79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.2021 справа № 914/187/21
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Толочко І. І., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3, м. Львів, в інтересах держави в особі,
позивача:Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), м. Київ, в особі Подільського міжрегіонального управління (Укртрансбезпеки), м. Житомир,
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича, м. Пустомити Львівської області,
про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у загальному розмірі 84'397,68 грн.
За участю представників учасників процесу:
прокурор:Панькевич Роман Васильович,
позивача:не з'явився,
відповідача: не з'явився.
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Подільського міжрегіонального управління (Укртрансбезпеки) до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у загальному розмірі 84'397,68 грн.
1.2. Ухвалою суду від 29.01.2021 позовну заяву Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Подільського міжрегіонального управління (Укртрансбезпеки) до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у загальному розмірі 84'397,68 грн залишено без руху.
12 лютого 2021 року позивачем подано суду заяву, з якої вбачається, що позивач усунув недоліки позовної заяви (вх. № 3409/21).
1.3. Ухвалою від 16.02.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.03.2021.
1.4. 02 березня 2021 року Фізична особа-підприємець Ярмола Ярослав Петрович подав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає про визнання позову в повному обсязі та повернення 50 відсотків судового збору з державного бюджету, також просить розстрочити виконання судового рішення шляхом оплати в дохід державного бюджету за проїзд автомобільними дорогами загального користування рівними частинами в розмірі 8'439,77 грн терміном на 10 місяців.
Призначене на 18.03.2021 судове засідання не відбулось, з підстав вказаних в ухвалі суду від 25.03.2021. Ухвалою суду від 25.03.2021 розгляд справи по суті призначено на 08.04.2021.
1.5. У судовому засіданні 08.04.2021 прокурор підтримав позовні вимоги та заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення. Інші учасники справи, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Суд, беручи до уваги, що розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку вирішити спір по суті у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 08.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. У позовній заяві Прокурор вказує, що Позивачем 07.11.2019 складено акт про перевищення транспортним засобом, марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні відповідача, нормативних вагових параметрів та здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 174423 від 07.11.2019. Листами від 11.11.2019 та від 01.06.2020 Відповідача повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, однак відповідної оплати станом на час звернення з позовом так і не проведено. Так, Прокурор просить стягнути з Відповідача 84'397,68 грн відповідної оплати за проїзд.
Підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало те, що позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду за їх захистом.
Правовими підставами позову зазначено норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011, п. 22.5 Правил дорожнього руху, ст. ст. 6, 33, 48 Закону України "Про автомобільні дороги", ст.ст. 16, 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 5 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
2.2. Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті, письмових пояснень щодо суті заявлених вимог суду не подала.
2.3. Відповідач - Фізична особа-підприємець Ярмола Ярослав Петрович, у поданому суду відзиві, вказує про визнання позову та просить розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців рівними частинами. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач не має можливості здійснити оплату, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, яке склалось через суттєві обмеження запроваджені постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з її змінами та доповненнями.
3.Обставини справи.
3.1 07 листопада 2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності - ФОП Ярмолі Ярославу Петровичу, за результатами якої Управлінням встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, що зафіксовано довідкою від 07.11.2019 № 042972 (а.с. 33) та актом від 07.11.2019 № 033165 (а.с. 32).
Згідно з вище зазначеним Актом, зафіксовано перевищення нормативно допустимої фактичної ваги, яка становила - 49,29 тонн при нормі 40 тонн, а також допустимого осьового навантаження (норма 11, фактично 15,05; норма 11, норма 22, фактично - 26,53).
За кермом вищезазначеного автомобіля перебував ОСОБА_1 , який відмовився від отримання другого примірника акту від 07.11.2019 № 033165 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, про що зазначено у вказаному акті. Водночас, водієм підписано акт від 07.11.2019 № 174423 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку.
3.2. Посадові особи Управління діяли на підставі затвердженого графіку проведення рейдових перевірок Управління в період з 04.01.2019 по 10.11.2019, направлення на рейдову перевірку від 04.11.2019 № 004743 (а.с. 39).
3.3. Належність відповідачу на праві власності автомобіля марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 36).
3.4. Згідно з Розрахунком № 174423 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 07.11.2019 № 174423, Відповідачу нараховано 3'086,37 Євро.
3.5. Управління 11.11.2019 та 01.06.2020 за № 68890/24/24-19 та № 41844/24/24/-20 на адресу відповідача направлено листи - повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритного транспортного засобу марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 . Докази надіслання долучено до матеріалів справи (список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та фіскальний чек).
3.6 Відповідачем зазначені кошти добровільно не сплачено, а позивачем не вжито належних заходів щодо стягнення вказаної суми, що стало підставою для звернення прокурора із вказаним позовом до суду.
4. Позиція суду.
4.1. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Пунктом 5 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пунктом 3 статті 12 цього Закону).
4.2. Відповідно до пункту 27 частини 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, до повноважень Укртрансбезпеки входить не виключно здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, але й також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
При цьому Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через зазначені територіальні органи.
4.3. Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4.4. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (Офіційний вісник України, 2001, № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 (розділ: плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
4.5. Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів, що належить на праві власності відповідачу, про що 07.11.2019 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи.
4.6. Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування
Згідно із частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України, передбачено, що учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частиною першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин другої та третьої статті 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
4.7. Таким чином, Позивач будучи обізнаним про наявність у Відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, незважаючи на нарахування такої плати ще 21.05.2020 до цього часу, не вжито заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави з позовною заявою про стягнення з ФОП Ярмоли Ярослава Петровича плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 84'397,68 грн.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
4.8. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови).
Як вбачається із матеріалів справи, компетентний орган (позивач) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті знаючи про несплату відповідачем не вжила заходів для стягнення такої заборгованості в судовому порядку, що підтверджується листом Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 09.11.2020 № 87273/3.1/24-20.
А тому, невжиття Державною службою України з безпеки на транспорті заходів протягом тривалого часу свідчить про бездіяльність цього органу та є правовою підставою для звернення місцевої прокуратури до суду з позовом.
4.9. Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб та державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не здійснювався упродовж тривалого часу захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, обґрунтовується наявністю підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави. Відповідна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Матеріали справи не містять доказів наявності передбачених частинами 4 та 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України обставин, за яких суд не приймає визнання позову відповідачем та постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про стягнення з відповідача 84'397,68 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича, вагові параметри якого перевищують нормативні, є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
4.10. Щодо розгляду клопотання Відповідача про розстрочення виконання судового рішення шляхом оплати в дохід державного бюджету за проїзд автомобільними дорогами загального користування рівними частинами в розмірі 84'397,68 грн терміном на 10 місяців, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення даного клопотання з наступних підстав.
Відповідне клопотання обґрунтоване тяжким матеріальним становищем, яке склалось через суттєві обмеження запроваджені постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з її змінами та доповненнями, які істотно ускладнюватимуть відповідачу виконання даного судового рішення.
4.10.1. Ухвалення судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
4.10.2. Так, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1, 5).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частинами 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
З огляду на те, що відповідачем не долучено жодного доказу, на підтвердження обставин матеріального становища чи інших обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, суд вважає, заявлене у відзиві клопотання необґрунтованим.
4.11. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати.
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" вказано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідачем подано клопотання про повернення прокурору на підставі ч. 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у справі № 914/187/21, а саме: 1 135,00 грн. судового збору.
Згідно з наведеними правовими нормами, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а 1'135,00 грн. судового збору (50 відсотків судового збору) підлягають стягненню з відповідача на користь прокурора.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 20, 45, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845), в дохід державного бюджету 84'397, 68 грн. (отримувач: Житомирська міська ОТГ 22160100, код ЄДРПОУ38035726, Казначейство України, р/р UA 858999980313171216000006797, призначення платежу 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).
3. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ярмолі Ярославу Петровичу у розстроченні судового рішення.
4. Повернути Львівській обласній прокуратурі (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) з Державного бюджету України 1'135 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 56 від 18.01.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярмоли Ярослава Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 1135,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.04.2021
Суддя В.П. Трускавецький