16.04.2021 Справа № 914/939/21
м. Львів
Суддя Господарського суду Львівської області Щигельська О.І. розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфеолаб» (11602, Житомирська область, місто Малин (пн), вулиця Гагаріна, будинок 2, кімната 4; ідентифікаційний код 42419173)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» (82435, Львівська область, Стрийський район, село Грабовець, вулиця Лопатинського, будинок 141 Ж; ідентифікаційний код 31147962) заборгованості за договором на надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020 в розмірі 5225,59грн. з яких: 4500,00грн. основного боргу, 470,09грн. пені та 255,50грн. інфляційних витрат.
13.014.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфеолаб» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» заборгованості за договором на надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020 в розмірі 5225,59грн. з яких: 4500,00грн. основного боргу, 470,09грн. пені та 255,50грн. інфляційних витрат. На підтвердження заявлених вимог долучено копію платіжного доручення №2172 від 30.03.2021, що підтверджує сплату судового збору в встановленому законом порядку та розмірі; копію Договору-заявки на надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020 за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості; Ордер серії ВС №1030882 від 30.03.2021, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №558 від 17.10.2009; копія Акту виконаних робіт від 25.03.2021 що посвідчують повноваження особи, яка підписали заяву та посвідчила копії документів, долучених до неї; копії інших документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме: копія Акту надання послуг №250 від 06.04.2020 на суму 8500,00 грн.; копія товарно-транспортної накладної №13 від 03.04.2020; копія платіжного доручення № 95 від 02.07.2020 на суму 2000,00грн.; копія платіжного доручення №103 від 03.07.2020 на суму 2000,00грн.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення в частині стягнення пені у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, як вбачається із поданої заяви, заборгованість, заявлена до стягнення, виникла внаслідок порушення боржником умов договору заявки на надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020. Розмір основного боргу в сумі 4500,00 грн. та 255.50грн. інфляційних витрат підтверджується матеріалами справи і на вказану суму судом видано судовий наказ.
Заявлену вимогу - 470,09грн. пені, заявник підтверджує розрахунком заборгованості, який міститься в заяві про видачу судового наказу. Проте, суд звертає увагу, що Договором №0204/01 від 02.04.2020 не передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, суд вважає, що до заяви про видачу судового наказу не долучено документів, які б підтверджували виникнення у заявника права на отримання від боржника 470,09грн. пені за порушення умов договорупро надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020, укладеного в письмовій формі.
Одночасно суд звертає увагу заявника, що згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку позовного провадження.
Відтак, суд приходить до висновку що підстави для задоволення заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з боржника 470,09грн. пені відсутні.
Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфеолаб» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревконтакт» в сумі 470,09грн пені, за порушення умов договору на надання транспортних послуг №0204/01 від 02.04.2020 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Щигельська