн. - інфляційних витрат та 633,04 грн. - збитків.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом, 09.10.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та Міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) було укладено договір №7009/18-КП-23 постачання природного газу, з урахуванням додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався оплачувати його на умовах цього договору.
Відповідно до п.5.1 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 6.2.6 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., споживач зобов'язаний, прийняти газ в кількості, зазначеній в п.2.1 даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, судом встановлено, що АТ “НАК “Нафтогаз України”, як постачальником, виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором та поставлено відповідачу в період з листопада 2018р. по березень 2019р. природний газ на загальну суму 1 498 729,79 грн., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено акти приймання-передачі природного газу на зазначену суму.
Зазначені акти підписано сторонами та скріплено печатками останніх.
При цьому, відповідач за отриманий протягом листопада 2018р. - березня 2019р. природний газ розрахувався лише частково та з порушенням строків оплати на загальну суму 778 729,99 грн., що підтверджується випискою по операціях МКП “Одеська теплоелектроцентраль №2” за загальний період з 01.10.2018р. по 31.10.2020р., наданою позивачем та платіжними дорученнями №271 від 14.04.2021р. та № 276 від 15.04.2021р., наданими відповідачем.
Отже, заборгованість відповідача за отриманий протягом листопада 2018р - березня 2019р. природний газ складає 720 000 грн. та залишилась несплаченою.
З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість в сумі 720 000 грн. за отриманий природний газ.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 633,04 грн., суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 20.03.2019р. між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (змінено назву на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та МКП “Одеська теплоелектроцентраль №2” (споживач) було укладено додаткову угоду №6, відповідно до п.1 якої сторони внесли зміни в п.2.1 договору постачання природного газу, зокрема, в фізико-хімічні показники газу, а саме визначили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ в кількості 203,062 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): листопад 2018р. - 15,985, грудень 2018р- 47,134, січень 2019р. - 72,324, лютий 2019р. - 57,619, березень 2019р. - 10,000;
Згідно п. 3.13 договору, в редакції додаткової угоди №4, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.
Відповідно до п.5.7 договору, в редакції додаткової угоди №4, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019р. за березень 2019р. відповідачем було спожито природний газ у обсязі - 7,233 м3, що порівняно із погодженим у додатковій угоді № 6 від 20.03.2019р. обсягом, є меншим на 2,767 тис.куб.м.
Так, 17.05.2019р., враховуючи, що відповідачем у березні 2019р. було спожито менший обсяг природного газу, ніж погоджений, позивачем на адресу відповідача було надіслано акт претензію №26-1401-19 щодо необхідності сплати суми збитків у розмірі 7 453,58 грн., нарахованої на підставі п.п.3.13., 5.7 договору. Зазначений акт було отримано відповідачем 22.05.2019р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
При цьому, в подальшому, позивачем було здійснено перерахунок збитків за актом - претензією №26-1401-19 від 17.05.2019р., на підставі п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30,09.2015 № 2496, та направлено на адресу відповідача лист №26/5-4870-19 від 23.12.2019р., в якому зазначено про необхідність оплати суми збитків у розмірі 633,04 грн. Зазначений лист було отримано відповідачем 03.01.2020р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Так, суд відхиляє твердження відповідача, викладене у відзиві на позов щодо неправомірного застосовування до нього положень п 3.13, п. 5.7 договору, та положення п.1 Розділу VI «Правил постачання природного газу» щодо стягнення збитків, з огляду на те, що для МКП «Одеська ТЕЦ-2» реалізація природного газу, як для юридичної особи здійснюється у відповідності до укладеного з постачальником договору та дотримання його умов.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми збитків у розмірі 633,04 грн., суд вважає його вірним, таким, що не спростований відповідачем ані методологічно, ані арифметично, а також враховує, що відповідні умови договору включені до нього за погодженням сторін та недійсними судом не визнавались.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 633,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 160 959,14 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п.п. 7.1, 7.2 додаткової угоди №4 від 28.11.2018р., за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як встановлено судом, оплату за переданий в період з листопада 2018р. по березень 2019р. природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується випискою по операціях МКП “Одеська теплоелектроцентраль №2” за загальний період з 01.10.2018р. по 31.10.2020р.
Відповідно до ст. ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню на суму 160 959,14 грн. (за загальний період з 27.12.2018р. по 30.11.2020р.), за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу отриманого у: листопаді 2018р. - в розмірі 2 172,59 грн. (за період з 27.12.2018р. по 30.01.2019р.); грудні 2018р. - в розмірі 8 216,48 грн. (за період з 26.01.2019р. по 11.03.2019р.); січні 2019р. - в розмірі 65 912,08 грн. (за період з 26.02.2019р. по 30.11.2020р.); лютому 2019р. - в розмірі 75 384,64 грн. (за період з 26.03.2019р. по 30.11.2020р.) березні 2019р. - в розмірі 9 273,35 грн. (за період з 26.04.2019р. по 30.11.2020р.).
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 160 959,14 грн., розрахованої, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, вважає його вірним та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства.
При цьому, відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру пені, про що зазначено у відзиві на позов.
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми пені, суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, що фактично усувають відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягають автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Правові позиції щодо необхідності врахування спеціального режиму проведення розрахунків у аналогічних спірним правовідносинам, викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №906/278/18, постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №908/885/18, постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі №924/235/19.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені, є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, яка пов'язана з постачання теплової енергії споживачам, зокрема, протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію у вигляді пені до 16 096 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 42 290,76 грн. (за загальний період з 27.12.2018р. по 30.11.2020р.), нарахованих відповідачу за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, отриманого у листопаді 2018р - березні 2019р., вважає його вірним. та здійсненими відповідно до чинного законодавства.
При цьому, у відзиві на позовну заяву МКП «Одеська ТЕЦ-2», просило суд зменшити заявлені до стягнення позивачем 3% річних до 7 899,91 грн. , однак суд доходить висновку про відмову у зменшенні відсотків річних, з огляду на наступне.
Так, сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони, законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні, за рахунок правопорушника, у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором), майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України - є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Так, у постанові зазначено, що, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір, як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, звернула увагу на те, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірною, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.
З огляду на зазначене, суд вказує, що обставини даної справи та обставини справи №902/417/18 не є подібними, оскільки, значний розмір 3% річних у даній справі виник не у зв'язку з узгодженням сторонами розміру підвищеної відповідальності порівняно з передбаченим законом, а у зв'язку з великою сумою основного боргу та тривалою його несплатою.
Також, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат в розмірі 49 027,12 грн., вважає його вірним та здійсненими відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 720 000 грн. - основної заборгованості, 16 096 грн. - пені, 42 290,76 грн. - 3% річних, 49 027,12 грн. - інфляційних витрат та 633,04 грн. - збитків.
Водночас, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору, покладаються на відповідача. У випадку, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 129, ч.2 п.1 ст.231, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" (65490, Одеська область, м. Теплодар (пн), код ЄДРПОУ 05519847) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 720 000 (сімсот двадцять тисяч) грн. - основної заборгованості, 16 096 (шістнадцять тисяч дев'яносто шість) грн. - пені, 42 290 (сорок дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 76 коп. - 3% річних, 49 027 (сорок дев'ять тисяч двадцять сім) 12 коп. - інфляційних витрат, 633 (шістсот тридцять три) грн. 04 коп. - збитків та 15 567 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім ) грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Провадження у справі №916/4/21 за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до міського комунального підприємства "Одеська теплоелектроцентраль №2" в частині вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 64 933,90 грн. - закрити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 16 квітня 2021 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко