"05" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/295/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Ю.Е. Рибці
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Логовський В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Шкірсировинний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” про стягнення 379350,16 грн., -
Приватне акціонерне товариство “Шкірсировинний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” про стягнення заборгованості у розмірі 379350,16 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., а саме несплату орендної плати.
Зокрема, як вказує позивач, на виконання умов договору оренди приміщення № 13 від03.05.2017 р. ПрАТ “Шкірсировинний завод” передало, а ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” прийняло в платне, тимчасове користування для використання у відповідності з цілями своєї діяльності приміщення загальною площею 247 кв.м, зазначені в додатках до цього договору, які розташовані за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38, що є власністю ПрАТ “Шкірсировинний завод” і знаходяться на його балансі, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі об'єкта до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р., підписаний сторонами.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору відповідач за користування приміщенням в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів поточного місяця сплачує позивачу орендну плату з розрахунку 21,93 грн., крім того ПДВ 4,39 грн., всього з ПДВ 26,32 грн. за 1 кв.м за один повний місяць оренди. Разом вартість оренди 247 кв.м становить 6500,05 грн. (в т.ч. ПДВ 1083,34 грн.).
Відповідно до п. 3.3 договору у суму орендної плати не включаються витрати з оплати комунальних та інших послуг, пов'язаних з використанням відповідачем приміщення (водопровід і водовідведення, електропостачання, теплопостачання).
Так, позивач зазначає, що витрати позивача, пов'язані з оплатою комунальних послуг, сплачується відповідачем щомісячно, окремо на підставі рахунку, виписаного позивачем на початку місяця, наступним за оплачуваним.
Таким чином, за ствердженнями позивача, за період з 01.01.2018 р. по 28.02.2018 р. заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем становить 13000,10 грн., а саме:
за січень 2018 року орендна плата у розмірі 6500,05 грн., за лютий 2018 року орендна плата у розмірі 6500,05 грн.
Також позивач додає, що 28 лютого 2018 року ПрАТ “Шкірсировинний завод” та ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” уклали додаткову угоду до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р. з моменту підписання даної додаткової угоди та склали акт прийому - передачі об'єкта, згідно якого ПрАТ “Шкірсировинний завод” прийняло, а ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” передало приміщення загальною площею 247 кв.м.
Однак, як вказує позивач, ігноруючи умови договору, відповідач не проводив оплату за користування приміщенням, що не стало перешкодою належного виконання своїх зобов'язань позивачем.
Враховуючи положення ч.ч. 1, 2 ст. ст. 11, 509 ЦК України, а також те, що згідно п.п. 3.1, 3.2 договору № 13 від 03 травня 2017 року відповідач зобов'язався перед позивачем сплачувати орендну плату в строк не пізніше 5 числа поточного місяцю, позивач вважає, що у відповідача перед позивачем існує грошове зобов'язання у сумі 13000,10 грн.
18.09.2020 р. позивач звернувся на адресу ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” з листом, в якому зазначив, що у ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” існує перед ПрАТ “Шкірсировинний завод” заборгованість по орендній платі у сумі 13000,10 грн., а також звернув увагу керівництва ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” на те, що станом на 18.09.2020 р. не вжито заходів щодо звільнення приміщення загальною площею 497 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38, від майна, що належить ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”.
При цьому позивач зауважує, що ПрАТ “Шкірсировинний завод” у вищезазначеному листі вказало на те, що дії керівництва ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” унеможливлюють передачу приміщень загальною площею 497 кв.м в оренду, та такі дії спричиняють майнову шкоду ПрАТ “Шкірсировинний завод”. З огляду на вказане, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний перерахувати суму у розмірі 392350,26 грн. на поточний рахунок позивача за фактичне використання приміщень ПрАТ “Шкірсировинний завод”, яка складається: період користування приміщеннями площею 497 кв.м з 01.03.2018 р. по 01.08.2020 р. (29 місяців), 26,32 грн. за 1 кв.м за один повний місяць оренди (379350,16 грн.); сума заборгованості по орендній платі станом на 28 лютого 2018 р. (13000,10 грн.). Так, за ствердженнями позивача, керівництво ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” 02 грудня 2020 року перерахувало заборгованість по орендній платі суму у розмірі 13000,10 грн. на поточний рахунок ПрАТ “Шкірсировинний завод”. Відтак, на думку позивача, своїми діями ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” підтвердило фактичне використання приміщень ПрАТ “Шкірсировинний завод” загальною площею 497 кв.м.
Таким чином, за ствердженнями позивача, станом на час подання позивачем позовної заяви до господарського суду відповідач повинен сплатити позивачу суму у розмірі 379350,16 грн. за фактичне використання відповідачем приміщень позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2021 р. вказану позовну заяву ПрАТ “Шкірсировинний завод” (вх. № 311/21) залишено без руху, оскільки в позовній заяві позивачем вказано не повне найменування сторін, а також не вказано код ЄДРПОУ відповідача - ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”. При цьому позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлена до стягнення, а також до позову не додано доказів, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме: акту прийому-передачі об'єкта до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р., додаткової угоди від 28.02.2018 р. до договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., акту прийому-передачі повернення об'єкта, листа від 18.09.2020 р.
22.02.2021 р. до господарського суду від ПрАТ “Шкірсировинний завод” надійшли уточнення до позовної заяви (вх. № 4895/21), в яких позивачем наведено розрахунок суми основного боргу, що була заявлена до стягнення, вказано код ЄДРПОУ відповідача - ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”. Також до вказаних уточнень заявником додані докази, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. При цьому позивач додатково вказує, що з моменту розірвання договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., а саме 28.02.2018 р. відповідач не звільнив приміщення загальною площею 93 кв.м, яке було орендоване відповідно до розірваного договору оренди та звернулось до керівництва ПрАТ “Шкірсировинний завод” з проханням дозволити на короткий термін розмістити майно ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” в додатковому приміщенні площею 404 кв.м для того, щоб знайти приміщення в іншому місці та здійснити перевезення майна ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”. Крім того позивач звертає увагу на те, що в приміщеннях загальною площею 497 кв.м станом на 15.02.2021 р. знаходиться майно ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”, з огляду на що ПрАТ “Шкірсировинний завод” не має доступу до зазначених приміщень та не вживає жодних дій задля не нанесення шкоди майну ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2021 р. позовну заяву ПрАТ “Шкірсировинний завод” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/295/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 15 березня 2021 р. о 12 год. 00 хв.
12.03.2021 р. відповідачем було подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому ТОВ “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог. Зокрема, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що в п. 1.3 договору передбачено, що передача орендарю об'єкта, а також повернення об'єкта орендодавцю проводиться за актами приймання-передачі, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Так, 03.05.2017 р. сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в платне, тимчасове користування для використання у відповідності з цілями своєї діяльності приміщення, загальною площею 247 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 38. Також сторони засвідчили, що стан об'єкту на дату його передачі відповідає вимогам до технічного стану такого виду нерухомості, та орендар не має претензій до технічного стану об'єкта. Як вказує відповідач, відповідно до п. 6.1 спірного договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 02 травня 2018 р. Водночас, за ствердженнями відповідача, 28 лютого 2018 р. ТОВ “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” та ПрАТ “Шкірсировинний завод” було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати вказаний договір оренди з моменту підписання додаткової угоди (тобто з 28 лютого 2018 р.). Також відповідач зауважує, що орендар та орендодавець домовились, що зобов'язання сторін за договором оренди припиняються з моменту його розірвання та повернення орендованого приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі, крім зобов'язань орендаря з оплати заборгованості з орендної плати та додаткових послуг. Як вказує відповідач, 28 лютого 2018 р. сторони підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення загальною площею 247 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 38. Водночас відповідач додає, що сторони засвідчили, що стан об'єкту на дату його передачі відповідає вимогам до технічного стану такого виду нерухомості, орендодавець не має претензій до технічного стану об'єкта. Таким чином, зважаючи на підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору оренди та акта приймання передачі про повернення майна з оренди від 28 лютого 2018 р., за ствердженнями відповідача, зобов'язання орендаря з подальшого внесення орендної плати на умовах та в порядку, що були передбачені вказаним договором оренди, припинилися.
Стосовно посилань позивача щодо неповернення відповідачем орендованого приміщення після розірвання спірного договору відповідач вважає їх такими, що не відповідають дійсності, та є цілковито бездоказовими. Наразі відповідач заявляє, що на момент підписання сторонами акту прийому-передачі від 28 лютого 2018 р. орендовані приміщення були повністю звільнені від будь-якого майна орендаря та готові до повернення орендодавцю, при цьому, приймаючи приміщення від орендаря, ПрАТ “Шкірсировинний завод” не висловило жодних зауважень щодо їх стану та облаштування, а протилежні доводи позивача спростовуються матеріалами справи. Водночас, відповідач категорично заперечує факт наявності будь-яких (усних або письмових) домовленостей щодо подальшого використання будь-яких приміщень позивача та/або розміщення в них свого майна.
При цьому відповідач наголошує, що позивачем не надано жодного доказу існування між сторонами зобов'язальних правовідносин у зв'язку з укладенням останніми нового договору найму (оренди) або договору зберігання майна.
Між тим відповідач вказує, що відповідно до п. 4.4 договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р. сторони домовилися, що орендодавець не несе відповідальності за збереження матеріальних цінностей і будь-якого іншого майна орендаря, і у зв'язку з цим орендар самостійно забезпечує збереження майна і за свій рахунок несе всі існуючі ризики, пов'язані з будь-якою втратою, недостачею і пошкодженням свого майна та об'єктів оренди.
Таким чином, за ствердженнями відповідача, ні до розірвання договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017р., ні після цього позивач не був зобов'язаний зберігати будь-яке майно відповідача, а відповідач, у свою чергу, не був зобов'язаний оплачувати таку послугу. Втім, відповідач наголошує, що після 28 лютого 2018 р. не займав будь-які приміщення за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38 та не зберігав там будь-яке своє майно.
Так, щодо посилань позивача на сплату 02.12.2020 р. відповідачем 13000,10 грн. як доказ підтвердження останнім фактичного використання спірних приміщень загальною площею 497 кв.м, відповідач вказує, що позивач помилково вважає, що оплата заборгованості з орендної плати якимось чином була пов'язана з листом ПрАТ “Шкірсировинний завод” від 04.08.2020 р. № 04.08-1, оскільки оплата в сумі 13000,10 грн. була проведена відповідачем після відкриття провадження у справі № 916/3385/20 за позовом ПрАТ “Шкірсировинний завод” до ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” про стягнення заборгованості в сумі 13000,10 грн. та судових витрат. Таким чином, як стверджує відповідач, його зобов'язання із внесення орендної плати за договором оренди № 13 від 03 травня 2017р. за період січень-лютий 2018р. (тобто, ще до розірвання вказаного договору) жодним чином не пов'язані з оплатою за послуги, вигадані позивачем. З огляду на зазначене відповідач наголошує, що перерахування ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” орендної плати за користування приміщеннями площею 247 кв.м за період січень-лютий 2018 р. у загальній сумі 13000,10 грн. ніяк не може слугувати підтвердженням фактичного використання товариством приміщень ПрАТ “Шкірсировинний завод” загальною площею 497 кв.м в період з березня 2018 р. по липень 2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2021 р. у справі № 916/295/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05 квітня 2021 р.
05.04.2021 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 05.04.20214 р. за відсутності представника позивача. При цьому у вказаному клопотанні позивач вказав, що заявлені та уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 05.04.2021 р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
03.05.2017 р. між Приватним акціонерним товариством “Шкірсировинний завод” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 13, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець надає, а відповідач як орендар приймає в платне, тимчасове користування для використання у відповідності з цілями своєї діяльності приміщення загальною площею 247 кв.м (далі іменується - об'єкт), зазначені в додатках до цього договору, які розташовані за адресою: м. Одеса, 21- й км Старокиївської дороги, буд. 38, що є власністю ПАТ “Шкірсировинний завод” і знаходяться на його балансі.
Орендована площа об'єкта у зв'язку з виробничою необхідністю орендаря, за згодою сторін може щомісяця змінюватися та передається в користування орендарю згідно акту прийому-передачі.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на даний об'єкт.
Відповідно до п. 1.3 договору передача орендарю об'єкту, а також повернення об'єкта орендодавцю проводиться за актами приймання-передачі, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.3 договору орендодавець зобов'язується: надати приміщення в придатному для його нормальної експлуатації стані для використання згідно п. 1.1 договору (п.п. 2.3.1); передати об'єкт в користування орендарю за актом приймання-передачі не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту вступу в дію даного договору (п.п. 2.3.2); в момент підписання акту приймання-передачі об'єкту вручити орендарю ключі від об'єкта, а також забезпечити персоналу орендаря цілодобовий і безперешкодний вхід на об'єкт на весь період дії даного договору (п.п. 2.3.3); не здійснювати дій, що перешкоджають орендарю в користуванні орендованим об'єктом (п.п. 2.2.4); прийняти об'єкт у орендаря за актом приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати є дата підписання акта прийому-передачі при поверненні об'єкта орендодавцю. У разі безпідставної відмови або затягування орендодавцем приймання та підписання акта прийому-передачі об'єкту, орендар направляє орендодавцю повідомлення про звільнення об'єкта, в такому випадку останнім днем оплати орендної плати, є день направлення такого повідомлення орендодавцю і акт прийому-передачі об'єкта вважається підписаним сторонами (п.п. 2.3.8).
За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний: використовувати об'єкт тільки за призначенням відповідно до п. 1.1 договору (п.п. 2.4.1); своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату згідно умов договору (п.п. 2.4.2); прийняти об'єкт у орендодавця за актом приймання-передачі не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту вступу в дію даного договору (п.п. 2.4.3); після закінчення терміну оренди, а також у разі дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцю приміщення в нормальному стані без пошкоджень, крім тих, що виникли внаслідок нормального зносу при користуванні приміщенням у встановленому цим договором порядку. При поверненні приміщення в стані, зазначеному в даному пункті, орендар звільняється від обов'язку проведення будь-яких відновлювальних ремонтних робіт (п.п. 2.4.4); нести ризики повного або часткового знищення об'єкту оренди у разі не укладення договору страхування приміщення (п.п. 2.4.5); забезпечити дотримання на об'єкті встановлених чинним законодавством України норм, правил, вимог пожежної, техногенної, санітарно-епідеміологічної, ветеринарної, електричної, екологічної безпеки, охорони праці тощо (п.п. 2.4.7).
Згідно п. 3.1 договору орендна плата за користування об'єктом становить 21,93 грн., крім того ПДВ 4,39 грн., всього з ПДВ 26,32 грн. за кв.м. за один повний місяць оренди. Разом вартість оренди 247 кв.м становить 6500,05 грн. (в т.ч. ПДВ 1083,34 грн.).
В п. 4.2 договору встановлено, що орендна плата вноситься авансом в термін не пізніше 10 робочих днів поточного місяця. Оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця в національній валюті України. За погодженням сторін можливий взаємозалік або вексельна форма розрахунків.
В п. 4.4 договору сторони домовились, що орендодавець не несе відповідальності за збереження матеріальних цінностей і будь-якого іншого майна орендаря, і у зв'язку з цим орендар самостійно забезпечує збереження майна і за свій рахунок, несе всі існуючі ризики, пов'язані з будь-якою втратою, недостачею і пошкодженням свого майна, та об'єктів оренди.
Згідно п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 02 травня 2018 року.
Умовами п. 7.4 договору визначено, що всі зміни та доповнення до договору оформляються окремими додатками, які набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, якщо інший порядок набрання чинності, в них не обговорений і є невід'ємною частиною договору.
Як свідчать матеріали справи, 03 травня 2017 року між Приватним акціонерним товариством “Шкірсировинний завод” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” (орендар) був складений та підписаний акт прийому-передачі об'єкта до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне, тимчасове користування для використання у відповідності з цілями своєї діяльності приміщення загальною площею 247 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, буд. 38. Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на даний об'єкт. Стан об'єкту на дату передачі об'єкту відповідає вимогам до технічного стану такого виду нерухомості. Орендар не має претензій до технічного стану об'єкту.
Враховуючи викладене, згідно договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року між позивачем та відповідачем виникли орендні правовідносини.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Так, договір оренди є підставою для виникнення у його сторін відповідних зобов'язань згідно зі ст.ст. ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України (173, 174 ГК України), та згідно ст. 629 ЦК України такий договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За умовами п. 6.1 договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року було визначено строк дії договору з моменту підписання до 02.05.2018 р.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Так, господарським судом встановлено, що 28.02.2018 р. між Приватним акціонерним товариством “Шкірсировинний завод” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року з моменту підписання даної додаткової угоди.
В п. 2 додаткової угоди від 28.02.2018 р. сторони погодили, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту його розірвання та повернення орендованого приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі, крім зобов'язань орендаря з оплати заборгованості з орендної плати та додаткових послуг.
Таким чином, вказаною додатковою угодою від 28.02.2018 р. сторони розірвали договір оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року з моменту її підписання, а відтак договірні відносини сторін припинилась з 28.02.2018 р.
При цьому доказів розірвання, визнання недійсною вказаної додаткової угоди від 28.02.2018 р. до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р. матеріали справи не містять.
Як випливає зі змісту позову та уточнень до нього, позивач стверджує, що з моменту розірвання договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., а саме 28.02.2018 р. відповідач не звільнив приміщення загальною площею 93 кв.м, яке було орендоване відповідно до розірваного договору оренди, та просив керівництво ПрАТ “Шкірсировинний завод” дозволити на короткий термін розмістити майно ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” в додатковому приміщенні площею 404 кв.м для того, щоб знайти приміщення в іншому місці та здійснити перевезення майна ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”. Відтак, за ствердженнями позивача, в приміщеннях загальною площею 497 кв.м станом на 15.02.2021 р. знаходиться майно ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”, з огляду на що ПрАТ “Шкірсировинний завод” не має доступу до зазначених приміщень. Відтак, позивач звернувся до відповідача з листом від 04.08.2020 р. за вих. № 04.08-1, в якому просив сплатити 392350,26 грн. (13000,10 грн. борг по орендній платі станом на 28.02.2018 р. + 379350,16 грн. за фактичне користування приміщеннями площею 497 кв.м) у зв'язку з невжиттям з 28.02.2018 р. ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” заходів зі звільнення орендованого приміщення від належного відповідачу майна.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за фактичне користування останнім приміщеннями площею 497 кв.м (93 кв.м, яке було орендовано за вищевказаним договором + 404 кв.м додаткове приміщення) за період з 01.03.2018 р. по 01.08.2020 р. суму в розмірі 379350,16 грн. (13081,04 грн. х 29 місяців).
Наразі в силу положень п. 1.3 договору № 13 від 03.05.2017 р. передача орендарю об'єкту, а також повернення об'єкта орендодавцю проводиться за актами приймання-передачі, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п.п. 2.4.4 п. 2.4 договору № 13 від 03.05.2017 р. після закінчення терміну оренди, а також у разі дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцю приміщення в нормальному стані без пошкоджень, крім тих, що виникли внаслідок нормального зносу при користуванні приміщенням у встановленому цим договором порядку. При поверненні приміщення в стані, зазначеному в даному пункті, орендар звільняється від обов'язку проведення будь-яких відновлювальних ремонтних робіт.
Також у п.п. 2.3.8 п. 2.3 договору № 13 від 03.05.2017 р. сторони передбачили, що орендодавець зобов'язується прийняти об'єкт у орендаря за актом приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати є дата підписання акта прийому-передачі при поверненні об'єкта орендодавцю. У разі безпідставної відмови або затягування орендодавцем приймання та підписання акта прийому-передачі об'єкту, орендар направляє орендодавцю повідомлення про звільнення об'єкта, в такому випадку останнім днем оплати орендної плати, є день направлення такого повідомлення орендодавцю і акт прийому-передачі об'єкта вважається підписаним сторонами.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 28.02.2018 р. між Приватним акціонерним товариством “Шкірсировинний завод” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” (орендар) був складений та підписаний акт прийому-передачі об'єкта до договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 року, пунктом 1 якого визначено, що на умовах договору оренди приміщення № 13 від 03 травня 2017 р. орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення загальною площею 247 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 38. Так, в п. 2 вказаного акту сторони зазначили, що стан об'єкту на дату передачі об'єкту відповідає вимогам до технічного стану такого виду нерухомості. Орендодавець не має претензій до технічного стану об'єкта.
При цьому вказаний акт прийому-передачі від 28.02.2018 р. підписано та скріплено печатками як позивача (орендодавця) так і відповідача (орендаря).
Таким чином, відповідно до вказаного акту прийому-передачі об'єкта від 28.02.2018 р. до договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р. ТОВ “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” як орендарем було повернуто ПрАТ “Шкірсировинний завод” як орендодавцеві орендоване приміщення загальною площею 247 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 38.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, позивач згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України наділений правом на стягнення лише неустойки, що пов'язується із простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.
Проте, позивачем не надано до суду будь-яких доказів знаходження майна відповідача у орендованому приміщенні площею 93 кв.м, що унеможливлює встановлення судом факту незвільнення відповідачем вказаного приміщення після розірвання договору № 13 від 03.05.2017 р. та припинення договірних відносин сторін з 28.02.2018 р.
Так, підписавши акт прийому-передачі об'єкта від 28.02.2018 р. до договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., Приватне акціонерне товариство “Шкірсировинний завод” як орендодавець засвідчив повернення орендарем орендованого приміщення загальною площею 247 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 38, а також відсутність у зв'язку із цим жодних претензій щодо стану об'єкту.
До того ж з моменту повернення об'єкту оренди за актом прийому-передачі майна від 28.02.2018 р. до договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р. та до моменту звернення позивача з вимогою в листі за вих. № 04.08-1 від 04.08.2020 р. останнім не висловлювалося жодних претензій відповідачу щодо звільнення спірного приміщення від майна останнього. Відтак, суд вважає безпідставними доводи позивача про незвільнення відповідачем приміщення площею 93 кв.м, яке було орендоване відповідно до вказаного договору оренди.
Щодо доводів позивача про зайняття ним додаткового приміщення площею 404 кв.м для розміщення власного майна суд зазначає наступне. Так, доказів звернення відповідача з відповідним проханням надати йому додаткове приміщення та доказів надання відповідачу вказаного приміщення у користування для розміщення майна позивач до суду не надав, що в свою чергу унеможливлює встановлення судом факту виникнення між позивачем у відповідачем правовідносин щодо цього додаткового приміщення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази виникнення у сторін по справі договірних відносин стосовно зазначеного приміщення площею 404 кв.м, а також докази вчинення сторонами дій, направлених на виникнення таикх правовідносин. Відтак, суд вважає безпідставними доводи позивача про виникнення у відповідача обов'язку з оплати за фактичне користування вказаним приміщенням.
До того ж твердження позивача про те, що відповідач, сплативши 02.12.2020 р. суму у розмірі 13000,10 грн., підтвердив фактичне використання приміщень загальною площею 497 кв.м, судом оцінюються критично. Так, з наданої позивачем копії виписки по рахунку ПрАТ “Шкірсировинний завод” вбачається сплата 02 грудня 2020 р. ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” 13000,10 грн. із призначенням платежу: “За оренду приміщення згн дог.№ 13 від 03.05.2017р. у т.ч. ПДВ 20% - 2166.68 грн.”. Відтак, із вказаної виписки по рахунку вбачається сплата відповідачем 13000,10 грн. за оренду приміщення саме згідно договору № 13 від 03.05.2017 р. у зв'язку з наявною заборгованістю до моменту його розірвання. Саме в п. 2 додаткової угоди від 28.02.2018 р. до спірного договору сторони погодили, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту його розірвання та повернення орендованого приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі, крім зобов'язань орендаря з оплати заборгованості з орендної плати та додаткових послуг.
При цьому судом встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2020 р., яка набрала законної чинності 21.12.2020 р., провадження у справі № 916/3385/20 за позовом Приватного акціонерного товариства “Шкірсировинний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 року у розмірі 13000,10 грн. було закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору. Так, у вказаній ухвалі господарським судом досліджено платіжне доручення № 367 від 02.12.2020 р., з якого вбачається, що відповідач ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” 02.12.2020 р. перерахував на рахунок позивача ПрАТ “Шкірсировинний завод” кошти у розмірі 13000,10 грн. з призначенням платежу “за оренду приміщення згн. дог. № 13 від 03.05.2017 року, у т.ч. ПДВ 20% - 2166,68 грн.”.
Положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначають, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2020 р. по справі № 916/3385/20, яка набрала законної чинності 21.12.2020 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт сплати 02.12.2020 р. ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой” 13000,10 грн. саме в якості заборгованості за договором оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р.
Таким чином, вказані твердження позивача про те, що відповідач, сплативши 02.12.2020 р. суму у розмірі 13000,10 грн., підтвердив фактичне використання приміщень загальною площею 497 кв.м після розірвання спірного договору оренди від 03.05.2017 р. є такими, що не відповідають дійсності, а тому не приймаються судом до уваги.
Крім того, судом критично оцінюються доводи позивача стосовно невжиття ним жодних дій зі звільнення орендованого приміщення від майна відповідача саме задля ненанесення шкоди такому майну ТОВ “ПБФ “Одеспромстрой”. Адже, доказів знаходження майна відповідача у приміщеннях позивача до суду не надано, тим більш позивач як власник майна після повернення відповідачем об'єкту оренди за актом прийому-передачі володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд згідно ст. 319 ЦК України, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зайняття відповідачем спірних приміщень позивача після розірвання договору оренди приміщення № 13 від 03.05.2017 р., господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Шкірсировинний завод”.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Шкірсировинний завод” є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Шкірсировинний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна фірма “Одеспромстрой” про стягнення 379350,16 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2021 р.
Суддя В.С. Петров