06 квітня 2021 року Справа № 915/2022/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря Берко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - адвокат Стефанюк М.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: фізичної особи-підприємця Семера Вікторії Анатоліївни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Левченко Валерія Леонідовича, АДРЕСА_2 ,
про: стягнення заборгованості в сумі 123034,54 грн та 24194,74 грн відсотків за користування чужими коштами,
Суддя Ткаченко О.В.
СУТЬ СПОРУ: 20.09.2019 ФОП Семера В.А. звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.09.2019р., в якій просить стягнути з ФОП Левченко В.Л. заборгованість в сумі 123034,54 грн. за договором поставки №20/11/17-6 від 20.11.2017р. (вартість поставленого, але не оплаченого товару - капельної стрічки).
Ухвалою суду від 25.09.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 24 жовтня 2019 року о 14:00.
07.10.2019 від відповідача до надійшли: відзив на позов, в якому відповідач не визнає заявлені вимоги в повному обсязі; клопотання про витребування доказів - документів, які підтверджують купівлю позивачем товару (капельної стрічки), який в подальшому за твердженням позивача, був поставлений відповідачу, в т.ч. докази здійснення оплати позивачем за придбаний товар; та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивоване суттєвим значенням справи для відповідача, оскільки за твердженням останнього, з нього намагаються стягнути вартість товару, який фактично не поставлявся, а також тим, що відповідачем подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, що також впливає на складність справи та на строки, в межах яких справа має бути розглянута судом.
18.10.2019 від позивача до суду надійшли: клопотання про виклик до суду відповідача особисто, про усне опитування та про отримання зразків підпису відповідача; клопотання про надання додаткового строку для подання до суду клопотання про витребування доказів; заперечення з міркуваннями щодо клопотання відповідача про проведення судово-почеркознавчої експертизи; заперечення проти клопотання відповідача про витребування доказів; відповідь на відзив.
31.10.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 18.11.2019 було задоволено клопотання відповідача щодо переходу на загальне позовне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019 о 15:30
02.12.2019 року позивач надав суду заяву про доповнення позову вимогою про стягнення 24194,74 грн відсотків за користування чужими коштами.
Ухвалою суду від 10.12.2019 підготовче засідання було відкладено на 15 січня 2020 року о 12:30, зобов'язано позивача надати до судового засідання оригінал договору поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 та оригінал видаткової накладної №263 від 20.11.2017, а також запропоновано відповідачу надати в судове засідання оригінали документів, що містять вільні зразки підпису, що відповідають спірному договору № 20/11/17-6 від 20.11.2017 та спірній видатковій накладній №263 від 20.11.2017, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням в кількості не менше 10.
Ухвалою суду від 15.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05 лютого 2020 року о 12:00.
Ухвалою суду від 05.02.2020 року у справі №915/2022/19 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27). Витрати по оплаті судової експертизи покладено на відповідача - фізичну особу - підприємця Левченко Валерія Леонідовича. Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.
На вирішення почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи виконаний підпис у договорі поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 у графі "Покупець" Левченком Валерієм Леонідовичем особисто чи іншою особою?
2) Чи виконаний підпис у видатковій накладній №263 від 20.11.2017 у графі "Получил(а)" Левченком Валерієм Леонідовичем особисто чи іншою особою?
26.02.2020 року до суду надійшов лист завідувача Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №07-19/20-232 від 26.02.2020 року, який містить клопотання письмово погодити строки виконання експертизи (не раніше другого кварталу 2020 року).
До вказаного листа долучено:
- клопотання судового експерта Солдатової М.А. №20-232 від 25.02.2020 року;
- рахунок на оплату експертизи №20-232(07) від 25.02.2020 року на суму 9806,40 грн.;
- матеріали справи №915/2022/19.
Ухвалою суду від 04.03.2020 поновлено провадження у справі №915/2022/19, призначено розгляд клопотання судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Солдатової М.А. у судовому засіданні на 18 березня 2020 року о 12:30.
Проте судове засідання, призначене на 18.03.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів Господарського суду Миколаївської області у відпустці.
При цьому суд зауважує наступне .
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 №392з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м.Севастополя (далі - регіони) установлено карантин із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211.
Ухвалою суду від 16.04.2020 підготовче засідання у справі було відкладено на іншу дату, визначення якої буде здійснено додатково при усуненні обставин, які спричинили введення в Україні карантину.
Разом із тим, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Враховуючи послаблення протиепідемічних заходів, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, ухвалою суду від 09.06.2020 підготовче засідання у даній справі було призначено на 23.06.2020 року о 17:30.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 17 червня 2020 року № 500, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зокрема уряд продовжив карантин до 31 липня 2020 року на усій території України.
В подальшому ухвалами суду від 23.06.2020, від 13.08.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.09.2020) підготовче засідання у справі відкладалось.
На виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 та для задоволення клопотання експерта разом із заявою від 22.06.2020 відповідачем надано вільні зразки підпису Левченка Валерія Леонідовича у період 2015-2019 роки, які містяться у документах (а.с. 238-247).
У судовому засіданні 06.10.2020 судом на виконання клопотання судового експерта Солдатової М.А. №20-232 від 25.02.2020 року було додатково відібрано експериментальні зразки почерку Левченка В.Л. у кількості 4 аркушів у вигляді напису прізвища. (а.с. 264-265).
Ухвалою суду від 06.10.2020 провадження у справі зупинено, справу № 915/2022/19 надіслано до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної згідно ухвали суду від 05.02.2020.
02.02.2021 до суду надійшов висновок експерта № 20-232 судово-почеркознавчої експертизи у справі, складений 28.01.2021, а також повернуто матеріали справи № 915/2022/19.
Згідно висновку експерта № 20-232 підпис у договорі поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 у графі «Покупець» виконаний Левченком Валерієм Леонідовичем, підпис у видатковій накладній № 263 від 20.11.2017 у графі «Получил(а)» виконаний не Левченком Валерієм Леонідовичем , а іншою особою.
Ухвалою суду від 12.02.2021 поновлено провадження у справі №915/2022/19, підготовче засідання у справі призначено на 04 березня 2021 року о 10:00, запропоновано учасникам справи надати свої пояснення з урахуванням висновків проведеної експертизи.
Як свідчать матеріали справи, 17.02.2021 позивач ознайомився з матеріалами справи, у тому числі з висновком експерта № 20-232 судово-почеркознавчої експертизи.
22.02.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю оцінки висновку експертизи та підготування і надання обґрунтованих коментарів щодо нього.
02.03.2021 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків проведеної експертизи за змістом яких, відповідач вказує, що оскільки висновком експерта встановлено, що видаткова накладна № 263 від 20.11.2017 підписана не Левченком Валерієм Леонідовичем , у відповідача не виникло обов'язку оплати товару, який він не отримував.
Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення підготовчого засідання, суд вважає, що з моменту ознайомлення з матеріалами справи у позивача було достатньо часу для надання обґрунтованих заперечень на висновок експерта. З огляду на наведене та враховуючи закінчення строків підготовчого провадження, ухвалою суду від 04.03.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі, призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні 06 квітня 2021 року о 10:00.
29.03.2021 від позивача надійшли заперечення на висновок експерта № 20-232 судово-почеркознавчої експертизи надійшли заперечення на висновок експерта, за змістом яких позивач просить суд:
1) не приймати до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи №20-2232 від 28.01.2021 та вважати його недостовірним доказом;
2) призначити повторну експертизу у справі та доручити її проведення іншій експертній установі, а саме: Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, оф. 426);
3) витрати по оплаті проведення повторної експертизи покласти на відповідача.
В обґрунтування поданих заперечень позивач посилається на норми ч. 2 ст. 77, ст. 78, ч. 2 ст. 107 ГПК України та Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 15.03.2021 з рецензування висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-232 від 28.01.2021, а також вважає, що висновок експерта №20-232 від 28.01.2021 є необ'єктивним, неповним та складеним із порушенням спеціальних нормативно-правових актів.
05.04.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, за змістом яких відповідач просить відмовити позивачу у проведенні повторної експертизи, оскільки консультативний висновок складений неповноважною особою, а тому не може бути доказом у даній справі та підставою для призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача щодо необхідності покладення витрат за проведення повторної експертизи на відповідача не відповідає засадам диспозитивності та рівності сторін судового процесу.
У судовому засіданні 06.04.2021 представник відповідача підтримав викладену у поясненнях позицію та просив розглянути справу по суті та відмовити у задоволенні позову з огляду на недоведення позивачем факту отримання товару.
За приписами ч. 2 ст. 107 ГПК України підставами для проведення повторної експертизи визначено наявність сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо).
Суд відзначає, що питання складення рецензії на висновки судових експертів врегульовані Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 лютого 2020 року № 335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414 (далі - Порядок рецензування).
У відповідності до п. 1 Порядку рецензування цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проєктів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта.
За приписами п. 2 Порядку рецензування метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.
Підставами для рецензування висновків судових експертів, проєктів висновків згідно п.3 Порядку рецензування визначено:
1) план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - План рецензування);
2) договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.
З огляду на викладене суд доходить до висновків, що наданий позивачем Консультативний висновок Незалежного інституту судових експертиз від 15.03.2021 (Т. 2 а.с. 50-52) не є належним доказом необґрунтованості або неповноти висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи №20-232 від 28.01.2021, проведеній у даній справі.
Заявлені позивачем у клопотанні про проведення повторної експертизи твердження щодо наявності суперечностей між висновком експерта та заперечень відповідача, що ним не підписувався ані договір, ані видаткова накладна, не можуть бути розцінені судом, як підстави для необґрунтованості або неповноти висновку судового експерта.
Щодо вказаних у клопотанні позивача підстав необхідності дослідження експериментальних зразків почерку у вигляді прізвища Левченка суд відзначає наступне.
Відповідно п.1.13 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012 р., зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 563/5 від 22.02.2019 р.), достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об'єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 69 ГПК України експерт має право в тому числі заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом.
Враховуючи, що на вирішення судової почеркознавчої експертизи були поставлені питання щодо належності виконаних у договорі поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 та у видатковій накладній №263 від 20.11.2017 особисто Левченку Валерію Леонідовичу тільки підписів, на які згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №20-232 від 28.01.2021, надано відповіді, суд дійшов до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо його неповноти, необ'єктивності, необґрунтованості та протокольною ухвалою у судовому засіданні 06.04.2021 відмовив позивачу у призначенні повторної експертизи.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення (Т. 2 а.с. 47), та не повідомив про причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу по суті у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.04.2021 судом у відповідності до вимог ст.ст. 233, 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази, господарський суд встановив.
20.11.2017 між фізичною особою - підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Левченко Валерієм Леонідовичем (покупець) був укладений договір поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 (далі - Договір), за змістом якого постачальник (позивач) зобов'язався у строки, передбачені договором, поставити та передати у власність покупцю товар, визначений у п. 1.2. Договору, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість з урахуванням індексації вартості товару та інших умов, передбачених договором. (п.п. 1.1. Договору)
Договором передбачена індексація вартості товару (зобов'язань по оплаті) визначеної у гривнях у п. 1.2. Договору, яка відбувається за певних умов за чітко визначеною Договором формулою відповідно до зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти (долару США) за даними міжбанківського ринку на дату платежу, або на дату проведення розрахунку зобов'язань.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що протягом строку дії Договору грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні; вказані у п. 1.2 Договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання Договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов'язання, вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п. 1.2 Договору, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % (три відсотки) від узгодженого курсу, зазначеного п. 1.2 Договору, ціна/ вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2 / А1), де: Ц - ціна/ вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/ вартість товару на дату підписання Договору (вказані у п. 1.2 Договору), грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 Договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання Договору (визначений у п. 1.2 Договору); А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського валютного ринку України згідно веб-сайту http://index.minfin.com.ua/arch (в розділі "Котирування міжбанківського валютного ринку України") на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов'язання.
За передбаченими пунктом 4.2. Договору умовами строк поставки товару: не пізніше 30 листопада 2017 року. Поставка (передача) товару в межах цього строку за згодою сторін, що підтверджуватиметься відповідними товарними накладними, може відбуватись частинами.
Згідно п. 3.3. Договору сторони погодили, що оплата вартості товару, проіндексованої у відповідних випадках згідно п. 3.1. Договору, здійснюється покупцем на умовах кредиту (відстрочення платежу). Строк оплати: не пізніше 30 вересня 2018 року.
Позивач вказав у позові, що на виконання Договору він (як постачальник) передав відповідачу (покупцю) у власність товар, зазначений у п. 1.2 Договору та у видатковій накладній № 263 від 20.11.2017 року (далі - «видаткова накладна»), вартість якого становила 134000,00 грн. Відповідач у свою чергу відповідно до Договору зобов'язався оплатити вартість зазначеного товару, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у разі прострочення оплати товару (виконати свої фінансові зобов'язання) у строк не пізніше 30.09.2018 року.
Зазначаючи, що відповідачем було здійснено часткову оплату товару, позивач, посилаючись на умови Договору та ст. 536, 694 ЦК, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача залишку боргу у розмірі 123034,54 грн.
Також, як вказано судом вище, 02.12.2019 року в рамках підготовчого провадження у справі позивач подав до суду заяву про доповнення позову вимогою про стягнення 24194,74 грн відсотків за користування чужими коштами, нарахованих станом на 07.09.2019 на підставі п. 6.1. Договору. (Т.1 а.с. 136-137)
Відповідач не погодившись з позовом, зазначив, що позивачем не доведено його право власності на товар, який було передано відповідачу за умовами Договору. Крім того, відповідач стверджував, що не підписував документи: договір поставки товару № 20/11/17-6 від 21.11.2017 та видаткову накладну №263 від 20.11.2017, відповідно, товар на загальну суму 134000,00 грн - не отримував. Також відповідач вказує, що часткову оплату за вказаний позивачем товар також не здійснював, а надана позивачем банківська виписка не свідчить про проведення розрахунків по договору поставки товару № 20/11/17-6 від 21.11.2017.
Позивач не погодився зі правовою позицією відповідача.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до п. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позов ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем умов Договору поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 щодо своєчасної оплати по видатковій накладній №263 від 20.11.2017р.
При цьому відповідач заперечував проти позову, вказуючи, що товар по договору поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 та видатковій накладній №263 від 20.11.2017 не отримував, вказаний договір та видаткову накладну не підписував.
Ухвалою суду від 05.02.2020 року у справі №915/2022/19 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27).
На вирішення почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи виконаний підпис у договорі поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 у графі "Покупець" Левченком Валерієм Леонідовичем особисто чи іншою особою?
2) Чи виконаний підпис у видатковій накладній №263 від 20.11.2017 у графі "Получил(а)" Левченком Валерієм Леонідовичем особисто чи іншою особою?
02.02.2021 до суду надійшов висновок експерта № 20-232 судово-почеркознавчої експертизи у справі, складений 28.01.2021, а також повернуто матеріали справи № 915/2022/19.
Згідно висновку експерта № 20-232, складеного 28.01.2021:
1) підпис у договорі поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017 у графі «Покупець» виконаний Левченком Валерієм Леонідовичем особисто.
2) підпис у видатковій накладній №263 від 20.11.2017 у графі «Получил(а)» виконаний не Левченком Валерієм Леонідовичем, а іншою особою. (Т. 2 а.с. 12)
Суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт укладання сторонами договору поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017.
Згідно вимог ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За загальним правилом і з урахуванням ст.ст.641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах.
При цьому суд відзначає, що договір не є первинним документом про здійснення господарської операції, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в певний проміжок часу.
Згідно з нормами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
- операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац сьомий ст. 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже виключає можливість відображення у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;
- операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п'ятий і одинадцятий ст. 1 та частина перша ст. 9 Закону);
- первинний документ повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма ст. 9 Закону). Тобто, первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об'єктивно визначати основні дані щодо взаємопов'язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто, мати достовірні дані)
Враховуючи, що видаткова накладна №263 від 20.11.2017 не підписана відповідачем -
фізичною особою-підприємцем Левченком Валерієм Леонідовичем, суд вважає недоведеним факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №263 від 20.11.2017, а відтак доходить до висновку про відсутність зобов'язань з оплати, зазначеного у вказаній видатковій накладній товару.
Крім того, судом досліджено надану позивачем в якості доказів часткової оплати банківську виписку та встановлено відсутність здійснення будь-яких часткових розрахунків між сторонами саме за договором поставки товару № 20/11/17-6 від 20.11.2017. (Т. 1 а.с. 36)
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, оскільки позивачем не доведено суду обставин, які свідчать про факт поставки товару, а також обставин, які свідчать про отримання товару відповідачем, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний: « 16» квітня 2021 року.
Cуддя О.В. Ткаченко