вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/2579/20
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Дробко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будинок торгівлі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №2”, Ірпінської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні майном та скасування записів про державну реєстрацію права власності у реєстрі, за участю від:
позивача - не з'явилися;
відповідача 1 - Юзефович А.О. (ордер серії АІ 1083306 від 27.01.2021);
відповідача 2 - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будинок торгівлі” (далі - ТОВ “Будинок торгівлі” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №2” (далі - ТОВ “Магазин №2”) та просило суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №468328) від 25.07.2012, видане ТОВ “Магазин №2”, в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, що вказаний у вищевказаному свідоцтві в описі об'єкта наступними словами: ІІІ (14,6 кв.м), IV (6,5 кв.м), замощення І (невизначеної площі), склад літера “Ж”, гараж літера “З”;
- визнати право приватної власності на маршові сходи (майданчик), що розміщені: перший поверх, приміщення літери “А”, позначення ІІІ, площею 14,6 кв.м за ТОВ “Будинок торгівлі”;
- усунути перешкоди у користуванні будівлею та майном шляхом зобов'язання ТОВ “Магазин №2” знести самочинно збудовану котельню, що розташована на першому поверсі будівлі (згідно матеріалів інвентаризаційної справи (2008 рік) - приміщення IV літери “А”, площею 6,5кв.м та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення літера “А”, позначення ІІІ, площею 14,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул.Соборна, будинок, 103;
- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за ТОВ “Магазин №2” у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №33956203 від 30.10.2019 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині відомостей про: замощення “І” (невизначеної площі) - вказане в описі об'єкта; котельню (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення “IV”, площею 6,5 кв.м) - вказану як складову частину об'єкта нерухомого майна під літерою “Л”, площею 6,5 кв.м; склад “Ж” (загальна площа 18,3 кв.м); гараж “З” (загальною площею 14,1 кв.м).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що спільно з відповідачем володів приміщенням за адресою; Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, 103. При цьому, в реєстрі речових прав на нерухоме майно, сходи, які належали позивачу, -маршові сходи (майданчик) 14,6 кв.м зареєстровані на праві власності за відповідачем. Крім того, позивач вказує, що відповідач самочинно збудував об'єкти, які перешкоджають йому користуватись своїм майном (т.1 а.с.1-26).
Ухвалою від 22.09.2020 судом за відповідним позовом відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого засідання на 14:00 21.10.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (т.1 а.с.203-205).
Копія відповідної ухвали отримана сторонами 29.09.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№01013275122622, 0103275122614 (т.1 а.с.209-210).
19.10.2020 від відповідача - ТОВ “Магазин №2”, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позов (здано відділенню зв'язку №143 м. Києва 15.10.2020; 14.10.2020 - останній день строку - вихідний день) (т.2 а.с.1-22).
У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні заявлених вимог відмовити, вказуючи на їх безпідставність. Відповідач, відхиляючи заявлені вимоги, стверджує, що: позивач тривалий час вчиняє дії, які ним розцінюються як намагання захопити частину належного товариству майна. При цьому, відповідач зазначає, що:
- разом з позивачем не є співвласником майна, не зважаючи, на те, що нерухоме майно позивача межує з нерухомим майном відповідача;
- земельна ділянка під об'єктами є власністю Ірпініської міської ради і на даний час не сформована, а відомості щодо неї не внесені до Державного земельного кадастру;
- позивач є власником інших маршових сходів, розміщених у іншій частині будинку, а не тих, що є предметом спору;
- не здійснював блокування евакуаційного входу, поряд з цим у позивача виявлені порушення пожежної та техногенної безпеки;
- позивач не є суб'єктом права на звернення з позовом про знесення будівлі, яка, як він вважає, збудована самочинно і такі вимоги є передчасними;
- об'єкти, на які позивач оспорює право власності, є складовими майнового комплексу;
- у технічну документацію внесені виправлення (підчистки) в частині розміщення площі та маршових сходів, а висновок експерта наданий з численними порушеннями, без огляду та участі відповідача.
Крім того, відповідачем 1 - ТОВ “Магазин №2” подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленими позивачем у даній справі вимогами (т.2 а.с.23-25).
21.10.2020 позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання (т.2 а.с.59-60).
Ухвалою від 21.10.2020, яка занесена до протоколу, судом встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:00 20.11.2020 (т.2 а.с.65-66).
18.11.2020 відповідачем 1 - ТОВ “Магазин №2” подано клопотання про прийняття доказів , які не подані разом з позовом (т.2 а.с.68-69).
20.11.2020 позивачем подано заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.76-81), а також про залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача - Ірпінську міську раду (т.2 а.с.74-75).
Так, відповідно до заяви про зміну предмету позову позивач просить суд:
- скасувати рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №1708-27-VI від 28.02.2012 “Про оформлення за ТОВ “Магазин №2” права власності на майновий комплекс в м. Ірпінь вул. ІІІ-Інтернаціоналу”;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №468328) від 25.07.2012, видане ТОВ “Магазин №2”, в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, що вказаний у вищевказаному свідоцтві в описі об'єкта наступними словами: ІІІ (14,6 кв.м), IV (6,5 кв.м), замощення І (невизначеної площі), склад літера “Ж”, гараж літера “З”;
- усунути перешкоди у користуванні будівлею та майном шляхом зобов'язання ТОВ “Магазин №2” знести самочинно збудовану котельню, що розташована на першому поверсі будівлі (згідно матеріалів інвентаризаційної справи (2008 рік) - приміщення IV літери “А”, площею 6,5кв.м та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення літера “А”, позначення ІІІ, площею 14,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, будинок, 103;
- скасувати реєстрацію права власності ТОВ “Магазин №2” на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині: замощення “І” (невизначеної площі) - вказане в описі об'єкта; котельню (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення “IV”, площею 6,5 кв.м) - вказану як складову частину об'єкта нерухомого майна під літерою “Л”, площею 6,5 кв.м; складу “Ж” (загальна площа 18,3 кв.м); гаражу “З” (загальною площею 14,1 кв.м).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Ірпінську міську раду; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій; відкладено підготовче засідання до 10:00 11.12.2020 (т.2 а.с.90-93).
Копія вказаної ухвали суду отримана Ірпінською міською радою 07.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103273663650 (т.2 а.с.106)
09.12.2020 на електронну пошту суду від Ірпінської міської ради без накладення електронного цифрового підпису надійшло клопотання про розгляд даної справи спочатку (т.2 а.с.104, у подальшому аналогічне клопотання надійшло до суду у паперовій формі (т.2 а.с.118-119).
11.12.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою:
- вирішено розпочати розгляд справи спочатку, враховуючи відповідне клопотання залученого відповідача - Ірпінської міської ради;
- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16:00 11.01.2021 (т.2 а.с.113-114).
04.01.2021 від відповідача 2 - Ірпінської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.123-126) , у якому такий відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Заперечуючи проти позову, відповідач 2 зазначає, що:
- позивачем не вказано у чому полягає незаконність та порушення законодавства при прийнятті радою спірного рішення;
- пропущено строк позовної давності, оскільки позивач та відповідач 1 тривалий час володіють приміщеннями у одній будівлі і позивачу не могло бути невідомо про склад майна.
11.01.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою:
- встановлено строки для подання заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення;
- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14:40 27.01.2021 (т.2 а.с.164-165).
27.01.2021 позивачем подано відповідь на відзив (т.2 а.с.167-175), у якій позивач вказує, що:
- склад майна відповідача, наведений у договорі купівлі-продажу та свідоцтві про право власності відрізняється;
- виконання оспорюваного рішення, не виключає можливість його оскарження у комплексному поєднані з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів;
- надані копії доказів є такими, що відповідають оригіналові.
27.01.2021 представником відповідача 1 подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів (т.2 а.с.130).
27.01.2021 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано зайнятістю представника в іншому судовому процесі (т.2 а.с.181).
27.01.2021 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою:
- продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів;
- відкладено підготовче засідання до 10:00 19.02.2021 (т.2 а.с.187-188).
16.02.2021 від відповідача 2 надійшла заява про застосування до заявлених позивачем у даній справі вимог наслідків спливу строків позовної давності (т.1 а.с.207-210).
19.02.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:40 24.02.2021 (т.2 а.с.224-225).
22.02.2021 відповідачем 1 - ТОВ «Магазин №2» подано клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив позивача з посиланням на пропущення строку, встановленого для подання такої заяви по суті (т.2 а.с.227-228).
24.02.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою:
- продовжено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем 2 - заперечення;
- зобов'язано позивача надати суду для огляду під час розгляду справи по суті оригінал технічного паспорту, копія якого долучена ним до позовної заяви;
- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16:00 17.03.2021 (т.2 а.с.243-245).
11.03.2021 від відповідача 1 - ТОВ «Магазин №2» надійшли заперечення (т.3 а.с.1-10), відповідно до яких відповідач вказує, що:
- відсутнє порушене право позивача;
- відповідний позов спрямований на влаштування евакуаційного виходу з приміщення за рахунок майна відповідача 1;
- гараж збудований на підставі рішення Ірпінської міської ради від 28.10.1997 №365/10;
- позивач не є власником земельної ділянки, на якій розташоване майно і не наділений правом вимагати його знесення;
- спірне рішення вичерпано фактом його виконання і його скасування не призведе до правових наслідків, тому обраний спосіб захисту не є ефективним;
- те, що позивач знав про набуття права на спірне майно вбачається з тексту касаційної скарги, яка подана позивачем у іншій справі.
17.03.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 12:15 02.04.2021 (т.3 а.с.20-22).
Про дату, час і місце судового засідання, яке відбудеться 02.04.2021, сторони повідомлені під розписку (т.2 а.с.23), однак, представники позивача та відповідача 2 - Ірпінської міської ради в судове засідання 02.04.2021 не з'явилися. При цьому, від імені позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання щодо відкладення розгляду справи з посиланням на знаходження представника позивача, а також всіх працівників АО «Титикало та партнерни» на самоізоляції. Відповідне клопотання надійшло без накладення електронного цифрового підпису особи, яка його подає від імені позивача; із сканкопії такого клопотання вбачається, що воно взагалі ніким не підписано. Відповідне клопотання залишено судом без розгляду, оскільки відсутні відомості про те, що таке клопотання подано від імені позивача уповноваженою на те особою.
Інших заяв та клопотань від імені позивача не надходило.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням відсутності заяв та клопотань осіб, які не з'явились, суд продовжив розгляд справи 02.04.2021 за їх відсутності.
Під час розгляду справи по суті позивач заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити, відповідачі щодо задоволення заявлених вимог заперечували.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 29.12.1992 №322/8 «Про реєстрацію орендного підприємства «Будинок торгівлі» зареєстровано Орендне підприємство «Будинок торгівлі» (далі - ОП «Будинок торгівлі») (т.1 а.с.38).
03.09.1993 товариству покупців, створеному членами трудового колективу Будинку торгівлі, видано свідоцтво про реєстрацію у Фонді комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів (т.1 а.с.45).
30.11.1993 між Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів (продавець) та ОП «Будинок торгівлі» (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, який посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №4347 (т.1 а.с.30-33, далі договір №4347).
Відповідно до умов вказаного договору продавець продав, а покупець купив державне майно - Будинок торгівлі у м. Ірпінь, по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103, відповідно до умов, що визначені у вказаному договорі.
Майно включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до відповідного договору (п.1.1 договору №4347).
Згідно п. 1.2 вказаного договору право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі рішення Фонду комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів №11 від 05.11.1993.
Як вбачається з акту оцінки, затвердженого Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів від 18.11.1993, вартість відчужуваного майнового комплексу становить 896 973 500,00 карбованців (п. 1.3 договору №4347).
Як визначено п. 1.4 договору №4347 вказаний об'єкт продано за 896 973 500,00 карбованців.
Відповідно до акту приймання-передачі від 09.02.1994 (т.1 а.с.34), який укладено на виконання вищевказаного договору, Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради передано ОП “Будинок торгівлі” основні засоби, описані у додатках №1 та №2.
Згідно додатку №1 до акту від 09.02.1994 (т.1 а.с.35), ОП “Будинок торгівлі” передано будівля площею 1176,1кв.м, яка складається з наступних приміщень:
- 1-й поверх - 109,7 кв.м, включає: фойє - 50 кв.м; склад - 13,4 кв.м; коридор - 8,3кв.м; коридор - 3,4 кв.м; коридор - 6,1 кв.м; маршові сходи (майданчик) -14,6 кв.м; вітрина 9,9 кв.м; ліфт - 4,0 кв.м;
- 2-й поверх (кім. с/вузла) - 518,5 кв.м;
- 3-й поверх (у т.ч. с/вузол)- 547,9 кв.м.
Окрім того за цим актом передається сарай «Г» - 45,1 кв.м.
Всього приміщень і будівель за актом передано площею 1221,2 кв.м.
У такому додатку вказано, що: площа визначена згідно інвентаризаційної справи Ірпінського міжміського бюро технічної інвентаризації від 17.10.1993; вентиляційна камера спільного користування магазину №117 та магазину №2.
ОП «Будинок торгівлі» видано свідоцтво про власність за реєстраційним №92 (т.1 а.с.36-37), у якому вказано, що покупець за договором від 30.11.1993 є власником майна за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103.
Відповідно до установчої угоди від 06.12.1993 товариство покупців “Будинок торгівлі” вирішило створити товариство з обмеженою відповідальністю шляхом об'єднання їх вкладів для здійснення господарської діяльності (т.1 а.с.46-52).
Згідно статуту ТОВ “Будинок торгівлі”, який є позивачем у даній справі, зареєстрованого 14.12.1993 за №312/1 рішенням Ірпінського міськвиконкому (т.1 а.с.53-55), таке товариство створено у відповідності з установчою угодою, підписаною 06.12.1993 учасниками товариства (п. 1.1 статуту) та згідно п. 1.3 статуту є правонаступником ОП “Будинок торгівлі”.
Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, передане за договором №4347 покупцю, правонаступником якого є позивач, здійснена 08.12.2018, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Так, з витягу вбачається, що: об'єкту наданий реєстраційний номер 1723358032109; загальна площа об'єкта - 1221,2 кв.м і він розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна (ІІІ Інтернаціоналу), 103, що підтверджується витягом (т.1 а.с.56).
Реєстрація відповідного права лише 08.12.2018 не змінює того факту, що право власності на таке майно набуто покупцем за договором №4347 у момент набуття права власності на відповідний об'єкт під час його викупу в процесі приватизації.
Так, відповідно до ст.24 Закону України «Про малу приватизацію» (в редакції, чинній на момент укладення договору №4347 та передачі об'єкту викупу за ним), до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом з моменту удару молотка ліцітатора або підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі підприємства - з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп. Прийняття органом приватизації рішення про викуп також визначено як подія, що обумовлює момент набуття права власності на відповідне майно і п.1.2 договору №4347.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, позивач є власником майна, яке передано відповідно до умов договору №4347.
До позовної заяви позивачем додано копію технічного паспорту на будівлю по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 в м. Ірпінь, справжність якої оспорював відповідач, вказуючи на виправлення у копії, у зв'язку з чим суд на підставі ч.6 ст.91 ГПК України зобов'язав позивача надати оригінал такого документу. Враховуючи, що оригінал позивачем не надано, такий доказ не брався судом до уваги при прийнятті рішення у справі.
У той же час, судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна за цією ж адресою.
Так, відповідно до договору від 30.06.1994, який посвідченого нотаріально та зареєстровано за №1446, укладеного між Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів (продавець) та товариством покупців магазину №2 (покупець), продавець продав, а покупець купив державне майно - Магазин №2 в м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 на умовах, що визначені у ньому (далі - договір №1446, т.1 а.с.57-59, т. 2 а.с.132-133).
Майно включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до вказаного договору (п. 1.1 договору №1446).
Згідно п. 1.2 вказаного договору право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі рішення Фонду комунальної власності №31 від 07.06.1994.
Вартість відчужуваного майнового комплексу, визначена актом оцінки, затвердженим Фондом комунальної власності від 24.06.94, становить 1 285 042,00 карбованців (п. 1.3 договору №1446).
Відповідно до п. 1.4 договору №1446 вказаний об'єкт продано за 1 285 042,00карбованців.
За актом прийому-передачі від 10.07.1995, який складено на виконання договору №1446, товариству покупців магазину №2 передано основні та обігові засоби, описані в додатках №1 та №2 (т.1 а.с.60).
Згідно додатку №1 до акту від 10.07.1995 товариству покупців магазину №2 передано будівлю, яка складається з наступних складових, загальною площею 898,2кв.м (т.1 а.с.61):
- 1 поверх - 387,1 кв.м;
- 2-й поверх (приміщення санвузла) - 3,9 кв.м;
- двір: склад №1 - 67,3 кв.м; склад №2 - 66,5 кв.м; підвал, вхід в підвал - 85,8 кв.м; битовка - 18 кв.м; навіс «Д» - 25,4 кв.м; навіс «Є» - 43,2 кв.м; ворота - 8,8 кв.м; паркан - 52,9 кв.м; асфальтове покриття -249кв.м.
Отже, з урахуванням п.1.2 договору, ст.24 Закону України «Про малу приватизацію» (в редакції, чинній на момент укладення договору № 1446 та передачі об'єкту викупу за ним), покупець за договором №1446 набув права власності на нього з моменту прийняття рішення про викуп органом приватизації.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів №365/10 від 28.10.1997 ТОВ «Магазин №2» надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 3,20*8,00 м зблокованого із існуючим складом «Б» в м. Ірпінь по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 (т.3 а.с.11).
14.11.2011, як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав за товариством покупців колективу магазину №2 на підставі договору №1446 зареєстровано право власності на об'єкт - магазин №2 за адресою: Київська область м Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103; реєстраційний номер об'єкта: 35147758 (т.2 а.с.134)
Як вбачається з технічного паспорту на будинок №103 по вул. ІІІ Інтернаціоналу у м.Ірпінь станом на 11.07.2011 - до реєстрації відповідного права, до приміщення літ «А» будинку торгівлі-магазин №2 входило приміщення ІІІ -14,6кв.м (сходи - 9к.в.м), IV (6,5 кв.м), замощення І (невизначеної площі), склад літера “Ж”, гараж літера “З” (т.2 а.с.138-254).
Рішенням двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №1708-27-VI від 28.02.2012 “Про оформлення за ТОВ “Магазин №2”права власності на майновий комплекс в м. Ірпінь вул. ІІІ Інтернаціоналу” (далі - рішення №1708-27-VI від 28.02.2012) вирішено доручити КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» взамін дублікату договору купівлі-продажу державного майна оформити та видати свідоцтво про право власності на майновий комплекс (перелік господарських споруд та приміщень будівлі згідно додатку №1) в м. Ірпінь по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 за ТОВ «Магазин №2», а також зобов'язано ТОВ «Магазин №2» звернутись до КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» для внесення відповідних змін в оригінал інвентаризаційної справи (т.1 а.с.62 т.2 а.с.127)
Вказане рішення прийнято, як зазначає відповідач 2 у даній справі, на підставі висновку постійної депутатської комісії з питань архітектури та капітального будівництва (т.2 а.с.129), а також заяви відповідача 1 (т.2 а.с.130).
Згідно додатку №1 до вказаного рішення визначено перелік приміщень будівлі магазину в м. Ірпінь по вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103, які належать ТОВ «Магазин №2» (т.1 а.с.63, т.2 а.с.128), який складається з наступних приміщень будівлі літ. «А» загальною площею 391,7кв.м: торговий зал 1-2 - 196,4 кв.м; коридор 1-3 - 3,2 кв.м; хлібна 1-4 - 18 кв.м; вітрина 1-8 - 31,5кв.м; підсобне приміщення 1-10 - 40,4 кв.м; коридор 1-11 -10,3 кв.м; коридор 1-12 - 29,8 кв.м; кабінет 1-13 - 6,8 кв.м; кабінет 1-14 - 12,5кв.м; сходи III - 14,6 кв.м; котельня IV - 6,65 кв.м; коридор V - 3,5 кв.м; санвузол на другому поверсі 1-28 - 1,1 кв.м; санвузол 1-29 - 2,8 кв.м.
В спільному користуванні вказані: приміщення літ А1-7 площею 16,7 кв.м; 2-1 площею 45,0 кв.м; 2-2 площею 4,0 кв.м.
Перелік господарських споруд, які належать ТОВ «Магазин №2», визначені відповідним додатком: битовка «В» 18 кв.м; літ «Б» - 219,6кв.м; огорожа №№1,2 (ворота/огорожа); огорожа №№1,2 (ворота/огорожа); склад літ «Ж» - 6,3х3,3; навіс літ «Д» -4,05х3,3; навіс літ «Е» -9,5х4,55; замощення 1; гараж літ «Г» - 8,2х4,17.
На підставі рішення №1708-27-VI від 28.02.2012 відповідачу - ТОВ «Магазин №2» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.07.2012 (т.1 а.с.64).
З урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, у даній справі позивачем оспорюється дійсність рішення №1708-27-VI від 28.02.2012, а також вказане свідоцтво про право власності, яке видано на підставі такого рішення, в частині певних об'єктів: ІІІ (14,6кв.м.), IV (6.5кв.м), замощення І (невизначеної площі), склад літера Ж, гараж літера З.
Між тим, вищевказане рішення вичерпало свою дії його виконанням - за відповідачем 2 оформлено право власності та видане зазначене свідоцтво.
Як визначено ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України: завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено у п.40 постанови Великої Падати Верховного Суду України від 02.02.2011 у справі №925/642/19, порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту; обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п.41 відповідної постанови).
Застосування конктерного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 50.06.2018 № 338/180/17 (п. 57), 11.09.2018 № 905/1926/16 (п. 40), 30.01.2019 №569/17272/15-ц, 11.09.2019 № 487/10132/14-ц (п.89), від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц (п.7.23).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).
Оскільки предметом спору у даній справі є рішення №1708-27-VI від 28.02.2012, яке є ненормативним актом, який вичерпав свою дію фактом його виконання, визнання його недійсним, як і свідоцтва, що видано на його підставі в частині певного майна, з урахуванням поділу відповідного майна у подальшому, не є ефективним способом захисту.
Так, спірне свідоцтво видано на майновий комплекс, який у подальшому поділений відповідачем - ТОВ «Магазин №2», що вбачається з наступного.
30.10.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №195814109 (т.1 ас.65-67), зареєстровано права власності відповідача - ТОВ «Магазин №2» на об'єкти нерухомого майна з реєстраційним:
- №1951297632109 - частину майнового комплексу №2 - навіс «Д», навіс «Е,е», ворота №1, огорожа №2, замощення «І» (складові частині об'єкта: склад з підвалом та сходами Б загальною площею 219,8кв.м; битовка В загальною площею 18,3кв.м; склад «Ж» загальною площею 14,1кв.м; гараж «З» загальною площею 25,1кв.м; котельня «Л» загальною площею 6,5кв.м) за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна 103;
- №1951193932109 - частину майнового комплексу №1, загальною площею 431 кв.м. (нежитлові приміщення позначені на плані літ. «А», ганок з пандусом «а») за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 103.
Підставою виникнення права власності у довідці вказано: технічний паспорт, виданий 25.09.2019 ПП «КБС-100», висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 25.09.2019, виданий ПП «КБС-100».
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення №1708-27-VI та свідоцтва про право власності в частині певного майна, яке видано відповідачу на виконання такого рішення, є такими, що не підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлені вимоги щодо усунення перешкод у користуванні будівлею шляхом зобов'язання знести котельню (приміщення IV літери А), стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення (літера А, позначення ІІІ).
Зазначені вимоги обґрунтовані порушенням права позивача користуватись приміщеннями будівлі, яке є складовою права власності, що виникло на підставі договору №4347, на нерухоме майно, викуплене під час приватизації.
В силу ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При цьому, у відповідності з ч.ч.4, 5 такої норми: власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Як визначено ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що йому належить право власності на маршові сходи на першому поверсі площею 14,6кв.м. (позначення ІІІ) та посилався, що на них позивачем зведена стіна з піноблоку.
Між тим, під час розгляду даного спору по суті, позивачем не підтверджено набуття ним права власності саме на маршові сходи, право власності на які зареєстровано за відповідачем 1 (позначенні ІІІ приміщення «А», перший поверх) як складова частина об'єкта нерухомого майна за реєстровим № 1951193932109.
Так, з додатку №1 до акту від 09.02.1994 (т.1 а.с.35) вбачається, що ОП «Будинок торгівлі» передавались. зокрема, маршові сходи 14,6кв.м, а також склад площею 13,4 кв.м. При цьому, певних позначень таких приміщень не вказано, плану до відповідного акту не надано, щоб дозволило визначити розташування таких маршових сходів. Поряд з цим, з матеріалів інвентаризаційних справ на будівлю вбачається, що у будівлі існують декілька маршових сходів. Опис нерухомого майна, належного позивачу за відповідною адресою та яке входить до складу зареєстрованого об'єкта за №1723358032109 (т.1 а.с.56), відсутній.
У додатку №2 до акту від 10.07.1995 (т.1 а.с.61), відповідно до якого товариству покупців магазину №2 передано майно, викуплене під час приватизації, зазначено лише загальна площа приміщень, які передавались на першому поверсі - 387,1кв.м. Позначень відповідних приміщень, що входять до такої площі, їх розташування, площі такий акт не містить.
Під час розгляду заявлених вимог, відповідач посилався на те, що на поверховому плані інвентаризаційної справи першого поверху будівлі літ «А» вказана загальна площа маршових сходів (14,6кв.м) та складу (13.4кв.м) позивача, яка становить 28кв.м, а маршові сходи, позначені на плані як ІІІ і на які за ним зареєстровано право власності, передавались у складі викупленого майна покупцю за договором №1446.
У підтвердження передачі та набуття права власності на маршові сходи (позначення ІІІ), позивач посилався на висновок комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, виконаний експертами ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» - Коваленко Л.А. та Голубенко І.М. для надання до суду у іншій справі - №911/2848/19.
Так, у такому висновку експерти вказали, що ОП «Будинок торгівлі» за договором купівлі-продажу №12 від 30.11.1993 (за текстом рішення №4347) згідно додатку №1 до акту прийому-передачі №5 від 09.02.1994 прийнято приміщення в будівлі літ.А про вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 у м. Ірпінь площею 14,6кв.м, яке згідно матеріалів технічної інвентаризації від 17.10.1993 позначене га поверховому плані першого поверху цифрою ІІІ та зазначене в таблиці експлікацій приміщень як «сходова клітка» (п.3 висновку).
Однак, як вбачається з висновку, така експертиза виконувалась на замовлення позивача та експертам надані матеріали технічної інвентаризації 17.10.1993, копію якої надав позивач до позову. При цьому, така копія судом не прийнята до уваги, оскільки на вимогу суду, оригінал такого документу не наданий, а наявна копія свідчила про виправлення та мала певні суперечності. Поряд з цим, відповідачем надані матеріали інвентаризаційної справи, дані якої відрізняються і які при проведенні експертизи не були у розпорядженні експертів, як свідчить висновок.
Окрім того, як свідчить опис другого питання, доступ до проведення натурного обстеження всіх приміщень будівлі 103 по вул. ІІІ Інтернаціоналу у м. Ірпінь експертам не було надано і дослідження проводилось за наданими матеріалами технічної інвентаризації та за результатами обстеження будівель та споруд, доступ до яких було забезпечено.
Враховуючи зазначені обставини, відповідний висновок не може бути прийнятий до уваги, оскільки його надано без наявності доказів, які досліджуються під час розгляду даної справи.
Інших доказів у підтвердження права власності на відповідне приміщення, позначене «ІІІ» - маршові сходи позивачем не надано, отже, не доведено наявності суб'єктивного права власності на таке майно, на захист однієї з правомочностей якого - користуватись таким майном подано позов в частині усунення перешкод у користуванні таким майном шляхом знесення стіни із піноблоку.
Також, позивач посилався на те, що, побудувавши відповідну стіну, відповідач заблокував другий евакуаційний вихід ТОВ «Будинок торгівлі» шляхом самовільного захоплення маршових сходів. Відповідні посилання не підтверджені, оскільки позивач не довів наявність у нього права власності саме на маршові сходи першого поверху будівлі «А» позначені ІІІ.
Згідно вимоги державного виконавця за виконавчим документом у справі №320/5240/19 від 14.07.2020 (т.2 а.с.235-236), яка направлена на виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №320/5240/19, щодо виконання такого виконавчого документа шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) приміщень другого та третього поверху ТОВ «Будинок торгівлі» за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, 103 (колишня назва вулиці ІІІ Інтернаціоналу), до повного усунення порушень, зазначених в акті від 24.06.2019 №189 (т.2 а.с.235-236).
Відповідний виконавчий документ видано на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №320/5240/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ТОВ «Будинок торгівлі» про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що відносно ТОВ «Магазин №2» проводився позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за адресою: м. Ірпінь, вул. Соборна, 103 (ІІІ Інтернаціоналу). За результатами перевірки складено акт від 04.09.2020 за №109, який свідчить про відсутність порушень вимог законодавства у відповідній сфері (т.2 а.с.37-49).
Також не є такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині усунення перешкод у користуванні шляхом знесення котельні на першому поверсі будівлі (приміщення IV літери «А»).
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що така котельня збудована самочинно.
В силу ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як визначено ч.ч.3,4 ст.376 ЦК України: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Окрім того, в силу ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. При цьому, як унормовано відповідною нормою, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Позивач у даній справі не є власником або землекористувачем земельної ділянки, на який збудоване відповідне майно, відповідним органом державної влади або місцевого самоврядування, який може подати відповідний позов. Окрім того, посилання на блокування евакуаційного виходу позивача та порушення протипожежних вимог і правил при його будівництві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, вимоги позивача щодо знесення відповідного майна також не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо скасування реєстрації права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109, в частині: замощення “І” (невизначеної площі), вказане в описі об'єкта; складу літера “Ж” (загальною площа 18,3 кв.м); гаражу під літерою “З” (загальною площею 14,1 кв.м).
Так, у поданому позові позивач вказував, що склад (літера «Ж») та гараж (літера «З») є самочинно збудованими, тому відповідач 1 не міг набути права власності на таке майно.
Разом з тим, як визначено ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як визначено ч.3 такої норми, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Позивач посилається на те, що відповідач 1 не звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на відповідне майно, про що свідчать довідки Господарського суду Київської області від 12.05.2020 №01-22/114/2020, Ірпінського міського суду Київської області від 04.05.2020 №01-17/84 (т.1 а.с.171,172). Слід вказати, що відповідач 1 не заперечував відповідного факту під час розгляду даної справи.
Однак, вимоги в частині скасування відповідного права є такими, що заявлені особою, якій не належить право на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.
Як визначено ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Також, ч.5 такої статті встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, оспорювати право власності на набуте відповідачем 1 майно, у разі встановлення факту його самовільної побудови, належить саме власнику (користувачу) відповідної земельної ділянки, яким не є позивач. Таким чином, позивач не є носієм суб'єктивного матеріального права, на захист якого заявлені вимоги у відповідній частині.
Також, позивачем у позові не визначено, як порушує його права або законні інтереси реєстрація за відповідачем 1 права на замощення. Посилання на те, що замощення не купувалось і не передавалось само по собі не є підставою для задоволення вимог про скасування права власності на таке майно, оскільки суд має встановити факти порушення певного права або охоронюваного законом інтересу позивача з урахуванням завдання господарського судочинства, визначеного ст.2 ГПК України. Окрім того, як вбачається з додатку №1 до акту №26 від 10.07.95 (т.1 а.с.61), у складі майна, придбаного покупцем за договором №1446, є асфальтове покриття - 249 кв.м.
Доводи позивача на те, що відповідно до довідки за вих.№06/03-1 від 06.03.2020 таке замощення відсутнє також не є підставою для скасування реєстрації відповідного права саме за позовом позивача. Окрім того, реєстрація відповідного права здійснена задовго до складання такої довідки. Враховуючи зазначене, не підлягають і задоволенню заявлені позивачем вимоги у відповідній частині.
У даній справі відповідачами заявлено про застосування позовної давності.
Так, в силу ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, як визначено ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Між тим, у даній справі судом не встановлено факту порушення належного позивачу права, а також встановлено відсутність права, на захист якого ним заявлена частина вимог, у зв'язку з чим у задоволенні заявлених вимог суд відмовляє з цих підстав.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем понесені витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 6306грн. Також, позивачем вказано, що: він планує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги, яка сплачується у фіксованій сумі - 10 000грн та додатково за кількість годин судових засідань; поніс витрати на оплату експертизи у розмірі 12000грн та витребуванням доказів у розмірі 2766грн, про що подав докази (т.1 а.с.1-26).
При цьому, відповідна експертиза проводилась у іншій справі, отже, витрати, пов'язані з такою експертизою не є судовими витратами у цій справі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, враховуючи відмову у позові у повному обсязі, суд покладає на позивача понесені ним витрати на оплату позову судовим збором, витребування доказів та оплату експертизи.
У відзиві на позов відповідач 1 посилався на те, що планує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги із розрахунку кількості годин роботи та участі у судових засіданнях (т.2 а.с1-22), а у запереченні зазначив, що планує подати докази протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (т.3 а.с.1-10).
Як визначено ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач 1 такого опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги до прийняття рішення не надав. Позивач надав опис робіт, виконаних у межах надання такої правничої допомоги до подання позову, якій містить лише вид робіт та кількість витраченого часу, однак, не містить розміру сум, які підлягають оплаті позивачем або оплачені ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Будинок торгівлі” (ідентифікаційний код 13721793; 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул. Соборна, буд. 103) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №2” (ідентифікаційний код 13736659; 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул.Соборна, буд. 103), Ірпінської міської ради (ідентифікаційний код 33800777; 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а) про:
- скасування рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №1708-27-VI від 28.02.2012 “Про оформлення за ТОВ “Магазин №2” права власності на майновий комплекс в м. Ірпінь вул. ІІІ-Інтернаціоналу”;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №468328 від 25.07.2012, видане Товариству з обмеженою відповідальністю “Магазин №2” в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, що вказаний у вищевказаному свідоцтві в описі об'єкта наступними словами: ІІІ (14,6 кв.м), IV (6,5 кв.м), замощення І (невизначеної площі), склад літера “Ж”, гараж літера “З”;
- усунення перешкод у користуванні будівлею та майном шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин №2” знести самочинно збудовану котельню, що розташована на першому поверсі будівлі (згідно матеріалів інвентаризаційної справи 2008 рік) - приміщення IV літери “А”, площею 6,5кв.м та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення літера “А”, позначення ІІІ, площею 14,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, будинок, 103;
- скасування реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «№2» об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109, в частині: замощення “І” (невизначеної площі), вказане в описі об'єкта; котельні (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення “IV”, площею 6,5 кв.м), вказану як складову частину об'єкта нерухомого майна під літерою “Л”, площею 6,5 кв.м; склад “Ж” (загальною площа 18,3 кв.м); гараж “З” (загальною площею 14,1 кв.м).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.04.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова